Рішення № 93560649, 16.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/428/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (юридична адреса: вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, м. Одеса, 65080; фактичне місцезнаходження: вул. Єврейська, буд. 12, м. Одеса, 65014; код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 01.03.2019 р. по 22.12.2019р. включно, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в Одеській області), в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.10.2020р. (вх. №40226/20), просить:

визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740; юридична адреса: вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, м. Одеса, 65080; фактичне місцезнаходження: вул. Єврейська, буд. 12, м. Одеса, 65014; код ЄДРПОУ 40108740) щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 );

зобов`язати ГУНП в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740; юридична адреса: вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, м. Одеса, 65080; фактичне місцезнаходження: вул. Єврейська, буд. 12, м. Одеса, 65014; код ЄДРПОУ 40108740) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 01.03.2019 р. по 22.12.2019 р. включно.

Ухвалою суду від 24.01.2020 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено судове засідання по справі на 20.02.2020 р.

Ухвалою суду від 20.02.2020 р., яка занесена до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 12.03.2020р.

Судове засідання, призначене на 12.03.2020 р., перенесено у зв`язку з несправністю звукозаписувального технічного засобу «Акорд» на 18.03.2020 р.

Ухвалою суду від 18.03.2020р. зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 20.08.2020р., яка занесена до протоколу засідання, поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.08.2020р. призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 21.09.2020 р.

Ухвалою суду від 21.09.2020 р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.10.2020р.

Ухвалою суду від 05.10.2020р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.10.2020р.

Ухвалою суду від 22.10.2020р. зупинено провадження по справі до 18.11.2020 р.; призначено підготовче засідання на 18.11.2020 р.

Ухвалою суду від 18.11.2020 р. поновлено провадження у справі; підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.12.2020 р. о 15 год. 30 хв.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в день його звільнення (18.09.2017р.) належна сума до виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі 4756,45 грн. виплачена не була, а остаточний розрахунок на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019р. у справі № 420/3119/19 проведено ГУНП в Одеській області 23.12..2019р., в зв`язку з чим відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не здійснення з позивачем остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції. З урахуванням наведеного, на думку позивача, наявні підстави для стягнення з ГУНП в Одеській області на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції в розмірі 94362,84 грн.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7062/20 від 17.02.2020 р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено про безпідставність вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у період з 01.03.2019р. по 22.12.2019р. у розмірі 94362,84 грн., оскільки одноразова грошова допомога при звільненні була розрахована та виплачена відповідно до чинного законодавства. При цьому, акцентовано увагу, що згідно приписів ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Заявлена до стягнення позивачем сума коштів у розмірі 94362,84 грн., яка дорівнює середньому заробітку за весь час затримки належних до виплати при звільненні коштів за період 01.03.2019р. – 22.12.2019р. з урахуванням істотності цієї частки 4756,45 грн. є необґрунтованим. Кошти, які прагне стягнути позивач з ГУНП в Одеській області, не є грошовим забезпеченням, оскільки останній після звільнення не працював, не виконував ніяких функціональних обов`язків, тобто підстав для виплати йому грошового забезпечення не було. Крім того, зазначено щодо відсутності видатків на виплату середньомісячного грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції, кошторисом ГУНП в Одеській області не передбачено.

До судового засідання 10.12.2020 р. усі учасники справи не з`явивись, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце проведення останнього повідомлені належним чином та завчасно.

10.12.2020 р. (вх. № 52809/20) від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

10.12.2020 р. (вх. №ЕП/24047/20) від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), перенести судове засідання по справі на термін, встановлений судом, до закінчення обмежувальних заходів.

Ухвалою суду від 16.12.2020р. у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно витягу з наказу начальника ГУПН в Одеській області №303о/с від 26.11.2015р. відповідно до п.п. 9, 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» призначено прибулих з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно зі штатним розписом з 07.11.2015 р., зокрема ОСОБА_1 , інспектором-черговим Суворовського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області з присвоєнням спеціального звання «майор поліції» (а.с.25).

Наказом ГУПН в Одеській області № 1204 о/с від 25.07.2017 р. ОСОБА_1 призначено на посаду старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Суворовського відділу поліції в м. Одесі ГУПН в Одеській області (а.с. 26).

Відповідно до наказу начальника ГУПН в Одеській області №1483 о/с від 18.09.2017р., майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч.1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.27).

Наказом ГУНП в Одеській області №1602 о/с від 06.10.2017 р. внесено зміни до наказів №1483 о/с від 18.09.2017 р. в частині звільнення ОСОБА_1 , а саме: зміненослова «відрахувати з грошового забезпечення за 15 діб надмірно зарахованої частини чергової відпустки за 2017 рік» словами «виплативши грошову компенсацію за 4 доби невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01.01.2017 р. по день звільнення» (а.с.28).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2018р. у справі № 815/6400/17, що набрало законної сили 16.04.2018р., стягнуто з ГУПН в Одеській області середній заробіток за весь час затримки належних до виплати при звільнені ОСОБА_1 зі служби у поліції коштів у сумі 15 967,44 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2018р. у справі № 1540/4650/18, яке набрало законної сили 16.01.2019р., визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області щодо не врахування та невиплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції відносно ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 р. по 18.09.2017 р. включно; зобов`язано ГУНП в Одеській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 р. по 18.09.2017 р. включно.

12.02.2019 р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2018р. у справі № 1540/4650/18 (а.с. 37).

28.02.2019 р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2018р. у справі № 1540/4650/18 ГУНП в Одеській області на картковий рахунок позивача в АТ "Ощадбанк" перераховано суму нарахованої індексації грошового забезпечення під час служби в поліції за період з 07.11.2015 р. по 18.09.2017 р. включно в розмірі 2809,00 грн., що підтверджується копіями виписки по картковому рахунку позивача, листа ГУНП в Одеській області № 14/Л-99 від 29.03.2019 р. (а.с. 38-40).

Також позивачу була нарахована одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 128781,63 грн.

24.05.2019 р. позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУНП в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недосплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, у задоволенні якого відмовлено (рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2019р. у справі № 420/3119/19).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019р. у справі № 420/3119/19 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2019р. скасовано та, зокрема, визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 р. по справі №1540/4650/18; зобов`язано ГУНП в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2018р. по справі № 1540/4650/18 та з урахуванням вже виплачених сум одноразової грошової допомоги.

06.12.2019 р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019р. у справі №420/3119/19 (а.с. 49).

23.12.2019 р. на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019р. у справі № 420/3119/19 ГУНП в Одеській області на картковий рахунок позивача в АТ "Ощадбанк" перераховано суму коштів у розмірі 4756,45 грн., що підтверджується копіями виписки по картковому рахунку позивача, листа ГУНП в Одеській області № 14/12 від 09.01.2020 р. (а.с. 50-51).

27.12.2019р. (вх. № 271219) позивач направив до ГУНП в Одеській області звернення щодо нарахування та виплати середньомісячного грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу за весь час затримки належних до виплати при звільненні зі служби в поліції коштів (одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції з урахуванням індексації грошового забезпечення) з 01.03.2019р. по 23.12.2019р. (а.с. 52-53).

08.01.2020р. (вих. № 14/Л-648) ГУНП в Одеській області за результатами розгляду вищевказаного звернення повідомлено позивача про відсутність можливості здійснити виплату, про яку зазначив позивач у зверненні (а.с. 54).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює свою діяльність на засадах відкритості та прозорості в межах, визначених Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби

За змістом п. 23 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 р., поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Аналіз вказаних норм свідчить, що зобов`язання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу виникає у роботодавця з рішення органу, який розглядав трудовий спір.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з 18.09.2017р. зі служби в поліції, тоді як, фактичний розрахунок (виплату одноразової грошової допомоги при звільненні) не проведено.

Однак, позивач, вважаючи його права порушеними, зокрема, звернувся до суду з відповідним позовом про визнання протиправної бездіяльності, здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019р. у справі №420/3119/19 позов задоволено та, зокрема, зобов`язано ГУНП в Одеській області здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 р. по справі № 1540/4650/18 та з урахуванням вже виплачених сум одноразової грошової допомоги.

Позивач вважає, що оскільки остаточний розрахунок на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019р. у справі № 420/3119/19 ГУНП в Одеській області проведено 23.12.2019р., відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не здійснення з позивачем остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції та є підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції в розмірі 94362,84 грн.

На думку позивача, він має право на отримання середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби по день фактичного розрахунку, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України.

Так, з аналізу вищевикладених положень КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби.

В свою чергу, надаючи правову оцінку спірним правовідносин необхідно зазначити, що непоширення норм КЗпП України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

При цьому, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, а тому суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення ст.ст 116, 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на всіх працівників.

В даному випадку, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10 травня 2019 року (справа №П/811/276/16), від 07 лютого 2019 року справа (справа №804/5067/16), від 14 березня 2019 року (справа № 820/660/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). За приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

ЄСПЛ трактує поняття «якість закону» таким чином, а саме - національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява №1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. А роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року «Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32, «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року «Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, § 65).

На думку суду, висновок, викладений у рішенні ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», а саме у пункті 57 рішення, не узгоджується та суперечить практиці Верховного Суду України, за яким після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (постанова від 15 вересня 2015 року провадження № 21-1765а15).

Як вбачається із рішення ЄСПЛ, позовні вимоги у спорі, який передано на розгляд ЄСПЛ, ґрунтувались на тому, що ст. 117 КЗпП України надавала заявниці право на отримання компенсації за несвоєчасну виплату заборгованості із заробітної плати до дня її фактичної виплати, навіть за періоди невиконання рішення, якими присуджувалась така виплата.

Аналізуючи застосування судами ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ЄСПЛ у рішенні вказав, що обґрунтуванню, наведеному судами, не вистачає чіткості і ясності, оскільки суди детально не розглянули двояку дію ст.117 КЗпП України, однак воно не свідчить про жодні прояви несправедливості чи свавілля, і процесуальні обмеження доступу заявниці до суду не застосовувались непропорційно.

Крім того, у пункті 58 рішення ЄСПЛ вкотре наголосив, що він не є апеляційним судом для оскарження рішень національних судів та, як правило, саме національні суди повинні тлумачити національне законодавство та надавати оцінку наданим їм доказам (рішення у справі Waite and Kennedy v. Germany), заява № 26083/94, пункт 54, ЄСПЛ 1999-I).

Відповідно за висновком ЄСПЛ не було порушення статті 6Конвенції щодо скарги заявниці на відсутність доступу до суду (пункт 59 рішення).

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 р. у справі №821/1083/17 дійшла висновку про те, що немає жодних підстав вважати, що ЄСПЛ надав для застосування на національному рівні тлумачення приписів ст. 117 КЗпП України всупереч практиці Верховного Суду України (постанова від 15 вересня 2015 року провадження № 21-1765а15). Вказане рішення ЄСПЛ не може розглядатися як підстава для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15.09.2015 р. у справі № 21-1765а15.

Разом з тим ст. 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина 1 ст. 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина 2 ст. 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч. 1 ст.117 КЗпПУкраїни). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

У даному випадку, із матеріалів справи вбачається, що позивач, вважаючи проведений з ним розрахунок при звільненні неправильним, звертався до суду з позовом щодо зобов`язання здійснити перерахунок та виплату належних позивачу сум одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2018р. по справі № 1540/4650/18 та з урахуванням вже виплачених сум одноразової грошової допомоги.

При цьому, як вже зазначалось вище, з аналізу положень ст. 117 КЗпП України вбачається, що обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Так, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019р. у справі №420/3119/19 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2019р. скасовано та, зокрема, зобов`язано ГУНП в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2018р. по справі № 1540/4650/18 та з урахуванням вже виплачених сум одноразової грошової допомоги.

23.12.2019 р. на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019р. у справі № 420/3119/19 ГУНП в Одеській області на картковий рахунок позивача в АТ "Ощадбанк" перераховано суму коштів у розмірі 4756,45 грн., що підтверджується копіями виписки по картковому рахунку позивача, листа ГУНП в Одеській області № 14/12 від 09.01.2020 р. (а.с. 50-51).

Тобто період з 14.11.2019р. (дата набрання законної сили постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019р. у справі № 420/3119/19) по 22.12.2019 р. (23.12.2019 р. відповідач провів виплату належних позивачу сум) слід вважати у сірних правовідносинах періодом затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції.

Таким чином, відповідач провів фактичний розрахунок з позивачем щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2018р. по справі № 1540/4650/18 та з урахуванням вже виплачених сум одноразової грошової допомоги поза межами строку, встановленого ст.116 КЗпП.

Враховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати одноразової грошової допомоги на підставі ст. 117 КЗпП України.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 р. у справі № 821/1083/17.

При вирішенні спору суд враховує, що наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, зокрема, після вирішення спору.

Відтак, враховуючи неведене, аналізуючи норми чинного законодавства та встановлені судом обставини у їх сукупності, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 р. у справі № 821/1083/17, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Одеській області щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно ОСОБА_1 ; зобов`язання з ГУНП в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 14.11.2019р. по 22.12.2019 р. включно. В решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (юридична адреса: вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, м. Одеса, 65080; фактичне місцезнаходження: вул. Єврейська, буд. 12, м. Одеса, 65014; код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 01.03.2019 р. по 22.12.2019 р. включно, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 14.11.2019р. по 22.12.2019 р. включно.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.