Рішення № 93560547, 15.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9639/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 повних календарних років служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням при цьому до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, суми щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу вказаної одноразової грошової допомоги з відповідними урахуваннями.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Південного територіального квартирно-експлуатаційному управління на посаді начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління.

Наказом Начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (по стройовій частині) від 26.06.2017 року №150 позивача, у зв`язку із звільненням з військової служби, було виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення з 23.06.2017 року. При цьому при виключенні зі списків особового складу позивачу було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби. Водночас, при нарахуванні та виплати зазначеної одноразової грошової допомоги, відповідачем не було враховано суми щомісячної додаткової грошової винагороди.

На думку позивача, щомісячна додаткова грошова допомога, в силу положень ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», повинна включатися до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, про що свідчить зміст постанови Верховного Суду від 16.05.2019 року по справі №826/11679/17, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.02.2019 року по справі №522/2738/17.

26.10.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що винагорода встановлена Постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також ухвалою суду від 05.10.2020 року зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса в строк для надання відзиву надати до суду письмові пояснення та належним чином засвідчені докази на їх обґрунтування щодо суми грошової допомоги яку виплачено ОСОБА_1 при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років військової служби та відомості з яких складових така допомога була обчислена.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Так, суд вказує на те, що суддя ОСОБА_2 з 30.11.2020 року перебував на лікарняному в зв`язку з чим справу розглянуто в перший день після виходу на роботу.

Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Південному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінні на посаді начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління.

16.06.2017 року згідно витягу із наказу Міністра оборони України (по особовому складу) №409 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (у зв`язку із проведенням організаційних заходів) (а.с.6).

Надалі згідно витягу із наказу начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (по стройовій частині) від 23.06.2017 року №150 позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення з 23.06.2017 року.

При цьому зазначеним наказом, серед іншого, позивачу було вирішено виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби за 25 повних календарних років служби з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби (а.с.7).

Водночас судом встановлено, що під час нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, до складу грошового забезпечення, з якого розраховано одноразову грошову допомогу при звільненні, не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду, яку отримував позивач.

Так, відповідно до довідки про нарахування грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення окремо за кожний вид, в тому числі індексації грошового забезпечення, за період з 01.01.2016 по 23.06.2017 року, виданої Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса, позивачу нараховувалась та виплачувалась у складі грошового забезпечення додаткова грошова винагорода у розмірі 60% (а.с.10).

З огляду на вищезазначене, 18.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив відповідача донарахувати йому та виплати одноразову грошову допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної грошової винагороди.

27.08.2020 року відповідач листом за вихідним №3491 відмовив позивачу у задоволенні його заяви та зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода не входила до складу грошового забезпечення, з якого нараховувалась одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, таким чином здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби неможливо (а.с.12).

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (надалі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Частиною 1 та 2 статті 9 Закону України №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабміном України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент звільнення позивача зі служби) від 07.11.2007 року №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На підставі пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови Кабміну України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №889 уряд встановив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Суд зазначає, що право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до статті 15 Закону №2011-ХІІ, що не заперечується відповідачем. Водночас спірним в даній адміністративній справі є питанням складових грошового забезпечення військовослужбовців, які повинні включатися при обрахунку розміру цієї допомоги, зокрема чи входить щомісячна додаткова грошова винагорода до суми, з якої обраховується одноразова грошова допомога при звільненні.

Суд зазначає, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17, відповідно до правових висновків якої до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Так, відповідно до довідки про нарахування грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення окремо за кожний вид, в тому числі індексації грошового забезпечення, за період з 01.01.2016 по 23.06.2017 року, виданої Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса, позивачу нараховувалась та виплачувалась у складі грошового забезпечення додаткова грошова винагорода у розмірі 60%..

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.05.2019 у справі №820/5285/17, від 29.11.2019 у справі №822/112/18, від 05.12.2019 у справі №295/5200/18.

Проте, як було встановлено судом, відповідачем додаткову грошову винагороду у зазначеному розмірі до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, позивачу включено не було. Вказаний факт не заперечувався відповідачем у листі від 27.08.2020 року №3491.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як особа яка є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (65014, м. Одеса, вул.Єврейська, 11, код ЄДРПОУ 08038284) – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 повних календарних років служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням при цьому до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, суми щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 повних календарних років служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням при цьому до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, суми щомісячної додаткової грошової винагороди.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.