Рішення № 93560456, 14.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 р. Справа № 400/5755/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича О.В., розглянув в порядку письмового провадженні адміністративну справу

за заявою:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 до відповідача:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про:підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням від 10.12.2020 № 111,ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі – ГУ ДПС, заявник) звернулось до суду з заявою про підтвердження обґрунтуваності застосування адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), застосоване рішенням ГУ ДПС від 10.12.2020 року № 111.

Ухвалою від 14.12.2020 року суд відкрив провадження за заявою.

В обґрунтування своєї заяви ГУ ДПС зазначило, що працівниками ГУ ДПС здійснено вихід на перевірку відповідача, під час якого встановлено факт відмови останнього у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. У зв`язку з вказаним було складено Акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки. Таким чином, станом на 09.12.2020 року фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 не розпочата. Відмова відповідача у допуску до перевірки є неправомірною, а тому ГУ ДПС отримало право на застосування до платника податків адміністративного арешту.

Відповідач надав заперечення на заяву ГУ ДПС, у якому зазначив, що підстави для проведення фактичної перевірки відсутні. Контролюючим органом порушено порядок призначення та проведення фактичної перевірки, а тому арешт майна не може бути застосований.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги ГУ ДПС, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Наказом в.о. начальника ГУ ДПС від 07.12.2020 року № 345, на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі – ПК України), призначено провести з 09.12.2020 року фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_2 , тривалістю 10 діб.

07.12.2020 року посадовим особам контролюючого органу видано направлення на перевірку № 382/14-29-01-04-31 та № 381/14-29-01-04-31.

09.12.2020 року фахівцями ГУ ДПС здійснено вихід на перевірку.

Як зазначив заявник, ФОП ОСОБА_1 було відмовлено у допуску посадових осіб ГУ ДПС до проведення перевірки, про що було складено Акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 09.12.2020 року № 156/14-29-09-01/ НОМЕР_1 . Зазначений Акт підписано фахівцями контролюючого органу та Сніда К.М. – особою, яка проводить розрахункові операції.

Рішенням в.о. заступника начальника ГУ ДПС від 10.12.2020 року № 111 застосовано повний адміністративний арешт майна ФОП ОСОБА_1 , що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_2 .

Для підтвердження обґрунтованості застосування повного адміністративного арешту майна платника податків заявник звернувся до суду з даною заявою.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно з пунктом 94.1., підпунктом 94.2.3 пункту 94.2., пунктами 94.3., 94.4., 94.5. статті 94 Податкового кодексу України (далі – ПК України) адміністративний арешт майна платника податків (далі – арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Відповідно до пп. 94.6.1 п. 94.6. ст. 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (пп. 94.10 ст. 94 ПК України).

Із наявних у матеріалах справи копій документів вбачається наявність обставин, передбачених пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, що надає право контролюючому органу застосувати адміністративний арешт майна платника податків.

Водночас, суд звертає увагу, що за певних обставин, недопуск посадових осіб до проведення перевірки є єдиним захистом прав платника від реалізації наказу про проведення перевірки, як акту індивідуальної дії. Передбачене ПК України право відмовити у допуску до проведення перевірки, зокрема документальної позапланової виїзної, пов`язане із певними обставинами, встановлення і обґрунтування яких є тягарем доказування платника податків.

У відповідності до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Із аналізу зазначених норм вбачається, що відмова допуску до проведення фактичної перевірки можлива лише з підстав непред`явлення, або неналежного оформлення наказу про проведення перевірки, та/або направлення на проведення перевірки, та/або службового посвідчення.

Як встановлено судом, підставою для відмови у допуску до фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 є відсутність на думку відповідача підстав для її проведення, а саме: не відповідність наказу від 07.12.2020 року № 345, встановлених для документів, які дають підстави для проведення фактичної перевірки.

При цьому, суд зазначає, що у розрізі публічно-правових відносин, наказ про проведення перевірки, винесений за відсутності підстав може бути предметом адміністративного позову про скасування такого наказу. Водночас, на дату подання заяви ГУ ДПС позову про визнання протиправним та скасування відповідного наказу про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не подано.

Проте, враховуючи пред`явлення наказу про призначення перевірки та направлень на перевірку та вручення їх посадовій особі відповідача – ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача згідно з рішенням в.о. заступника начальника ГУ ДПС від 10.12.2020 року № 111.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви ГУ ДПС та задовольняє її у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 – 246, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) – задовольнити.

2. Підтвердити обґрунтованість повного адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), що перебуває за адресою: АДРЕСА_2 , застосованого рішенням в.о. заступника Головного управління ДПС у Миколаївській області від 10.12.2020 року № 111.

3. Рішення підлягає негайному виконанню відповідно до ч. 8 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич