Рішення № 93560441, 11.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9986/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, Головне управління ПФУ у Львівській області), у якій просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні позивачці достроково пенсії за віком на підставі статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити призначення та виплату позивачці пенсії за віком на підставі статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» з 20.10.2020 - з дати звернення за пенсією.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка 20.10.2020 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком достроково на підставі ст. 21 Закону № 3721-XII. Однак відповідач відмовим у призначенні з посиланням на відсутність підстав для дострокового призначення пенсії за віком на умовах ст. 21 Закону № 3721-XII. Вважає, що відповідачем не враховано рішення Конституційного Суду України № 5-р/2018 від 22.05.2018, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) норму Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014, якою скасовано статтю 21 Закону № 3721-XII, натомість позивачкою надано пенсійному органу усі необхідні документи, необхідні для прийняття рішення про дострокове призначення їй пенсії на підставі ст. 21 Закону № 3721-XII.

Ухвалою від 11.11.2020 провадження в адміністративній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 64118 від 30.11.2020), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що обов`язковою умовою для призначення пенсії за віком відповідно до норм Закону № 1058 є наявність необхідного страхового стажу та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку. Вважає, що надані позивачкою документи не дають їй права на дострокове призначення такої пенсії, оскільки таке буде набуто нею після досягнення 60 років. Зазначив також, що з 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76 від 28.12.2014 виключено ст. 21 Закону № 3721 та ст. 49 Закону № 5067, а відтак із цієї дати чинним законодавством не передбачено права на достроковий вихід на пенсію особам, трудовий договір з якими розірвано до досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників. Не зважаючи на те, що рішенням Конституційного Суду України № 5-р/2018 від 22.05.2018 визнано неконституційним пп. 3 п. 12 розділу І Закону № 76, яким було виключено ст. 21 Закону № 3721, пп. 39 п. 12 розділу І Закону № 76 неконституційним не визнавався. Відтак вважає, що позивачці правомірно відмовлено у призначенні пенсії на підставі ст. 21 Закону № 3721, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 з 03.06.2013 працювала на посаді начальника відділу кадрів апарату філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та відповідно до наказу № 31-к від 15.09.2020 її звільнено із вказаної посади з 16.09.2020 на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку із скороченням, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.05.1984 (а.с. 12-17).

Позивачка звернулася 20.10.2020 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 21 статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (а.с. 27, 28).

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 Відділом з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 134550010450 від 23.10.2020 у зв`язку з відсутністю підстав для дострокового призначення пенсії за віком. Позивачці також роз`яснено, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу, зокрема в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років. Вказано також, що пенсія за віком достроково призначалась до 01.01.2015, тобто до набуття чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014, яким скасовано норми ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та ст. 49 Закону України «Про зайнятість населення». Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 визнано неконституційним положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 щодо виключення ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Однак , пп. 39 п. 12 розділу І Закону № 76 неконституційним не визнавався, відтак пенсійний орган дійшов висновку про відсутність підстав для достроково призначення ОСОБА_1 пенсії за віком (а.с. 31-33).

Позивачка вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні достроково пенсії за віком на підставі ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» протиправними, відтак звернулася з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV), яким також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

У свою чергу, основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття визначено Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» № 3721-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3721-XII), який гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя.

Згідно з ст. 10 Закону № 3721-XII громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Таким чином, відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні можуть бути врегульовані також іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів про пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 3721-XII право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь-якими обставинами, включаючи наявність інших доходів.

Достроковий вихід на пенсію регламентовано ст. 21 Закону № 3721-XII у редакції, яка діяла до 01.01.2015.

Так, вказана ст. 21 Закону № 3721-XII передбачала, що особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (за наявності відповідних умов), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров`я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також особлива гарантія для окремих категорій безробітних, які втратили роботу у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці була передбачена ст. 49 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012 (далі - Закон № 5067-VI) у редакції, яка діяла до 01.01.2015.

Так, вказана стаття Закону № 5067-VI передбачала умову, за якої особам гарантувалося право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Такою умовою була реєстрація особи, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи роботодавця у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, та військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв`язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, яким на день вивільнення залишилося не більше півтора року до встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та відсутності підходящої роботи.

При цьому, пунктом 26 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 20.03.2013 (далі - Порядок № 198) передбачалося, що клопотання про достроковий вихід на пенсію безробітного до управління Пенсійного фонду України надається центром зайнятості безробітному за його особистою заявою.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» № 334 від 27.05.2015 розділ «Достроковий вихід на пенсію безробітних» було виключено із Порядку № 198, у тому числі і вищезазначений пункт 26.

Крім цього, постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»» № 13-2 від 30.07.2015 виключено пункт 6 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким передбачалось, що до заяви про призначення пенсії за віком додається клопотання (направлення) про достроковий вихід на пенсію (для призначення пенсії відповідно до статті 49 Закону України «Про зайнятість населення»).

Таким чином, згідно з ст. 21 Закону № 3721-XII пенсія за віком достроково призначається особам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- вік не більше 1,5 роки до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- наявність необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу;

- факт звільнення особи з роботи у зв`язку зі скороченням посади.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014, який набрав чинності 01.01.2015 - пп. 3 п. 12 розділу І - виключено ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та пп. 2 п. 39 розділу І виключено ст. 49 Закону України «Про зайнятість населення», у зв`язку із чим особи похилого віку та ветерани праці позбавлялися права призначення дострокової пенсії за віком на підставі ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Крім цього, аналогічні зміни було внесено до підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовувались спірні правовідносини.

Натомість рішенням Конституційного Суду України № 5-р/2018 від 22.05.2018 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 3 пункту 12 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014.

Конституційний Суд України в пункті 4 рішення № 5-р/2018 від 22.05.2018 зазначив, що до внесення змін Законом № 76 статтею 21 Закону № 3721 було передбачено, що особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (за наявності відповідних умов), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров`я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина перша); виплата пенсій особам, звільненим у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров`я, зазначеним у частині першій цієї статті, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення ними пенсійного віку (частина друга).

Згідно зі статтею 10 Закону № 3721 громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.

Конституційний Суд України у Рішенні № 11-рп/2013 від 26.11.2013 зауважив, що право на пенсію за віком особа набуває не лише після досягнення загальновизначеного пенсійного віку чи пенсійного віку, встановленого спеціальним законодавством, а також у разі дострокового виходу на пенсію за певних обставин (перше речення абзацу п`ятого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

Дослідження положень, які згідно з пп. 3 п. 12 розділу I Закону № 76 було виключено із Закону № 3721, дає підстави для висновку, що до такого їх виключення Держава гарантувала право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до досягнення пенсійного віку громадянам похилого віку, трудовий договір з якими розірвано з причин, які не залежали від їх волі та не були наслідком дій цих осіб. Негативними наслідками настання таких обставин є втрата цими особами заробітку або інших передбачених законодавством доходів як засобів для існування та неможливість на рівних умовах конкурувати на ринку праці через похилий вік цієї категорії осіб, що і зумовлювало потребу в їх захисті з боку держави. Конституційний Суд України вважає, що гарантування Державою права на достроковий вихід на пенсію громадянам похилого віку було спрямоване на убезпечення цих громадян від такого соціального ризику, як безробіття з незалежних від них обставин, і забезпечення сприятливих умов для їх повноцінного та гідного життя у старості.

Як наслідок, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на достроковий вихід на пенсію, яке мали громадяни похилого віку на підставі ст. 21 Закону № 3721 до внесення змін Законом № 76, було гарантією ефективної реалізації конституційних прав громадян, закріплених у статтях 46, 48 Основного Закону України.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що у справах «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». У разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, призначення достроково пенсії за віком має здійснюватись на умовах, визначених відповідно до ст. 21 Закону № 3721-XII з огляду на рішення Конституційного Суду України № 5-р/2018 від 22.05.2018 та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Як зазначено судом вище, згідно з ст. 21 Закону № 3721-XII пенсія за віком достроково призначається особам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- не більше як 1,5 роки до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- наявність необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу;

- факт звільнення особи з роботи у зв`язку зі скороченням посади.

Щодо віку позивачки, то на час звільнення з останньої посади позивачці виповнилося 58 років 7 місяців, а тому до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV, залишилось менше, ніж 1,5 роки.

Щодо наявності в позивачки необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу суд зазначає таке.

Згідно з ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637). Згідно з п. 1 Порядку № 637 підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями трудової книжки позивачки та індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с. 20-26) судом встановлено судом встановлено, що у ОСОБА_1 наявний мінімально необхідний страховий стаж (понад 40 років) для призначення пенсії за віком, який передбачено ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо факту звільнення позивачки з роботи у зв`язку зі скороченням, то такі обставини підтверджуються копією наказу Філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» № 31-к від 15.09.2020 (а.с. 11) та відповідним записом у трудовій книжці позивачки.

Отже, ОСОБА_1 відповідає трьом обов`язковим умовам для призначення пенсії за віком достроково згідно з ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

При цьому, оскільки ст. 49 Закону № 5067-VI була виключена внаслідок прийняття Закону № 76-VIII, то призначення пенсії позивачці на підставі ст. 21 Закону № 3721-ХІІ є можливим без обов`язкового подання клопотання (направлення) про достроковий вихід на пенсію.

Суд також звертає увагу, що при розгляді заяви позивачки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не висловило зауважень щодо того, що позивачкою подано заяву не встановленої Порядком № 22-1 форми та не вказало на наявність її недоліків.

Щодо строку, з якого позивачка набула право на пенсію за віком, та строку, з якого необхідно призначити пенсію, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З огляду на встановлені судом обставини суд дійшов висновку про те, що позивачка не може бути позбавлена гарантованого державою пенсійного забезпечення. На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачці в призначенні пенсії за віком, позбавлення позивачки права на призначення достроково пенсії за віком за встановлених судом вище обставин буде непропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване ст. 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

При цьому суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надаючи об`єктивну оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для забезпечення ефективного поновлення прав позивачки в спірних правовідносинах ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 на пенсію за віком буде прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 134550010450 від 23.10.2020 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачці з 20.10.2020 пенсію за віком на підставі статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновок, що позовну заяву слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на висновок суду про задоволення позову на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід стягнути 840,80 грн судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код за ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 134550010450 від 23.10.2020.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 20.10.2020 пенсію за віком на підставі статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код за ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Качур Р.П.