Рішення № 93560366, 15.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року справа №380/6407/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Гринкевич Ю.Ю.

за участю:

представника позивача Мельницька Г.В.,

представника відповідача Телічак Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Бортківської сільської ради про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ від 17.02.2020 року № 13-2272/16-20-СГ про відмову у виділі земельної частки (паю) у розмірі 2,60 умовно кадастрових гектарів, визначенні місця розташування земельної ділянки та наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

зобов`язати виділити в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) в розмірі 2,60 умовно кадастрових гектарів для чого визначити місце розташування земельної ділянки на території Бортківської сільської ради Золочівського району Львівської області та надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Окрім того, 12.11.2020 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він клопоче зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідності до Земельного кодексу України як власник земельної частки (паю) розміром 2, 60 умовних кадастрових гектарів має право виділити її в натурі і набути у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказує, що жодних обмежень у виділенні земельної частки (паю) закон не встановлює і повноважень на відмову уповноваженому органу не надає. Посилається на те, що паювання земель агрофірми «Україна» на території Бортківської сільської ради звершено. Виділення земельних часток (паїв) їх власникам здійснено за рахунок земель пайового фонду агрофірми «Україна». Державні акти власникам земельних часток (паїв) видано. Землі резервного фонду відсутні. Стверджує, що відповідач помилково застосував до спірних правовідносин ст.5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та відніс питання виділу земельної частки (паю) до компетенції сільської, селищної, міської ради, яка регулює порядок виділу в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) лише із земель належних підприємству (пайовий фонд підприємства). Вказує, що повноваження надавати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель запасу Бортківської сільської ради належить відповідачу.

У своїх запереченнях відповідач посилається на те, що при розгляді заяви позивача діяв в межах повноважень, передбачених чинним законодавством. Окрім того, позивачем до заяви не було додано графічних матеріалів, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки. Вказує на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є його дискреційними повноваженнями.

Окрім того, у своїй відповіді на відзив позивач вказує на те, що після розподілу земельних часток (паїв) по Бортківській сільській раді вільні землі пайового фонду переведено у землі запасу сільської ради. Зазначає, що Земельний кодекс України наділяє саме відповідача повноваженнями передавати вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів (землі запасу) у власність або користування для всіх потреб. Стверджує, що оскаржуваний наказ відповідача не містить посилання на відсутність графічних матеріалів щодо підстав відмови.

Представник позивача просить позов задоволити з урахуванням наведених мотивів.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 25.08.2020 року відкрито загальне позовне провадження.

Протокольною ухвалою суду від 20.10.2020 року строк підготовчого засідання продовжено на 30 днів.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 19.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 18.10.2001 року у справі №2-1517/01 позов задоволено; зобов`язано Бортківську сільську раду Золочівського району Львівської області надати позивачу земельний пай як працівнику соціальної сфери на селі.

04.02.2020 року представник позивача звернувся із заявою до відповідача, в якій просив виділити позивачу в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) в розмірі 2, 60 умовно кадастрових гектарів з цільовим призначенням земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для чого просив визначити йому місце розташування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надати дозвіл на складання проекту землеустрою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 17.02.2020 року №13-2272/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» у відповідності до статей 15-1, 118, 122, 123 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної ділянки, розташованої на території Бортківської сільської ради Золочівського району, орієнтовним розміром 2, 60 умовно кадастрових гектарів із цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Мотивами такої відмови є те, що у відповідності до ст.5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) належать до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Не погодившись із згаданими наказом позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.

Змістом спірних правовідносин є Наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 17.02.2020 року №13-2272/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” від 05.06.2003 року № 899-ІV, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 899).

Відповідно до ст.2 Закону № 899-ІV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є, зокрема, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно із ч.1 ст.3 Закону № 899-ІV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст.5 № 899-ІV сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Абзацом другим п.8 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III, з наступними змінами та доповненнями (далі – ЗК України), встановлено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Відповідно до ч.1 ст.25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Згідно з ч.5 ст.25 ЗК України, особи, зазначені у ч.1 цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Як передбачено в ч.10 ст.25 ЗК України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ч.11 ст.25 ЗК України резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

До компетенції районних державних адміністрацій, у відповідності до ч.3 ст.122 ЗК України, належать повноваження з передачі земельних ділянок державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

За приписами ч.4 вказаної норми, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, зазначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, відбувається в залежності від призначення такої земельної ділянки.

Відповідно до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, йому належить розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, посилання представника відповідача на те, що питання щодо виділення земельних ділянок власникам земельних паїв не належить до його компетенції, оскільки у відповідності до ст.5 Закону № 899-ІV рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток за межами населеного пункту приймають сільські, селищні, міські ради та районні адміністрації в межах їх повноважень, суд до уваги не бере.

З аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що законодавством чітко визначено, що саме центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. В даному випадку таким органом є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Золочівського районного суду за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) по Бортківській сільській раді.

Розпорядженням Голови Золочівської РДА №265 від 26.05.1997 року Про затвердження проекту роздержавлення і приватизації земель агрофірми “Україна” Бортківської сільської ради розмір середньої частки (паю) по Бортківській сільській раді визначено 2,60га с\г угідь, в тому числі 2,34га ріллі.

Суд зазначає, що вказане судове рішення обгрунтовано згаданим розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації №265 від 26.05.1997 року.

Тому, враховуючи, що роздержавлення (паювання) земель агрофірми “Україна” з визначенням земельної частки по Бортківській сільській раді у розмірі 2,60 умовно кадастрових га відбулось у 1997 році, до набрання чинності ЗК України (2001 рік) і проект роздержавлення затверджений у 1997 році, суд дійшов висновку, що статті 25 та 118 ЗК України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки ЗК України прийнятий після 1997 року і ним урегульовано процедуру іншого виду паювання (земель державних та комунальних с/г підприємств, що не встигли розпаюватись до 01.01.2002 року).

Суд також зазначає, що Закон № 899 регулює порядок виділу в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) лише із земель належних підприємству (пайовий фонд підприємства). Об`єктом правовідносин, врегульованих цим Законом є не всі землі сільськогосподарського призначення, а лише ті що перебували у його користуванні і складають територію паїв (пайовий фонд), визначений відповідними проектами.

Водночас, земельна частка (пай) в натурі позивачу не виділена, що підтверджується рішенням 24 сесії сьомого демократичного скликання Бортківської сільської ради Золочівського району Львівської області №377 від 09.07.2020 року «Про виділення ОСОБА_1 земельну частку (пай) на території Бортківської сільської ради» та листом Відділу у Золочівському району Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 31.07.2020 року №28-13-0.24-315/106-20.

Також, згідно з листом Відділу у Золочівському району Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 09.07.2018 року №0-13-0.24-15/316-18 убачається, що згідно з форми 6-зем станом на 01.01.2016 року на території Бортківської сільської ради землі запасу сільськогосподарського призначення становлять 379,8931 га, а саме: рілля-235,5296га; сіножаті - 94,2368 га; пасовища – 50,1267 га. Землі резервного фонду на території Бортківської сільської ради відсутні.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” від 06.09.2012 року № 5245- VI, який набрав чинності 01.01.2013 року (далі – Закон №5245- VI), розмежовано землі державної та комунальної власності в Україні.

Пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245- VI визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Частиною 4 ст.122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

А відтак, відповідно до вимог ЗК України, вирішення питання щодо передачі земельної ділянки у власність із земель резервного фонду Бортківської сільської ради Золочівського району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Бортківської сільської ради Золочівського району Львівської області відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Окрім того, земельна ділянка, на яку претендує позивач знаходиться за межами населеного пункту і відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, а тому суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у наданні позивачу земельної частки (паю) у розмірі 2,60 умовно кадастрових гектарів, визначенні місця розташування земельної ділянки та наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у зв`язку з відсутністю відповідних повноважень.

З огляду на викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 17.02.2020 року №13-2272/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Як наслідок підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо спонукання до вчинення дій.

При цьому, судом береться до уваги правовий висновок зроблений в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі №819/570/18 про те, що умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу – надати дозвіл або не надати. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Відтак, єдиним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є виділення йому в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) в розмірі 2, 60 умовно кадастрових гектарів з цільовим призначенням земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з визначенням місця розташування вказаної земельної ділянки та надання дозволу на складання проекту землеустрою.

Відтак, позовні вимоги є обгрунтованими, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, передбаченого ст.382 КАС України, то суд не вбачає необхідності встановлення такого, оскільки позивачем не надано обґрунтованих доказів в підтвердження обставин того що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 17.02.2020 року № 13-2272/16-20-СГ про відмову ОСОБА_1 у виділі земельної частки (паю) у розмірі 2,60 умовно кадастрових гектарів, визначенні місця розташування земельної ділянки та наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (адреса: м.Львів, пр.В.Чорновола, 4; код ЄДРПОУ 39769942) виділити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) в розмірі 2,60 умовно кадастрових гектарів для чого визначити місце розташування земельної ділянки на території Бортківської сільської ради Золочівського району Львівської області та надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (адреса: м.Львів, пр.В.Чорновола, 4; код ЄДРПОУ 39769942) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одну) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 грудня 2020 року.

Суддя В.Я.Мартинюк