Рішення № 93560308, 16.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4474/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі – відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 02.11.2020 № 4241-сг про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новорозсошанській сільській раді Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,70 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого сільського господарства; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути клопотання позивача від 05.10.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новорозсошанській сільській раді Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,70 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого сільського господарства.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 11.11.2020 на адресу позивача надійшов наказ Головного управління Держгеокадастру в Луганській області від 02.11.2020 № 4241-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач вказав те, що запропонована позивачем земельна ділянка включена до Меморандуму про співпрацю з Радою ветеранів України для забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій, укладеного 27.11.2019.

Зі вказаним наказом позивач не згоден, вважає його незаконним і таким, що суперечить положенням статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідач відмовив у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством. Така підстава для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як включення земельної ділянки до Меморандуму про співпрацю з Радою ветеранів України для забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій (для ведення особистого селянського господарства, площею 1,70 га), Земельним кодексом України або іншим законом не передбачена.

Ухвалою суду від 23.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

10.12.2020 від Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з таких підстав.

05.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,700 га ріллі із земель запасу, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новорозсошанській сільській раді Новопсковського району Луганської області, для ведення особистого селянського господарства.

За результатами розгляду вищевказаної заяви громадянина ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 151, 116, 118, 122 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (в редакції наказу від 20.02.2020) було прийнято рішення, яким відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою відмови в наданні дозволу громадянину ОСОБА_1 на розробку документації із землеустрою відповідно до наказу «Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 02.11.2020 № 4241-сг є приналежність вказаної громадянином ОСОБА_1 земельної ділянки (знаходиться в межах 4423384000:02:002) до переліку земель, що включені до Меморандуму про співпрацю з Радою ветеранів України для забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій, укладений 21.11.2019.

На виконання та дотримання вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та Радою ветеранів України було підписано Меморандум про співпрацю від 27.11.2019 для забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій.

У додатку до Меморандуму про співпрацю визначено перелік земельних ділянок із земель запасу державної форми власності сільськогосподарського призначення, що належать до земельних ділянок, котрі надаються виключно учасникам бойових дій, за процедурою, визначеною законодавством. При цьому надання у власність земельних ділянок здійснюється в порядку, визначеному ст. 118 Земельного кодексу України, за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та надав відповідний документ, що посвідчує його участь в антитерористичній операції.

Згідно з додатком до Меморандуму про співпрацю з Радою ветеранів АТО від 27.11.2019, що прийнятий на виконання вищезгаданих нормативно-правових актів, земельна ділянка в межах 4423384000:02:002 належить до зарезервованих земельних ділянок, котрі виділені для пріоритетного забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій АТО.

Тому відповідач вважає, що відмова в наданні дозволу є правомірною та відсутні підстави для скасування наказу від 02.11.2020 № 4241-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

На підставі викладеного відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (арк. спр. 21-23).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

05.10.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з заявою (вх. № К-5610/0/36-20 від 05.10.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,7 га, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується у Новорозсошанській сільській раді Новопсковського району Луганської області, для ведення особистого сільського господарства (зв. бік арк. спр. 24).

До вказаної заяви позивачем було додано копії паспорта та довідки про присвоєння РНОКПП, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (арк. спр. 25-26).

02.11.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області винесено наказ № 4241-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населених пунктів на території Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області, орієнтовною площею земельної ділянки 1,7000 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: земельна ділянка (відповідно до графічного матеріалу, доданого до заяви) включена до Меморандуму про співпрацю з Радою ветеранів України для забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій, укладеного 27.11.2019 (арк. спр. 24).

Судом також установлено, що 27.11.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та Радою ветеранів України було укладено - Меморандум про співробітництво (арк. спр. 35-36).

Метою та напрямами співпраці цього Меморандуму є, зокрема, співпраця і консолідація зусиль сторін по забезпеченню безумовного, прозорого виконання вимог законодавства щодо забезпечення учасників бойових дій та членів сімей загиблих учасників бойових дій земельними ділянками.

Пунктом 2.2.3 Меморандуму передбачено обов`язок сторін здійснювати у межах компетенції резервування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці для забезпечення учасників бойових дій та членів сімей загиблих учасників бойових дій земельними ділянками.

З доданого до Меморандуму переліку попередньо зарезервованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності вбачається, що земельну ділянку, зазначену у заяві позивача від 05.10.2020, включено в цей перелік (арк. спр. 37-41).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України (надалі – ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.

В розумінні вимог статей 81, 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За приписами частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу Україні центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, вказаною нормою передбачено два варіанти поведінки державного органу за результатами розгляду клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме: 1) надати дозвіл або 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

При цьому підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є лише невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, наведений у частині сьомій статті 118 ЗК України перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Матеріалами справи підтверджено, що 02.11.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області винесено наказ № 4241-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населених пунктів на території Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області, орієнтовною площею земельної ділянки 1,7000 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: земельна ділянка (відповідно до графічного матеріалу, доданого до заяви) включена до Меморандуму про співпрацю з Радою ветеранів України для забезпечення земельними ділянками учасників бойових дій.

Зазначений Меморандум є двосторонньою угодою про співпрацю, і не є нормативно-правовим актом, документом містобудівної документації, схемою землеустрою чи техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектом землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у наказі відповідача від 02.11.2020 № 4241-сг, суд дійшов висновку, що такі підстави законом не передбачені, а отже є незаконними.

Доказів на підтвердження того факту, що до відповідача, окрім позивача, звернулася також особа, яка відповідно до вимог Закону має переважне право на отримання у власність саме цієї земельної ділянки, відповідач до суду не надав, отже не довів обґрунтованість та законність відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Порушення права позивача має бути поновлене шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути та прийняти рішення за заявою від 05.10.2020 про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новорозсошанській сільській раді Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,7000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, на підставі аналізу встановлених обставин та правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають обставинам та матеріалам справи, підтверджені належними та допустимими доказами, та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (арк. спр. 4).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (проспект Центральний, буд. 17, корпус 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 39771244) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 02 листопада 2020 року № 4241-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новорзсошанській сільській раді Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,7000 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 жовтня 2020 року вх. № К-5610/0/36/20 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новорозсошанській сільській раді Новопсковського району Луганської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,7000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Свергун