Рішення № 93560118, 16.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року справа №П/320/1335/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Белес Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Белес Україна" з позовом до Головного Управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.10.2020 року № 000352501, № 000349501, № 000348501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, а господарські операції з контрагентами, які вказані в акті перевірки від 13.09.2019 № 62/10-36-05-01/37014946, мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. При укладенні господарських договорів із контрагентами, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідали економічному змісту господарських операцій та чинному законодавству України.

Також, позивач звертав увагу на те, що його контрагенти на момент відображення у податковому обліку здійснених операцій були зареєстровані в якості юридичних осіб та були платником податку на додану вартість, а правочини, вчинені із ними, не є нікчемними і не були визнані недійсними в судовому порядку.

Як зазначив позивач, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ТОВ "Белес Україна" та його контрагентами, а відтак вважає, що оскаржувані рішення контролюючого органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону. Крім того, позивач звертав увагу на порядок проведення перевірки, яка на думку позивача, проведена з порушеннями податкового законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження на 17.03.2020 року. Наступне судове засідання призначене на 18.06.2020.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому підтримав висновки акту перевірки та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах наданих йому повноважень. Звертав увагу суду, що достатніх документів для підтвердження господарських операцій, позивачем надано не було.

Ухвалою суду від 22.07.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи на 15.09.2020.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення та просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав усні заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку із необхідністю отримати додаткові докази від відповідача, судом оголошено перерву в судовому засіданні та призначено дату наступного судового засідання на 20.10.2020 року.

Заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження. Представники сторін не заперечували.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Белес Україна" є юридичною особою, що зареєстрована 24.06.2010 Броварською районною державною адміністрацією Київської області (номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 13321020000001700 від 24.06.10), як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Київській області (Броварське відділення).

Основним видом діяльності товариства є оптова торгівля.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 05.07.2019 року № 1425, плану – графіка проведення перевірок на 2019 рік, направлень на перевірку, у період з 26.07.2019 по 06.09.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Белес Україна" (код ЄДРПОУ 37014946) податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.03.2019.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р забезпечено здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізацією державної податкової політики.

Наказом Державної податкової служби України від 28.08.2019 № 35 розпочато виконання Державної податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України.

30.07.2019 внесено запис про реєстрацію юридичної особи - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 43141377).

Отже, Головне управління ДПС у Київській області уповноважене здійснювати повноваження та функції Головного управління ДФС у Київській області та є його правонаступником.

Результати перевірки оформлені актом від 13.09.2019 № 62/10-36-05-01/37014946 (далі - Акт перевірки).

В акті перевірки стверджується про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Белес Україна" вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.п.14.1.13, п.п.14.1.81, вш.14.1.84, п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134, пп. 140.5.4. пп.140.5.10 п. 140.5 ст. 140. Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 768 248,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст.198. п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 235 800,00

грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст.198. п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту, у період що перевірявся, на загальну суму 3735,00 грн.

У ході перевірки встановлено, що позивачем укладено ряд договорів на постачання іграшок з наступними контрагентами: ТОВ «Нікотера», ТОВ «Кінг Груп» та ТОВ «Будмонтаж Технології». Відповідачем зроблені висновки що ТОВ "Белес Україна" не здійснювались операції з реалізації товарів, оскільки до перевірки не надано завірених належним чином копій первинних документів по взаємовідносинах з переліченими контрагентами, основні засоби та трудові ресурси у контрагентів відсутні, підтвердити походження товарів є неможливим. Вищевикладене, свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій та господарські операції позивача спрямовані лише на перерахування грошових коштів. Крім того, в акті перевірки зазначено про заборгованість по поворотній допомозі від громадян, яка склала 489604 грн.

Позивач 03.10.2020 подав заперечення на вказаний акт перевірки.

На підставі Акту перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2019 року:

№ 000352501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 1 518 096,25 грн.;

№ 000349501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на 294 750,00 грн.;

№ 000348501, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3735,00 грн.

Скориставшись правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої позивачу відмовлено в перегляді результатів перевірки та у скасуванні винесених рішень.

Однак, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Нікотера» укладений договір поставки № 02.10.04/н, відповідно до умов якого ТОВ «Белес Україна» поставляло та передало у власність ТОВ «Нікотера» товар (іграшки) на загальну суму 411 256,63 грн.

Транспортування на склад ТОВ «Нікотера» у м. Одеса здійснювалось (відповідно до умов договору) за рахунок постачальника. Зазначені товари перевозилися орендованими у TOB «Кредо-Транс» транспортними засобами, що підтверджується договорами оренди та наданими позивачем товарно-транспортними накладними.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Нікотера» та ТОВ «Белес Україна» також укладений договір поставки, відповідно до умов якого ТОВ «Нікотера» поставляло позивачу товар (іграшки) на загальну суму 1 437 211,12 грн.

Транспортування зі складу ТОВ «Нікотера» здійснювалось (відповідно до умов договору) шляхом самовивозу. Зазначені товари перевозилися орендованими у TOB «Кредо-Транс» транспортними засобами, що підтверджується договорами оренди та наданими позивачем товарно-транспортними накладними.

Розрахунки за поставки товару здійснювались у грошовій формі шляхом перерахування коштів на банківські рахунки.

Всі вищезазначені господарські операції були оформлені належним чином та на підтвердження реального здійснення господарських операцій документи були долучені до матеріалів справи, та були досліджені в судовому засіданні під час судового розгляду справи.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Кінг Груп».

Відповідно до умов договору поставки від 01.02.2016 № 037 ТОВ «Белес Україна» поставляло та передало у власність ТОВ «Кінг Груп» товар (іграшки дитячі) на загальну суму 3 188 921,20 грн.

Доставка товару здійснювалась за рахунок покупця. Розрахунки за поставки товару здійснювались у грошовій формі шляхом перерахування коштів на банківські рахунки ТОВ «Белес Україна». Всі господарські операції були відображені в регістрах бухгалтерського обліку.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій документи були долучені до матеріалів справи, та були досліджені в судовому засіданні під час судового розгляду справи.

Щодо господарських операцій з ТОВ «Будмонтаж Технології».

28.09.2016 та 17.10. 2016 року на виконання умов договору поставки продукції № 082 від 01.09.2016, що укладений між ТОВ «Белес Україна» та ТОВ «Будмонтаж Технології», позивач поставив та передав у власність ТОВ «Будмонтаж Технології» товар на загальну суму 2 900 781,08 грн.

Відповідно до умов договору, доставка товару здійснювалась за рахунок та силами покупця. Оплата здійснювалась частинами через банківські установи, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в справі.

Всі операції оформлені належним чином. Відповідні податкові накладні були перевірені та зареєстровані відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, весь товар, що реалізовував позивач придбавався ним у постачальників: ТОВ «Тігрес», ТОВ «Тойдіко Україна», ТОВ «Кіддісвіт», ТОВ «Бельвіль» та ТОВ АТ «УкрТойс». На підтвердження цих операцій, позивачем було надано суду всі первинні документи, які суд приєднав до матеріалів справи.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 Положення бухгалтерського обліку "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 передбачено, що витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Пунктом 32 цього ж положення встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит та суми податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Нікотера», ТОВ «Кінг Груп» та ТОВ «Будмонтаж Технології» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та податку на додану вартість за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

В Акті перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння контрагентів позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов`язань, винесення вироків посадовим особам підприємств за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угоди з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Також, відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентами сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов`язок довести обставини, що слугували підставою для збільшення контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків у зв`язку з відображенням у бухгалтерському обліку нереальних господарських операцій, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв`язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв`язку згідно з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку тим доводам відповідача, що слугували підставою для висновку про нереальність спірних фінансово-господарських операцій, суд також керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України". Так, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Тобто, у податкових спорах недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Нікотера», ТОВ «Кінг Груп» та ТОВ «Будмонтаж Технології» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїми наслідками зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Щодо договорів поворотної допомоги, то в судовому засіданні було встановлено, що ці договори не мають довгострокових зобов`язань, які б підлягали відображенню в балансі за теперішньою вартістю. Крім того, до зазначених договорів укладені додаткові угоди, які не передбачали нарахування та сплату відсотків та встановлювали строк повернення коштів 12 місяців. Отже зазначені договори мають ознаки поточних зобов`язань та правомірно відображались позивачем за сумою погашення.

Таким чином, викладений в Акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, є необґрунтованими.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 18.10.2019 № 000352501, № 000348501, № 000349501 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем, відповідно до платіжного доручення № 1051 від 14.02.2020 було сплачено судовий збір у розмірі 21020,00 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у Київській області, становить 21020,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2019 року № 000352501, № 000348501, № 000349501, що прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Белес Україна" (код ЄДРПОУ 37014946) судові витрати в сумі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.