Рішення № 93560013, 16.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року справа №320/4488/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить визнати незаконним та скасувати ППР №005101303 від 17.05.2019, ППР № 0005141303 від 17.05.2019, ППР №0005131303 від 17.05.2019, ППР № 0005151303 від 17.05.2019, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 №0-0005111303, винесених на підставі акту виїзної позапланової перевірки №250/10-36-13-03/ НОМЕР_1 від 01.04.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що посадові особи відповідача під час перевірки дійшли помилкового висновку про заниження позивачкою за період 2016-2017 року заниження суми чистого доходу на загальну суму 195016,42 грн. (68418,17 грн. та 126598,25 грн.). Зазначає, що у неї наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування витрат, однак, перевіряючими під час перевірки документи не досліджувались, а висновки формувались на припущеннях та без врахування первинних документів. За таких обставин, вважає, що спірні рішення є протиправними та такими, що не обґрунтовані належним чином, а відтак, підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, наголошував, що під час проведення перевірки посадовими особами податкового органу правомірно донараховані податкові зобов`язання, оскільки під час перевірки було встановлено порушення позивачкою норм Податкового кодексу України, а тому прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та законними. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 27.08.2019 у даній справі відкрито спрощене провадження з проведенням судового засідання.

Протокольною ухвалою суду від 16.10.2019 за клопотанням відповідача здійснено у порядку правонаступництва заміну первісного відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

Ухвалою суду від 16.10.2019 за клопотанням позивача ухвалено на підставі ст. 190 КАС України зупинити провадження у справі та надати сторонам час для примирення до 18.11.2019.

Ухвалою суду від 18.11.2019 поновлено провадження у даній справі.

У судове засідання, призначене на 18.11.2019, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не з`явились. Разом з цим, представником позивача заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи, розгляд якого останній просив здійснити без його участі. Згідно відмітки представника відповідача на вказаному клопотанні, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області не заперечувало проти проведення експертизи.

Ухвалою суду від 18.11.2019 призначено в адміністративній справі №320/4488/19 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження в справі до одержання результатів експертизи.

На вирішення судово-економічної експертизи поставлено наступні питання:

1) чи підтверджується документально зазначене в акті документальної позапланової виїзної перевірки №250/10-36-13-03/ НОМЕР_1 від 01.04.2019 заниження загального оподатковуваного доходу від реалізації товарів, що призвело до заниження загального оподатковуваного доходу на суму 126598,25 грн. у період з 01.01.2017 по 31.12.2019 року і донарахування до сплати податків і обов`язкових платежів до бюджету у розмірі 126598,25 грн.;

2) чи підтверджується документально зазначене в акті документальної позапланової виїзної перевірки №250/10-36-13-03/ НОМЕР_1 від 01.04.2019 завищення ФОП ОСОБА_1 витрат на загальну суму 68418, 17 грн., у т.ч. за 2016 рік в сумі 68418, 17 грн.

За наслідками проведення експертизи експертом ОСОБА_2 прийнято висновок за результатами проведення судово-економічної експертизи №32893/10-71/23623/20-71 від 22.09.2020.

Вказаним висновком експерта встановлено, що документально підтвердити висновки акта перевірки від 01.04.2019 №250/10-36-13-03/ НОМЕР_1 щодо заниження ФОП ОСОБА_1 загального оподаткованого доходу від реалізації товарів на суму 126598,25 грн. за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017 та завищення витрат на загальну суму 68418,17 грн. за 2016 рік, не видається за можливе.

Також, встановлено, що документально підтвердити висновки акта перевірки від 01.04.2019 №250/10-36-13-03/ НОМЕР_1 щодо заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого оподатковано доходу на суму 195016,42 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 35102,95 грн., не видається за можливе.

Ухвалою від 16.12.2020 поновлено провадження.

У судове засідання, призначене на 16.12.2020, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не з`явились. Водночас, на підставі спільного клопотання сторін, керуючись ст. 205 КАС України, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом в Рокитнянській РДА в Київській області 23.05.2012 та отримала Свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису 23450000000002570. Перебуває на податковому обліку в Рокитнянській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з 25.05.2012.

У періоді з 01.01.2016 по 31.12.2017 перебувала на загальній системі оподаткування.

Згідно з реєстраційними даними основним видом господарської діяльності суб`єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

На підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 19.03.2019 №587 та направлень про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 19.03.2019 №698 та №699, посадовими особами ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_3 та Бунчаком М.В. проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 , за наслідками якої складено Акт від 01.04.2019 №250/10-36-13-03/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017 включно.

У ході перевірки посадові особи відповідача дійшли висновку про порушення позивачкою пп. 4 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, що виявилось у неналежному веденні Книги обліку доходів і витрат.

Також, під час перевірки перевіряючими встановлено не відображення ФОП ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 рік та в податковому обліку сум доходу від реалізації товару, що призвело до заниження загального оподаткованого доходу на суму 126598,25 грн., чим порушено п. 177.1, п. 177.2.ст. 1777 ПК України. Зокрема, проаналізувавши надану позивачкою інформацію про залишки товарно - матеріальних цінностей та встановлених у ході перевірки фактичних залишків, встановлено, що сума залишків на 31.12.2017 становить 28397,27 грн. (без націнки) по ціні придбання товару. Придбання товару за 2017 рік згідно підтверджуючих документів становить 615248,14 грн. (без націнки), у той же час, віднесено до витрат суму 510421,49 грн. (без націнки). Таким чином, залишки товарно-матеріальних цінностей згідно даних перевірки складає 133223,92 грн. (без націнки), проте згідно наданих позивачкою залишків рахується лише 30963,61 грн. (без націнки), що становить різницю у сумі 102260,30 грн. (без націнки та акцизного податку). Врахувавши середню націнку на реалізований товар у розмірі 28,3% , перевіряючі дійшли висновку, що позивачкою реалізовано товару на 126598,25 грн.

Крім того, встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 за перевіряємий період витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності у сумі 68418,17 грн., в т. ч. за 2016 рік - 68418,17 грн., а саме: відповідно до додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, придбано реалізованого товару на суму 547434,86, який згідно наданих фіскальних чеків оплачений на суму 479016,69 грн., відповідно - сума неоплаченого товару за 2016 рік становить 68418,17 грн. Таким чином, позивачкою, на думку перевіряючих, порушено норми п. 177.4 ст. 177 ПК України, оскільки до витрат віднесено суму, яка фактично не оплачена за товар.

А тому, враховуючи зазначені вище порушення, перевіряючі встановили заниження заниження суми чистого доходу на загальну суму 195016,42 грн. (68418,17 грн. та 126598,25 грн.).

Крім того, враховуючи заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого доходу на загальну суму 195016,42 грн., податковий орган дійшов висновку, що вказана сума була проведена без застосування РРО, що є наслідком порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Також, внаслідок допущених позивачкою порушень, описаних вище, перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2016-2017 роки, що підлягає сплаті до бюджету, встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 35102,95 грн., в чому числі: за 2016 рік суму 12315,27 грн., за 2017 рік - 22787,68 грн., що є порушенням п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 ПК України.

Враховуючи, що у ході перевірки встановлено перевіряючими заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого доходу на загальну суму 195016,42 грн., відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування " позивачці донараховано податковим органом суму єдиного внеску у розмірі 22%, що становить 42903,52 грн. та суму військового збору у розмірі 2925,23 грн. відповідно до ст. 168, п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Під час перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства щодо обчислення та сплати акцизного податку, враховуючи факт не відображення ФОП ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 рік та в податковому обліку сум доходу від реалізації товару у розмірі 126598,25 грн., посадовими особами відповідача встановлено за період 2017 року факт заниження суми податкового зобов`язання з акцизного податку в сумі 6329,91 грн., чим порушено вимоги пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, пп.215.3.10 п. 215.3 ст. 215, п. 217.1 ст. 217 ПК України.

Крім того, за результатами перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від №005101303 від 17.05.2019, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 34003,15 грн. та штрафні санкції у розмірі 8500,79 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від № 0005141303 від 17.05.2019, яким позивачу донараховано акцизний податок у розмірі 6329,91 грн. та штрафні санкції у розмірі 1582,48 грн;

- податкове повідомлення-рішення від №0005131303 від 17.05.2019, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 2833,55 грн. та штрафні санкції у розмірі 708,39 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0005151303 від 17.05.2019, яким позивачу нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску №5121303 від 17.05.2019 у розмірі 9682,52 грн.;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 №0-0005111303, винесену на підставі акту виїзної позапланової перевірки №250/10-36-13-03/ НОМЕР_1 від 01.04.2019 року на суму 41558,89 грн..

Не погоджуючись з вказаними рішення, ФОП ОСОБА_1 подала до ДФС України скаргу, за наслідками розгляду якої рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску №5121303 від 17.05.2019 у розмірі 9682,52 грн. було скасовано, решта рішень податкового органу були залишені без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу протиправними, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 19-1 Податкового кодексу України (надалі - ПК), контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно із п.п.177.4.5 ст. 177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до п.п.177.5 ст. 175 ПК України, фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Згідно із п.п. 177.5.3 ст. 175 ПК України, остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 кодексу, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

Згідно із п. 177.11 ст. 177 фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Статтею 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до ст. 86 цього кодексу, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Частиною 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 за № 1300/27745 (надалі - Порядок), визначено основні вимоги до оформлення документальних перевірок.

Так, п. 1 цієї частини визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку, а також посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).

Пунктом 3 передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, пунктом 4 цієї частини зазначено, що в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Частиною третьою цього Порядку визначено, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином, зокрема:

у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

Як убачається з Акта перевірки від 01.04.2019 №250/10-36-13-03/ НОМЕР_1 , у ході перевірки посадові особи відповідача дійшли висновку про не відображення ФОП ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 рік та в податковому обліку сум доходу від реалізації товару, що призвело до заниження загального оподаткованого доходу на суму 126598,25 грн., чим порушено п. 177.1, п. 177.2.ст. 1777 ПК України. Зокрема, проаналізувавши надану позивачкою інформацію про залишки товарно - матеріальних цінностей та встановлених у ході перевірки фактичних залишків, встановлено, що сума залишків на 31.12.2017 становить 28397,27 грн. (без націнки) по ціні придбання товару. Придбання товару за 2017 рік згідно підтверджуючих документів становить 615248,14 грн. (без націнки), у той же час, віднесено до витрат суму 510421,49 грн. (без націнки). Таким чином, залишки товарно-матеріальних цінностей згідно даних перевірки складає 133223,92 (без націнки), проте згідно наданих позивачкою залишків рахується лише 30963,61 грн. (без націнки), що становить різницю у сумі 102260,30 грн. (без націнки та акцизного податку). Врахувавши середню націнку на реалізований товар у розмірі 28,3 % , перевіряючі дійшли висновку, що позивачкою реалізовано товару на 126598,25 грн.

Крім того, встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 за перевіряємий період витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності у сумі 68418,17 грн., в т. ч. за 2016 рік - 68418,17 грн., а саме: відповідно до додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, придбано реалізованого товару на суму 547434,86, який згідно наданих фіскальних чеків оплачений на суму 479016,69 грн., відповідно - сума неоплаченого товару за 2016 рік становить 68418,17 грн. Таким чином, позивачкою, на думку перевіряючих, порушено норми п. 177.4 ст. 177 ПК України, оскільки до витрат віднесено суму, яка фактично не оплачена за товар.

А тому, враховуючи зазначені вище порушення, перевіряючі встановили заниження суми чистого доходу на загальну суму 195016,42 грн. (68418,17 грн. та 126598,25 грн.).

У той же час, у ході розгляду справи та у позові, представник позивача наполягав на тому, що відповідачем під час проведення перевірки не досліджувалися всі первинні документи, а висновки про заниження суми чистого доходу у розмірі 126598,25 грн. базуються виключно на припущеннях щодо можливості продажу позивачкою товару та шляхом додавання до цієї суми середньої націнки розміру торгівельної націнки на проданий товар.

Проаналізувавши акт перевірки, де встановлено зазначені правопорушення, судом встановлено, що в акті перевірки не наведено, які саме витрати та доходи віднесені позивачем до їх складу, за результатами яких видів господарських операцій, за якою подією, на підставі яких первинних документів. Відсутність в акті перевірки деталізації обставин податкового правопорушення суперечить приписам пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745.

Не вдається за можливе також встановити обставини, які стали підставою для такого висновку і у відзиві на позовну заяву, надану відповідачем до суду.

Крім того, суд враховує як доказ протиправності рішень відповідача, наявний у матеріалах справи висновок експерта КНДІСЕ.

Так, для підтвердження чи спростування даної обставини судом у даній справі було призначено судово-економічну експертизу, за наслідками проведення якої, експертом КНІСЕ Альбіною Макарець дослідивши первинну документацію прийнято висновок за результатами проведення судово-економічної експертизи №32893/10-71/23623/20-71 від 22.09.2020.

Вказаним висновком експерта встановлено, що документально підтвердити висновки акта перевірки від 01.04.2019 №250/10-36-13-03/ НОМЕР_1 щодо заниження ФОП ОСОБА_1 загального оподаткованого доходу від реалізації товарів на суму 126598,25 грн. за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017 та завищення витрат на загальну суму 68418,17 грн. за 2016 рік, не видається за можливе.

Також, судом встановлено, що документально підтвердити висновки акта перевірки від 01.04.2019 №250/10-36-13-03/ НОМЕР_1 щодо заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого оподатковано доходу на суму 195016,42 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 35102,95 грн., не видається за можливе.

Суд зазначає, що під час судового розгляду справи представником відповідача ані в відзиві, ані у наданих поясненнях не наведено жодних обґрунтувань стосовно правомірності такого висновку та правомірності рішення контролюючого органу або ж обставин, які підтверджують встановлені під час проведення перевірки порушення.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів на підставі належних і допустимих доказів порушення позивачкою вимог податкового законодавства в частині заниження доходу у 2016-2017 роках, а відтак, податкове повідомлення-рішення від №005101303 від 17.05.2019, яким позивачці донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 34003,15 грн. та штрафні санкції у розмірі 8500,79 грн. є протиправним та підлягає скасуванню

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від № 0005141303 від 17.05.2019, яким позиваці донараховано акцизний податок у розмірі 6329,91 грн. та штрафні санкції у розмірі 1582,48 грн; податкового повідомлення-рішення від №0005131303 від 17.05.2019, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 2833,55 грн. та штрафні санкції у розмірі 708,39 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0005151303 від 17.05.2019, яким позивачу нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску №5121303 від 17.05.2019 у розмірі 9682,52 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 №0-0005111303, винесену на підставі акту виїзної позапланової перевірки №250/10-36-13-03/ НОМЕР_1 від 01.04.2019 року на суму 41558,89 грн., суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Пунктами 2, 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI).

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI встановлено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Підпунктом 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України , у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є: вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України, для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Згідно із п.п. 217.1 ст. 217 ПК України, суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, з підакцизних товарів (продукції), реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі, та товарів (продукції), коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), які використані як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом, визначаються платником податку самостійно виходячи з об`єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов`язань.

Як убачається з акта перевірки, що у ході перевірки перевіряючими встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого доходу на загальну суму 195016,42 грн., відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування " позивачці донараховано податковим органом суму єдиного внеску у розмірі 22%, що становить 42903,52 грн. та суму військового збору у розмірі 2925,23 грн. відповідно до ст. 168, п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Також, під час перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства щодо обчислення та сплати акцизного податку, враховуючи факт не відображення ФОП ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 рік та в податковому обліку сум доходу від реалізації товару у розмірі 126598,25 грн., посадовими особами відповідача встановлено за період 2017 року факт заниження суми податкового зобов`язання з акцизного податку в сумі 6329,91 грн., чим порушено вимоги пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, пп.215.3.10 п. 215.3 ст. 215, п. 217.1 ст. 217 ПК України.

У той же час, оскільки судом встановлено протиправність висновку щодо заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого оподатковано доходу на суму 126598,25 грн., донарахування відповідачем суми єдиного внеску у розмірі 22%, що становить 42903,52 грн. та суму військового збору у розмірі 2925,23 грн. є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення від №0005141303 від 17.05.2019, яким позивачу донараховано акцизний податок у розмірі 6329,91 грн. та штрафні санкції у розмірі 1582,48 грн., податкове повідомлення-рішення від №0005131303 від 17.05.2019, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 2833,55 грн. та штрафні санкції у розмірі 708,39 грн., є також протиправними та підлягаю скасуванню.

Крім того, відповідачем за наслідками перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0005151303 від 17.05.2019, яким позивачу нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів.

Зазначене рішення базується на тому, що податковим органом під час перевірки встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого доходу на загальну суму 195016,42 грн., а відтак, на думку податкового органу, вказана сума була проведена без застосування РРО, що є наслідком порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Проте, суд зазначає, що враховуючи також той факт, що розрахунок контролюючого органу про заниження позивачем сум чистого оподатковуваного доходу за 2016-2017 роки є помилковим, що, у свою чергу, стало підставою для нарахування оспорюваних рішень, податкове повідомлення-рішення № 0005151303 від 17.05.2019 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 №0-0005111303.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які у певній мірі спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірність оскаржуваних рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1052,05 грн. (квитанція банку від 22.07.2019 (а.с. 2 т. 1).

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на проведення експертизи.

У процесі розгляду справи судом призначалася судово-економічна експертиза, за яку позивачем на рахунки КНІСЕ сплачено суму 19612, 80 грн., що підтверджується квитанцією від 07.09.2020 №213920м (а.с. 53 т. 4).

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на проведення експертизи.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати витрати у розмірі 20664,85 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від №005101303 від 17.05.2019, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 34003,15 грн. та штрафні санкції у розмірі 8500,79 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від

№ 005141303 від 17.05.2019, яким позивачу донараховано акцизний податок у розмірі 6329,91 грн. та штрафні санкції у розмірі 1582,48 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від №0005131303 від 17.05.2019, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 2833,55 грн. та штрафні санкції у розмірі 708,39 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005151303 від 17.05.2019, яким позивачу нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 №0-0005111303.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) судові витрати у розмірі 20664 (двадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 85 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.