Рішення № 93559972, 16.12.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р. справа № 300/2501/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно відмовлено у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку грошову допомогу позивачу, врахувавши при цьому періоди проходження ним військової служби з 11.11.1980 по 18.11.1982 та роботу в Калуській дитячій музичній школі управління культури, національностей та релігії Калуської міської ради з 01.01.1992 по 22.03.2020 до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.07.2020 він звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, до спеціального стажу, визначеного пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійним органом зараховано тільки період роботи з 01.08.1980 до 01.01.1992 в Калуській дитячій музичній школі, не врахувавши періоду військової служби з 11.11.1980 по 18.11.1982. Період роботи в Калуській дитячій музичній школі управління культури, національностей та релігії Калуської міської ради з 01.01.1992 по 22.03.2020 до вказаного стажу не зараховано, оскільки, на думку відповідача, дитяча музична школа з 01.01.1992 належить до позашкільних навчальних закладів. Проте, чинним законодавством встановлено, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: наявністю в особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних посадах (35 років для чоловіків); виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності; неотриманням до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Педагогічний (спеціальний) стаж його роботи складає 36 років 06 місяців 27 днів, що є більше необхідних 35 років. При цьому, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи викладачем у дитячій музичній школі повинен зараховуватися до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» ст. 55 Закону «Про пенсійне забезпечення. Крім цього, відмова відповідача у зарахуванні періоду проходження строкової військової служби до стажу роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, є протиправною, оскільки на момент призову на строкову військову службу він працював в Калуській дитячій музичній школі на посаді викладача по класу баяна. Вказана посада, відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР «Про пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства» № 1397 від 17.12.1959 давала право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти. Таким чином, дії відповідача щодо не зарахування до спеціального стажу, який дає право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вищевказаних періодів роботи та військової служби є неправомірними.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що Законом України "Про позашкільну освіту" №1841-III від 22.06.2000 передбачено, що мистецька школа - заклад спеціалізованої мистецької освіти: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо, який надає початкову мистецьку освіту. Згідно з частиною 3 статті 12 вказаного Закону мистецькі школи є закладами позашкільної освіти. Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 посада викладача не передбачена. Період роботи викладача у музичній школі до 01 січня 1992 року зараховуються у стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, оскільки в Переліку закладів, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17.12.1959 було передбачено посаду викладача в середніх музичних школах, які належали до навчальних закладів. Отже, період роботи вчителів у зазначених закладах після 01.01.1992 зараховується у спеціальний стаж за вислугу років лише за умови, що ця музична школа є загальноосвітнім навчальним закладом, тобто віднесена до закладів освіти. Оскільки період роботи, який можливо зарахувати до спеціального стажу становить 09 років 04 місяці при необхідних для чоловіків 35 роках, то підстав для виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій немає.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 з 23.03.2020 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач 16.07.2020 звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 45 - 46).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 07.08.2020 № 2229/2108/К-02/8-0900/20 відмовлено ОСОБА_1 по суті порушеного питання. У листі вказано, що Калуська дитяча музична школа управління культури, національностей та релігії Калуської міської ради з 01.01.1992 належить до позашкільних закладів. Викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 не передбачені, тому період роботи на посаді викладача можна зарахувати згідно раніше чинного законодавства до спеціального стажу лише до 01.01.1992. Оскільки спеціальний стаж за вислугу років набутий в Калуській дитячій музичній школі управління культури, національностей та релігії Калуської міської ради становить 09 років 04 місяці, при необхідному стажу для чоловіків - 35 років, підстав для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає. Зазначено, що зарахування до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, час проходження військової служби, чинним законодавством не передбачено.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно із пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту 6 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 7 Порядку № 1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.08.2019 по справі №724/579/17, від 20.02.2019 по справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 по справі № 466/5637/17.

Спірним, у даній справі, є наявність чи відсутність правових підстав для зарахування, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до спеціального стажу позивача періоду проходження військової служби з 11.11.1980 по 18.11.1982 та з роботи в Калуській дитячій музичній школі управління культури, національностей та релігії Калуської міської ради з 01.01.1992 по 22.03.2020.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , наказом №285 від 01.08.1980 ОСОБА_1 з 01.08.1980 прийнятий на роботу в Калуську музичну школу на посаду викладача по класу баяна. В зв`язку з призовом в ряди Радянської армії, наказом №98 від 30.10.1980, він увільнений від обов`язків викладача. Наказом № 99 від 07.12.1982 поновлений на роботі на посаді викладача народного відділу у зв`язку з повернення з Радянської армії. В подальшому, наказом № 34к від 01.09.1997 звільнений з роботи з 01.07.1997 за власним бажанням та з 01.09.2000 прийнятий на роботу викладачем по класу баяна, з педагогічним навантаженням 0,5 ставки, згідно наказу № 40 від 31.08.2000. Калуська дитяча музична школа № 1, згідно рішення Калуської міської ради № 1802 від 14.03.2013, реорганізована шляхом злиття в Калуську дитячу музичну школу управління культури, національностей та релігій Калуської міської ради. З 20.06.2013 ОСОБА_1 переведено на посаду викладача по класу народних інструментів (а.с. 10).

Судом з`ясовано, що позивач на даний час продовжує працювати в Калуській дитячій музичній школі управління культури, національностей та релігій Калуської міської ради, що не заперечується відповідачем.

У відповідності до ч.ч. 1 - 4 ст. 50 Закону України «Про освіту» №2145-VIII атестація педагогічних працівників - це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників.

Атестація педагогічних працівників може бути черговою або позачерговою. Педагогічний працівник проходить чергову атестацію не менше одного разу на п`ять років, крім випадків, передбачених законодавством.

За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюються або підтверджуються кваліфікаційні категорії, присвоюються педагогічні звання. Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення атестаційної комісії може бути підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством.

Згідно наявних в матеріалах справи атестаційних листів, позивачем успішно пройдено атестацію та підтверджено відповідність займаній посаді та кваліфікаційній категорії (а.с. 14 - 19).

У листі відповідача від 07.08.2020 № 2229/2108/К-02/8-0900/20 зазначено, що викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах Переліком №909 не передбачені, тому період роботи на посаді викладача можна зарахувати відповідно до раніше чинного законодавства до спеціального стажу лише до 01.01.1992.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про освіту" №1060-XII від 23.05.1991 (що був чинний на час роботи позивача на відповідних посадах) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про освіту" №1060-XII від 23.05.1991 структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Аналогічні норми передбачені в статті 1 Закону України «Про освіту» 2145-VIII від 05.09.2017, а саме система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб`єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними. Структура освіти включає позашкільну освіту (ст. 10 Закону України «Про освіту» 2145-VIII від 05.09.2017).

У відповідності до підпунктів 6, 21 пункту 1 статті 1 Закону України «Про освіту» 2145-VIII від 05.09.2017 заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.

Згідно статті 4 Закону України "Про позашкільну освіту" №1841-III від 22.06.2000 позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Відповідно до частин 3, 4 статті 12 Закону України "Про позашкільну освіту" №1841-III від 22.06.2000 заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Заклади позашкільної освіти можуть бути комплексними, профільними та спеціалізованими.

Комплексні заклади позашкільної освіти організовують роботу з вихованцями, учнями і слухачами за різними напрямами позашкільної освіти (художньо-естетичним, туристсько-краєзнавчим, еколого-натуралістичним, науково-технічним, дослідницько-експериментальним, фізкультурно-спортивним або спортивним, військово-патріотичним, бібліотечно-бібліографічним, соціально-реабілітаційним, оздоровчим, гуманітарним). До комплексних закладів позашкільної освіти належать палаци, будинки дітей та юнацтва, центри дитячої та юнацької творчості.

Профільні заклади позашкільної освіти організовують роботу за певним напрямом позашкільної діяльності. До профільних закладів позашкільної освіти належать центри, клуби туристсько-краєзнавчої, науково-технічної, еколого-натуралістичної, спортивно-оздоровчої, художньо-естетичної творчості, військово-патріотичного спрямування, станції юних туристів, натуралістів, техніків, школи мистецтв, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, дитячо-юнацькі спортивні школи, оздоровчі заклади, туристські бази.

Згідно пункту 5 статті 12 Закону України "Про позашкільну освіту" №1841-III від 22.06.2000 перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2011 року № 433 затверджено Перелік типів позашкільних навчальних закладів.

Пунктом 6 Переліку № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Пунктом 7 вказаного Переліку встановлено, що центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання відносяться до позашкільних навчальних закладів.

Отже, Калуська дитяча музична школа управління культури, національностей та релігій Калуської міської ради є належним закладом освіти відповідно до норм законодавства та належить до системи позашкільної освіти.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років № 909 від 04.11.1993 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Тобто вказаним Переліком посада викладача по класу баяна, викладача народного відділу, викладача по класу народних інструментів прямо не передбачена.

Проте, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.

Відповідно до пункту 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про позашкільну освіту» до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з статтею 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Основного Закону).

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні в від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Велика Палата Верхового Суду в постанові від 30.01.2019 по справі № 876/5312/17 дійшла висновку, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем в дитячій музичній школі має зараховуватися до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, суд вважає, що викладач в позашкільних закладах освіти є працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 на посадах викладача по класу баяна, викладача народного відділу та викладача по класу народних інструментів в позашкільному закладі освіти - Калуській дитячій музичній школі управління культури, національностей та релігії Калуської міської ради повинен зараховуватися до пільгового стажу, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач просить зарахувати період роботи в Калуській дитячій музичній школі управління культури, національностей та релігії Калуської міської ради з 01.01.1992 по 22.03.2020 до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Однак, в трудовій книжці позивача відсутні записи про роботу у вказаному позашкільному закладі освіти з 02.09.1997 по 31.08.2000 включно, а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», роботу ОСОБА_1 в Калуській дитячій музичній школі управління культури, національностей та релігії Калуської міської ради з 01.01.1992 по 01.09.1997 та з 01.09.2000 по 22.03.2020.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" № 17862/91), у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11).

В положенні Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Щодо позову в частині зарахування до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” військової служби позивача з 11.11.1980 по 18.11.1982, окрім вищенаведених висновків, суд зазначає наступне.

Згідно військово квитка серії НОМЕР_2 від 24.10.1980 позивач проходив військову службу з 11.11.1980 по 18.11.1982 (а.с. 12).

Відповідач у листі від 07.08.2020 № 2229/2108/К-02/8-0900/20 зазначив, що чинним законодавством не передбачено зарахування часу проходження військової служби до стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугу років.

В примітці 3 до Переліку № 909 визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР “Про державні пенсії”, статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.

На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я.

Підпунктом “г” пункту 1 вказаного Положення передбачено, що служба в лавах Збройних Сил СРСР вчителям і іншим працівникам освіти зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсій за вислугу років.

Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період військової служби в армії СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 13.02.2018 по справі № К/9901/1335/18 (№738/1246/15-а).

Отже, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Оскільки ОСОБА_1 працював на роботі, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та як встановлено судом має страховий стаж більше 35 років на такій посаді (враховуючи стаж зарахований пенсійним органом та судом), до цього не отримував будь-яку пенсію, суд дійшов до висновку, що при призначенні 23.03.2020 пенсії за віком, позивач мав право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, відповідно до пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому відмова відповідача у виплаті такої грошової допомоги є протиправною.

З метою запобігання порушення прав ОСОБА_1 на належне йому пенсійне забезпечення, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», врахувавши при цьому період проходження військової служби з 11.11.1980 по 18.11.1982 та роботу в Калуській дитячій музичній школі управління культури, національностей та релігії Калуської міської ради з 01.01.1992 по 01.09.1997, з 01.09.2000 по 22.03.2020 до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи дане положення, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 630, 60 грн. сплачених судових витрат.

Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Водночас, частиною 9 статті 139 Кодексу визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано суду договір про надання правової допомоги № 15/07/01 від 15.07.2020, додаткову угоду № 1 від 11.12.2020, квитанцію № 418637 від 14.12.2020 та акт прийому передачі послуг № 14/12/02 від 14.12.2020 з калькуляцією вартості правової допомоги (а.с. 50, 95, 96, 97).

Відповідно до акту акти прийому - передачі послуг 14/12/02 від 14.12.2020, позивачу була надана правова допомога шляхом: надання консультацій та узгодження правової позиції – 30 хв. (425 грн.); вивчення та аналізу доказів по справі – 2 год. (1700 грн.); вивчення та аналізу судової практики в аналогічних спорах – 45 хв. (625 грн.); підготовки адміністративного позову та додатків до нього – 5 год. (4 250 грн.). Кількість затраченого часу – 8 год. 15 хв. Розмір гонорару 4 250 грн.

За вказані послуги позивачем сплачено адвокату 7000 грн., що підтверджується кватанцією № 418637 від 14.12.2020.

Таким чином, у відповідності до наявних в матеріалах справи квитанції, адвокатом та позивачем документально доведено факт понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 7000 грн.

З огляду на зазначене, оскільки рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, згідно ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суми витрат зі сплати правничої допомоги підлягають до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в розмірі 4 250 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у виплаті ОСОБА_1 грошової допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», врахувавши при цьому період проходження військової служби з 11.11.1980 по 18.11.1982 та роботу в Калуській дитячій музичній школі управління культури, національностей та релігії Калуської міської ради з 01.01.1992 по 01.09.1997, з 01.09.2000 по 22.03.2020 до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн. 60 коп. та 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн. 50 коп. витрат на правничу (правову) допомогу.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.