Рішення № 93559430, 14.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 р. Справа№200/10158/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 12.10.2020 № 309-344/А-03/5-0572/20 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зобов`язання повторно прийняти та розглянути заяву про призначення пенсії від 28.09.2020 № 960 із врахуванням до пільгового стажу періодів з 23.06.1989 по 31.07.1989, з 09.07.1990 по 30.09.1990, з 04.12.1991 по 31.03.1992, з 08.08.1992 по 14.08.2002, з 27.08.2002 по 31.10.2014, з 01.04.2018 по 31.08.2020.

В обґрунтування протиправності рішення про відмову у призначенні пенсії позивач зауважив на безпідставності висновків відповідача про недостатність в позивача пільгового стажу, оскільки під час розгляду наданої ним заяви безпідставно не враховані до пільгового стажу певні періоди роботи. Згідно викладеного в позові зайнятість позивача протягом спірних періодів на роботах, що надають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, підтверджено відомостями трудової книжки, яка є основним документом про роботу особи та наданими ним уточнюючими довідками. Позивач зазначив, що він не може нести відповідальність за помилки, допущені роботодавцем під час оформлення записів трудової книжки та зауважив на тому, що відповідач мав прийняти довідки, видані на непідконтрольній українській владі території, що містять необхідну інформацію для врахування певних періодів роботи позивача до пільгового стажу.

Позивач також просив суд зобов`язати відповідача продати звіт про виконання судового рішення.

Відповідач в наданому до суду відзиві на заявлений позивачем позов проти його задоволення заперечував, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

За змістом відзиву позивачу відмовлено у призначенні пенсії через недостатність стажу. Відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи: з 23.06.1989 по 31.07.1989, з 09.07.1990 по 30.09.1990, з 08.08.1992 по 14.08.2002 через відсутність документів, підтверджуючих пільговий характер роботи; в період з 27.08.2002 по 31.10.2014, через неврахування відомостей уточнюючих довідок, що видані підприємством на непідконтрольній українській владі території, відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про відпрацювання не менше ніж 50 відсотків робочого часу під землею. До пільгового та страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 04.12.1991 по 31.03.1992, оскільки відсутня печатка підприємства на запису про звільнення у трудовій книжці та відсутні документи, підтверджуючі пільговий характер роботи; з 01.04.2018 по 31.08.2020 через несплату страхових внесків. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.03.2014 по 31.10.2017 через несплату страхових внесків. Відповідач також вказав, що позивач набуде права на пенсію за умови наявності 10 років пільгового стажу або у 53 роки за наявним пільговим стажем.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2020 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному (письмовому) позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач) № 057250002828, що датоване жовтнем 2020 року (із наданих відповідачем документів неможливо встановити день його винесення), прийнятим за наслідком розгляду заяви позивача від 28.09.2020 про призначення пенсії за ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” відмовлено позивачу в її призначенні через недостатність стажу роботи. За змістом викладеного в рішенні страховий стаж позивача становить 27 років 8 місяців 14 днів, пільговий стаж за списком № 1 – 1 рік 3 місяці 27 днів.

В рішенні зазначено, що до пільгового стажу позивача періоди не враховані роботи: з 23.06.1989 по 31.07.1989, з 09.07.1990 по 30.09.1990, з 08.08.1992 по 14.08.2002 через відсутність документів, підтверджуючих пільговий характер роботи; з 27.08.2002 по 31.10.2014, через відсутність пільгових довідок, надані позивачем довідки видані підприємством, розташованим на непідконтрольній українській владі території, а тому є недійсними, в індивідуальних відомостях про застраховану особу від 28.09.2020 відсутня інформація про відпрацьовані 50 відсотків і більше робочого часу під землею. До пільгового та страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 04.12.1991 по 31.03.1992 через відсутність печатки підприємства на записі про звільнення у трудовій книжці та відсутність документів, підтверджуючих пільговий характер роботи. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.03.2014 по 31.10.2014 через відсутність інформації про сплату страхових внесків. В рішенні зазначено, що позивач набуде право на пенсію за умови наявності 10 років пільгового стажу або у 53 роки за наявним пільговим стажем.

З розрахунку стажу позивача вбачається, що до його пільгового стажу не враховано періоди роботи з 23.06.1989 по 31.07.1989, з 09.07.1990 по 30.09.1990, з 04.12.1991 по 31.03.1992, з 08.08.1992 по 14.08.2002, з 27.08.2002 по 31.10.2014, з 01.04.2018 по 31.08.2020.

У рішенні про відмову в призначенні пенсії не визначено підстав не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.04.2018 по 31.08.2020. Листом від 12.10.2020 № 309-344/А-03/5-0572/20 відповідач повідомив позивача про не зарахування наведеного періоду роботи через несплату страхових внесків.

Позивач не оскаржує незарахування певних періодів роботи до його страхового стажу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Частиною 1 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Згідно зі ст. 1 Закону №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками є, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 10, 12 статті 20 Закону № 1058-IV).

Статтею 15 Закону № 1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно частини 1статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

Частиною 2 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Частинами 1, 3 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за N 1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку також передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі – Інструкція № 162; чинна до 29.07.1993), відповідно до п. 4.1 якої при звільненні працівника усі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника або спеціально вповноваженої особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі за текстом Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 6 Порядку № 637 передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами,посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів (пункт 8 Порядку № 637).

За п. 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

При вирішенні питання стосовно правомірності прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії суд виходить із наступного.

Трудова книжка позивача НОМЕР_2 містить наступні записи про його зайнятість у спірні періоди:

на Шахті «Холодна балка» (ДП «Макіївугілля»):

1) 23.06.1989 прийнятий підземним учнем гірника по ремонту гірничої виробки з повним робочим днем в шахті;

31.07.1989 звільнений по закінченню виробничої практики;

2) 09.07.1990 прийнятий підземним учнем гірника по ремонту гірничої виробки з повним робочим днем в шахті;

30.09.1990 звільнений по закінченню виробничої практики;

3) 04.12.1991 прийнятий підземним учнем гірника по ремонту очисного забою з повним робочим днем в шахті;

09.01.1992 переведений підземним гірником 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

31.03.1992 звільнений по закінченню виробничої практики;

4) 08.08.1992 прийнятий підземним гірничим майстром з повним робочим днем в шахті;

22.11.1993 переведений підземним помічником начальника дільниці з повним робочим днем в шахті;

23.02.1994 переведений підземним гірничим майстром з повним робочим днем в шахті;

02.09.1994 призначений підземним заступником начальника дільниці з повним робочим днем в шахті;

23.08.1995 переведений підземним начальником дільниці з повним робочим днем в шахті;

26.07.1996 переведений підземним заступником начальника дільниці з повним робочим днем в шахті;

20.03.1997 переведений дільничним гірничим нормувальником;

14.08.2002 звільнений.

на Шахті ім. С.М.Кірова (ДП «Макіївугілля»):

27.08.2002 прийнятий начальником зміни;

05.05.2006 переведений виконуючим обов`язки заступника директора;

15.04.2008 переведений заступником директора;

18.11.2016 звільнений.

на Шахті «1-3 Новогродівська» (ДП «Селидіввугілля»):

05.12.2016 прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті;

Станом на день прийняття оскаржуваного рішення позивач продовжував працювати.

В цьому рішенні про відмову в призначенні пенсії позивачу відповідач визначив підставою незарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи на Шахті «Холодна балка» (ДП «Макіївугілля») з 23.06.1989 по 31.07.1989, з 09.07.1990 по 30.09.1990, з 08.08.1992 по 14.08.2002 відсутність документів, підтверджуючих пільговий характер роботи.

Разом із цим, положеннями ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Порядку № 637, Інструкції № 162 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, яка містить записи про роботу позивача повний робочий день під землею у ці періоди. Положеннями Порядку № 637 передбачено, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших, ніж трудова книжка, документів, лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Тобто, наявність уточнюючої довідки не є безумовною вимогою врахування певного періоду роботи до пільгового стажу, та має витребовуватися органами пенсійного фонду за неможливості підтвердження стажу роботи особи даними трудової книжки.

У спірному рішенні не визначено підстав неможливості врахування у складі пільгового стажу періоди роботи з 23.06.1989 по 31.07.1989, з 09.07.1990 по 30.09.1990, з 08.08.1992 по 14.08.2002 на підставі відомостей трудової книжки, будь-яких зауважень до відповідних записів трудової книжки позивача, що б могло бути підставою для витребування у позивача уточнюючих пільгових довідок тощо.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 N 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за N 1451/1173, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Як вбачається з трудової книжки позивача в період з 23.06.1989 по 31.07.1989, з 09.07.1990 по 30.09.1990 він працював підземним учнем гірника по ремонту гірничої виробки з повним робочим днем на Шахті «Холодна балка» (ДП «Макіївугілля»), в період з 08.08.1992 по 14.08.2002 гірничим майстром, помічником начальника дільниці, заступником начальника дільниці та гірничим нормувальником з повним робочим днем під землею на Шахті «Холодна балка» (ДП «Макіївугілля»). Зайнятість на зазначених роботах протягом повного робочого дня згідно списку № 1, затвердженого Постановою Ради СРСР № 1173 від 22.08.1956, списку №1, затвердженого постановою КМ СРСР № 10 від 26.01.1991 та списку № 1, затвердженого постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 є підставою призначення пенсії на пільгових умовах. Згідно з відомостями довідки від 05.03.2020 № 05, виданої позивачу ВП Шахта «Холодна Балка», 08.08.1992 по 14.08.2002 позивач працював на роботах, передбачених списком № 1, атестація робочих місць проводилась на підставі наказів, зокрема, від 31.07.1995 № 424, від 28.04.2000 № 290. 22.04.2005 № 171. До матеріалів справи позивачем надані копії наказів Шахті «Холодна балка» (ДП «Макіївугілля») № 424 від 31.07.1995 та № 290 від 28.04.2000, якими підтверджено проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Індивідуальні відомості про застраховану особу містить інформацію про спеціальний стаж позивача в період з 01.01.1999 по 14.08.2002.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). У практиці Міжнародного суду ООН, стосовно окупованих територій, сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Суд вважає, що це питання члід розглядати в контексті загального підходу до здійснення екстерриторіальної юрисдикції в невизнаних утвореннях. В цьому контексті Суд приймає до уваги особливий характер Конвенції як інструмента європейського суспільного порядку для захисту окремих осіб та реалізації його задач, передбаченого в статті 19 Конвенції, «забезпечити дотримання зобовязань, прийнятих на себе Високими Домовляющимися Сторонами». Суд підкрекслив необхідність уникнення вакуума в системі захисту прав людини, а, отже, важливість забезпечення того, щоб передбачені Конвенцією права були захищені на всій території всіх Домовляющихся Сторін, навіть на територіях, що фактично знаходяться під контролем іншої Сторони, наприклад через підпорядковану місцеву адміністрацію (см. Cyprus v. Turkey, § 78).

Із врахуванням викладеного, суд вважає за можливе прийняти надану позивачем довідку ВП Шахта «Холодна Балка» від 05.03.2020 № 05, як належний доказ підтвердження пільгового стажу роботи позивача в період з 08.05.1992 по 14.08.2002.

Наведене вище свідчить про наявність підстав врахування до пільгового стажу періодів роботи позивача на Шахті «Холодна Балка (ДП «Макіїввугілля») з 23.06.1989 по 31.07.1989, з 09.07.1990 по 30.09.1990, з 08.08.1992 по 14.08.2002 та задоволення вимог позивача про зобов`язання зарахувати до пільгового стажу ці періоди роботи.

При вирішенні питання щодо зарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 04.12.1991 по 31.03.1992 через відсутність печатки підприємства на запису трудової книжки про звільнення та відсутність документів, підтверджуючих пільговий характер роботи суд зауважує, на наступному

Відповідно до диплому ФВ № 786240 від 30.06.1992 позивач у 1987 році вступив до Донецького політехнічного інституту за спеціальністю «Технологія і комплексна механізація підземної розробки родовищ корисних копалин», рішенням державної екзаменаційної комісії від 30.06.1992 позивачу присвоєно кваліфікацію гірничого інженера. В трудовій книжці позивача наявний запис про навчання в Державному політехнічному інституті - записи № 8 та 9. Запис № 5 про прийняття позивача на роботу підземним учнем гірника по ремонту очисного забою з повним робочим днем в шахті передує штамп Виробничого об`єднання «Макіїввугілля», до складу якого входила Шахта «Холодна Балка». Записи в період роботи позивача учнем гірника в період проходження виробничої практики з 04.12.1991 по 31.03.1992 містять посилання на відповідні наказі.

Із врахуванням відомостей всіх наявних в матеріалах справи документів в їх сукупності, та враховуючи неможливість покладення на позивача негативних наслідків за допущені роботодавцем недоліки в записах трудової книжки, суд вважає безпідставним неврахуванння відповідачем періоду роботи з 04.12.1991 по 31.03.1992 до пільгового стажу позивача.

Відмова у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 27.08.2002 по 31.10.2014 вмотивована неможливістю врахувати відомості пільгових довідок виданих підприємством, розташованим на непідконтрольній українській владі території, а отже їх недійсністю та відсутністю можливості встановити згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу зайнятості позивача в період перебування на посаді начальника зміни 50 відсотків і більше робочого часу під землею.

Суд зауважує, що згідно з довідкою від 09.07.2019 № 523, виданою на Шахті ім. С.М.Кірова у м. Макіївка, позивач повний робочий день працював з 27.08.2002 по 18.11.2016 на посадах за списком № 1 (начальником зміни служби охорони праці, виконуючим обов`язки заступника директора з охорони праці, заступником директора з охорони праці та техніці безпеки, що зайняті на підземних роботах 50 відсотків і більше робочого часу на рік), чим спростовуються доводи відповідача про відсутність інформації щодо часу роботи під землею. Атестація робочих місць проведена за наказами № 301 від 26.04.2000, № 315 від 26.04.2005, № 383 від 23.04.2010, № 328 від 22.04.2015.

Відомості зазначеної довідки суд вважає за можливе врахувати як належний доказ наявності пільгового стажу роботи позивача із врахуванням наведеної вище практики Міжнародного суду ООН та ЄСПЧ, в межах якої сформульовано визначення намібійських винятків.

Крім цього, слід зазначити, що відомості про застраховану особу форми ОК 5 місить інформація про пільговий стаж роботи позивача тривалістю 4 місяця 4 дні у 2002 році, та в період з 2003 по 2006 роки. Наведені відомості не враховані відповідачем під час вирішення питання про призначення пенсії також безпідставно.

Суд вважає наведені відомості в їх сукупності достатніми для висновку про наявність підстав для врахування періоду роботи позивача з 27.08.2002 по 31.10.2014 до його пільгового стажу, а отже відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

У якості підстави для незарахування періоду роботи з 01.04.2018 по 31.08.2020 до пільгового стажу позивача відповідач визначив відсутність відомостей про сплату Шахтою «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» страхових внесків.

Записами трудової книжки позивача підтверджено факт його зайнятості гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті у період з 05.12.2016 по 31.08.2020, уточнюючою довідкою Шахті «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» - на цій посаді з 05.12.2015 по 25.09.2020, що належить до списку № 1, а отже дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відомості про застраховану особу форми ОК-5 містять інформацію про спеціальний стаж роботи позивача за квітень 2018 року - серпень 2020 року та про нарахування йому заробітної плати за цей час. Водночас, згідно з цими відомостями ОК-5 за квітень 2018 - серпень 2020 року єдиний внесок роботодавцем позивача за нього не сплачувався.

Разом із цим, положеннями Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивача покладений на роботодавця, яким в даному випадку, є Шахта «1-3 Новогродівська» ДП “Селидіввугілля”. За змістом наведених положень відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника. Працівник (позивач) не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством-роботодавцем, на якому він працює.

За таких обставин, беручи до уваги, що основним документом про занятість позивача є трудова книжка, а також враховуючи не визначення відповідачем інших підстав для незарахування до стажу позивача цього періоду, суд вважає, що незарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.04.2018 по 31.08.2020 через несплату страхових внесків підприємством роботодавцем є протиправним.

Тотожна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 212/11/14-14 від 18.02.2014 року, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 20 березня 2019 року по справі № 688/947/17 (провадження № К/9901/35103/18).

Таким чином, вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати період роботи з 01.04.2018 по 31.08.2020 до пільгового стажу підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги безпідставність неврахування відповідачем при вирішенні питання призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах спірних періодів його роботи, суд дійшов висновку про невідповідність прийнятого рішення ст. 2 КАС України, та обґрунтованості вимог позивача про визнання рішення про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним та скасування. Водночас, ідентифікуючими даними такого рішення є № 057250002828, (жовтень 2020 року), а не ті, що визначені позивачем як «№ 309-344/А-03/5-0572/20 від 12.10.2020», оскільки за цією датою та номером відповідачем надано позивачу лист (а не рішення), що сформований у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» та несе суто інформаційний характер. Актом індивідуальної дії у даному випадку є рішення № 057250002828, доказів направлення якого позивачу відповідачем суду не надано.

Зважаючи на скасування рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії, заява останнього від 28.09.2020 має бути повторно прийнята та розглянута із врахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

Таким чином, заявлений позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., який підлягає присудженню на його користь з бюджетних асигнувань відповідача.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до положень даної статті, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, проте це вказане не є обов`язком. Підстав для встановлення судового контролю за виконанням відповідачем рішення суду та зобов`язання надання звіту про виконання судового рішення в порядку частини 1 статті 382 КАС України судом не встановлено.

З огляду на таке, суд відмовляє в задоволенні вимог щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду.

Беручи до уваги викладене вище, на підставі положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846, та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 057250002828 (жовтень 2020 року) про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 , прийняте за наслідком розгляду його заяви від 28.09.2020.

Зобов`язати Селидовське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.09.2020 з зарахуванням пільгового стажу з 23.06.1989 по 31.07.1989, з 09.07.1990 по 30.09.1990, з 04.12.1991 по 31.03.1992, з 08.08.1992 по 14.08.2002, з 27.08.2002 по 31.10.2014, з 01.04.2018 по 31.08.2020.

Стягнути з бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) – РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач) – ідентифікаційний код 41247274, місцезнаходження: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6.

Суддя А.С. Михайлик