Рішення № 93559365, 14.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 р. Справа№200/8850/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бєломєстнова О.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 року №Ф-167813-47-У, -

В С Т А Н О В И В:

28.09.2020 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 43142826, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Італійська, 59) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 року №Ф-167813-47-У.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він 15.09.2020 року отримав рекомендованим поштовим відправленням від ДВС разом з постановою про відкриття ВП 60988160 копію вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (заборгованості) зі сплати єдиного внеску №Ф-167813-47-У від 13.05.2019 року на суму 21 020,90 грн. Зазначає, що після спливу більше ніж двох років після нарахування в електронній інформаційній базі даних ГУ ДПС у Донецькій області суми недоїмки посадовими особами винесена вимога на загальну суму 21 030,90 грн. Тому позивач вважає, що формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) поза межами законодавчо визначених строків, не може вважатися правомірною. Бездіяльність відповідача щодо ненадіслання у встановлені законодавством строки вимоги про сплату єдиного внеску спричинила покладення на позивача індивідуального надмірного тягара, оскільки внаслідок тривалого часу існування недоїмка значно збільшилася.

Крім того вважає вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він був зареєстрований як фізична особа-підприємець у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, але з 2014 року жодним чином не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував жодного доходу від такої діяльності. З посиланням на рішення ЄСПЛ у низці справ позивач вказує на те, що за наведених обставин вимога про сплату значної суми коштів порушує справедливий баланс та є непропорційною.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. - 10 днів з моменту отримання копії ухвали.

13.10.2020 року через відділ документообігу та діловодства суду позивач надав документи виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, а саме квитанцію про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.

Ухвалою суду від 16.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.10.2020 року відповідач засобами електронного зв`язку надав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Згідно облікованих даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача становила 21030,90 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 року №Ф-167813-47У. Стосовно посилання позивача на те, що на його поштову скриньку жодних листів від ГУ ДПС у Донецькій області не надходило, повідомляють, що оскаржувана вимога була надіслана позивача на адресу, яка міститься в ІТС “Податковий блок”, а саме: АДРЕСА_2 (поштова квитанція від 19.07.2019 року № 0102732 008493). Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

14.12.2020 року відповідач засобами електронного зв`язку надав додаткові пояснення, з яких слідує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 року №Ф-167813-47У станом на 30.08.2019 року вважається узгодженою та була направлена до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , був зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП). Дата державної реєстрації фізичної особи-підприємця 07.07.1999, номер запису: 22770170000004527. Перебував на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області, Слов`янсько-Лиманське управління, Слов`янська ДПІ (м. Слов`янськ) як платник податків. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця: 26.05.2020, номер запису: 22770060003023151, підстава: власне рішення.

Позивач протягом усього періоду перебування у статусі ФОП знаходився на загальній системі оподаткування, код КВЕД 92.62.0.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 43142826) є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

13.05.2019 року ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-167813-47, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку станом на 30.04.2019 року у розмірі 21 030,90 грн.

Узгоджена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 року №Ф-167813-47У станом на 30.08.2019 року була направлена до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

З розрахунку до спірної вимоги та інтегрованої картки платника податків вбачається, що станом на 30.04.2019 року борг (недоїмка) ОСОБА_1 з єдиного внеску складає 21 030,90 грн.

Це відповідає мінімальному страховому внеску, який у 2017 році становив 704,00 грн. на місяць (3200,00 грн. х 22%, де 3200,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017); у 2018 році становив 819,06 грн. на місяць (3723,00 грн. х 22%, де 3723,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018); у 2019 році становив 918,06 грн. на місяць (4173 грн. х 22%, де 4173 ,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019).

З матеріалів справи не вбачається спору щодо математичного розрахунку недоїмки, яка зазначена у вказаній вимозі.

Вважаючи вимогу №Ф-167813-47-У від 13.05.2019 року про сплату боргу (недоїмки) такою, що підлягає скасуванню як протиправна, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно зі статтею 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В пунктах 3 і 10 частини першої цієї статті розкриті поняття застрахованої особи як фізичної особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальників - як роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

До платників єдиного внеску включено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої цієї ж статті).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ''Про оплату праці'', та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, які за будь-яких умов зобов`язані сплачувати його у мінімальному розмірі незважаючи на наявність чи відсутність доходу.

Метою встановлення мінімального розміру страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Способом досягнення такої мети є регулярна участь особи у фінансуванні відповідних фондів шляхом самостійної сплати сум єдиного внеску або внесення їх роботодавцем такої особи. У цьому випадку особа може претендувати на нарахування страхового стажу, який з часом надасть їй можливість претендувати на отримання пенсії чи іншої форми соціального захисту пропорційно внесеним сумам.

Існування вказаного обов`язку безвідносно результатів господарської діяльності особи обумовлено її характером, при якому у окремих періодах дохід у підприємця може бути взагалі відсутнім, у той час як її соціальний захист має бути безперервним та здійснюватися у встановленому законом мінімальному розмірі.

Враховуючи це, не можна стверджувати, що покладення на платника єдиного внеску вказаного обов`язку є надмірним тягарем, який порушує його право власності на грошові кошти з недодержанням справедливого балансу між його правами та інтересами суспільства. Позивач мав регулярно витрачати кошти на сплату єдиного внеску, натомість у цей період він мав статус застрахованої особи, його страховий стаж збільшувався.

Встановлення розміру внеску та його співвідношення з благами, які отримує його платник, належить до дискреційних повноважень Верховної Ради України. При цьому судом не встановлено неоднозначного тлумачення відповідного законодавства, неналежної якості закону, внаслідок чого виникла б необхідність застосування презумпції правомірності рішень платника податків (п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України).

Суд не приймає до уваги посилання позивача щодо несвоєчасного надіслання йому спірної вимоги, внаслідок чого на його думку збільшився розмір недоїмки, що підлягає сплаті.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом, вважається недоїмкою (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI).

Частиною статті 9 зазначеного Закону визначено, що обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ч.4 ст. 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

З перелічених норм вбачається, що надіслання вимоги є елементом механізму стягнення сум єдиного внеску, обов`язок зі сплати яких вже порушений його платником. Зі змісту спірної вимоги та наданих відповідачем доказів вбачається, що до сум зазначеної у ній недоїмки не включені пеня або штрафні санкції. Сума, що підлягає сплаті відповідно до вимоги, не залежить від строку її надіслання, оскільки обов`язок її сплати виник на підставі закону, а не на підставі цього документа.

Відсутність актів документальних перевірок не виключає виникнення у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску. Адже його нарахування насамперед відбувається на підставі закону, а вже потім відображається у інформаційних системах органів доходів і зборів.

На їх підставі на суму боргу, що перевищує 10 гривень, формується вимога відповідно до абз. 11 п.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджена Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469), що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953.

Перелічені у вказаному пункті підстави та строки надіслання (вручення) вимог свідчать про можливість їх формування не тільки за результатами документальних перевірок. Це спростовує твердження позивача про наявність підстав для скасування спірної вимоги у випадку відсутності його перевірок відповідачем.

Можливе несвоєчасне надіслання відповідачем інших вимог не звільняє позивача від обов`язку зі сплати єдиного внеску, недоїмка щодо якого зазначена у спірній вимозі. Правова оцінка відповідної бездіяльності відповідача не належить до предмету даного спору.

Правові висновки, аналогічні наведеним у даному рішенні, викладені Верховним Судом в постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтримані в постановах від 05.03.2020 у справі №824/509/19-а, від 27.03.2020 у справі №140/2214/19, від 19.05.2020 року у справі №560/1959/19.

За приписами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Вихід за межі позовних вимог є дискреційним правом (можливістю), проте не обов`язком суду. З урахуванням ч.1 ст. 47 КАС України підстави позову, як і предмет, складають межі позовних вимог. Відтак суд обмежений заявленими позивачем підставами позову крім випадків, коли визнає необхідним використання власного права виходу за їх межі.

У даній справі суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позовної заяви, яку подано із залученням професійної правничої допомоги. За заявленими підставами позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно ст.139 КАС України судові витрати, у тому числі на професійну правничу допомогу, стягненню (відшкодуванню) також не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 року №Ф-167813-47-У – відмовити.

Повний текст судового рішення прийнято та підписано 15 грудня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Бєломєстнов О.Ю.