Рішення № 93559322, 16.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року Справа № 160/15764/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Серьогіної О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Павлоградського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кукаріної Наталії Олександрівни від 10.09.2020 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, яка склала 29 217 грн 22 коп. та постанову заступника начальника Павлоградського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кукаріної Наталії Олександрівни від 02.11.2020 року про виправлення помилки у процесуальному документі (виконавче провадження №51187130).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність оскаржуваних постанов з наступних підстав. Державний виконавець застосовує ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів. 28.08.2018 року набрав чинності Закон України від 03.07.2018 року №2475-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання». До 28.08.2018 року стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» за несплату аліментів не передбачала такого виду відповідальності, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості у залежності від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки. Таким чином, новий нормативно-правовий акт (Закон № №2475-VІІІ) змінює закріплені у попередніх нормах (ст. 71 Закону в редакції до 28.08.2018 року) правила поведінки, тобто попередній та новий нормативно-правові акти не однаково визначають зміст прав та обов`язків суб`єктів відносин. Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 16.12.2020 року.

15.12.2020 року на електронну адресу суду від Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшов відзив на позов разом із копіями матеріалів виконавчого провадження №51187130, в якому відповідач зазначив, що з позовною заявою ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу не погоджується, оскільки згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. У відповідності до вимог закону державним виконавцем здійснений розрахунок заборгованості за виконавчим листом №185/1585/13-ц від 25.03.2013 року Павлоградського міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11.02.2013 року та до досягнення дитиною повноліття. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 своїм правом на надання пояснень щодо позову у встановлений судом строк не скористалася.

Згідно з ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані сторонами документи суд встановив наступне.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.03.2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3

аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш

ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з

11.02.2013 року та до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу ДВС Безуглої А.В. від 18.05.2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.03.2013 року №185/1585/13-ц про стягнення аліментів з боржника – ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

04.05.2020 року заступником начальника відділу Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кукаріною Н.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Постановою від 10.09.2020 року про накладення штрафу заступника начальника відділу Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кукаріної Н.О., у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, накладено на боржника штраф у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 29217,22 грн.

02.11.2020 року заступник начальника відділу Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кукаріна Н.О. винесла постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено виправлення до постанови про накладення штрафу, а саме: у п. 1 постановчої частини постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні №51187130 слово на користь держави замінено словом на користь стягувача.

Позивач, не погодившись із постановою про накладення штрафу та постановою про внесення виправлень до неї звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про накладення штрафу.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

28 серпня 2018 року набрав чинності Закон України від 03 липня 2018 року №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».

Вказаним Законом статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено частиною чотирнадцятою, такого змісту: «За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».

При цьому, до 28 серпня 2018 року Законом України «Про виконавче провадження», у тому числі, статтею 71 не передбачено такого виду відповідальності за несплату аліментів, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості в залежності від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до пункту другого рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неправомірність застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку із наявністю у боржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, державний виконавець виніс оскаржувану постанову про накладення штрафу у розмірі 29217,22 грн.

Однак, суд зауважує, що оскільки заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувача утворилась з 18.05.2016 року, а відповідальність у формі штрафу за несплату аліментів, яка передбачена частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», введена в дію з 28 серпня 2018 року, позивач не міг передбачити настання відповідальності, у зв`язку з несвоєчасністю такої сплати.

Оскільки відповідальність у формі штрафу за несплату аліментів, яка передбачена частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», введена в дію з 28 серпня 2018 року, то з цього моменту і виникає право відповідача застосовувати відповідну норму та обчислення заборгованості боржника в такому випадку починається з 28.08.2018 року.

Наведені обставини, виключають можливість для застосування вказаної правової норми під час прийняття оскаржуваної постанови.

Правову позицію аналогічного змісту, викладено Верховним Судом в ухвалах від 22 липня 2019 року у справі №620/655/19 та від 01 серпня 2019 року у справі №440/1253/19.

Судом з довідок-розрахунків відповідача та зі спірної постанови встановлено, що заборгованість позивача, зі сплати аліментів визначена відповідачем за період 13.05.2016 року по 01.09.2020 року.

Таким чином, заборгованість позивача зі сплати аліментів за період з 28.08.2018 року, тобто з дати після уведення відповідальності по 10.09.2020 року (дата винесення постанови про накладення штрафу) не складає періоду більше трьох років, що не дає підстав для відповідача накладати на позивача відповідний штраф згідно з абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону № 1404-VIII у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів.

Оскільки відповідачем при винесенні постанови про накладення штрафу від 10.09.2020 року порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, то суд погоджується із твердженнями позивача щодо протиправності цієї постанови із наведених вище підстав, оскільки вона є необґрунтованою і не відповідає встановленим вимогам законодавства, тому постанова від 10.09.2020 року про накладення штрафу та постанова від 02.11.2020 року про виправлення помилки у процесуальному документі є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи постанову про накладення штрафу відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства України, отже не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України та порушив права позивача, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачену ним суду судового збору у розмірі 840,80 грн. грн. за рахунок бюджетних асигнувань Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 77, 139, 241-246, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Павлоградського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кукаріної Наталії Олександрівни від 10.09.2020 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, яка склала 29 217 грн 22 коп.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Павлоградського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кукаріної Наталії Олександрівни від 02.11.2020 року про виправлення помилки у процесуальному документі (виконавче провадження №51187130).

Стягнути з Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Дніпровська, буд. 338, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400, ЄДРПОУ 35020282) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна