Рішення № 93559093, 15.12.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/15803/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови позивачу як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року, особі з інвалідністю 2-ої групи, у перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії як особі з інвалідністю 2-ої групи, з 01 січня 2018 року у зв`язку зі зміною щорічної мінімальної заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2014-2016 роки згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження максимального розміру пенсії з подальшим щорічним врахуванням такого показника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року частина третя статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладена в наступній редакції: «особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб – з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня відповідного року».

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок і виплату пенсії у зв`язку зі зміною щорічної мінімальної заробітної плати без обмеження виплати мінімальної пенсії в щорічному перерахунку. Однак ГУ ПФУ у Волинській області відмовило позивачу у зв`язку із відсутністю підстав для перерахунку пенсії.

Позивач вважає дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року протиправними, оскільки у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати без врахування середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу вцілому по Україні, з якої сплачено внески, у нього виникло право щодо проведення перерахунку пенсії.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 04 грудня 2020 року №0300-0802-8/41182 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що у випадку визначення розміру пенсії позивача відповідно до пункту 9-1 Постанови №1210, середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс) буде менше, а ніж у призначеній пенсії. Згідно формули, яка застосовується при обрахунку пенсії враховуються і інші показники, зокрема середня заробітна плата по Україні, які є змінними.

Вказує, що розмір пенсії відповідає вимогам законодавства, а відтак підстави для проведення перерахунку пенсії відповідно до пункту 9-1 Постанови №1210 відсутні.

Крім того, зазначає що вимога про зобов`язання проведення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру пенсії є передчасною, оскільки судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесений до 1-ої категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1 від 18 липня 2019 року та серії НОМЕР_2 від 20 грудня 2016 року (а. с. 7).

Відповідно до витягу із акту огляду у ЛТЕК від 06 грудня 2016 року, позивачу встановлено 2-гу групу інвалідності безстроково з 80% втрати працездатності.

Причина захворювання та інвалідності пов`язана з виконанням військового обов`язку під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС .

Як вбачається з довідки Луцького міського військового комісаріату та військового квитка серії НОМЕР_3 , військовозобов`язаний ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах з 26 травня 1985 року по 21 травня 1987 року.

Під час проходження дійсної строкової служби приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 29 травня 1986 року по 05 червня 1986 року. Доза опромінення 870 МР.

29 вересня 2020 року позивач звернувся із заявою про здійснення перерахунку та виплату пенсії з 01 січня 2018 року з подальшою щорічною індексацією у зв`язку зі зміною щорічної мінімальної заробітної плати відповідно до Постанови КМУ від 23 листопада 2011 року №1210, а саме: у разі перерахунку пенсії має змінюватися виключно значення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в той час як інші показники мають залишатися без змін і без обмеження виплати максимальної пенсії (а. с. 4).

Відповідач листом від 27 жовтня 2020 року відмовив у перерахунку пенсії позивачу з тих підстав, що розмір пенсії відповідає вимогам законодавства (а. с. 5).

Спірні правовідносини виникли внаслідок того, що в зв`язку зі зростанням мінімальної заробітної плати в Україні відповідачем не було перераховано пенсію.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: Чорнобильської катастрофи; інших ядерних аварій та випробувань; військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Статтею 10 Закону № 796-ХІІ, визначено що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які: безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців; працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості; а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що частиною третьою статті 59 у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року №231-V визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас, вказаною нормою у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь: у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З аналізу вищезазначених правових норм у вищевказаних редакціях вбачається, що Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Отже, відповідно до зазначеної норми Закону право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, є у наступних категорій осіб, які внаслідок прийняття участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС стали особами з інвалідністю:1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань; 2) особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Як слідує з матеріалів справи, позивач отримує пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії відповідно до статті 54 Закон № 796-ХІІ в розмірі відшкодування фактичних збитків як інвалід 2 групи, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Таким чином, пенсія по інвалідності з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року має бути виплачена зазначеним особам.

Також суд зазначає, що проходження строкової служби віднесено до осіб, що брали участь у військових навчаннях та не завжди може відноситись до осіб, які брали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС.

Суд звертає увагу на Постанову Кабінету Міністрів від 15 листопада 2017 року №851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Постанова №851) згідно якої Кабінетом Міністрів України було внесено зміни Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого».

Так, Пенсійному фонду України було доручено забезпечити проведення перерахунків пенсій, призначених особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за матеріалами пенсійних справ.

Пунктом 3 Постанови прямо встановлено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 жовтня 2017 року.

Суд звертає увагу і на те, що зазначеною Постановою доповнено пункт 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пунктом 9-1 такого змісту: за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.

Тобто, саме за бажанням усіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.

Відповідно до вимог статей 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Тому, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

Статтею 58 Конституції України, встановлено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Також, Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов`язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, акт прямої дії.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані «похідні повноваження».

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243, 244, 245, 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року, особі з інвалідністю 2-ої групи, у перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 як особі з інвалідністю 2-ої групи, з 01 січня 2018 року у зв`язку зі зміною щорічної мінімальної заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2014-2016 роки згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження максимального розміру пенсії з подальшим щорічним врахуванням такого показника.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер