Рішення № 93559011, 15.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 грудня 2020 р. Справа № 120/4644/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницької обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницької обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.

Заявлені позивачем вимоги даного позову мотивовані бездіяльністю Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, яка полягає у невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати

Ухвалою від 23.09.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк на подання відзиву на позовну заяву.

09.10.2020 представником Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зазначає, що для реалізації права на отримання грошової допомоги потрібна заява працівника про надання відпустки з виплатою такої допомоги та наказ керівника про надання працівнику відпустки. В даному ж випадку, наказ про надання частини основної щорічної відпустки на підставі заяви позивача від 27.05.2020 не видавався, а тому підстави для виплати відповідної грошової допомоги були відсутні.

Крім того, у встановлений судом строку представником Вінницької обласної державної адміністрації подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації є окремою юридичною особою публічного права, має окремі рахунки в органах казначейства та фінансується окремо він державної адміністрації. З огляду на викладене, зазначає, що пред`явлення вимог даного позову саме до Вінницької обласної державної адміністрації є необґрунтованим.

Ухвалою від 10.11.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу усунути виявлені судом недоліки.

Ухвалою від 16.11.2020 продовжено розгляд даної справи.

Даною ухвалою задоволено клопотання ОСОБА_1 та вирішено замінити первинного відповідача - Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації на його правонаступника - Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 43217456). Крім того, Управлінню розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації встановлено 10-денний строк на подання відзиву на позовну заяву, позивачу 2-денний строк на подання відповідача на відзив, відповідачу - 2-денний строк на подання заперечень на відповідь на відзив.

26.11.2020 представником Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації подано заяву, в якій останній просить суд продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву на 10 днів з моменту прийняття Сьомим апеляційним адміністративним судом рішення за результатами розгляду апеляційної скарги управління на ухвалу суду від 16.11.2020.

Обґрунтовуючи подану заяву, представник Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації зазначив, що воно не є правонаступником Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, а тому ухвала від 16.11.2020 оскаржена ним в апеляційному порядку.

Ознайомившись із мотивами поданої заяви, суд приходить до висновку про відсутність підстав для продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, з огляду на наступне.

Так, положеннями п. 20 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

у відповідності до п. 15.11 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, визначені пунктами 3-6, 8, 11-13, 15, 17 статті 294 цієї редакції Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.

В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.

Подання апеляційних або касаційних скарг на ухвали суду першої або апеляційної інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крім випадків, коли до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали справи. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (п. 15.12 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України).

В даному ж випадку, оскарження відповідачем ухвали суду від 16.11.2020 (про заміну сторони правонаступником), у відповідності до п. 15.11 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України не вимагає передачі до суду апеляційної інстанції всіх матеріалів справи, а тому, як наслідок, не перешкоджає продовження розгляду справи даним судом.

В той же час, будь-яких інших обставин, які б свідчили про поважність причин неможливості подати відзив на позовну заяву у строк, визначений судом, представником відповідача не зазначено.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

З огляду на наведені вище обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для вирішення даної адміністративної справи за наявними у ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що наказом №19-о від 26.05.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста-юрисконсульта Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації з 28.05.2020, у зв`язку з ліквідацією державного органу (п. 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Даним наказом також вирішено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 12.05.2018 по 27.05.2020 в кількості 39 календарних днів, вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та провести остаточний розрахунок згідно з чинним законодавством.

Разом із тим, 27.05.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про надання їй частини щорічної основної відпустки на 28.05.2020 з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до вимог ст. 57 Закону України "Про державну службу".

В той же час, як зазначає позивач у позовній заяві, внаслідок допущеної з боку відповідача бездіяльності було порушене гарантоване їй право на відпустку, а належна їй грошова допомога виплачена не була.

З огляду на викладене, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом із вимогами щодо визнання протиправною бездіяльності Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації щодо невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Крім того, в межах даного позову позивач також просить суд стягнути на її користь одноразову грошову допомогу та середній заробіток за весь час затримки з 28.05.2020 по день фактично розрахунку.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу".

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про державну службу", державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України "Про відпустки".

Згідно із положеннями ст. 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Право на відпустки забезпечується:

- гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;

- забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про відпустки", щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Із аналізу наведених вище положень слідує, що державному службовцю гарантоване право на отримання щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. При цьому, відповідне право державного службовця може бути реалізоване ним шляхом подання відповідної заяви.

В той же час, безпосередньо підставою для виплати працівникові грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати є наказ роботодавця про надання йому щорічної основної відпустки із виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

В даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, наказом №19-о від 26.05.2020 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста-юрисконсульта Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації з 28.05.2020, у зв`язку з ліквідацією державного органу (п. 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Даним наказом також вирішено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 12.05.2018 по 27.05.2020 в кількості 39 календарних днів, вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та провести остаточний розрахунок згідно з чинним законодавством.

27.05.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про надання їй частини щорічної основної відпустки на 28.05.2020 з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до вимог ст. 57 Закону України "Про державну службу".

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.05.2020 відповідачем було видано наказ про надання позивачу щорічної основної відпустки.

При цьому, суд зазначає, що підставою для виплати особі грошової допомоги, передбаченої ст. 57 Закону України "Про державну службу", є саме факт надання щорічної основної відпустки, а не виникнення у особи права на отримання відповідної відпустки.

Суд також звертає увагу на те, що предметом оскарження в межах даної адміністративної справи є бездіяльність Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Разом із тим, за відсутності відповідного наказу про надання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки, підстави вважати, що з боку Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації допущено бездіяльність щодо невиплати відповідної допомоги, на переконання суду, відсутні.

Окрім того, як слідує із наданого представником Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації відзиву на позовну заяву, заява ОСОБА_1 від 27.05.2020 взагалі не розглядалась, адже надання відпусток в Департаменті здійснювалось відповідно до затвердженого графіку та відповідно до КЗпП України.

В той же час, суд зауважує, що дії чи/або бездіяльність Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, які пов`язані із розглядом заяви ОСОБА_1 від 27.05.2020 чи/або не надання їй щорічної основної відпустки, не є предметом оскарження в межах даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За таких обставин, а також беручи до уваги відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б підтверджували факт надання позивачу основної щорічної відпустки на підставі поданої нею заяви від 27.05.2020, суд приходить до висновку про те, що посилання позивача на допущену з боку відповідача бездіяльність саме щодо невиплати одноразової грошової допомоги є необґрунтованими.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у цій частині.

Не підлягають задоволенню також вимоги позивача щодо стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, адже в ході розгляду даної адміністративної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про допущену з боку відповідача бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Порика, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43217456);

Вінницька обласна державна адміністрація (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 20089290).

Повний текст рішення складено 15.12.2020.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна