Рішення № 93558743, 16.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р. Справа № 922/3644/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех", м. Київ до Фізичної особи-підприємця Шахмурадяна Саака Саркисовича, м. Харків про стягнення 41408,26 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Шахмурадяна Саака Саркисовича, м. Харків (далі за текстом - відповідач) 41408,26 грн, з яких:

38257,41 грн. заборгованості з орендної плати;

1272,89 грн. інфляційних;

1877,96 грн. 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 260 від 01.10.2018 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2020 вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вищевказаної ухвали.

Копії зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція (а. с. 52-53).

В процесі розгляду справи відповідач не скористався правом щодо подачі відзиву на позовну заяву у порядок і строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2020 у даній справі.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 01.10.2018 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди нежитлового приміщення № 260 (далі за текстом – договір; а. с. 10-15), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування (в оренду) нежитлове приміщення (далі – приміщення), розташоване в будівлі за адресою: м. Харків, пр.-т Московський, 120: на 2-му поверсі адміністративно-складської будівлі (інв. № 10) площею 156,10 кв. м. і приміщення загального користування адміністративно-складської будівлі площею 13,90 кв. м. Приміщення передається з метою розміщення в ньому виробничого приміщення (п. п. 1.1, 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору зазначене в п. 1.1 договору приміщення передається орендодавцем та приймається орендарем на підставі акта приймання-передачі.

За змістом п. 3.1 термін оренди складає від дня передачі приміщення орендодавцем орендарю і до 30.08.2019 (включно). Датою передачі є дата підписання сторонами акта прийому-передачі орендованого приміщення.

Згідно з п. п. 4.1-4.2 договору після підписання договору орендар на підставі рахунків орендодавця протягом 3 днів з дня передачі рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця зобов`язується вносити на поточний рахунок орендодавця місячну орендну плату, обумовлену в п. 4.2 договору. Рахунки на оплату орендної плати виставляються щомісяця за поточний місяць, при цьому орендодавець зобов`язаний надавати рахунки орендарю до 15 числа поточного місяця.

Розмір орендної плати за місяць оренди є договірним і за перший місяць оренди складає: на 2-му поверсі адміністративно-складської будівлі (інв. № 10) площею170,00 кв. м. – 40,00 грн, в т. ч. ПДВ за 1 кв. м. в місяць. Сума орендної плати з 01.10.2018 за перший повний місяць складає 5666,67 грн, крім того ПДВ 20% - 1133,33 грн, всього з ПДВ – 6800,00 грн (шість тисяч вісімсот гривень 00 коп.). Сума орендної плати за наступні місці індексується орендодавцем шляхом перемноження суми орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця, який публікується в газеті «Урядовий кур`єр».

Пунктом 4.4. договору також передбачено, що усі витрати Орендодавця, пов`язані з утриманням Приміщення, включаючи комунальні послуги (експлуатаційні витрати), використання електроенергії, послуги з охорони і догляду за приміщенням, інші витрати, відшкодовуються Орендодавцю Орендарем на підставі обґрунтованих рахунків Орендодавця. Орендар несе витрати пропорційно частці орендованих ним приміщень у будинку чи згідно з показаннями приладів обліку, встановлених в Приміщенні Орендаря. Витрати, пов`язані з неспеціальним споживанням води визначаються, згідно з нормою споживання води на одну людину кількості працюючих в орендованому Приміщенні чоловік. Вищевказані витрати неспеціального використання води можуть бути нижче норм споживання води. Витрати, пов`язані з підігрівом води, розподіляються пропорційно кількості працюючих в орендованому Приміщенні чоловік. Зазначені рахунки підлягають оплаті протягом 5 днів з дня їх передачі. Датою платежу є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця. Порядок розрахунку платежів, зазначених в цьому пункті Договору, міститься в Додатку № 2 та надається Орендодавцем Орендарю по мірі виникнення таких витрат.

У відповідності до п. 8.1 договору після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний протягом 5 робочих днів передати приміщення орендодавцю за актами приймання-передачі орендованого приміщення, з характеристикою стану приміщення, а також стану майна та комунікацій.

На підставі п. п. 12.1, 12.4 договору останній може бути розірваний за згодою сторін з дотриманням правил сповіщень.

Договір припиняє свою дію за заявою орендаря у разі:

втрати необхідності в оренді;

відмови орендодавця від дачі згоди на проведення переобладнання приміщення.

Згідно з п. 15.2 договору останній набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 30.08.2019 (включно). У разі якщо сторони висловлять бажання продовжити договірні відносини, вони підпишуть доповнення до даного договору.

На виконання умов договору позивач актом приймання-передачі приміщення, іншого майна та комунікацій від 01.10.2018 передав відповідачу в оренду нежитлові приміщення, визначені умовами договору (а. с. 16-17).

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору на протязі жовтня 2018- березня 2019 направляв відповідачу щомісячні рахунки до сплати за надані орендні послуги та щодо утримання приміщення (а. с. 21-34), всього на загальну суму 45646,62 грн.

Відповідачем зазначені рахунки сплачено лише частково, а саме перераховано 7389,21 грн.

Решта боргу за надані орендні послуги та послуги щодо утримання приміщення в сумі 38257,41 грн. відповідачем не сплачені.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач звернувся до позивача з заявою б/н б/д (а. с. 35), в якій просив останнього розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 260 від 01.10.2018 в двосторонньому порядку та не нараховувати орендну плату, оскільки відповідачем здійснено ремонт орендованих приміщень на суму 30000 грн.

У відповідь на зазначену заяву позивач надіслав на адресу відповідача лист № 10 від 10.05.2019 (а. с. 36-38), в якому в зв`язку з припиненням дії договору просив підписати акти приймання-передачі орендованих приміщень не пізніше 17.05.2019.

Крім того, в зв`язку з несплатою відповідачем наданих послуг позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням № 417 від 11.04.2019 (а. с. 39-40), в якому вимагав погашення існуючої заборгованості у розмірі 38206,99 грн.

Зазначені вимоги були залишені відповідачем без задоволення.

В подальшому, з метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 175 від 01.09.2020 (а. с. 41-46) в якій повторно вимагав погашення існуючої заборгованості.

Однак, існуючу заборгованість з орендної плати відповідач знову не сплатив.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 38257,41 грн. існуючої за договором заборгованості. Крім того, в зв`язку з прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного проведення розрахунку за договором, позивачем також нараховано до стягнення з останнього 1272,89 грн інфляційних за період прострочення з квітня 2019 року по вересень 2020 року та 1877,96 грн. 3% річних за період прострочення з 01.04.2020 по 31.10.2020.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 260 від 01.10.2018 в сумі 38257,41 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовано. Строк виконання зобов`язань з її сплати визначено умовами договору та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення зазначеної заборгованості з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань зі сплати орендних платежів підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Згідно з позовом позивачем нараховано інфляційні в сумі 1272,89 грн. за період прострочення з квітня 2019 року по вересень 2020 року.

Перевіривши за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «Ліга: закон» здійснений позивачем розрахунок інфляційних суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 1272,89 грн. інфляційних.

Крім того, як свідчить здійснений позивачем розрахунок 3% річних, їх позивачем нараховано за період прострочення з 01.04.2019 по 31.10.2020.

Однак, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд констатує, що в його також здійснено з певними арифметичними помилками. Перевірка розрахунку 3% річних судом також здійснювалася за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «Ліга: закон».

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 1818,02 грн. 3% річних.

В решті позову про стягнення річних слід відмовити в зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2098,95 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шахмурадяна Саака Саркисовича (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Червонозаводським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 24.04.2012; д. н. 30.01.1959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" (адреса: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, буд. 13-Ж; код ЄДРПОУ 21665318):

38257,41 грн. заборгованості з орендної плати;

1272,89 грн. інфляційних;

1818,02 грн. 3% річних;

2098,95 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак