Рішення № 93558659, 16.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3624/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", Луганська обл., м.Сєвєродонецьк до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, м.Харків про стягнення коштів 10059,26 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про стягнення основного боргу у розмірі 8440,86 грн., 3% річних 627,09 грн., інфляційних втрат 991,31 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем до нежитлового приміщення відповідача за адресою: бул. Дружби Народів, буд. 32-А було поставлено теплову енергію. За постачання централізованого опалення та гарячої води за період з 14.12.2017 по 31.03.2018 було нараховано 8440,86 грн., які відповідачем так і не були сплачені, що в свою чергу призвело да нарахування позивачем у відповідності до 625 ЦК України 3% річних за період з лютого 2018 року по 31.08.2020 у розмірі 627,09 грн. та інфляційних втрат за період з лютого 2018 року по 31.08.2020 у розмірі 991,31 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.11.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3624/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

01.12.2020 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№ 28123), в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що надання послуг з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах, проте як між сторонами такий договір укладений не був. Вважає, що позивачем не надано належних доказів подання послуги з теплопостчання відповідачу, оскільки, на його думку, таким доказом має бути акт приймання-передачі наданих послуг.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Нежитлове приміщення за адресою: м. Сєвєродонецьк, буд. Дружби Народів, буд.32-А знаходиться на балансі Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради та було передано в оренду Північно-східному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на підставі договору №16 на оренду нежитлового приміщення від 28.05.2016 року.

Нежитлове приміщення за адресою: м. Сєвєродонецьк, буд. Дружби Народів, буд.32-А обладнано приладом обліку теплової енергії з 24.111.2000 року, що підтверджується Актом про прийняття вузла обліку теплової енергії до експлуатації від 21.11.2000 року.

Відповідно до рішень виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради про початок/закінчення опалювального сезону №516 від 16.10.2017 та №217 від 06.04.2018 Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", (позивач) як виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води було поставлено Північно-східному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (відповідач), до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул. Дружби Народів, буд. 32-А у опалювальних сезонах 2017-2018 року теплову енергію у вигляді гарячої води.

Факт постачання теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача за адресою : м. Сєвєродонецьк, буд. Дружби Народів, буд.32-А, підтверджується Актом про включення теплоустановок від 31.10.2017 року.

Північно-східному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції за період з 14.12.2017 по 31.03.2018 за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води було нараховано та виставлені рахунки на суму 8440,86 грн.

Відповідач, в свою чергу, надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензію від 10.06.2019 №08-14-163 щодо сплати боргу з отриманих послуг у розмір 8440,86 грн.

Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять.

Таким чином, підставою звернення із даним позовом до суду позивач вказує наявність заборгованості не сплаченої у добровільному порядку за надані послуги за період з 14.12.2017р. по 31.03.2018р. у розмірі 8440,86 грн., у звязку з чим ним нараховані та заявлені до стягнення, крім основного боргу, 3% річних за період прострочення з лютого 2018 р. по 31.08.2020 р. у розмірі 627,09 грн. та інфляційні втрати за період прострочення з лютого 2018 р. по 31.08.2020 р. у розмірі 991,31 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з приписів ч.ч. 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" здійснює свою господарську діяльність у сфері теплопостачання на підставі відповідних ліцензій на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та є суб`єктом відносин у сфері теплопостачання, і відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частинами 5,6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що теплотранспортуюча організація не має право відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як встановлено в частині 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були виставлені відповідачу рахунки, які є одночасно актами передавання-приймання послуг (а.с.20-23) на загальну суму 8440,86 грн.

Крім того, факт постачання теплової енергії відповідачу також підтверджується наявним в матеріалах справи актом про включення теплоустановок від 31.10.2017р. (а.с.19)

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання по оплаті з поставленої теплової енергії у вигляді гарячої води на централізоване опалення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, буд. Дружби Народів, буд.32-А не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 8440,86 грн.

А отже, на думку суду, відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу, оскільки відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг між сторонами у даній справі не може бути підставою для звільнення його від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 30.10.2013р. у справі №6-59цс13.

Також, частиною 3 статті 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Зобов`язання щодо самостійного укладення договору відповідачем з комунальними службами також встановлено п.3.2.7 Договору №16 на оренду нежитлового приміщення від 28.05.2016р.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з пропозиціями укладення договору на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що відповідачем не укладено відповідного договору про надання послуг, зазначена обставина не може бути підставою для звільнення його від оплати наданих йому позивачем комунальних послуг, оскільки чинним законодавством України передбачено, що термін «споживач» застосовується не тільки до осіб, які отримують комунальні послуги на підставі договору, а й до осіб, які є: фізичними або юридичними особами, які отримують або мають намір отримати житлово-комунальні послуги; фізичними особами, які є власниками будівлі; суб`єктами підприємницької діяльності.

Також, суд звертає увагу, що матеріали даної справи не містять доказів того, що приміщення відповідача було відключено від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому порядку.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для відхилення посилань відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 8440,86 грн.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 627,09 грн. та інфляційні втрати у розмірі 991,31 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України)

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 612, 625 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за період прострочення з лютого 2018 по 31.08.2020р. в сумі 991,31 грн. та 3% річних за період прострочення з лютого 2018 по 31.08.2020р. в сумі 627,09 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73 - 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (61010, м.Харків, вул. Нетіченська, 14, код ЄДРПОУ 40867285) на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 17, код ЄДРПОУ 00131050) основний борг 8440 грн. 86 коп., три проценти річних 627 грн. 09 коп., інфляційні втрати 991 грн. 31 коп. та 2102 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "16" грудня 2020 р.

Суддя С.Ч. Жельне