Рішення № 93558486, 16.12.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2020р. Справа № 917/1631/20

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н. С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а, код ЄДРПОУ 30105738)

до Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Івана Приходька, 141, код ЄДРПОУ 05756783)

про стягнення грошових коштів,

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - ТОВ "МІК", позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1782/20 від 12.10.2020р.) до Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі - АТ "Кременчуцький сталеливарний завод", відповідач) про стягнення заборгованості на загальну суму 17 760,00 грн. за видатковими накладними № Х-01/20/08 від 20.01.2020р. та № Х-03/02/22 від 02.03.2020р.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань перед позивачем в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 17 760,00 грн.

Згідно Витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.10.2020р. позовну заяву ТОВ "МІК" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1631/20. Справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також, зазначеною ухвалою було встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема, було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Сторони по справі належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та про покладені на них обов`язки, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 19.10.2020р. (а.с. 20, 21).

У визначений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. № 13516 від 04.12.2020р.), в якому проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві. Зокрема зазначає, що боржник є таким, що порушив строк виконання зобов"язання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду по закінченню семиденного строку з дня пред"явлення вимоги кредитором вимоги до боржника у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України. Вимогу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач відповідачу не направляв, подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду і надіслання боржнику як відповідачеві копії такої заяви, є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, а тому відповідні дії, на думку відповідача, не можуть розглядатися як вимога у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України. Як зазначає відповідач, з огляду на відсутність вимоги від позивача про оплату отриманого товару він був позбавлений можливості припинення порушення шляхом виконання зобов"язання.

За ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до вимог ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято в нарадчій кімнаті.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між "МІК" (позивач) та АТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (відповідач) досягнуто усної домовленості про продаж товару, а саме спецодягу - футболка і костюм робочий.

Продаж товару мав бути здійснений на підставі усного замовлення відповідача. Тобто, дана форма співробітництва не передбачала укладання договору.

Позивач зазначає, що на підставі замовлення відповідача здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 17 760,00 грн. згідно видаткових накладних:

1) № Х-01/20/08 від 20.01.2020р. на суму 9 600,00грн. у тому числі ПДВ 1 600,00грн.(а.с. 8);

2) № Х-03/02/22 від 02.03.2020р. на суму 8 160,00грн. , у тому числі ПДВ 1 360,00грн. (а.с. 7), яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

При цьому позивач вказує, що відповідач не направив позивачу підписаний примірник видаткової накладної №Х-01/20/08 від 20.01.2020р., а тому в якості підтвердження проведення господарської операції з постачання товару відповідачу згідно видаткової накладної № Х-01/20/08 від 20.01.2020р. позивач надав податкову накладну №12050 від 20.01.2020р. (а.с. 9), яка була виписана у дату відвантаження товару.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач зазначає, що за правилами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами (ті. 14.1.60. Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені.

Як вказує позивач, направлена в електронному вигляді до Єдиного реєстру податкових накладних податкова накладна №12050 від 20.01.2020р. була зареєстрована у вищевказаному реєстрі у визначений п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України строк. Помилки у складеній податковій накладній №12050 від 20.01.2020р. відсутні, неприйняття або зупинення її реєстрації не відбувалось, відповідач не заперечив проти її реєстрації, отже, як вказує позивач, її реєстрація відбулася належним чином і є доказом поставки.

Факт отримання від позивача товару на підставі усного замовлення та згідно видаткових накладних № Х-01/20/08 від 20.01.2020р. та № Х-03/02/22 від 02.03.2020р. на загальну суму 17 760,00 грн., відповідач у відзиві на позов не заперечує.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату № Х-01/20/08 від 20.01.2020р. на суму 9 600,00грн. та № Х-03/02/22 від 02.03.2020р. на суму 8 160,00грн. (а.с. 5, 6).

Відповідач зобов`язання по оплаті товару не виконав, у зв"язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 17 760,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних № Х-01/20/08 від 20.01.2020р. та № Х-03/02/22 від 02.03.2020р. на загальну суму 17 760,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу (надалі -ГК України ) України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли правовідносин, що випливають з договору поставки. Законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки.

Враховуючи поставку позивачем відповідачу товару, прийняття товару відповідачем суд дійшов до висновку, що між сторонами у справі у спрощений спосіб укладено договір поставки товару.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17 760,00грн. згідно видаткових накладних :

1) № Х-01/20/08 від 20.01.2020р. на суму 9 600,00грн. у тому числі ПДВ 1 600,00грн.,

2) № Х-03/02/22 від 02.03.2020р. на суму 8 160,00грн. , у тому числі ПДВ 1 360,00грн.;

При досліджені зазначених видаткових накладних, суд встановив, що видаткова накладна № Х-03/02/22 від 02.03.2020р. на суму 8 160,00грн. підписана представниками сторін та скріплена печатками позивача і відповідача. Видаткова накладна № Х-01/20/08 від 20.01.2020р. на суму 9 600,00грн. печаток та підписів сторін не містить.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( редакції, що діяла на момент поставки товару) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

Відповідно до ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд дійшов до висновку, що видаткова накладна № Х-03/02/22 від 02.03.2020р. на суму 8 160,00грн., яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підписана відповідачем, посвідчена печаткою товариства та фіксує факт здійснення господарської операції по поставці товару.

Поставка товару згідно видаткової накладної № Х-01/20/08 від 20.01.2020р. на суму 9 600,00грн. у тому числі ПДВ 1 600,00грн., відображена в податковій звітності позивача, зокрема, податковій накладній №12050 від 20.01.2020р., яка була виписана у дату відвантаження товару позивачем у відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Зазначена податкова накладна №12050 від 20.01.2020р. направлена в електронному вигляді до Єдиного реєстру податкових накладних податкова накладна №12050 від 20.01.2020р. і зареєстрована у відповідному реєстрі у строк, визначений п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується квитанцією № 1 про прийняття документа.

Таким чином, надані позивачем видаткові накладні № Х-01/20/08 від 20.01.2020р. на суму 9 600,00грн. та № Х-03/02/22 від 02.03.2020р. на суму 8 160,00грн., а також податкова накладна №12050 від 20.01.2020р. підтверджують факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 17 760,00 грн.

Також отримання від позивача товару на підставі усного замовлення та згідно видаткових накладних № Х-01/20/08 від 20.01.2020р. та № Х-03/02/22 від 02.03.2020р. на загальну суму 17 760,00 грн., відповідачем не заперечується.

Відтак обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів того, що відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

З огляду на вищенаведене та доведення факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17 760,00 грн. є правомірними.

Посилання відповідача у відзиві на позов на ненаправлення позивачем на адресу відповідача вимоги про оплату товару в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України суд вважає безпідставним, оскільки отримання покупцем товару згідно видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17 760,00 грн. обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Івана Приходька, 141, код ЄДРПОУ 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а, код ЄДРПОУ 30105738) заборгованість в сумі 17 760,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 16.12.2020р.

Суддя О.О. Ореховська