Рішення № 93557872, 14.12.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/97/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020 Справа № 908/2234/20

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Самойленко О.П. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61)

до відповідача комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» (70030, Запорізька область, Вільнянський район, село Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17)

про стягнення грошових коштів

Представники сторін:

від позивача: Разуваєва К.М., довіреність № 94, 27.11.2019;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося комунальне підприємство «Водоканал» з позовом до відповідача комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» про стягнення 1.901.743,33 грн., які складаються з 1.882.244,88 грн. основного боргу за надані послуги з питного водопостачання та водовідведення, 7.374,51 грн. 3% річних, 8.996,92 грн. пені, 3.127,02 грн. інфляційних втрат.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення за період з квітня 2020 по липень 2020 у зв`язку з чим виникла заборгованість. Враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства, позивач за порушення виконання грошового зобов`язання нарахував та просить стягнути пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/97/20. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.10.2020.

Ухвалою суду від 01.10.2020 закрито підготовче провадження, справу №908/2234/20 призначено до судового розгляду по суті на 21.10.2020.

Ухвалою суду від 21.10.2020 відкладено розгляд справи по суті на 05.11.2020 у зв`язку з неявкою уповноважених представників сторін. Судом зазначено, що розгляд справи по суті не розпочато.

Судове засідання призначене на 05.11.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

03.11.2020 на адресу суду від позивача надійшли пояснення б/н від 28.10.2020 щодо нарахування інфляційних втрат, відповідно до яких зазначено, що сума інфляційних збитків за період з квітня 2020 по липень 2020 складає 3127,02 грн.

Ухвалою суду від 02.12.2020 призначено дату судового засідання з розгляду справи по суті на 14.12.2020 об 11год. 00хв.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв`язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2020 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові.

Відповідач не скористався наданим законом правом на подання письмового відзиву до суду із зазначенням своєї правової позиції щодо заявленого позивачем позову. Будь-яких заперечень, письмових пояснень з боку відповідача до суду не надходило. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 14.12.2020 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Водоканал» (Водоканал, позивач у справі) та комунальне підприємство «Михайлівський сіль комунгосп Вільнянського району Запорізької області (абонент, відповідач у справі) 03.01.2012 уклали договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 5386/1 (надалі – договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що Водоканал забезпечує абоненту подачу води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчиках КП «Михайлівський сількомунгосп».

Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що абонент зобов`язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку та у відповідності з цим договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди №1/02/09/2019 від 02.09.2019 основним документом на оплату є Акт-рахунок. Споживач з 28 по 31 число кожного місяця надає «Водоканалу» Звіт про приладів обліку питної і гарячої води та об`єми водопостачання та водовідведення за форою, визначеною у додатку, який підписується «Споживачем».

На підставі даних Звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2 даного Договору, «Водоканал» визначає обсяги наданих «Споживачу» послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником «Водоканалу».

«Споживач» зобов`язаний протягом 5-ти банківських днів, з дати надання Звіту, самостійно отримати у «Водоканалі», підписати всі примірники Акта-рахунку та перерахувати на розрахунковий рахунок «Водоканалу» суму, вказану в Акті-рахунку.

Якщо «Споживач» не отримує або відмовляється підписати Акт-рахунок, він підписується представником «Водоканалу», а в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими «Споживачем».

Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов`язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.

На виконання умов договору позивач у період з квітня 2020 по липень 2020 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 1.906.744,88 грн., про що свідчать Акти та акти-рахунки №5386 від 30.04.2020 на суму 477.158,35 грн., №5386 від 31.05.2020 на суму 431.862,92 грн., №5386 від 30.06.2020 на суму 473.410,36 грн., №5386 від 30.07.2020 на суму 524.313,25 грн.

Акти-рахунки складені у присутності представника відповідача і підписані ним без зауважень.

Абонент (відповідач у справі) частково виконав зобов`язання за договором щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг в рамках договору № 5386/4 від 03.01.2012, а саме сплатив на користь позивача 24.500,00 грн. вартості наданих послуг, що підтверджується випискою по рахунку від 17.07.2020. З урахуванням викладеного заборгованість склала 1.882.244,88 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №5386/4 від 03.01.2012 щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши представлені документальні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати наданих послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації за вказаний період (квітень-липень 2020) на суму 1.882.244,88 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Суд приймає до уваги, що підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків зафіксовано, що у відповідача за період з квітня 2020 по липень 2020 в рамках договору №5386 від 03.01.2012 існує заборгованість у розмірі 1.882.244,88 грн.

В розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Отже, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення із відповідача 1.882.244,88 грн. заборгованості є обґрунтованою та задовольняється судом.

За порушення виконання грошового зобов`язання, позивач, враховуючи положення п.6.2 договору, нарахував до стягнення пеню у розмірі 8.996,92 грн. за період прострочення з 12.05.2020 по 12.08.2020.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що у випадку прострочення сплати наданих Водоканалом послуг в термін, зазначений в п.п 5.1, 5.2 цього договору, Абонент зобов`язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, але в будь-якому разі пеня не може перевищувати 100% загальної суми боргу, згідно із Законом України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення платежів за спожиті комунальну послуги та утримання при домової територій» від 20.05.1999.

Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним.

Відповідно до розрахунку позивача за прострочення оплати наданих послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації сума пені за період прострочення з 12.05.2020 по 12.08.2020 складає 8.996,92 грн.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 8.996,92грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 8.996,92 грн. судом задовольняються.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути інфляційні втрати у розмірі 3.127,02 грн. за період з травня 2020 по липень 2020 включно та 3% річних у розмірі 7.374,51 грн. за період з 12.05.2020 по 12.08.2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав виконаними правильно, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7.374,51 грн. за період з 12.05.2020 по 12.08.2020 та інфляційні втрати у розмірі 3.127,02 грн. за період з травня 2020 по липень 2020 включно, такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів належного виконання зобов`язань за договором №5386/4 від 03.01.2012 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг за вказаний позивачем період, безпідставного або невірного нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір" суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства «Водоканал» до відповідача комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» про стягнення 1.901.743,33 грн. задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» (70030, Запорізька область, Вільнянський район, село Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17, ідентифікаційний код 33622933) на користь комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, ідентифікаційний код 03327121) 1.882.244,88 грн. (один мільйон вісімсот вісімдесят дві тисячі двісті сорок чотири грн. 88 коп.) основного боргу, 8996,92 грн. (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість грн. 92 коп.) пені, 7374,51 грн. (сім тисяч триста сімдесят чотири грн. 51 коп.) 3% річних, 3127,02 грн. (три тисячі сто двадцять сім грн. 02 коп.) інфляційних втрат, 28.526,15 грн. (двадцять вісім тисяч п`ятсот двадцять шість грн. 15 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16 грудня 2020 року.

Суддя О.В. Федорова