Рішення № 93557778, 08.12.2020, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/834/20

Господарський суд Житомирської області у складі

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Гаврильченко Ю.О., договір про надання правової допомоги від 06.07.2020 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Паламарчук О. С., ордер серія ОД №642260 від 30.09.2020;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз"

про стягнення 117734,01 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз" про стягнення 117 734,01грн, з яких: 50 000,00грн - основного боргу, 23 835,62грн - процентів за користування чужими коштами, 28 898,39грн - пені, 15 000,00грн - штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №ВЗ-0001971 від 04.05.2018 в частині оплати отриманого товару.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 525, 526, 530, 536, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 20.07.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити 08.09.2020.

Ухвалою суду від 08.09.2020 підготовче засідання відкладено на 01.10.2020.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Шніт А.В. судове засідання 01.10.2020 у справі №906/834/20 не відбулося.

Ухвалою суду від 06.10.2020 призначено засідання суду на 29.10.2020.

21.10.2020 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання від 19.10.2020 про закриття провадження у справі №906/834/20 в частині позовних вимог зі стягнення з ТОВ "Благодійний Союз" основного боргу в сумі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. за Договором купівлі-продажу №ВЗ-0001971 від 04.05.2018, у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернення судового збору. До клопотання долучена копія банківської виписки від 15.10.2020.

28.10.2020 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо позовних вимог в повному обсязі. До відзиву додана копія платіжного доручення №16441 від 15.10.2020 про сплату 50 000,00грн. У вказаному платіжному дорученні в призначенні платежу зазначено: "погашення заборгованості зг акту звірки".

Ухвалою суду від 29.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 11.11.2020.

05.11.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 03.11.2020.

Ухвалою суду від 11.11.2020 постановлено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" від 19.10.2020 (вх. №02-44/1653/20 від 21.10.2020) про закриття провадження у справі задовольнити частково; закрити провадження у справі в частині стягнення 50 000,00грн основного боргу в зв`язку з відсутністю предмету спору; в частині клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" від 19.10.2020 (вх. №02-44/1653/20 від 21.10.2020) про повернення судового збору відмовити; закрити підготовче провадження та призначити справу № 906/834/20 до розгляду по суті на 08.12.2020.

03.12.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів на підтвердження понесених позивачем витрат з оплати послуг професійної правової допомоги.

08.12.2020 до суду представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, згідно якого просить зменшити заявлені до стягнення розміру пені, штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами на 90%, а також застосувати позовну давність до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, підтримав клопотання від 08.12.2020.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

04.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз" (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № В3-0001971 (далі - договір) (а.с.11-16).

Згідно п. 1.1. договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця обладнання, запасні частини, витратні матеріали та аксесуари (надалі - товар) окремими партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні продавця, які вказуються в видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується приймати Товар і оплачувати повну ціну кожної окремої партії Товару в порядку, визначеному Договором.

За умовами п. 2.1. договору, ціна одиниці товару та Повна ціна кожної партії товару визначаються Сторонами в видаткових накладних на партію товару.

В матеріалах справи міститься копія рахунку №В3-00003828 від 10.08.2018 (а.с.113).

На виконання умов договору позивач передав у власність покупця окремою партією Товар за видатковою накладною №ВЗ-00003066 від 14.08.2018 на суму 123 264,00грн (а.с.17).

Товар отримано Астаховим С.В. на підставі довіреності №102 від 14.08.2018 (а.с.18), про що в видатковій накладній є підпис уповноваженої особи.

Згідно пп. 2.2.5. договору покупець зобов`язаний протягом 0 календарних днів з моменту фактичного отримання кожної окремої партії Товару за рахунок Ліміту відпуску товару на умовах відстрочення платежу, перераховувати на поточний рахунок продавця грошові кошти в оплату повної ціни кожної окремої партії Товару.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення договірних зобов`язань, оплатив на рахунок ТОВ "Украгрозапчастина" лише частково вартість отриманого товару - запасних частин на загальну суму 73 264,00грн (а.с. 19-20), у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 50 000,00грн.

04.05.2020 позивач направив відповідачу претензію №50 про сплату боргу (а.с.21-22), яка отримана відповідачем 03.06.2020 (а.с.23-24) та залишена без відповіді.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Остаточно сума боргу сплачена відповідачем в повному обсязі 15.10.2020, тобто під час розгляду справи в господарському суді.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору купівлі-продажу.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо вимоги про стягнення 23 835,62грн процентів за користування чужими коштами.

Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. 2.4. договору, у разі несплати Покупцем повної ціни кожної окремої партії Товару в розмірі та в строк, передбачений пп. 2.2.5. цього Договору, на користь Продавця підлягають нарахуванню та сплаті Покупцем проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25 % річних від вартості повної ціни кожної окремої партії Товару, починаючи від дня передачі партії товару до дня її фактичної оплати.

Позивач заявив до стягнення 23 835,62грн процентів за користування чужими коштами за період з 14.08.2018 по 08.07.2020.

Перевіривши розрахунок процентів за користування чужими коштами, зроблений позивачем, суд зазначає, що позивачем не враховано, що у 2020 році 366 днів. Крім того, нарахування процентів здійснено позивачем з 14.08.2018 - тобто з дня, коли відповідачем мала бути здійснена оплата товару. Однак суд зазначає, що прострочка оплати виникла у відповідача лише 15.08.2018 - дня наступного за днем передачі товару та днем для здійснення його оплати.

Таким чином, задоволенню підлягає вимога про стягнення 23 749,35грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 15.08.2018 по 08.07.2020.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 86,27грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

4. Щодо вимоги про стягнення 28 898,39грн пені та 15 000,00грн штрафу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Згідно п. 6.1. договору, за порушення строку оплати Повної ціни кожної окремої партії Товару, передбаченого п. 2.2.5. цього Договору, Покупець сплачує на користь Продавця, окрім відшкодування Повної ціни кожної окремої партії Товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим Договором здійснюється до дня остаточного зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або внесення готівки до каси Продавця.

Відповідно п. 6.2. договору, за прострочення Покупцем понад 30 (тридцять) днів оплати повної ціни кожної окремої партії Товару за цим Договором, на користь Продавця додатково стягується штраф у розмірі 30% (тридцяти) відсотків від простроченої частини повної ціни партії товару.

За змістом п. 6.7. договору, позовна давність в 10 (десять) років застосовується до всіх вимог стосовно виконання зобов`язань за цим Договором, в т.ч. про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 28 898,39грн за період з 14.08.2018 по 09.07.2020.

Нарахування пені здійснено позивачем з 14.08.2018 - тобто з дня, коли відповідачем мала бути здійснена оплата товару. Однак суд зазначає, що прострочка оплати виникла у відповідача лише 15.08.2018 - дня наступного за днем передачі товару та днем для здійснення його оплати.

Таким чином, обґрунтованою суд вважає вимогу про стягнення пені за період з 15.08.2018 по 09.07.2020 у розмірі 28 849,19грн.

Вимогу про стягнення 49,20грн пені суд вважає необґрунтованою.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що розрахунок штрафу відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вимога про стягнення 15 000,00грн штрафу є обґрунтованою.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Також, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкції є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

З огляду на встановлені під час розгляду спору обставини, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, відсутність основної суми заборгованості, суд визнав вказані обставини винятковими та дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача від 08.12.2020 та наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені та штрафу на 50%.

Таким чином, стягненню підлягає пеня у розмірі 14 424,60грн та штраф у розмірі 7 500,00грн.

Крім того, суд зазначає, що відсотки за користування чужими грошовими коштами, які нараховані на підставі ст.536 Цивільного кодексу України, не є за своєю правовою природою неустойкою, а тому клопотання в частині зменшення їх розміру на підставі ст.233 ГК України не підлягає задоволенню.

6. Щодо клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст..257 ЦК України).

Частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В пункті 6.7. договору сторони передбачили, що позовна давність в 10 (десять) років застосовується до всіх вимог стосовно виконання зобов`язань за цим Договором, в т.ч. про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Зобов`язання з оплати отриманого товару виникло у відповідача 14.08.2018. Позивач в свою чергу, звернувся до господарського суду 09.07.2020 (а.с.40). Таким чином, позивачем не пропущено десятирічний строк позовної давності, визначений пунктом 6.7. договору.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК України).

Згідно п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до положень, встановлених ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року становить 2 102,00грн.

Зважаючи на вищевикладене, судовий збір слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача 15 000,00грн витрат на правову допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00грн, позивачем подано копію Договору №06/07 про надання правової допомоги від 06.07.2020 (а.с.35), додаткової угоди від 30.11.2020 (а.с.126), акту надання послуг від 30.11.2020 (а.с.127), рахунку фактури на оплату №30/11 від 30.11.2020 (а.с.128), заключної виписки про оплату адвокатського гонорару у розмірі 15 000,00грн (а.с.129), детальний опис наданих адвокатом послуг (а.с.125) та ордер серії ХВ №1816 від 06.07.2020 (а.с. 37).

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Відповідно до ч.1 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17 та від 06.03.2019 у справі №910/15357/17.

З огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення із відповідача 7500,00грн витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз" (12243, Житомирська обл., Радомишльський район, с.Чудин, ідентифікаційний код 35893156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" (61124, м.Харків, вул. Матросова, 1А, ідентифікаційний код 25188223):

- 23 749,35грн процентів за користування чужими грошовими коштами;

- 14 424,60грн пені;

- 7 500,00грн штрафу;

- 2 102,00грн судового збору;

- 7 500,00грн витрат на правову допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.12.20

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2, 3 - сторонам (рек. з пов.) та на електронну пошту: yurij.gavrilchenko@gmail.com

bsdrop16@gmail.com

bs35893156@ukr.net