Ухвала суду № 93552137, 14.12.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9867/20

У Х В А Л А

про відмову у забезпечені позову

14 грудня 2020 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львов Федорова О.Ф., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бутко Анатолія Сергійовича про забезпечення позову по цивільній справі представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бутко Анатолія Сергійовича до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Шевченківської районної адміністрації м. Львова про встановлення місця проживання дітей та призначення виплати аліментів, -

встановив:

До Шевченківського районного суду м. Львова звернувся представника позивача ОСОБА_1 – адвокат Бутко Анатолій Сергійович із заявою про забезпечення позову по цивільній справі представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бутко Анатолія Сергійовича до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Шевченківської районної адміністрації м. Львова про встановлення місця проживання дітей та призначення виплати аліментів.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який був зареєстрований Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Львівській області за актовим записом №3015.

Від даного шлюбународились діти ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21.10.2020 року Мостиським районним судом Львівської області було прийнято рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

На протязі останніх двох років сімейне життя між позивачем та відповідачем поступово погршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з них мав діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім?ю. Відповідач постійно нехтував сімейними цінностями, такими як повага до дружини, піклування про створення в сім?ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери. З його ініціативи між ними постіно виникали сварки, свідком яких нерідко ставали їх діти, що тяжким чином впливає на їх психічний стан та кожен раз спричиняє позивачу та дітям душевні стаждання. Крім того, з метою нав?язати позивачу своє бачення проблемних питань відповідач іноді припускався до аморальних вчинків, будучи в нетверезому стані допускав фізичні образи, що виражались в рукоприкладстві, навіть в присутності дітей.

31.10.2020 року відповідач взяв на прогулянку їх спільного сина ОСОБА_5 та більше до місця його постійного проживання не повернув.Аргументував це потребою у спілкуванні з сином ним та його батьками.

31.10.2020 року ОСОБА_1 змушена була звернутись до Шевченківського ВІдділу поліції ГУНП у Львівській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення її колишнім чоловіком ОСОБА_2 (талон-повідомлення Єдиного обліку №27967 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення).

19.11.2020 року відповідач забрав доньку ОСОБА_4 з дошкільного навчального закладу №116 – та на прохання ОСОБА_1 відмовився повертати її додому.

19.11.2020 року ОСОБА_1 змушена була повідомити Шевченківський відділ поліції ГУНП у Львівській області про вчинення колишнім чоловічом кримінального правопорушення (талон-повідомлення Єдиного обліку №29616 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення).

ОСОБА_1 стало зрозуміло, що відповідач намагається вивезти спільних дітей до постійного місця проживання його батьків с. Шабо, Білгород-Дністровського району, Одеської області.

ОСОБА_1 азом із своїми батьками виїхала за місцем проживання батьків відповідача до Одеської області і знов подала заяву до відділу поліції Білгород-Дністровського ГУНП у Одеській області про вчинення кримінального правопорушення колишнім чоловіком ОСОБА_2 (талон-повідомлення Єдиного обліку №028582 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення).

Крім того ОСОБА_1 подано до Служби у справах дітей Шевченківської районної адміністрації м. Львова заяву про викрадення літей її колишнім чоловіком.

Жодної реакції від Служби у справах дітей Шевченківської районної адміністрації м. Львова не відбулось.

01.12.2020 року ОСОБА_1 було подано до Служби у справах дітей Шевченківської районної адміністрації м. Львова заяву на підставі ст. 170 СК України про витребування дітей та негайного повідомлення прокурора. Станом на сьогодні жодної реакції від представників Служби у справах дітей Шевченківської районної адміністрації м. Львова.

ОСОБА_2 . Не надає ОСОБА_1 можливість спілкуватись з спільними дітьми, погрожує ОСОБА_1 психологічним впливом та фізичною силою. В ОСОБА_1 є бажання та можливість спілкуватись із дітьми, приймати участь в їх вихованні та забезпечувати їх.

Просить суд на час розгляду справи визначити постійне місце проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається у письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Нормою ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В даному випадку, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник повідомляє, що відносно неї чинилося психологічне насильство, проте жодного належного та обґрунтованого доказу на підтвердження не надає. Також зазначає, що відповідач ОСОБА_2 забрав спільних дітей та не повернув, про що були написані заяви про вчинення кримінального правопорушення, однак не надає підтвердження цьому.

Оцінивши заяву про забезпечення позову, після всебічного та повного дослідження кожного наведеного пояснення (доказу) окремо та в їхній сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних пояснень (доказів) у заяві, суд вважає, що заява подана без належного обгрунтування, відсутні належні підтвердженя, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого (майбутнього) рішення суду.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини 2 статті 247 ЦПК України.

Згідно з нормами статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Також суд зазначає, що вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом визначення постійного місця проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , заявник не обґрунтовує, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання у подальшому потенційного рішення суду. Жодних обґрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надається.

Тому лише посилання про погрози з боку відповідача ОСОБА_6 психологічним впливом та фізичною силою, жодним чином не підтверджено.

На думку суду наведене заявником у заяві про забезпечення позову не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

Таким чином, в розумінні статті 151 ЦПК України, заявником не доведені обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Судом звертається увага, на те що оскільки позовна заява представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бутко Анатолія Сергійовича до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Шевченківської районної адміністрації м. Львова, містить позовну вимогу про встановлення місця проживання дітей та призначення виплати аліментів на день розгляду заяви про забезпечення позову, провадження не відкрито в силу виконання ст. 187 ЦПК України, на думку суду недоведенно ефективності обраного способу для поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що заявником не доведено що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 149-153 ЦПК України, -

постановив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бутко Анатолія Сергійовича про забезпечення позову по цивільній справі представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бутко Анатолія Сергійовича до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Шевченківської районної адміністрації м. Львова про встановлення місця проживання дітей та призначення виплати аліментів - відмовити.

Копію ухвали надіслати заявнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України

- http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.

Суддя: О. Ф. Федорова