Рішення № 93552122, 14.12.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2869/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Семків Х.І.,

справа 466/2869/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до підприємство об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського Товариства Сліпих», третя особа ТзОВ «Галвтор» про відшкодування шкоди

за участю представника позивача адвоката Яцишина І.В.,

представників відповідача Стегницького А.М., ОСОБА_2 ,

у с т а н о в и в:

представник позивача Яцишин І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до підприємства об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського Товариства Сліпих» та просить суд стягнути з підприємства об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського Товариства Сліпих» на користь ОСОБА_1 суму спричиненої шкоди в розмірі 73014,92 грн., вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31 грудня 2019 року приблизно о 13:50год. у м.Львові на вул.Торф`яна, 8 відбулося падіння покрівлі з будинку на автомобіль марки «Peugeot 5008» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортний засіб зазнав пошкоджень. ОСОБА_1 звернувся у правоохоронні органи, де було зафіксовано пошкодження майна за вказаних обставин та встановлено, що будинок, з якого злетів лист покрівельного матеріалу і яким пошкоджено автомобіль, належить підприємству об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського Товариства Сліпих».

З метою визначення розміру спричиненої шкоди внаслідок ДТП, позивачем замовлено проведення звіту про оцінку автомобіля (звіт №523/20 від 12.03.3030), яким встановлено, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Peugeot 5008» реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 73014.92грн. В добровільному порядку відповідач шкоди не відшкодував, а тому змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Відповідач скористався правом подання письмового відзиву на позовну заяву та таким ним подано. В обґрунтування відзиву зазначають, що 31 грудня 2019 року, у день завдання шкоди автомобілю ОСОБА_1 до підприємства ніхто не звертався. Працівники поліції звернулися до них лише 13 січня 2020 року, їм було повідомлено, що приміщення з якого злетіла покрівля орендує ТзОВ «Галвтор». Протокол про ДТП був підписаний орендарем, диретором ТзОВ "Галвтор" ОСОБА_3 . Саме зазначений орендар орендує у них підсобне приміщення з кого було зірвано вітром частину покрівлі, що завдало шкоди автомобілю пана Трощака /арк.спр.23-24/. Зазначають, що шкоду завдану транспортному засобу ОСОБА_1 повинен відшкодувати орендар ТзОВ «Галвтор» згідно договору оренди № 02/09/04 від 03.09.2019.

29 вересня 2020 року представником позивача подано письмову відповідь на відзив у якому зазначають, що посилання відповідача на те, що шкоду повинен відшкодовувати орендар, спростовується Договором оренди, згідно якого не вбачається прямого обов`язку орендаря на відшкодування такої шкоди.

05 жовтня 2020 року відповідачем подано письмові заперечення на відповідь та просять суд відмовити у задоволення позову.

Третя особа ТзОВ «Галтор» не скористалося правом подання письмових пояснень на позовну заяву та не прибули в судове засідання.

Ухвалою від 23 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача Яцишин І.В., який діє на підставі договору-доручення про надання правової допомоги від 27 березня 2020 року /арк.спр.13/ позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відвизві на позовну заяву, який долучений до матеріалів справи /арк. спр.23-24/.

Представник третьої особи Тзов «Галвтор» в судове засідання не прибув повторно, причин неприбуття не повідомив, заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із такого.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Peugeot 5008» реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , копія свідоцтва міститься в матеріалах справи /арк.спр.6/.

Згідно висновку за зверненням ОСОБА_5 від 10.01.2020 Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області встановлено, що 31 грудня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 - територія автомийки, відбулося падіння покрівлі з будинку на автомобіль марки «Peugeot 5008» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Встановлено, що приміщення, з якої злетіла покрівля належить підприємству об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського Товариства Сліпих» /арк.спр.4/.

Відповідно до звіту №523/20 від 12 березня 2020 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу ринкова вартість автомобіля марки «Peugeot 5008» становить 439162,64грн., вартість відновлюваного ремонту становить 73014,92грн, значення коефіціента фізичного зносу 0,4254 (виявлені сліди відновлюваного ремонту складових частин кузова), вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу становить 48473,16 гривень /арк.спр.7-9/.

Згідно з рахунку-фактури №540 від 15 січня 2020 року вартість відновлення ремонту автомобіля «Peugeot 5008» становить 74616,67грн. /арк.спр.12/.

У відповідності до п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Згідо положень ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За загальним правилом, яке міститься в ст.1166 ЦК України, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно положень ст.1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Також, згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 (з подальшими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст.1166 ЦК України покладено на відповідача (такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц (№61-1832св17).

Отже, на момент пошкодження автомобіля «Peugeot 5008» балансоутримувачем будинку за адресою: Торф`яна,4 є підприємство об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського Товариства Сліпих». Даний факт сторони не заперечували в судовому засідання під час розгляду справи. Окрім цього, відповідач наголошував на тому, що зазначене приміщення перебуває в оренді ТзОВ «Галвтор».

Як убачається з долученого до відзиву копії договору оренди № 02/09/04 від 03.09.2019 підприємство об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського Товариства Сліпих» надає послуги з оренди приміщення, що знаходиться на балансі ПОГ «Львівське УВП УТОС», а орендар ТзОВ «Галвтор» на умовахдоговору приймає у тимчасове строкове платне користуванн приміщенн, згідно з актом здачі прийманнза адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 30 кв.м. /арк.спр.25-27/.

Згідно п.3.3. Договору передача приміщення і майна, що орендується, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно- правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утриманням та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено право громадян звертатися до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Відповідно до ст. 23 вказаного Закону до об`єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об`єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об`єкти загального користування. Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, державних стандартів, норм і правил.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть передавати об`єкти благоустрою на баланс підприємствам, установам, організаціям відповідно до частини першої статті 15 цього Закону.

Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону (ч. 5 ст. 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005.

Відповідно до п. 1.5. вказаних правил, утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд», зареєстрованим у Мін`юсті України 21.08.2004 за № 1046/9645.

Згідно з Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 330 від 26.11.2014), згідно з яким утримання будинків і споруд та прибудинкових територій вміщує у собі:

1.1. санітарно-технічне обслуговування, зокрема:

1.1.5. Фасади будівель: 1.1.5.1. Простукування, укріплення окремих цеглин, які загрожують падінням;

1.1.8. Дахи та покрівлі: 1.1.8.1. Промазування замазкою свищів, ділянок гребенів стальної покрівлі; 1.1.8.2. Укріплення парапетних огороджень ; 1.1.8.7. Закріплення зірваних сталевих листів на спусках, окремих покриттях.

1.2. Поточний ремонт, зокрема:

1.2.3. Фасади будівель: 1.2.3.1. Простукування, обшивання та укріплення окремих архітектурних деталей, які загрожують падінням, у перемичках, карнизах та інших частинах будівлі, що виступають.

Суд вважає, що причиною падіння будинку покрівельного матеріалу на автомобіль є неналежне виконання підприємством об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського Товариства Сліпих» своїх обов`язків з утримання будинку.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку про наявність правових підстав для покладення обов`язку щодо відшкодування матеріальної шкоди на управителя будинку, яким визначено підприємство об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського Товариства Сліпих».

Згідно вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Згідно із ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 13 січня 2020 року до них звернулися працівники поліції та повідомили, що з приміщення, яке орендує ТзОВ «Галвтор» злетіла покрівля та пошкодила автомобіль та протокол був підписаний орендарем, диретором ТзОВ "Галвтор" ОСОБА_3 . Саме зазначений орендар орендує у них підсобне приміщення з кого було зірвано вітром частину покрівлі, що завдало шкоди автомобілю пана Трощака /арк.спр.23-24/. Зазначають, що шкоду завдану транспортному засобу ОСОБА_1 повинен відшкодувати орендар ТзОВ «Галвтор» згідно договору оренди № 02/09/04 від 03.09.2019.

Отже, відповідач визнав факт нанесення шкоди автомобілю позивача з будинку, що належить ПОГ «Львівське УВП УТОС».

Суд не приймає до уваги заперечиння представника відповідача, що саме Орендар зобовязаний відшкодовувати збитки, т.я. до суду не надано доказів передачі майна від Орендодавця до ОСОБА_6 , до того у приміщенні Орендар якщо і займає, то всього лише 30 кв.м.

Зважаючи на надані докази в справі, суд вважає, що позивач довів завдану йому матеріальну шкоду, внаслідок падіння металевого покриття, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, а відповідач не виконав свого обов`язку щодо доведення відсутності своєї вини у заподіянні шкоди

Щодо суми, яка підлягає відшкодуванню, то суд вважає, що відшкодуванню підлягає вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу у розмірі 48473.16 грн. З- урахуванням зносу автомобіля, а не вартість відновлюваного ремонту у розмірі 73014.92грн. як просить позивач.

Щодо вирішення клопотання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Між адвокатом Яцишиним І.В. та ОСОБА_1 укладений договір-доручення про надання правової допомоги від 27 березня 2020 року /арк. спр. 13).

Представник позивача адвокат Яцишин І.В. надав суду квитанцію 0.1667189452.1 від 03.04.2020 про оплату за надання правової допомоги згідно договору від 27.03.2020 на суму 4950.00грн.,однак не надано детального опису наданих послуг та акту-прийому передач про надання/отримання таких послуг.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору, суд дійшов переконання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума судового збору у розмірі 840,80 грн..

Керуючись ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-266, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з підприємства об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського Товариства Сліпих» на користь ОСОБА_1 суму спричиненої шкоди в розмірі 48473,16 грн., 3000 грн. судових витрат та 840,40 грн. судового збору, а всього 52313,56 (п`ятдесят дві тисячі триста тринадцять гривень 56 коп.).

У решті у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Підприємство об`єднання громадян «Львівське учбово-виробниче підприємство Українського Товариства Сліпих», код ЄДРПОУ 03967837, юридична адреса: м. Львів, вул.Торфяна,4.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення виготовлений 14.12.2020 року.

Суддя П. С. Невойт