Ухвала суду № 93551386, 14.12.2020, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/3101/20

2/323/831/20

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

"14" грудня 2020 р. м. Оріхів

Суддя Оріхівського районного суду Запорізької області Мінаєв М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Джобер» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

11.12.2020 року до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій вона просить визнати недійсним договір позики, укладений між нею та відповідачем.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки вимоги ст. ст. 175, 177 ЦПК України при поданні цієї заяви не дотримані.

Так, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява має містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).

Однак у позовній заяві найменування відповідача «Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Джобер» та його адреса не відповідають зазначеному у позовній заяві коду ЄДРПОУ цієї юридичної особи, оскільки, за загальнодоступними відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань код 24434045 та адреса «49033, м. Дніпро, вул. Гладкова, буд. 29А» належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Джобер», а не Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Джобер»

За даними того ж реєстру, а також відкритого реєстру фінансових установ, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» має зовсім інший код ЄДРПОУ та зовсім іншу юридичну адресу.

Відтак, позивачу слід визначитись, хто саме є відповідачем за його позовом.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява має містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

При цьому, при виконанні вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачу слід враховувати таке.

Відповідно до ч. 1 і 3 ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Суд також враховує вже зазначену позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. У п. 30–32 рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява №49069/11) Суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (див. рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A №18). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання в реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу (див. серед іншого (inter alia), рішення у справах «Рош проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom), заява №32555/96, п. 117, та «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (Salontaji-Drobnjak v. Serbia), заява №36500/05, п. 132).

Однак право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A №93). Встановлюючи такі правила, договірна держава користується певною свободою розсуду, однак обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Крім того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Кордова проти Італії» (№1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява №40877/98, п. 54, та рішення у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A № 294-B).

Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Однак, всупереч цьому, в позовній заяві ОСОБА_1 не вказується, який саме договір позики вона просить визнати недійсним, зокрема, коли і в який спосіб він був укладений, який його зміст, і яку суму грошових коштів і на яких умовах вона отримала на підставі цього договору.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додана копія спірного договору позики або докази неможливості її надання. При цьому додана до позовної заяви так звана заява від імені позивача, адресована відповідачу, про надання інформації про розмір заборгованості за кредитним договором таким доказом очевидно не є, оскільки вона не підписана позивачем, в ній мова йде не про договір позики, а про кредитний договір, а також не надані докази безпосереднього звернення до відповідача з такою заявою.

Крім того, у позовній заяві не зазначений доказ фактичного отримання грошових коштів у позику, що є істотною обставиною для вирішення такого роду спорів, оскільки договір позики є реальним.

При цьому слід підкреслити, що стаття 175 ЦПК України вимагає не надання, а хоча б зазначення у позовній заяві таких доказів.

Відсутність в матеріалах позовної заяви відомостей про зміст спірного договору та взагалі обставини його укладення та виконання позбавляє суддю можливості на стадії відкриття провадження пересвідчитись, що позивач звернувся суду дійсно за захистом своїх прав як споживача, що, як наслідок, не надає підстав для висновку про наявність обставин для звільнення позивача від сплати судового збору, документ про сплату якого до позовної заяви також не додано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб ї строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Джобер» про захист прав споживачів - залишити без руху.

Запропонувати позивачу усунути недоліки, допущені при поданні позовної заяви, шляхом уточнення відомостей про відповідача, викладення конкретних обставин укладення та виконання спірного договору позики (час, місце, спосіб укладення та спосіб видачі позики, її розмір та умови повернення тощо) із зазначенням доказів на підтвердження цих обставин, надання копії спірного договору позики або доказів неможливості його надання.

Надати позивачу строку для усунення недоліків – не пізніше десяти днів з дня вручення позивачу копії цієї ухвали.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає. У разі усунення недоліків заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.М. Мінаєв