Рішення № 93549839, 04.12.2020, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/435/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2020 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»»

вимоги позивача: про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,

представник позивача: адвокат Зубар В.В.

В С Т А Н О В И В :

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

29 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом в якому просить розірвати договір оренди землі №308/В укладений 12 червня 2014 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина», зареєстрований реєстраційною службою Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області за № 35444940; стягнути з ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» заборгованість по виплаті орендної плати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми в розмірі 8374 грн. 81 коп. та зобов`язати ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» негайно передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,7825 га, що розташована на території Вилянської сільської ради, Томашпільського району, Вінницької області, ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0523981500:04:000:0039 в стані придатному для цільового використання.

Позов позивачем обґрунтований наступним.

Позивач на підставі державного акту серія ЯБ 687646 від 25.12.2006 року, є власником земельної ділянки площею 1,7825 га, що розташована на території Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Вищевказану земельну ділянку позивач, згідно договору оренди землі №308/В укладеного 12 червня 2014 року та зареєстрованого 13 жовтня 2014 року, передала в оренду строком на сорок років ТОВ «Агрокомплекс Зелена Долина» смт.Томашпіль, Вінницької області.

Відповідно до п.4.1 та п.4.4 договору оренди землі відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, до 20 грудня щорічно, сплачувати орендну плату в розмірі 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, що складає 1422 грн.32 коп.

Однак всупереч договору відповідач в подальшому неодноразово порушував свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою в 2015-2019 роках. Станом на 01.05.2020 року, відповідачем в рахунок погашення заборгованості за користування в 2015-2019 роках належною позивачу земельною ділянкою, не сплачено жодних грошових коштів. До того ж ніяких послуг в рахунок орендної плати за вказані роки позивач від відповідача не отримувала. На неодноразові звернення до відповідача про здійснення повного розрахунку та розірвання договору оренди з відповідачем, позивачу було відмовлено.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 01 червня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 16 липня 2020 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 16 липня 2020 року підготовче судове засідання відкладено на 06 жовтня 2020 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 06 жовтня 2020 року підготовче судове засідання відкладено на 28 жовтня 2020 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 28 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 16 листопада 2020 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 16 листопада 2020 року розгляд справи відкладено на 04 грудня 2020 року.

03 грудня 2020 року відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності відносно позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 04 грудня 2020 року ухвалено провести заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Зубар В.В. в судове засідання не з`явилися, проте позивач надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині. Станом на 04 грудня 2020 року відзив на позов до Томашпільського районного суду Вінницької області не надійшов, про відкриття та розгляд справи у порядку загального позовного провадження по справі представник ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» був належним чином повідомлений, в зв`язку з чим суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і допустимість доказів по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 1, 13, 14 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 687646 є власником земельної ділянки площею 1,7825 га, що знаходиться на території Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 0523981500:04:000:0039 (а.с.13).

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №199926123 від 12.02.2020 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 1,7825 га, кадастровий номер земельної ділянки 0523981500:04:000:0039 (а.с.14).

Згідно договору оренди землі №308/В від 12 червня 2014 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» вбачається, що орендодавець ОСОБА_1 надає належну їй, а орендар – ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,7825 га, яка знаходяться на території Вилянської сільської ради. Даний договір укладено на сорок років.( а.с.11-12)

Відповідно до п. 4.1 Договору, орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі готівкою через касу підприємства, або в натуральній формі, або відробітковій формі – надання послуг. Розмір орендної плати у рік становить не менше ніж 3,0 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки зазначеної в п. 2.4 договору, а саме в грошовій формі 1422,32 грн в рік , або в натуральній формі 10,35 центнерів зерна в рік.

Відповідно до п. 4.4. Договору, орендна плата виплачується у строк до 20 грудня кожного поточного року.

Згідно п. 12.4 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як вбачається з акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду, орендодавець ОСОБА_1 передала, а орендар ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» прийняв в строкове платне користування ділянку розміром 1,7825 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вилянської сільської ради, яка належить орендодавцю на праві приватної власності. ( а.с.12 зворот).

Як зазначалося вище позивачка звернулася до суду, оскільки відповідачем було порушено п. 4.4. спірного договору оренди щодо виплати орендної плати.

Так, згідно заяви позивачки, остання 12.02.2020 році зверталася до ТОВ «АК «Зелена долина» з заявою про розірвання укладеного нею договору в зв`язку з невиплатою орендної плати та виділення меж земельної ділянки для власного обробітку. ( а.с.15)

Згідно розрахунку індексу інфляцій та 3% річних від простроченої суми, сума інфляції за 2015 рік становить (1422,32 грн. х 143,3%) -1422,32 грн. = 615 грн. 86 коп., сума інфляції за 2016 рік становить (1422,32 грн. х 112,4%) -1422,32 грн. = 176 грн.36 коп., сума інфляції за 2017 рік становить (1422,32 грн. х 113,7%) -1422,32 грн. = 194 грн.85 коп., сума інфляції за 2018 рік становить (1422,32 грн. х 109,8%) -1422,32 грн. = 139 грн. 38 коп., сума інфляції за 2019 рік становить (1422,32 грн. х 104,1%) - 1422,32 грн. = 58 грн. 31 коп., сума інфляції за період з 01.01.2020 року по 01.05.2020 року становить (1422,32 грн. х 101,5%) -1422,32 грн. = 21 грн. 65 коп., розмір 3% річних за 2019 рік становить (3% х 1422,32 х 365) / 365 = 42 грн. 66 коп., розмір 3% річних за період з 01.01.2020 року по 01.05.2020 року становить (3% х 1422,32 х 121) / 365 = 14 грн. 14 коп. (а.с. 7 - 8).

Згідно пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Приписами ст.24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннями ст.32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до пункту 12.4 договору оренди землі, його дія припиняється шляхом розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Позивачка посилається на те, що орендарем орендна плата за 2015-2019 роки не була сплачена. Відповіді на письмову вимогу від 12 лютого 2020 року, щодо такої несплати відповідач не надав. В даному випадку суд вважає, що оплата орендної плати є істотними обставинами, а її неотримання орендодавцем більш ніж 5 років, є істотним порушенням договірних умов, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа. За таких умов доводи позивача мають правове значення для вирішення даного спору, що відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі», ст.141 ЗК України, ст.651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору. Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому слід зазначити, що ухвалою Томашпільського районного суду від 1 червня 2020 року судом витребовувалися в ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» оригінал договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0523981500:04:000:0039, № 308/В від 12 червня 2014 року, а також довідки про розмір заборгованості по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою (а.с.22-23).

Дану ухвалу суду відповідач отримав 04 червня 2020 року, однак витребовуваних доказів до суду не надав без повідомлення причин ненадання.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до копії платіжного доручення від 25 травня 2020 року № 5571 ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» перераховано до АТ «Укрпошта» 34428,10 грн, призначення платежу плата за оренду земельних паїв та комісійна винагорода за її виплату згідно реєстру №ЗД0000000526 від 25.05.2020 року.

Згідно копії реєстру безготівкових термінових переказів від суб`єктів господарювання №ЗД000000526 від 25.05.2020 року, ОСОБА_1 призначався переказ у сумі 3415,49 грн, сума комісії 27,32 грн, призначення переказу - виплата орендної плати за 2019 рік.

Відповідно до копії поштового переказу № ОПЗ 0391918, ОСОБА_1 , отримала переказ, тип: переказ з рахунку, 04.06.2020 року, тобто після звернення до суду з позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

У постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17 зазначено, що той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки судами встановлений факт її систематичної несплати протягом періоду дії договору оренди землі, що відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі", ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України та умов договору від 24.03.2006 р. є достатньою правовою підставою для розірвання цього договору.

У постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 183/3653/16 (провадження № 61-26035 св 18 ) зазначено, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо розірвання договору оренди, обґрунтованою є й інша вимога, зокрема щодо зобов`язання ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» передати ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку загальною площею 1,7825 га, що розташована на території Вилянської сільської ради, Томашпільського району, Вінницької області, ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0523981500:04:000:0039 в стані придатному для цільового використання, що фактично є похідною від первісної вимоги і має на меті відновлення прав позивача після розірвання вищезазначеного договору.

За змістом статей 316 та 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми в розмірі 8374 грн. 81 коп., то відповідач надіслав до суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача в частині стягнення заборгованості з орендної плати за 2015 рік в сумі 1422,25 грн і за 2016 рік в сумі 1422,25 грн., а також в частині стягнення інфляційних за 2015 рік в сумі 615,86 грн і за 2016 рік в сумі 176,36 грн, разом 3636,72 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Для обчислення давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

Згідно ч.3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, строк позовної давності для звернення позивачем до суду із вимогою про стягнення заборгованості за 2015 рік з урахуванням встановленого індексу інфляції закінчився 21.12.2018 року та строк позовної давності для звернення позивачем до суду із вимогою про стягнення заборгованості за 2016 рік з урахуванням встановленого індексу інфляції закінчився 21.12.2019 року. До суду позовна заява надійшла 29.05.2020 року, тобто поза межами строку позовної давності для вказаних вимог.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, зокрема, часткове підтвердження представником позивача позовних вимог, оскільки вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1681,60 гривень (а.с.1).

Однак, оскільки вимогу майнового характеру, а саме стягнення заборгованості було задоволено частково, з відповідача слід стягнути на користь позивача 840,80 грн сплаченого судового збору за вимогу немайнового характеру, яку суд задовольняє та 475,69 грн. сплаченого судового збору за вимогу майнового характеру, яку суд задовольняє частково.

Отже, з ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1316,49 грн. судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 203, 204, 215, 245, 525, 629 ЦК України, ст.ст. 1,13, 14, 18, 35 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 12, 13, 76, 78, 95, 141, 142, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі №308/В укладений 12 червня 2014 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина», зереєстрований 13 жовтня 2014 року реєстраційною службою Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області за № 35444940.

Стягнути з ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» заборгованість по виплаті орендної плати з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення та 3% річних від простроченої суми в розмірі 4738 грн. 09 коп. (чотири тисячі сімсот тридцять вісім гривень, дев`ять копійок).

Зобов`язати ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,7825 га, що розташована на території Вилянської сільської ради, Томашпільського району, Вінницької області, ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0523981500:04:000:0039 в стані придатному для цільового використання.

Стягнути з ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» на користь ОСОБА_1 1316,49 грн. (одна тисяча триста шістнадцять гривень сорок дев`ять копійок) судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 13.03.2019 року органом 0532, РНКОПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», код ЄДРПОУ 32721857, юридична адреса – 24200 Вінницька область Томашпільський район смт. Томашпіль вул. Івана Богуна, 8.

Повний текст рішення виготовлено 14.12.2020 року

Суддя: О. В. Пилипчук