Ухвала суду № 93547964, 10.12.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/8492/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.,

з участю сторін

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Дубовик А.А..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОФ» про визнання незаконним наказу про звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, внесення змін до трудової книжки та сплату відшкодування за вимушений прогул,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОФ» про визнання незаконним наказу про звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, внесення змін до трудової книжки та сплату відшкодування за вимушений прогул та просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 23К від 28 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_2 з посади директора ТОВ «ЕНСОФ»; поновити ОСОБА_2 на посаді директора ТОВ «ЕНСОФ»; зобов`язати ТОВ «ЕНСОФ» внести відповідні виправлення до трудової книжки ОСОБА_2 ; зобов`язати ТОВ «ЕНСОФ» сплатити на користь ОСОБА_2 суму недоотриманої заробітної плати за період вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження по справі з підстав того, що відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом від 28.05.20202 року ОСОБА_2 було звільнено з посади директора товариства. Даним рішенням учасники товариства вирішили припинити повноваження одноосібного члена виконавчого органу товариства - директора, яким був позивач. Разом з цим, відповідно до протоколу загальних зборів Товариства від 28.05.20202 року, крім звільнення (припинення повноважень) одноосібного виконавчого органу Товариства - директора, яким був Позивач, також вирішено питання про призначення нового директора товариства. В даному випадку заявлений спір є корпоративним спором з приводу управління Товариством та не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, а тому справа підлягає закриттю.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Суд, вислухавши клопотання представника відповідача, думку представника позивача приходить до наступного висновку.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

З огляду на наведені приписи процесуальних законів, правильне визначення юрисдикції суду у цій справі залежить від змісту правовідносин її учасників.

Спір у справі, що розглядається, виник у зв`язку із порушенням, на думку позивача, його прав при звільненні із посади директора ТОВ «ЕНСОФ».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працював на посаді директора ТОВ «ЕНСОФ».

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ЕНСОФ», оформленим проколом від 28.05.20202 року № 28/05/2020, прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади директора ТОВ «ЕНСОФ» за одноразове грубе порушення трудових обов`язків у зв`язку з недодержанням вимог законодавства України з охорони праці, що створило загрозу для життя і здоров`я працівників, на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Наказом № 23 К від 28.05.2020 року ОСОБА_2 звільнено з посади директора ТОВ «ЕНСОФ» на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Відповідно до пункту 9.2. статуту ТОВ «ЕНСОФ» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Пунктом 9.4. статуту ТОВ «ЕНСОФ» до виключної компетенції загальних зборів відноситься обрання одноосібного виконавчого органу Товариства.

Директор є одноособовим виконавчим органом товариства та є підзвітним загальним зборам учасників товариства (пункт 9.15 статуту).

Відповідно до частини першої статті 167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із частиною третьою статті 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено зокрема у статті 10 Закону України «Про господарські товариства»

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).

Відповідно до статті 58 Закону України «Про господарськи товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписами частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим, припинення повноважень члена виконавчого органу товариства, відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України, є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції неналежним чином, що суперечить інтересам товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Саме такий та подібні до нього правові висновки про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 752/10984/14-ц (провадження № 14-351цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423цс19) та від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19), від 26.10.2020 року у справі № 752/24667/17 (провадження № 61-22844св19).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, спір між ТОВ «ЕНСОФ» та ОСОБА_2 , як головою його виконавчого органу, виник із корпоративних правовідносин, і належним способом захисту порушених прав позивача є оскарження рішення компетентного (уповноваженого) органу товариства, а тому, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини не регулюються правилами трудового законодавства, зазначений спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 255, 258, 259, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОФ» про визнання незаконним наказу про звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, внесення змін до трудової книжки та сплату відшкодування за вимушений прогул.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції господарського суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 15.12.2020 року.

Суддя Н.О.Яровенко