Ухвала суду № 93547903, 11.12.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/18152/20

1-кп/755/1623/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Старовойтової С.М.,

при секретарі Рогозян А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури Немикіної А.А., про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Немикіної А.А.,

захисника Шпаківської І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020100000000788 від 22 серпня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні клопотав про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись нанаявність обгрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання та просили обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання, приходить до наступних висновків.

Відповідно ж до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені п. 1 - п. 3 ч. 1 цієї статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу та визначені у п. 1-п. 11 ч. 1 вказаної статті.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким та за яке законом передбачене покарання від п`яти до восьми років позбавлення.

Також згідно ст. 178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків та його майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання ним винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченим, а тому суд не знаходить підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 судом, на даному етапі не встановлено та сторонами не доведено, у зв`язку з чим суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав визначати розмір застави обвинуваченому, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, що спричинило загибель людтни.

Керуючись ст.ст. 179, 193-196 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, тобто до 08 лютого 2021 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя: