Рішення № 93546596, 15.12.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6538/18

Провадження № 2/645/2048/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Алтухової О.Ю.,

секретар судового засідання – Волкова А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 113623,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору б/н від 01.02.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого станом на 30.09.2018 року в нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 337304,55 грн., яка складається з: 6241,97 грн. - заборгованість за кредитом, 324963,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 6099,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Позивач вказує, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитом у розмірі 6241,97 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом з 01.02.2011 року по 31.05.2017 року в розмірі 107381,93 грн.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.09.2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - задоволено. Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.12.2018 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано. Призначено судове засідання у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

22 вересня 2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якій він позовні вимоги не визнав в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів вказує, що 01.02.2011 року звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, підписав Анкету – заяву та отримав кредит у розмірі 6400,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Жодного договору між сторонами підписано не було, з жодними умовами договірних відносин, включаючи розмір процентів, комісії та штрафних санкцій споживача банківських послуг ОСОБА_1 ознайомлено не було. У зв`язку з чим вимоги позивача вважає необґрунтованими. Окрім того відповідач вказує, що відповідно до поданого позивачем розрахунку позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки останній платіж відповідачем було здійснено 27.05.2013 року, тоді як позивач звернувся до суду лише 11.10.2018 року у зв`язку з чим просив суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності (а.с.138-141).

07 жовтня 2020 року, 09 жовтня 2020 року від представника позивача – Меркулової В.В., яка діє на підставі довіреності надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Свої доводи представник позивача обґрунтовує тим, що відповідно укладеного договору б/н від 01.02.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6400,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – Договорі банківського обслуговування в цілому. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 9 років, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписання договору, користування кредитними коштами та їх погашення, які він здійснював. Щодо строку позовної давності представник позивача зазначає, що строк перевипущеної картки до останнього дня листопада 2014 року, а з позовом до відповідача позивач звернувся 24.10.2018 року тобто до спливу строку позовної давності (а.с.176 - 183).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача за довіреністю Савіхіної А.М. про розгляд справи без її участі, в якому вона підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не заперечували проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Надав суду заяву, в якій проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 01.02.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6400,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підтвердження того, що відповідача було ознайомлено з розміром відсоткової ставки, порядку нарахування та розмірів штрафів, пені позивачем надана «Довідка об умовах кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» в якій міститься підпис відповідача (а.с.7). Проте вказана довідка не містить строку дії договору, підстав та порядку збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом.

За положеннями ст.ст. 526, 1054 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається зі змісту вищевказаного кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання перед відповідачем виконав.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.1, 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 кредитного договору, датою укладення договору є дата отримання карти, яка зазначена у заяві. Клієнт надає свою згоду на те, щоб кредитний ліміт встановлювався за рішенням банку та Клієнт дає право банку у будь-який момент змінити (зменшити, збільшити та анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно будь-якого розміру ліміту, встановленого ПАТ КБ «ПриватБанк».

Пунктом 2.1.1.12.3. кредитного договору закріплено, що погашення кредиту - поповнення карткового рахунку клієнтом в розмірі мінімального обов`язкового платежу шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі доручення клієнта.

Згідно п. 2.1.1.12.6. кредитного договору, за користування кредитом та овердрафтом ПАТ КБ «ПриватБанк» нараховує проценти у розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Встановлено, що в період дії кредитного договору відповідач не дотримувався його умов, внаслідок чого станом на 30.09.2018 року в нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 337304,55 грн., з яких: 6241,97 грн. - заборгованість за кредитом, 324963,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 6099,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією.

Проте, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь не повну суму заборгованості, а тільки заборгованість за кредитом у розмірі 6241,97 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом з 01.02.2011 року по 31.05.2017 року в розмірі 107381,93 грн.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач заперечував ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг. Проте вказане твердження відповідача спростовується матеріалами справи, оскільки на а.с.7 міститься Довідка об умовах кредитування, яка підписана відповідачем, у вказаній довідці зазначено порядок використання кредитних коштів, розмір відповідальності за невиконання зобов`язання, строки внесення обов`язкового платежу та розмір відсоткової ставки за користування кредитом.

У зв`язку з чим позовні вимоги суд вважає обґрунтованими.

Що стосується клопотання відповідача про застосування до вимог позивача строку позовної давності суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання, згідно із ч.3 ст.254 ЦК, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язаний його початок (ст.253 ЦК).

Відповідно до Довідки про умови та кредитування (а.с.7) термін внесення щомісячних платежів вказано до 25 числа місяця, наступного за звітнім. Домовленості сторін про збільшення строку позовної давності або встановлення строку кредитування вище вказана довідка не містить.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 25 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (24 місяці), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості останній платіж відповідачем здійснено 27.05.2013 року у розмірі 500,00 грн. Платіж на суму 1,00 грн 03.02.2014 року, згідно виписки за договором (а.с.105 - 109), яку надано позивачем, здійснено в автоматичному порядку, у зв`язку з чим при обчислені судом строку позовної давності до уваги не береться.

Строк дії виданої кредитної картки №4149437701369314 вказано – 11/14, тобто до листопада 2014 року (а.с.205).

Позивач звернувся до суду з позовом 01 листопада 2018 року, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 (постанова Верховного Суду від 27 лютого 2019 року по справі №357/5654/17-ц) картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (статті 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеного в постанові від 10.01.2019 року по справі №752/22181/16.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299, місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського, 1Д

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 15.12.2020 року.

Суддя -