Рішення № 93545898, 15.12.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15515/18

Провадження № 2/638/668/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарі Подосокорської А.О.

за участю представника

відповідача - прокуратури

Харківської області Мельничук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківській області, Державної казначейської служби України « Про відш

кодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади », -

В С Т А Н О В И В :

23.10.2018 позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського райсуду м. Харкова з позовною заявою до відповідачівпрокуратури Харківській області, Державної казначейської служби України « Про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади, в якій просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди у розмірі 170000 гривень, спричинену йому співвідповідачем прокуратурою Харківської області внаслідок протиправної бездіяльності, яка полягає в тривалому та неефективному проведенні досудового розслідування про кримінальному провадженні № 4201522000000112 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України, внесеному за його заявою до ЄРДР 21.12.2015, що привело до прийняття протиправних рішень під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні, а саме неодноразове незаконне закриття зазначеного кримінального провадження.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 29.07.2015 він звернувся до відповідача - прокуратури Харківській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення службовою особою прокуратури Харківської області слідчим ОСОБА_2 , однак відповідач, в порушення вимог ст. 214 КПК України, не вніс його повідомлення в ЄРДР, у зв`язку з чим, він вимушений був оскаржити бездіяльність прокуратури Харківській області до слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова, на підставі ухвали якого прокуратурою Харківської області 21.12.2015 були внесені відповідні данні до ЄРДР про вчинення відповідного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України.

Під час проведення досудового розслідування слідчим прокуратури Харківської області Осадчим О.В. , без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, неодноразово виносились постанови про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 4201522000000112 від 21.12.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України, які в наступному були ним оскаржені і за результатами розгляду неодноразово були скасовані відповідними ухвалами слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова у зв`язку з їх незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України.

Незаконним рішенням посадової особи прокуратури Харківської області, яка є органом державної влади, з приводу незаконного закриття зазначеного кримінального провадження, тривалого та неефективного проведення досудового розслідування, відсутності належного процесуального керівництва з боку відповідного прокурора, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він на протязі тривалого часу, був вимушений звертатися та відвідувати суди та прокуратуру, з метою захисту та поновлення своїх прав, як потерпілого. В результаті незаконних дій посадових осіб відповідача - прокуратури Харківської області, його стан здоров`я значно погіршав, у зв`язку з чим, він як інвалід 2 групи, був вимушений проходити відповідне лікування.

Крім того, внаслідок вказаних неправомірних дій відповідача, був порушений його звичайний лад життя, що призвело до погіршання та позбавленню можливості в реалізації своїх звичок та бажань, принизило його честь, гідність та ділову репутацію, що в свою чергу вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В результат вказаних дій відповідача, він на протязі тривалого часу фізично та душевно страждає, тому вважає наявність достатніх підстав для встановлення такого факту, тому просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь у відшкодування моральної шкоди у розмірі 170000 гривень, спричинену йому співвідповідачем прокуратурою Харківської області внаслідок протиправної бездіяльності.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, з підстав, на які він посилається в своєї позовної заяві.

Представник відповідача - прокуратури Харківської області Мельничук О.А., яка діє на підставі відповідної довіреності ( а.с. 88 ), у судовому засіданні позов не визнала з підстав на які відповідач посилаються в своєму письмовому відзиві ( а.с.а.с. 86-87 ) пояснив, що позивачем не надано суду достатніх даних, які б свідчили про те, що діями посадових осіб органу державної влади, йому заподіяна моральна шкода у вказаному розмірі.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся. В своєму письмовому відзиві позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити у зв`язку з недоведеністю заподіяння позивачу відповідачем моральної шкоди та їх необґрунтованістю. ( а.с.а.с. 116, 118-120 ).

При таких обставина, суд враховуючи позиції представника відповідача та наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та представника співвідповідача - Державної казначейської служби України.

Заслухавши пояснення представника відповідача - прокуратури Харківської області Мельничук О.А. та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов про стягнення моральної шкоди обґрунтованим, однак таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

У судовому засіданні, з оглянутих та досліджених доказів вбачається, що 29.07.2015 позивач ОСОБА_1 на особистому прийомі звернувся до відповідача - прокуратури Харківській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення службовою особою прокуратури Харківської області слідчим ОСОБА_2 , однак відповідач, в порушення вимог ст. 214 КПК України, не вніс його повідомлення в ЄРДР, у зв`язку з чим, позивач вимушений був оскаржити бездіяльність прокуратури Харківській області до слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова. ( а.с.а.с. 50- 51, 52-53 ).

Прокуратурою Харківської області, на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова від 10.12.2015, лише 21.12.2015 були внесені відомості до ЄРДР за № 4201522000000112 за заявою позивача про вчинення відповідного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України, за фактом перевищення службових повноважень слідчим прокуратури ОСОБА_2 ( а.с.а.с. 48, 49 ).

28.04.2016 слідчим прокуратури Харківської області Осадчим О.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 4201522000000112 від 21.12.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України. ( а.с.а.с. 44-47 ).

16.05.2016 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 28.04.2016 була скасована у зв`язку з її незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України. ( а.с. 43 ).

22.06.2016 слідчим прокуратури Харківської області Осадчим О.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 4201522000000112 від 21.12.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України. ( а.с.а.с. 40-42 ).

25.07.2016 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 22.06.2016 була скасована у зв`язку з її незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України. ( а.с. 39 ).

30.09.2016 слідчим прокуратури Харківської області Осадчим О.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 4201522000000112 від 21.12.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України. ( а.с.а.с. 36-38 ).

12.04.2017 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 30.09.2016 була скасована у зв`язку з її незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України. ( а.с.а.с. 32, 33-35 ).

24.05.2017 слідчим прокуратури Харківської області Осадчим О.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 4201522000000112 від 21.12.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України. ( а.с.а.с. 26-31 ).

14.11.2017 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 24.05.2017 була скасована у зв`язку з її незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України. ( а.с.а.с. 22, 23-25 ).

29.11.2017 слідчим прокуратури Харківської області Осадчим О.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 4201522000000112 від 21.12.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України. ( а.с.а.с. 18-21 ).

15.03.2018 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 29.11.2017 була скасована у зв`язку з її незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України. ( а.с.а.с. 14, 15-17 ).

18.05.2018 слідчим прокуратури Харківської області Осадчим О.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 4201522000000112 від 21.12.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України. ( а.с.а.с. 10-13 ).

18.10.2018 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 18.05.2018 була скасована у зв`язку з її незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України. ( а.с.а.с. 4-5, 6-9 ).

Вказані обставини не заперечувались у судовому засіданні представником відповідача, при цьому представник відповідача у судовому засіданні не заперечував факту неодноразового звернення позивача з відповідними заявами до прокуратури Харківської області з приводу вчинення у відношенні нього кримінального правопорушення, закриття проваджень по справі та наступні скасування уповноваженими слідчими суддями зазначених постанов про закриття кримінального провадження.

Таким чином, зазначені обставини не підлягають доказуванню, як такі, що визнаються учасниками справи, відповідно до приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Суд не приймає до уваги ствердження представника відповідача з приводу того, що позивачем суду не надані дані які б свідчили про заподіяння йому моральної шкоди з наступних підстав.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У судовому засіданні встановлено факт порушення посадовими особами відповідача конституційних прав позивача, як потерпілого по кримінальному провадженню, зокрема передбачених ст. 9 КПК України, права на всебічне, повне та неупереджене дослідження слідчим обставин кримінального провадження, виявлення та встановлення всіх необхідних обставин, надання правової оцінки та забезпечення прийняття законних та неупереджених процесуальних рішень, про що свідчать відповідні судові рішення.

Порушення посадовими особами прокуратури зазначених прав позивача ОСОБА_1 , як потерпілого по кримінальному провадженню, встановлені дослідженими в судовому засіданні вищевказаними доказами.

Вказані обставини, а також подальша необхідність в судовому порядку захищати свої конституційні права, які до теперішнього часу продовжуються порушуватися відповідачем, на думку суду безумовно привели до моральних та фізичних страждань позивача, який крім того, є особою похилого віку, при цьому у зв`язку з наявністю тяжких, хронічних захворювань визнаний інвалідом 2 групи безстроково. ( а.с.а.с. 54, 55 ).

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до ст.ст. 1173-1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16 шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у висновку Верховного Суду у постанові від 15.05.2019, прийнятої за наслідками розгляду справи № 638/876/17-ц.

Зазначені висновки підлягають врахуванню з огляду на приписи ст. 263 ч. 4 ЦПК України, за якими при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, судом зазначається, що відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» ; рішення ЄСПЛ від 27.06.1997 у справі «Філіс проти Греції» ).

Стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір. ( постанова Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 638/6363/19, провадження № 61-9220св20 ).

Частиною 6 статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього ( досудового ) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди » ( далі - Постанова ) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд зазначає, що вищезазначеними судовими рішеннями слідчих суддів, які набрали законної сили, встановлено неправомірність дій посадових осіб прокуратури Харківської області, а тому в наявності передбачені законом підстави для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди.

Судом встановлені та доведені факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви позивача ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, неодноразове прийняття слідчим прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, що в свою чергу без заперечливо свідчить про заподіяння ОСОБА_4 моральної шкоди.

Суд зазначає, що у зв`язку з такою тривалістю кримінального провадження ОСОБА_4 змушений відвідувати органи досудового розслідування та суду, звертатися із відповідними клопотаннями, що не входить до його звичайної діяльності та призводить до моральних страждань.

При цьому суд вважає безпідставними доводи та посилання представника відповідача - прокуратури Харківській області на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, оскільки у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяви ОСОБА_4 про кримінальне правопорушення, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування, що спростовує в цій частині доводи відповідача.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 638/14009/17 ( провадження № 61-766св20 ) та від 16.09.2020 у справі № 638/6363/19 (провадження № 61-9220св20).

У судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт заподіяння позивачу ОСОБА_1 неправомірними діями прокуратури Харківської області моральної шкоди, що привело до тривалих моральних страждань.

Відповідно до наданого позивачем ОСОБА_1 , на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, висновку спеціаліста від 26.10.2018, складеного психологом ОСОБА_5 , ситуація в якої опинився позивач ОСОБА_1 , на протязі тривалого часу, внаслідок неправомірних дій прокуратури Харківської області, є психотравмуючою для останнього та такою, що привела до заподіяння шкоди, а саме моральних та душевних страждань. Розмір моральної шкоди заподіяної позивачу ОСОБА_1 внаслідок неправомірний дій прокуратури Харківської області, за період часу з 21.12.2016 по 18.10.2018 в загальній сумі становить 854764 гривен, з урахуванням особистих властивостей позивача ОСОБА_1 та обставин справи, моральна шкода становить 3419056 гривен. ( а.с.а.с. 71-75 ).

Судом зазначається, що вказаний висновок спеціаліста, відповідно до ст. 89 ЦПК України, має бути оцінений як в цілому так і в сукупністю з іншими доказами по справі, так як жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили та не превалює над іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, в розумінні приписів глави № 5 ЦПК України.

В своїх позовних вимогах позивач ОСОБА_1 наголошує на тому, що внаслідок неправомірних дій відповідача - співробітників прокуратури Харківської області йому була заподіяна моральна шкоді, розмір якої ним визначено в сумі 170000 гривень.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 достатньо не обгрунтував, з чого саме він виходив при визначенні суми відшкодування і чому саме така сума в розмірі 170000 гривень, яка ним заявлена, є достатньою для компенсації спричинених йому фізичних та моральних страждань.

Відповідно до п. 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись вищевикладеним, суд враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач ОСОБА_1 їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та приходить до висновку, що обґрунтованим, розумним і справедливим розміром відшкодування позивачу ОСОБА_1 спричиненої йому, неправомірними діями прокуратури Харківської області, моральної шкоди є сума в 5000 гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , в задоволенні позову необхідно відмовити.

Визначаючи спосіб відшкодування моральної шкоди на користь позивача, а саме з Державного бюджету України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, відшкодовується державою.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04. 2011 № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110гс18).

На підставі викладеного, ст.ст. 6, 19, 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1173-1174, 1176 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 ( з відповідними змінами та доповненнями ) « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди », керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до прокуратури Харківській області, Державної казначейської служби України « Про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади », - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5000 ( п`ять тисяч ) гривен в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.12.2020.

Суддя: І.В. Семіряд