Рішення № 93542789, 01.12.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9516/19

2/212/1002/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Безкоровайної О.Т., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Гарькавого А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

12 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - ПрАТ «Суха Балка»), який 30 листопада 2020 року було уточнено, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначив, що 20.12.1996 року він був прийнятий на шахту ім. Фрунзе, дільниця 30 ДС слюсарем 4-го розряду ВАТ «СУХА БАЛКА». В подальшому був неодноразово переведений на інші посади в межах підприємства. Остання посада на підприємстві з 04 січня 2013 року кріпильник 4-го розряду дільниці № 19 шахти «Ювілейна». Підприємство ВАТ «СУХА БАЛКА» на теперішній час перейменовано в ПрАТ «СУХА БАЛКА». Зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки, що додається до первісної позовної заяви. Згідно наказу № 148-ОС від 07 серпня 2019 про звільнення, був звільнений з посади на підставі п. 4 ст. 40 Кзпп за прогул без поважних причин. З наказом № 148-ОС від 07 серпня 2019 про звільнення він не згоден з наступних підстав та обставин.

01 серпня 2019 року, він написав заяву про звільнення за власним бажанням згідно частини 3 ст. 38 Кзпп України у зв`язку з невиконанням Відповідачем законодавства про працю, а саме: ненадання відпустки, робота вісім годин через вісім години, порушення права на відпочинок. Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту (ст. 141 Кзпп України). Власником не було дотримано норм ст. 141 Кзпп, а тому ним було написано заяву про звільнення. Заяву про звільнення від 01 серпня 2019 року Відповідач відмовився прийняти, тому він засобами поштового зв`язку направив на адресу підприємства. 04 серпня 2019 року, він знову прибув до ПрАТ «СУХА БАЛКА» з вимогою повторно прийняти його заяву про звільнення у зв`язку з порушенням норм законодавства про працю, на що отримав відмову та після спілкування з керівництвом був вимушений звернутись за медичною допомогою. Вважаючи себе звільненим за обставинами зазначеними в заяві, адже ним було направлено її засобами поштового зв`язку, він продовжив лікуватись вдома. 09 вересня 2019 року він звернувся до Відповідача за трудовою книжкою та дізнався про існування наказу № 148-ОС від 07 серпня 2019 про звільнення з мотивуванням - звільнення з посади за прогул без поважних причин. Також отримав розрахункову відомість від 07.08.2019. Таке звільнення вважає незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем було порушено законодавство про працю, а саме не було звільнено згідно направленої заяви від 01 серпня 2019 року у зв`язку з невиконанням законодавства про працю. Щодо обставин порушення Відповідачем законодавства про працю, ним було направлено відповідне звернення до Державної служби з питань праці, яке на даний час перебуває на розгляді.

Щодо розрахунку стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначив, що заробіток підлягає стягненню з відповідача на його користь за період з дня звільнення (07 серпня 2019р.) і по день ухвалення судового рішення. На даний час попередній розрахунок суми середнього заробітку який підлягає стягненню слід визначити виходячи з наступного періоду 07 серпня 2019р. (день звільнення) на час подання уточненого позову 01 грудня 2020р. У відповідності до довідки розмір середньоденної заробітної плати складає 1082,01грн., середньомісячний заробіток складає 22 722,21грн. Кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 07 серпня 2019 року по 01 грудня 2020 року - 332 робочих днів. Відтак, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня 2019р. (день звільнення) по 01 грудня 2020р. (день подання уточненої позовної заяви), що підлягає стягненню становить 359 227,32 грн. (1082,01 грн. х 332 днів).

Щодо поновлення строків звернення до суду вказує, що 09 вересня 2019 року він отримав трудову книжку на підприємстві. Перебуваючи у стресовій ситуації, він відчув себе погано, тому пішов додому та почав лікуватись. 24 вересня 2019 року він терміново поїхав до міста Києва у справах, що підтверджується залізничним квитком. На початку листопада повернувся з Києва до Кривого Рогу.

Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

13 грудня 2019 року до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Зазначив, що Позивач у своїй позовній заяві вказує, що ним було отримано виписку із наказу про звільнення, трудову книжку та розрахункову відомість 09.09.2019, тобто в цей день Позивач дізнався про своє звільнення. Отже, враховуючи положення ст. 233 Кзпп України, строк, протягом якого Позивач мав право звернутися до суду з позовною заявою щодо оскарження свого звільнення, сплинув 10.10.2019. Оскільки Позивачем подано позовну заяву 12.11.2019 Відповідач вважає її такою, що подана з порушенням строків позовної давності. Крім того, до посилань Позивача щодо поважних причин пропуску строків позовної давності відносяться критично, оскільки обставини, на які він посилається (погане самопочуття з 09.09.2019 по 24.09.2019, перебування в іншому місті з 24.09.2019 по початок листопада 2019) не підтверджені належними доказами та не можуть вважатися поважними. Зауважує, що ПрАТ «СУХА БАЛКА» не було порушено вимог законодавства України при звільненні. Позивач працював на підприємстві ПрАТ «СУХА БАЛКА» кріпильником дільниці № 19. В період з 05.06.2019 по 21.06.2019 Позивач був відсутній на робочому місці, даний факт не заперечується самим Позивачем та додатково підтверджується доповідною запискою табельника дільниці № 40 ОСОБА_3 та графіком (табелю) обліку робочого часу Позивача. Тобто, Позивач, у період з 05.06.2019 по 21.06.2019, без поважних причин фактично був відсутній на своєму робочому місці, чим порушив трудову дисципліну, правила внутрішнього трудового розпорядку. Крім того, ПрАТ «СУХА БАЛКА» надавалися додаткові пояснення з копіями табелю робочого часу Позивача, з яких вбачається, в які саме дні Позивач був відсутній па роботі без поважних причин. Оскільки, Позивач являється членом профспілки, Відповідачем було подано на адресу профспілкової організації ПМГУ ПрАТ «СУХА БАЛКА» подання № 62.9/1355 від 12.07.2019 щодо надання згоди на звільнення Позивача за п. 4 ст. 40 Кзпп України. 22.07.2019 та 29.07.2019 засідання профкому з даного питання було перенесено, у зв`язку із неявкою Позивача. 05.08.2019 на засіданні президіуму профкому ПО ПМГУ ПрАТ «СУХА БАЛКА» було прийнято рішення про надання згоди на звільнення Позивача за п. 4 ст. 40 Кзпп України. 07.08.2019 ПрАТ «СУХА БАЛКА» було видано наказ № 148 - ОС про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 Кзпп України (прогул без поважних причин). Оскільки на день звільнення Позивач був відсутній на робочому місці, Відповідачем 08.08.2019 було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення № 62.9/1511/1 про необхідність прибуття на адресу підприємства і отримання трудової книжки, а також разом з даним повідомленням були направлені копія наказу про звільнення та розрахункова відомість. Однак, зазначене повідомлення разом з прикладеними документами і трудову книжку Позивач отримав особисто лише 09.09.2019 року, про що зазначив сам Позивач. Отже, Відповідачем при звільненні Позивача з роботи за п. 4 ст. 40 Кзпп України було повністю дотриману передбачену законодавством процедуру, тому просять суд застосувати позовну давність і в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Солод М.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Гарькавий А.Г. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у письмовому відзиві.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надав пояснення, що

вони разом із батьком поїхали до Києва 24.09.19. Його батько зупинився у свого знайомого смт Чернігівська, він проживав у гуртожитку за місцем реєстрації. В батька на час його перебування в м. Києві погіршився стан здоров`я, дуже боліла спина і тягнуло ногу, він йому купував ліки. Батько перебував у м. Києві один місяць по особистим справам, він йому купляв квиток на автобус в мережі Інтернет назад в м. Кривий Ріг. Батько із 24.09 по 09.11 перебував у Києві. Це був дружній візит до товариша, також вони разом із батьком проводили час. Сімейна подорож. У батька почались проблеми зі спиною, це було домашнє лікування, до лікарні не звертався, тому що був у іншому місті, консультувався в телефонному режимі із лікарем. По 24.09 він не знає, де в м. Кривий Ріг перебував його батько. Батько повернувся чи 08 чи 09.11 в м. Кривий Ріг, перебував у м. Києві місяць.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідка, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, ОСОБА_1 04 січня 2013 року був переведений кріпильником 4 розряду дільниці № 19 шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка» з повним робочим днем у підземних роботах.

07 серпня 2019 року ОСОБА_1 звільнено за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 Кзпп України.

07 серпня 2019 року адміністрацією ПрАТ «Суха Балка» видано наказ № 148-ОС про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 Кзпп України.

08.08.2019 адміністрацією ПрАТ «Суха Балка» було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення № 62.9/1511/1 про необхідність прибуття на адресу підприємства і отримання трудової книжки, а також разом з даним повідомленням були направлені копія наказу про звільнення та розрахункова відомість. Зазначене повідомлення разом з прикладеними документами і трудову книжку Позивач отримав особисто лише 09.09.2019 року.

У зв`язку із вищенаведеним суд вбачає, що між сторонами склались трудові правовідносини, які регулюються положеннями трудового законодавства.

Відповідно до положень ст. 21 Кзпп України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 141 Кзпп України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно зі статтею 142 Кзпп України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Відповідно до статті 57 Кзпп України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

У відповідності до ст. 30 Кзпп України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 139 Кзпп України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено табелями обліку робочого часу підприємства, а також не заперечувалось сторонами по справі, ОСОБА_1 з 05.06.-21.06.2019р. не вийшов на роботу згідно графіку.

Згідно доповідної записки, табельник дільниці № 40 ОСОБА_5 доповів начальнику шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка» ОСОБА_6 про те, що прохідник дільниці № 19 ОСОБА_1 з 05.06.-21.06.2019р. не вийшов на роботу згідно графіку.

У відповідності до роз`яснень викладених у п. 24 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 Кзпп, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

У відповідності до положень ст. 43 Кзпп України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

За положеннями ст. 252 Кзпп України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Позивач являється членом профспілки. Відповідачем було подано на адресу профспілкової організації ПМГУ ПрАТ «СУХА БАЛКА» подання № 62.9/1355 від 12.07.2019 щодо надання згоди на звільнення Позивача за п. 4 ст. 40 Кзпп України.

22.07.2019 та 29.07.2019 засідання профкому з даного питання було перенесено, у зв`язку із неявкою Позивача.

05.08.2019 на засіданні президіуму профкому ПО ПМГУ ПрАТ «СУХА БАЛКА» було прийнято рішення про надання згоди на звільнення Позивача за п. 4 ст. 40 Кзпп України.

07.08.2019 ПрАТ «СУХА БАЛКА» було видано наказ № 148 - ОС про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 Кзпп України (прогул без поважних причин).

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що процедура надання згоди на звільнення позивача профспілкою була дотримана відповідно до вимог ст. 43 Кзпп України.

Згідно до положень ст. 147 Кзпп України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Так, згідно ч. 3 ст. 149 Кзпп України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 Кзпп України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом четвертим статті 40 Кзпп України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.

Як встановлено судом, ПрАТ «Суха Балка» було накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення у зв`язку з його відсутністю на робочому місці з 05.06.2019р. по 21.06.2019р.

Суд зазначає, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. В той же час під час розгляду справи судом встановлено, що дії позивача носили суб`єктивний та залежний від його волі характер.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України.

На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів на спростування доводів представника відповідача, позивач та представник позивача в суді не заявляли суду про неналежність або ж недопустимість наданих відповідачем доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що при звільненні позивача дотримано положення статей 147, 148, 149 Кзпп України, та не порушено вимоги статей 43, 252 Кзпп України щодо отримання попередньої згоди профспілкових органів.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що доводи позивача щодо неправомірності дій ПрАТ «Суха Балка» при його звільненні не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

Суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки, у відповідності до ст.235 Кзпп України та п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року (з наступними змінами), стягнення середньомісячного заробітку можливе лише коли звільнення буде визнано незаконним, а таких обставин в судовому засіданні не встановлено.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 22-23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 Кзпп, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпПУ правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У відповідності з частиною першою статті 233 Кзпп працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За правилами, встановленими частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 255 цього Кодексу.

Частиною першою статті 254 ЦК України передбачено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

За змістом частини першої статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому згідно зі статтею 234 Кзпп у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Судом встановлено, що за вимогами про скасування наказу про звільнення, позовна давність закінчилася з огляду на таке.

Так, за позовом про скасування наказу від 07.08.2019 №148-ОС, виписку з наказу про звільнення, трудову книжку та розрахункову відомість позивач отримав 09.09.2019, позовна давність почалася 10.09.2019 року (наступного дня після ознайомлення з наказом) і закінчилася відповідно 10.10.2019 року. З позовом позивач звернувся до суду лише 12.11.2019.

Таким чином, оскільки відповідач звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності, а позивач подав позов про скасування наказу від 07.08.2019 № 148-ОС, з порушенням вказаного строку, суд, керуючись приписами частини четвертої статті 267 ЦК України, вважає за необхідне у задоволенні цієї вимоги відмовити.

При цьому суд критично ставиться до причин порушення строку звернення до суду, які, на думку позивача, є поважними.

Суд вважає, що зазначені позивачем причини не мають ознак поважності у контексті дотримання позовної давності. Крім того, позивач жодним чином не довів наявність будь-яких перешкод для звернення до суду у вищевказаний період.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до ст. ст. 21, 30, 40, 49, 57, 139, 141, 142, 147, 149, 252 Кзпп України, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позивачу ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Суха Балка", код ЄДРПОУ 00191329, 50082, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2020 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт