Рішення № 93542337, 04.12.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 201/8015/19

(2/199/1172/20)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Богун О.О.

при секретареві Рудові І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

за неявки учасників справи,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з них заборгованості за кредитним договором. У підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 17.03.2008 року між позивача та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №DNR0AK100332298, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 6667,30 доларів США на термін до 10.06.2015.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №DNR0AK100332298 від 17.03.2008 року, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №DNR0AK100332298 від 17.03.2008, відповідно до умов якого остання зобов`язалася солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, що передбачено п.4 Договору поруки.

Відповідно до умов кредитного договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виконав свої зобов`язання з надання кредиту, проте ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань не виконав, тому станом на 29.03.2019 року виникла заборгованість в сумі 4125,50 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 846,10 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 111,53 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 18,45 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в сумі 2944,23 доларів США, штраф (фіксована частина) – 9,18 доларів США, штраф (процентна складова) – 196,02 доларів США.

ОСОБА_2 зобов`язався здійснювати повернення кредиту зі сплатою процентів за користування кредитними коштами щомісячно, але він добровільно не розрахувався.

Зазначають, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 4125,50 доларів США.

Тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість по кредиту в розмірі 4125,50 доларів США і витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 1921 гривень.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2019 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2019 року цивільну справу було направлено для розгляду до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи повернуто до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2020 року цивільна справи прийнята до провадження та по справі призначено судове засідання.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2020 року закрито провадження в справі в частині вимог до ОСОБА_2 .

В судове засідання представник позивача не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином, надавши до суду разом з позовною заявою клопотання з проханням розглядати дану справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, в порядку передбаченому ч.ч. 8, 11ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.03.2008 року між позивача та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №DNR0AK100332298, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 6667,30 доларів США на термін до 10.06.2015.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №DNR0AK100332298 від 17.03.2008 року, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір поруки від 17.03.2008, відповідно до умов якого остання зобов`язалася солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, що передбачено п.4 Договору поруки.

Відповідно до умов кредитного договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виконав свої зобов`язання з надання кредиту, проте ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань не виконав, тому станом на 29.03.2019 року виникла заборгованість в сумі 4125.50 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 846,10 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 111,53 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 18,45 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в сумі 2944,23 доларів США, штраф (фіксована частина) – 9.18 доларів США, штраф (процентна складова) – 196,02 доларів США.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області. (а.с.72).

Питання щодо задоволення вимог кредитора у разі смерті боржника врегульоване ст. 1281ЦК України, відповідно до якої, кредитор, за певних умов, має право пред`явити вимоги до спадкоємців боржника, а не до померлої особи боржника.

ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 607 ЦК України, зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За положеннями статей 553,554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення такого зобов`язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За положеннями статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексуУкраїни за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ч. 4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що поручительство є особистим зобов`язанням, яке нерозривно пов`язане з особою і поручителя, і боржника, за забезпечення виконання особистих зобов`язань якого укладається порука.

Згідно із частиною третьою статті 559 ЦК України порука припиняється в разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Відповідно до статей 1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм вбачається, що у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особиїї спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що в разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

На поручителів може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й у договорі поруки як згоди відповідати за виконання зобов`язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов`язанням.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 3 червня 2015року в справі № 6-206цс15.

Отже, на поручителя у випадку смерті боржника може бути покладено відповідальність лише за таких умов: наявності у боржника правонаступника спадкоємця, який прийняв спадщину; наявності спадкового майна; зафіксованої письмово згоди поручителя відповідати за нового боржника, у тому числі й у договорі поруки.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином судом встановлено, що позивачем не доведено наявності у боржника правонаступника спадкоємця, який прийняв спадщину, на час звернення з позовом до суду, наявності спадкового майна, а також зафіксованої письмово згоди поручителя ОСОБА_1 відповідати за нового боржника.

З договору поруки від 17.03.2008 року вбачається, що в ньому не зафіксовано згоди поручителя відповідати за нового боржника.

За таких обставин, враховуючи те, що позичальник ОСОБА_2 помер, у договорі поруки не зафіксовано згоди поручителя відповідати за нового боржника, та позивачем не доведено, що така згода поручителя зафіксована будь-яким іншим чином, в такому випадку на поручителя ОСОБА_1 не може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором після смерті позичальника.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Регулюючи правові відносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України суд дійшов до висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Судом встановлено, що закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014року в справі № 6- 53 цс14.

Пунктом 11 договору поруки від 17.03.2008, укладеного між Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 передбачено, що цей договір діє до повного виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Як уже було зазначено, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251,252 ЦК України).

Таким чином, суд встановив, що умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014року у справі № 6- 3 цс14.

З урахуванням того, що згідно з п. 17.1.5 Кредитного договору № №DNR0AK100332298 від 17.03.2008, термін повного погашення кредиту 15.03.2013 року, а з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся 11 липня 2019 року, тобто після закінчення шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, дія поруки припинилася на підставі ч. 4ст. 559 ЦК України.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, враховуючи те, що позичальник ОСОБА_2 помер, правонаступники відсутні, у договорі поруки не зафіксовано згоди поручителя відповідати за нового боржника, та позивачем не доведено, що така згода поручителя зафіксована будь-яким іншим чином, а також те, що дія поруки припинилася, керуючись ст.ст.251.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, місцезнаходження - вулиця Грушевського, 1-Д в м. Києві, 01001).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя О.О.Богун