Рішення № 93542278, 04.12.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4852/20

(2/199/1934/20)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Богун О.О.,

при секретареві Рудові І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 15.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Коваленко С.В. та зареєстрованого в реєстрі під № 3006 квартира АДРЕСА_1 ) належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 є колишнім чоловіком доньки позивача – ОСОБА_3 та був зареєстрований в квартирі 03.01.2019, однак з січня 2019 року відповідач в квартирі не проживає.

Відповідач квартирою не користується, проте його реєстрація місця проживання не дозволяє позивачу володіти, користуватися та розпоряджатися на власний розсуд своєю власністю, тому позивач просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 ).

Ухвалою від 13 серпня 2020 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено по справі підготовче судове засідання.

Ухвалою від 27 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання позивачка не з`явилася. Предствник позивача – адвокат Маркело В.О. у судове засідання не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Однак, в матеріалах справа наявна довіреність від 26 червня 2020 року, посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Якубою О.А. та зареєстрована в реєстрі під № 179, відповідно до якої відповідач ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_1 вирішити питання щодо зняття його з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.19).

В судове засідання представник 3-ї особи - Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за їх відсутності та просили винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France суд зазначив, що"стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно п. 40 рішення ЄСПЛ в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 2 грудня 2010 року згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії").

Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст.391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 15.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Коваленко С.В. та зареєстрованого в реєстрі під № 3006, квартира АДРЕСА_1 ) належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 є колишнім чоловіком доньки позивача – ОСОБА_3 та був зареєстрований в квартирі 03.01.2019, однак з січня 2019 року відповідач в квартирі не проживає, що підтверджується Актами від 10.06.2019 та 20.03.2020, наявних в матеріалах справи (а.с.3,4).

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 ).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщеннямм - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 ).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Третя особа: Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради (місце знаходження: вул. Старокозацька, буд. 58 м. Дніпро, ЄДРПОУ:40392181).

Суддя О.О.Богун