Вирок № 93542207, 14.12.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2619/16-к

Провадження № 1-кп/161/150/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 14 грудня 2020 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

головуючого - судді Калькової О.А.,

за участю секретарів Єдинак А.М., Сидорук Л.В., Ющак Ю.В.,

прокурора Шубіна Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Міщук І.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030010000236 від 19 січня 2016 року, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Сенкевичівка Горохівського району Волинської області та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працює, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 червня 2011 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, 20 березня 2015 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 , 19 січня 2016 року, близько 02 год., знаходячись поблизу приміщення АЗС "Shell", що по вул. Рівненській, буд. 98 в м. Луцьк, в ході словесного конфлікту із потерпілим ОСОБА_2 , що раптово виник на ґрунті неприязних відносин, умисно наніс один удар кулаком правої руки в ділянку потилиці останнього, в результаті чого потерпілий впав на землю, а ОСОБА_1 , почав втікати в напрямку пр. Волі м. Луцька. В свою чергу ОСОБА_2 з метою з`ясування причини конфлікту побіг слідом за ОСОБА_1 та наздогнав його. В цей час ОСОБА_1 , усвідомлюючи значення та суспільну небезпечність своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар невстановленим колюче-ріжучим предметом в ділянку грудної клітки ОСОБА_2 , заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого торакоабдомінального поранення в проекції шостого міжребер`я справа з внутрішньо-плевральною кровотечею та правобічним відкритим пневмотораксом та гемотораксом, пошкодження сухожилкової частини правого купола діафрагми та пошкодженням задньо-діафрагмальної поверхні правої долі печінки з гемоперітонеумом, навколораневу емфізему, які згідно висновку судово-медичного експерта № 126 від 02 лютого 2016 року, за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України не визнав та показав, що 19 січня 2016 року перебував на заправці, там познайомився з дівчатами та зав`язав з ними розмову, в той момент до нього підійшов потерпілий ОСОБА_2 , між ними відразу розгорівся словесний конфлікт, в ході якого потерпілий викликав його на вулицю, де той намагався нанести йому удар, однак він ухилився від удару та наніс потерпілому у відповідь удар рукою в обличчя, від якого потерпілий впав. Тоді підбіг до нього та хотів ще нанести удар, однак не наносив більше ударів, так як розвернувся і побачив, що йому на зустріч біг друг потерпілого, в той момент він лишив обвинуваченого та став втікати. ОСОБА_3 разом з своїм товаришем доганяли його, хотіли збити з ніг, тікаючи він дістав маленький розкладний ніж. Коли потерпілий з товаришем збили його з ніг, ніж був в нього в руці та потерпілий впав на нього під час шарпанини. Товариш потерпілого також наносив ногами йому удари, відбиваючись він поранив йому ногу. В той момент проїжджала поліція, яка зупинилась, вони всі піднялися, показали свої руки та сказали працівникам поліції, що все добре, що конфлікт вичерпано. Працівники поліції поїхали, він пішов в свою сторону, а потерпілий разом з товаришем пішли на заправку. Стверджує, що не мав на меті та не мав умислу умисно завдати потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, так як діяв з метою самозахисту. Цивільні позови не визнав.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованому їм органами досудового розслідування кримінальному правопорушенні, його винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України повністю підтверджується, зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.

Так, потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що в 2016 році в близько 01 год. ночі на ОСОБА_4 разом з товаришем – ОСОБА_5 приїхали на заправку АЗС "Shell", що по вул. Рівненській, 98 в м. Луцьку, товариш пішов купити кави, а він почав спілкуватися з компанією, яка там сиділа за столиком, він підійшов до них та почав вести з ними розмову, в той момент підійшов обвинувачений ОСОБА_1 та відразу почав зухвало кидати репліки у їх сторону, розмова була такого змісту: « Хто ви такі? Що ви тут робите?», на що він відповів, що це не його діло. Тоді між обвинуваченим та ним розгорівся словесний конфлікт, для того, щоб загладити даний конфлікт, він викликав обвинуваченого на вулицю. Вийшовши на вулицю, конфлікт розгорівся з більшою силою, в ході якого він намагався нанести удар обвинуваченому в область обличчя, однак промахнувся. Тоді обвинувачений наніс йому удар в область обличчя від якого він впав на бік і лежав обличчям до дверей. В той час обвинувачений розігнався та хотів нанести йому удар ногою, але не встиг, так як це все побачив його товариш – ОСОБА_5 і почав вибігати на вулицю, для того, щоб обвинувачений перестав наносити йому удари. Тоді обвинувачений почав втікати, і товариш побіг в його сторону на пр. Волі, з метою з`ясування причин конфлікт, в той момент він піднявся та побіг за ОСОБА_5 . По дорозі він наздогнав обвинуваченого, там вони трішки пошарпалися та потягали один одного за верхній одяг. В той момент проїжджав наряд працівників поліції, які зупинилися, підійшли до них, один з них посвітив ліхтариком, оглянув їх руки та обличчя, працівникам поліції вони сказали, що все добре, що конфлікт вичерпано. Коли працівники поліції поїхали, він відчув глухий удар в область грудної клітки, який був нанесений ОСОБА_6 так як той стояв навпроти нього. Від нанесеного обвинуваченим удару, у нього почала текти кров, він побачив поріз на одежі, а також рану, з якої сочилася кров, обвинувачений в той момент втік, а вони з другом повідомили працівникам поліції, які вже викликали швидку допомогу. Вважає, що у обвинуваченого був умисел нанести йому тяжкі тілесні ушкодження. Шкода не відшкодована. Наполягає на суворій мірі покарання щодо обвинуваченого, просить повністю задовольнити заявлений цивільний позов.

Такі показання потерпілого судом беруться до уваги, оскільки вони спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його непричетності до вчинення даного кримінального правопорушення, які суд вважає неправдивими та такими, що дані виключно з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Такі показання потерпілого об`єктивно підтверджуються іншими здобутими та всебічно, повно дослідженими у справі доказами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду дав показання, про те, що 19 січня 2016 року, він разом із товаришем ОСОБА_2 під`їхали до АЗС"Shell", що по вул.Рівненській в м. Луцьк, де у його товариша та обвинуваченого виник словесний конфлікт, вони вийшли на вулицю, і він бачив, як товариш знаходився на землі, а обвинувачений при цьому намагався вдарити його ногами. Побачивши цю ситуацію, вибіг на вулицю і разом з ОСОБА_2 намагались наздогнати обвинуваченого, для того щоб з`ясувати причину конфлікту. Ствердив, що обвинуваченому він жодних ударів не наносив. Неподалік проїжджали працівники поліції, які підійшовши до них запитали чи все добре, оглянули їх обличчя та руки, підсвічуючи ліхтариком. Після чого поїхали з місця події, а обвинувачений наніс чимось удар його товаришу в область грудей і почав тікати, потерпілий ОСОБА_2 , розстібнув куртку, там у нього була вся грудна клітка в крові. Стверджує, що ніхто більше окрім обвинуваченого, не зміг нанести удару в грудну клітку потерпілому.

Показання даного свідка суд бере до уваги та вважає його показання, відповідно до ст.85, 86 КПК України, належними та допустимими доказами, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню в даному провадженні, а також здобуті, шляхом його безпосереднього допиту в судовому засіданні.

Крім цього, винність ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, об`єктивно підтверджується також і іншими доказами у кримінальному провадженні.

Зокрема, протоколу огляду місця події від 19 січня 2016 року із оформленою до нього план-схемою та фототаблицями, в ході якого на території поблизу приміщення АЗС "Shell", що по вул. Рівненській, буд. 98 в м. Луцьку, а саме, при вході в дане приміщення на гумовому коврику, надалі по ходу руху вперед від вхідних дверей магазину на відстані близько 1 метра, на віддалі 10 метрів від попереднього місця злівої сторони від колонки № 1, по ходу руху на виїзд (в`їзд) на АЗС, поблизу колонки № 2, виявлено плями речовини бурого кольору, різної форми та розмірів, які ззовні схожі на кров, а також встановлено, що територія АЗС обладнана кількома камерами спостереження.

19 січня 2016 року під час огляду місця події в санітарній кімнаті Луцької МКЛ вилучено одяг потерпілого ОСОБА_2 : куртку чорну із механічними пошкодженнями у формі порізу в районі грудної клітки з ліва, джинси, кросівки, кофту, майку із плямами речовини бурого кольору, ззовні схожими на кров, а також одяг свідка ОСОБА_5 : джинсові штани синього кольору із ремнем, на лівій частині штанини наявна пляма бурого кольору та нижче коліна наявне механічне пошкодження, а саме, вертикальний розріз близько 1,5-2 см.

Також згідно до протоколу огляду місця події від 19 січня 2016 року у ОСОБА_1 вилучено одяг, в якому той був одягнутий під час події, зокрема, дубльонку, штани і взуття.

Оглядом вказаних предметів, що зафіксовано протоколами від 22 лютого 2016 року, встановлено на них наявні плями бурого кольору, а на одежі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 пошкодження - порізи.

Протоколом огляду предметів від 20 січня 2016 року оглянуто оптичний диск для лазерних ситем зчитування інформації, на якому зафіксовано записи камер спостереження за 19 січня 2016 року, що розташовані на АЗС "Shell", що по вул.Рівненській, буд. 98 в м. Луцьку із розкадровкою та хронологією подій, за яких отримано тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_2 .

Протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотокартками від 20 січня 2016 року та оформленими до них фототаблиць, відповідно до яких, в присутності понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_5 впізнали ОСОБА_1 , як особу, яка заподіяла їм ножові поранення, спричинивши тілесні ушкодження.

Згідно до протоколів отримання зразків для експертизи від 03 лютого та 10 лютого 2016 року в ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відібрано зразки крові.

За висновком судово-медичного експерта № 77 від 20 січня 2016 року у ОСОБА_1 виявлено різану рану нігтьового фаланга вказівного пальця правої руки із початковими ознаками загоєння - виникли від контакту з предметом, що має ріжучі властивості, виникли від контакут в період часу за 1-2 доби до моменту освідування, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, малоймовірно, що вказане тілесне ушкодження виникло при падінні з висоти власного зросту, як з прискоренням, так і без. При цьому, зі слів освідуваного він експерту пояснив, що зранку, 19 січня 2016 року, прокинувся, виявив поріз на пальці, походження якого не пам`ятає.

Висновком судово-медичного експерта № 126 від 02 лютого 2016 року стверджується, що згідно даних представленої медичної документації у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого торакоабдомінального поранення в проекції шостого міжребер`я справа з внутрішньо-плевральною кровотечею та правобічним відкритим пневмотораксом та гемотораксом, пошкодження сухожилкової частини правого купола діафрагми та пошкодженням задньо-діафрагмальної поверхні правої долі печінки з гемоперітонеумом, навколораневу емфізему, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії гостро-ріжучого предмету, цілком можливо в час вказаний в постанові та медичній документації.

Як вбачається із висновку імунологічної експертизи № 6/6 від 18 лютого 2016 року та оформелних до неї ілюстрованих таблиць, на одежі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 виявлено кров людини, яка їм і на лежить, при цьому, на дубляці (обєкт № 35), що вилучена у ОСОБА_1 виявлено кров, яка може походити від ОСОБА_5 .

Дані докази, відповідно до ст.85, 86 КПК України, суд вважає належними та допустимими, оскільки вони прямо та опосередковано підтверджують обставини, що підлягають доказуванню та мають значення у даному провадженні, а також отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своєму рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Також, оцінюючи вищенаведені докази, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними, а сукупність зібраних доказів є достатніми для прийняття рішення по кримінальному провадженню.

Суд критично оцінює доводи сторони захисту щодо відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, суд зазначає, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_1 усіх юридичних ознак кримінального правопорушення, визначеного в диспозиції ч. 1 ст. 121 КК України.

В даному випадку кримінальна відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 настає за протиправні діяння, які були ним вчинені умисно з урахуванням положень ст. 24 КК України.

Отже, підставою кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_1 є вчинення ним суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто при наявності об`єктивних (об`єкт, діяння, наслідки, причинний зв`язок) і суб`єктивних (суб`єкт, вина) ознак, які характеризують дане суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.

Кримінальна відповідальність передбачає законно обґрунтований обов`язок обвинуваченого ОСОБА_1 , який вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, піддатися осуду з боку держави і бути покараним у повній відповідності з законом.

Такий обов`язок виник з моменту вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 121 КК України і створює тим самим кримінальні правовідносини між обвинуваченим ОСОБА_1 і державою.

Склад кримінального правопорушення.

Об`єкт кримінального правопорушення:

- суспільні відносини, що забезпечують охорону здоров`я людини.

- здоров`я потерпілого ОСОБА_2 .

Тілесне ушкодження - протизаконне і винне заподіяння шкоди здоров`ю іншої особи, яким порушено анатомічну цілісність або фізіологічні функції тканин чи органів потерпілого при посяганні на здоров`я.

Особливість тілесного ушкодження в тому, що вона має зовнішні прояви заподіяної шкоди здоров`ю - рану.

Об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення складається з наступних елементів:

- діяння обвинуваченого ОСОБА_1 у виді фізичної дії, - механічного руху рукою, колюче – ріжучим предметом, та який був спрямований на фізичний вплив на тіло потерпілого – ділянка грудної клітки, - нанесення тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 ;

- злочинних наслідків діяння обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, отриманого потерпілим ОСОБА_2 , що підтверджується висновком судово-медичного експерта № 126 від 02 лютого 2016 року, що згідно даних представленої медичної документації у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого торакоабдомінального поранення в проекції шостого міжребер`я справа з внутрішньо-плевральною кровотечею та правобічним відкритим пневмотораксом та гемотораксом, пошкодження сухожилкової частини правого купола діафрагми та пошкодженням задньо-діафрагмальної поверхні правої долі печінки з гемоперітонеумом, навколораневу емфізему, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії гостро-ріжучого предмету, цілком можливо в час вказаний в постанові та медичній документації.

- причиновий зв`язок між злочинним діянням обвинуваченого ОСОБА_1 та наслідком, - отримання потерпілим ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження саме внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 .

Даний склад кримінального правопорушення є матеріальним, тому закінченим дане кримінальне правопорушення є з моменту нанесення обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження.

Як встановлено судом в судовому засіданні, заподіяння обвинуваченим ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 - у вигляді проникаючого торакоабдомінального поранення в проекції шостого міжребер`я справа з внутрішньо-плевральною кровотечею та правобічним відкритим пневмотораксом та гемотораксом, пошкодження сухожилкової частини правого купола діафрагми та пошкодженням задньо-діафрагмальної поверхні правої долі печінки з гемоперітонеумом, навколораневу емфізему є протиправним, так як судом в судовому засіданні не встановлено обставин, які б усували протиправність такого діяння.

Суб`єктивна сторона складу злочину.

В даному випадку суд обґрунтовує суб`єктивну сторону складу злочину більш ретельно з огляду на наступне.

Так, при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 судом було враховано, що суб`єктивна сторона складу злочину, а саме, - нанесення тяжких тілесних ушкоджень може виражатися як в умисній формі, зокрема, ст. 121 КК України, так і в необережній формі, - ст. 128 КК України, окрім того, в даному випадку вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 123, 124 КК України, які по своїй правовій природі є суміжними із кримінальним правопорушенням, який передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.

Враховуючи вищевикладене суд в даному конкретному випадку зазначає наступне.

Що ж стосується кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України, а не за ст. 123 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, то слід зазначити наступне.

Перш за все суд зазначає, що конститутивною (конструктивною) ознакою складу цього кримінального правопорушення є стан сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, в якому і було заподіяно тяжке тілесне ушкодження.

Причиною виникнення стану сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту) є протизаконне насильство або тяжка образа з боку потерпілого.

В даному випадку слід зазначити, що слід враховувати ступінь протизаконного насильства з боку потерпілого, який повинен бути адекватним, чи трохи менший за той, яке застосував обвинувачений.

Так, в судовому засіданні судом встановлено, що потерпілим ОСОБА_2 лише був здійснений замах в сторону обвинуваченого ОСОБА_1 , проте жодного удару не було ним нанесено, більше того обвинуваченим у відповідь було завдано потерпілому удар рукою в обличчя від якого той впав на землю, крім того, потерпілим не було завдано обвинуваченому протизаконного насильства або тяжкої образи.

Відповідно, суд вважає, що в діях потерпілого ОСОБА_2 відсутня така ознака, як протизаконне насильство у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 саме як протизаконне насильство в розумінні ст. 123 КК України, що є підставою для відмови в кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 саме за ст. 123 КК України.

Також суд вважає, що в даному випадку відсутня тяжка образа з боку потерпілого ОСОБА_2 в сторону обвинуваченого ОСОБА_1 , що підтверджується доказами, здобутими в судовому засіданні, зокрема, показаннями свідка, що є також підставою для відмови в кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 саме за ст. 123 КК України.

Що ж стосується кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України, а не за ст. 124 КК України, - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, то слід зазначити наступне.

З огляду на обставини справи, встановлені в судовому засіданні, суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 не було необхідної оборони, саме в розумінні, яке входить до гіпотези ст. 124 КК України, відповідно, не може бути і перевищення її меж, також дії ОСОБА_1 не були направлені на затримання злочинця, що є також підставою для відмови в кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 саме за ст. 124 КК України.

Що стосується кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України, а не за ст. 128 КК України, то слід зазначити наступне.

Перш за все слід зазначити, що одним із вирішальних чинників для розмежування діяння за ст. 121, та ст. 128 КК України є суб`єктивна сторона складу кримінального правопорушення.

Так, суб`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, який передбачено ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження), характеризується умисною виною, на противагу від суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, який передбачено ст. 128 КК України, (необережне тяжке тілесне ушкодження).

Так, при вчиненні кримінального правопорушення, який передбачено ст. 121 КК України умисел може бути як прямим, так і не прямим. Винний у вчиненні кримінального правопорушення, який передбачено ст. 121 КК України усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров`ю потерпілого і бажає або свідомо припускає її настання.

Відповідальність за ст. 121 КК України настає і у випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю, а фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження.

Суб`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, яке передбачено ст. 128 КК України може проявлятися у виді як злочинної самовпевненості, так і злочинної недбалості.

Заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження внаслідок злочинної самовпевненості має місце тоді, коли особа передбачала можливість настання зазначеної шкоди, але легковажно розраховувала на її відвернення. При цьому повинен мати місце розрахунок на конкретні обставини, які, на думку винного, перешкодять настанню злочинного наслідку. Цей розрахунок об`єктивно виявляється легковажним.

Як вбачається з обставин кримінального провадження, які судом вказані вище, суд приходить до висновку щодо відсутності конкретних обставин, які б могли на думку обвинуваченого ОСОБА_1 перешкодити настанню злочинного наслідку, - нанесення тяжких тілесних ушкоджень.

Необережне тілесне ушкодження внаслідок злочинної самовпевненості слід відмежовувати від випадків заподіяння його з непрямим умислом, коли особа передбачала можливість заподіяння шкоди здоров`ю іншій людині, не бажала, але свідомо припускала настання такої шкоди. Про наявність непрямого умислу свідчить, зокрема, розрахунок особи на випадковість.

Заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження внаслідок злочинної недбалості має місце тоді, коли особа не передбачала можливості настання зазначеної шкоди для здоров`я іншої особи, хоча повинна була і могла їх передбачити, діючи з більшою обачністю.

Проте, проаналізувавши всі обставини кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку умисел обвинуваченого ОСОБА_1 був прямо спрямований на спричинення будь - якого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , проте, фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження, що підтверджується висновком судово - медичної експертизи № 126 від 02.02.2016 року.

Так, до даного висновку суд приходить, виходячи з наступних об`єктивних обставини справи:

Пунктом 27 Пленуму ВСУ № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», роз`яснено, водночас треба мати на увазі, що висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння і саме в такому розумінні вони повинні оцінюватись судами при вирішенні питання про доведеність винуватості особи у злочині, обставини його вчинення та про його кримінально-правову кваліфікацію.

Так, згідно висновку судово-медичного експерта № 126 від 02 лютого 2016 року стверджується, що згідно даних представленої медичної документації у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого торакоабдомінального поранення в проекції шостого міжребер`я справа з внутрішньо-плевральною кровотечею та правобічним відкритим пневмотораксом та гемотораксом, пошкодження сухожилкової частини правого купола діафрагми та пошкодженням задньо-діафрагмальної поверхні правої долі печінки з гемоперітонеумом, навколораневу емфізему, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії гостро-ріжучого предмету, цілком можливо в час вказаний в постанові та медичній документації.

Отже, як вбачається з об`єктивних обставин кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_1 в момент нанесення удару перебував прямо перед потерпілим ОСОБА_2 , не збоку, не з - заду, та удар колюче – ріжучим предметом в область грудної клітки потерпілого ОСОБА_2 обвинуваченим ОСОБА_1 був нанесений умисно, а не з необережності, так як суд вважає, що удар по тілу – грудній клітці потерпілого можна було б розцінити, як необережний, лише в тому випадку, при якому обвинувачений, відмахуючись від потерпілого, чи здійснюючи інші мимовільні рухи рукою, в якій був колюче – ріжучий предмет, спричинив потерпілому тілесні ушкодження, тому суд вважає, що можна було б лише в такому випадку кваліфікувати нанесення тілесних ушкоджень з необережності, тим паче, під час судового розгляду даного кримінального провадження, як і сам обвинувачений та потерпілий зазначали, що між ними відбувалася шарпанина, однак, коли проїжджали працівники поліції, вони – обвинувачений, потерпілий разом з своїм другом, всі встали, при цьому працівники поліції, підійшли до них, посвітили на них ліхтариком, оглянули їх руки та обличчя, нічого не виявивши, в той момент ні потерпілий ні обвинувачений не повідомляв про нанесення тілесного ушкодження в момент шарпанини, більше того, в той момент як обвинувачений та потерпілий повідомили, що конфлікт вичерпано, коли працівники поліції поїхали обвинувачений ОСОБА_1 знаходячись в стоячому положенні, перед потерпілим умисно наніс удар в область грудної клітки, від нанесеного обвинуваченим удару, у нього почала текти кров, він побачив поріз на одягу, а також рану, з якої сочилася кров, обвинувачений в той момент втік.

Тому суд вважає, що удар, який було здійснено обвинуваченим ОСОБА_1 був здійснений з застосуванням значної сили, адже внаслідок такого удару потерпілим ОСОБА_7 отримано тілесні ушкодження у вигляді проникаючого торакоабдомінального поранення в проекції шостого міжребер`я справа з внутрішньо-плевральною кровотечею та правобічним відкритим пневмотораксом та гемотораксом, пошкодження сухожилкової частини правого купола діафрагми та пошкодженням задньо-діафрагмальної поверхні правої долі печінки з гемоперітонеумом, навколораневу емфізему, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії гостро-ріжучого предмету, цілком можливо в час вказаний в постанові та медичній документації.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 саме за ч. 1 ст. 121 КК України, так як суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 умисно наніс тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_2 та припускав, з огляду на знаряддя вчинення злочину – колюче – ріжучий предмет, значна силу удару, - заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, свідомо допускаючи спричинення будь - яких тяжких тілесних ушкоджень, окрім тих, які б могли потягнути за собою смерть потерпілого ОСОБА_2 , так як настання смерті умислом обвинуваченого не охоплювалося.

Також суд критично відноситься до доводів сторони захисту, з приводу провокативної поведінки потерпілого ОСОБА_2 , який на її думку вів себе агресивно та спровокував конфлікт, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з показань самого потерпілого ОСОБА_2 , що ініціатором конфлікту був саме обвинувачений ОСОБА_1 , а не він (потерпілий), так як потерпілий разом з товаришем прийшли на ЗС"Shell", там потерпілий побачив за столом жінок, підійшов до них та між ними зав`язалася розмова, більше того, в момент розмови потерпілого з жінками, обвинувачений безпричинно, зухвалим тоном почав кидати репліки у їх сторону. Тоді між обвинуваченим та потерпілим розгорівся словесний конфлікт, для того, щоб загладити даний конфлікт, потерпілий викликав обвинуваченого на вулицю, однак конфлікт загладити не вдалося, тоді потерпілий хотів нанести удар обвинуваченому, однак не дістав, більше того сам обвинувачений у відповідь наніс рукою удар в обличчя потерпілому, від якого той впав на землю, та мав намір ногами ще наносити удари обвинуваченому, однак йому це не вдалося, так як на вулицю вибіг друг потерпілого та почав бігти в сторону обвинуваченого, для того, щоб припинити конфлікт, в той момент обвинувачений лишив потерпілого та став втікати, а товариш потерпілого почав бігти за ним для того, щоб розібратися у ситуації, яка склалася, дане свідчить з переглянутого оптичного диску в судовому засіданні.

Також суд критично відноситься до доводів захисту та обвинуваченого щодо відсутності у нього мети на завдання потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження, так як він діяв з метою захисту у стані необхідної оборони, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в момент нанесення удару перебував прямо перед потерпілим ОСОБА_2 , не збоку, не з - заду, та удар колюче – ріжучим предметом в область грудної клітки потерпілого ОСОБА_2 обвинуваченим ОСОБА_1 був нанесений умисно, а не з метою самозахисту необхідної оборони, так як під час судового розгляду даного кримінального провадження, як і сам обвинувачений та потерпілий зазначали, що між ними відбувалася шарпанина, однак, коли проїжджали працівники поліції, вони – обвинувачений, потерпілий разом з своїм другом, всі встали, при цьому працівники поліції, підійшли до них, посвітили на них ліхтариком, оглянули їх руки та обличчя, нічого не виявивши, в той момент ні потерпілий ні обвинувачений не повідомляв про нанесення тілесного ушкодження в момент шарпанини, більше того, в той момент як обвинувачений та потерпілий повідомили, що конфлікт вичерпано, коли працівники поліції поїхали обвинувачений ОСОБА_1 знаходячись в стоячому положенні, перед потерпілим умисно наніс удар в область грудної клітки, він нанесеного обвинуваченим удару, у нього почала текти кров, він побачив поріз на одягу, а також рану, з якої сочилася кров, обвинувачений в той момент втік, дане твердження також в судовому засіданні повністю стверджував свідок ОСОБА_5 .

Тому суд вважає, що удар, який було здійснено обвинуваченим ОСОБА_1 був здійснений з застосуванням значної сили, адже внаслідок такого удару потерпілим ОСОБА_7 отримано тілесні ушкодження у вигляді проникаючого торакоабдомінального поранення в проекції шостого міжребер`я справа з внутрішньо-плевральною кровотечею та правобічним відкритим пневмотораксом та гемотораксом, пошкодження сухожилкової частини правого купола діафрагми та пошкодженням задньо-діафрагмальної поверхні правої долі печінки з гемоперітонеумом, навколораневу емфізему, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії гостро-ріжучого предмету, цілком можливо в час вказаний в постанові та медичній документації.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини за ч. 1 ст. 121 КК України суд розцінює як намагання уникнути від кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки вони спростовуються переліченими вище доказами у їх сукупності. Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 , свідок ОСОБА_5 давали логічні та послідовні показання, які суд кладе в основу вироку, при цьому будь-яких підстав у даних осіб оговорювати ОСОБА_1 немає.

Суд також звертає увагу на щирість, змістовність та послідовність показів потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні про обставини події, які повністю узгоджуються з характером розвитку подій, які викривають обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і є на думку суду достовірними і правдивими. Суд не вбачає, що у потерпілого, є мотиви говорити неправду.

Таким чином, оцінивши всебічно, повно та неупереджено досліджені докази, які визнані судом належними, допустимими та достовірними, суд приходить до висновку про доведеність в судовому засіданні, що в діях ОСОБА_1 дійсно є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за ознаками вчинення умисних, дій, які виразились в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння та обвинувачений дійсно винний в скоєнні інкримінованому йому кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд не вбачає.

До обставин, яка відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_1 , суд відносить рецидив злочинів.

Обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_1 – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, слід виключити, як зайво вмінену.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує інформацію про стан його здоров`я, який не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, має постійне місце реєстрації та проживання, однак, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, потерпілий настоює на суворій мірі покарання, пов`язаній з позбавлення волі, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Будь-яких підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, тобто для застосування ст.69 КК України, суд не знаходить, оскільки відсутні по справі, як зазначено у цьому законі, наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Разом з цим, підстав для застосування ст. 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не знаходить.

На підставі ст.ст.128, 129 КПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає до часткового задоволення.

Зокрема, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 суму майнової шкоди 1315 грн. 85 коп., яка на даний час не відшкодована, що підтверджується оглянутими фіскальними чеками, при цьому, судом не беруться до уваги благодійний внесок здійснений потерпілим, а також квитанція про оплату здійснена через термінал "Приватбанк", яка не підтверджена фіскальними чеками про придбання ліків та інших речей для його лікування та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 суму моральної шкоди 20 000 грн.

При цьому, визначаючи розмір грошового відшкодування в рахунок моральної шкоди потерпілому, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення щодо нього, глибину фізичних і душевних його страждань, вимушені зміни у його житті, постійне перебування у тяжкому та напруженному моральному і емоційному становищі, інші обставини справи, вимоги розумності і справедливості.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Луцької міської ради підлягає до повного задоволення та із обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути на користь закладу охорони здоров`я витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 5 284 ( п`ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 .

У відповідності до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення даного вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 1315 (одна тисяча триста п`ятднадцять) грн. 85 коп.та моральну шкоду в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення на користь закладу охорони здоров`я витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Луцької міської ради кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в загальній сумі 5284 (п`ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати пов`язані із залученням експерта для проведення імунологічної експертизи в сумі 2150 (дві тисячі сто п`ятдесят) грн. 40 коп.

Речові докази: чоловічі штани типу "джинс" темно-синього кольору, шкарпетки темно-синього кольору - залишити за належністю ОСОБА_5 ; чоловічі штани типу "джинси" темно-синього кольору, куртку із капюшоном чорного кольору, кофту сірого кольору (2 шт.), футболку сірого кольору - залишити за належністю ОСОБА_2 ; чоловічу дубльонку з натуральної шкіри темно-коричневого кольору, чоловічі штани чорного кольору, чоловічі черевики з шкіри світло-коричневого кольору - залишити за належністю ОСОБА_1 ; змиви речовини бурого кольору, оптичний диск DVD-R 4,7GB для лазерних систем зчитування - залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: