Рішення № 93536715, 15.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9294/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» (65033, м.Одеса, вул. 5-й Аеропортовський провулок, буд. 2, офіс 5; код ЄДРПОУ 39702280) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0001330402, 0001340402 від 10.09.2020р., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0001330402, 0001340402 від 10.09.2020р.

Ухвалою від 24.09.2020 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 29.09.2020р. визначено, що розгляд справи буде проводитися в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) учасників справи; призначено судове засідання на 21.10.2020 р. о 15 год. 30 хв.

Ухвалою від 21.10.2020 р. зупинено провадження по справі до 18.11.2020 р.; призначено судове засідання на 18.11.2020 р.

Ухвалою від 18.11.2020 р. продовжено строк, на який зупинено провадження в адміністративній справі до 10.12.2020 р.; призначено судове засідання на 10.12.2020 р. 11 год. 00 хв.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентом ТОВ «ТК «ЗОЛОТИЙ ДРАКОН», що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 43545/20 від 19.10.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» в порушення Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016р., п.44.1 ст. 44, п.198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198, абзацу «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України, ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку (відображеного у рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ за травень 2020 року) у розмірі 195686 грн.; в порушення п.44.1 ст. 44, п.198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198 ПК України ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 94530 грн. На підставі використаної в ході перевірки податкової інформації по господарській діяльності контрагента позивача ТОВ «ТК «ЗОЛОТИЙ ДРАКОН» встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської діяльності вказаним контрагентом у квітні 2020р. у зв`язку з відсутністю об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками та покупцями господарських операцій щодо придбання/реалізації товарів, робіт (послуг), здійснення транспортування до місць зберігання, розвантаження/навантаження і зберігання.

До судового засідання 10.12.2020 р. усі учасники справи не з`явивись, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце проведення останнього повідомлені належним чином та завчасно.

18.11.2020 р. (вх. № ЕП/21553/20) від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 15.12.2020р. поновлено провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст. 75, пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 2981 від 21.07.2020р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за травень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість № 9141881621 від 22.06.2020р. з урахуванням уточнюючих розрахунків).

За результатами проведеної перевірки складено акт № 461/15-32-04-02/39702280 від 20.08.2020р. (т.1, а.с. 13-49), відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» (код ЄДРПОУ 39702280) вимог ПК України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2020 року, а саме:

в порушення Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016р., п.44.1 ст. 44, п.198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198, абзацу «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України, ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку (відображеного у рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ за травень 2020 року) у розмірі 195686 грн.;

в порушення п.44.1 ст. 44, п.198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198 ПК України ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 94530 грн.

28.08.2020р. (вх. № 34868/20) позивачем подано заперечення на акт перевірки № 461/15-32-04-02/39702280 від 20.08.2020р. (т.1, а.с. 248-250).

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.09.2020р.:

№0001330402, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 195686 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 48922 грн. (т.1, а.с. 8-9);

№0001340402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94530 грн. (т.1, а.с. 10-12).

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

За приписами пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень

Згідно акта перевірки, направлення на перевірку, копію наказу вручено під розписку директору ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» Коваленку Є.М. та проведено перевірку з його відома.

За змістом акта перевірки, згідно з поданою ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» до ДПІ у Малиосвсткому районі м. Одеси ГУ ДПС в Одеській області декларацією з ПДВ за травень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість № 9141881621 від 22.06.2020р. з урахуванням уточнюючого розрахунку №9170266333 від 17.07.2020р.), розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ (додаток № 3 до декларації з ПДВ), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображена у рядку 20.2.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, у загальній сумі 3 844 593,00 грн., в тому числі за березень 2020р. – 62950,44 грн., квітень 2020р. – 211627,60 грн., травень 2020р. – 3402032,96 грн.

Перевіркою показників даних податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» за травень 2020р. встановлено відхилення у розмірі 195686 грн. (т.1, а.с. 20).

Згідно п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст. 198 ПК України).

За змістом п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно абзацу «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету

Згідно п.п. 1, 2 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016р., податкова декларація з податку на додану вартість (далі - декларація) відповідно до пункту 46.1 статті 46 розділу II «Адміністрування податків, зборів, платежів» подається контролюючому органу у строки, визначені статтею 203 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Згідно п. 2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно з п. 2.8 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об`єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» є виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41).

09.04.2020 р. між ТОВ «ТК «ЗОЛОТИЙ ДРАКОН» (постачальник) та ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» (покупець) укладено договір поставки № 9/4-20, відповідно до п.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану/рафіновану дезодоровану виморожену марки П (далі - товар), в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у договорі, специфікаціях або накладних, які є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується його прийняти та оплатити на умовах даного договору (т.1, а.с. 44-49).

За наслідками вказаних правовідносин складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 28 від 14.04.2020р., № 68 від 28.04.2020р., № 77 від 30.04.2020р., № 16 від 08.05.2020р., № 23 від 09.05.2020р., № 22 від 09.05.2020р., № 24 від 12.05.2020р., № 38 від 14.05.2020р., № 45 від 15.05.2020р., № 57 від 18.05.2020р., № 61 від 19.05.2020р., № 71 від 21.05.2020р., № 86 від 25.05.2020р., №93 від 26.05.2020р., № 120 від 27.05.2020р., № 117 від 27.05.2020р., № 102 від 28.05.2020р., № 118 від 29.05.2020р. (т.1, а.с. 85 -103)

На підтвердження факту виконання умов договору поставки № 9/4-20 від 09.04.2020р. надано засвідчені копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, посвідчень на якість на олію соняшникову рафіновану дезодоровану марку «П», платіжних доручень (т.1, а.с. 103-162).

На підтвердження факту подальшої реалізації надано копії експортних ВМД (т.1, а.с.163-234).

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов`язання за договором, укладеним з вищезазначеним контрагентом, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 ПК України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Суд зазначає, що належних доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки щодо завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку (відображеного у рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ за травень 2020 року) у розмірі 195686 грн.; завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 94530 грн., відповідачем не надано.

Як встановлено судом та протилежного не доведено відповідачем, надані ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеним контрагентом, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних за періоди, що перевірялись, вищевказаний контрагент позивача був зареєстрований як платник ПДВ та відповідно останній мав право на складання податкових накладних.

Окрім того, суд враховує, що позивачем надано документи, що підтверджують пов`язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Суд зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом зроблені висновки про те, що суб`єкт підприємницької діяльності (контрагент) не мав об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками та покупцями господарських операцій щодо придбання/реалізації товарів, робіт (послуг), здійснення транспортування до місць зберігання, розвантаження/навантаження і зберігання.

Вказані висновки контролюючого органу суд вважає безпідставними, оскільки їх зроблено на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІС «Податковий блок», Архіву електронної звітності (ЄРПН) та інше), які не є доказом, що підтверджують або спростовують правильність формування позивачем податкового кредиту. Суд дійшов висновку, що податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст.73 КАС України.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача необхідних ресурсів суд не бере до уваги, оскільки вказана обставина документально не підтверджена, крім того, сама по собі не впливає на реальність здійснених господарських операцій з надання послуг. Також суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на отримання бюджетного відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.10.2020 р. у справі №160/2352/19.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, базуються на припущеннях, а контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про порушення позивачем Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016р., п.44.1 ст. 44, п.198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198, абзацу «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України, ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» та завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку (відображеного у рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ за травень 2020 року) у розмірі 195686 грн.; порушення п.44.1 ст. 44, п.198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198 ПК України ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» та завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 94530 грн.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області №№0001330402, 0001340402 від 10.09.2020р. є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при прийнятті рішення суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» судовий збір у розмірі 5087,07 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» (65033, м.Одеса, вул. 5-й Аеропортовський провулок, буд. 2, офіс 5; код ЄДРПОУ 39702280) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0001330402, 0001340402 від 10.09.2020р.,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0001330402 від 10.09.2020р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0001340402 від 10.09.2020р.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРАЙС КОРПОРЕЙШН» (65033, м.Одеса, вул. 5-й Аеропортовський провулок, буд. 2, офіс 5; код ЄДРПОУ 39702280) судовий збір у розмірі 5087,07 грн. (п`ять тисяч вісімдесят сім гривень 07 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.