Ухвала суду № 93536670, 15.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4310/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 8 територіального вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до 8 територіального вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру його пенсії; зобов`язання відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 05.03.2019 року.

Ухвалою суду від 26.05.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Водночас судом також винесено ухвалу суду від 26.05.2020 року про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по зразковій справі №160/8324/19.

Ухвалою суду від 16.10.2020 року провадження у справі поновлено.

22.10.2020 року до суду надійшла заява від представника відповідача, згідно якої ним зазначено, що 8 Територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України виготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та на адресу позивача відповідну довідку про грошове забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 24.07.2020 року №125, в зв`язку з чим представник відповідача просить суд закрити провадження за відсутністю предмету позову.

Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Так, суд вказує на те що суддя Іванов Е.А. з 30.11.2020 року перебував на лікарняному в зв`язку з чим справу розглянуто в перший день після виходу.

Дослідивши адміністративний позов та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що провадження в адміністративній справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 стосовно тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб`єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує дії 8 територіального вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру його пенсії.

Водночас як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем виготовлено довідку про грошове забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій від 24.07.2020 року №125 в якій між іншим враховано додаткові види грошового забезпечення, також підтверджено направлення вказаної довідки як до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області так і до ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що порушення, яке є предметом оскарження в межах даної адміністративної справи, самостійно виправлене суб`єктом владних повноважень, при цьому у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача є неможливим без визнання оскаржуваних дій протиправними.

Водночас щодо клопотання представника позивача вх.№ЕП/24169/20, а саме щодо задоволення позовних вимог частково, навіть з врахуванням надання відповідачем відповідної довідки, то суд вказує на те, що в даному випадку таким клопотання представник позивача фактично погодився з тим, що дана довідка відповідає вимогам позивача. Поряд з цим, представником позивача не наведено жодних аргументів щодо необхідності саме прийняття рішення про часткове задоволення, а не закриття провадження у справі, як того вимагає КАС України, а також не зазначено підстав через які неможливо вважати, що повне відновлення прав позивача неможливе без визнання оскаржуваних дій протиправними, з огляду на що суд відхиляє дане клопотання.

З огляду на вищезазначені обставини, а також беручи до уваги положення п. 8 ч. 1 ст.238 КАС України, на думку суду, наявні підстави для закриття провадження у даній справі.

Вирішуючи при закритті провадження питання щодо повернення позивачу сплаченого ним судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією про сплату від 21.05.2020 року №ПН2734.

Враховуючи викладене, сплачена ОСОБА_1 сума судового збору підлягає поверненню.

Що стосується заяви (вх.№ЕП/15973/20 від 02.10.2020 року) представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача у розмірі 12 200,00 грн., суд зазначає таке.

Так, як вбачається зі змісту позову, представником позивача зазначено про те, що ОСОБА_1 понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 12 200,00 грн., які останній очікує отримати шляхом відшкодування за результатами розгляду даної справи.

Оцінивши рівень витрат на правничу допомогу, з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, а також співмірність послуг категорії складності справи, об`єму наданих послуг, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат у розмірі 2000 грн. з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі – Закон №5076-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що 10.04.2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладено угоду №46 про надання правової допомоги в Одеському окружному адміністративному суді та в п.5 вказаної угоди зазначено, що гонорарні відносини, компенсація витрат, пов`язаних з виконанням цієї угоди, та інші умови врегульовані додатковою угодою.

Разом з тим в наявному в матеріалах справи, а саме в п.4 додаткового договору №46 від 10.04.2020 року зазначено, що гонорар становить 12200,00 грн.

Також представником позивача надано розрахунок витрат на правову допомогу від 23.09.2020 року, який складено на виконання умов Угоди №46 про надання правової допомоги від 10.04.2020 року, укладеної між адвокатом Грішиною В.О. та ОСОБА_1 .

З вищенаведеного розрахунку вбачаються види правової допомоги, кількість витраченого час, ставка за годину та вартість послуг, а саме:

- вивчення документів, які були надані клієнтом (дата виконання 08.04.2020 року), 2 год., 1000 грн.;

- аналіз судової практики (дата виконання 08.04.2020 року), 5 год. 2500 грн.;

- написання адвокатського запиту до відповідача (дата виконання 08.04.2020 року), 1 год., 1000 грн.;

- надіслання адвокатського запиту до відповідача (дата виконання 08.04.2020 року), 100 грн.;

- написання повторного адвокатського запиту до відповідача (дата виконання 29.04.2020 року), 1 год., 1000 грн.;

- надіслання адвокатського запиту до відповідача (дата виконання 29.04.2020 року), 100 грн.;

- написання адміністративного позову (дата виконання 21.05.2020 року), 3 год., 3000 грн.;

- написання письмових пояснень по справі №420/4310/20 (дата виконання 15.07.2020 року), 3 год., 3000 грн.;

- транспортні витрати, 500 грн.

Всього 12 200,00 грн.

Щодо написання повторного адвокатського запиту, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний лише один запит адвоката Грішиної В.О. від 08.04.2020 року №01/04, при цьому жодних обставин щодо необхідності саме написання повторного адвокатського запиту представником позивача не наведено, що в свою чергу позбавляє суд можливості надати оцінку такій правовій послузі адвоката позивача.

Водночас, з приводу надіслання адвокатських запитів, то суд зазначає, що в матеріалах справи наявні викопіювання з особистого кабінету електронної пошти позивача, з яких вбачається лише направлення запитів електронною поштою, тобто доказів, що такі надсилались іншим шляхом з підстав чого були понесені витрати у загальному розмірі 200 грн. до суду стороною позивача не надано.

Також аналізуючи вищезазначене, суд зауважує, що дана справа відноситься до справ незначної складності з підстав чого також і була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Отже, даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу представника позивача у цьому випадку має бути зменшений до 2000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5-11, 238, 241, 243, 248, 256, 272, 287, 293, 295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Провадження у справі №420/4310/20 за позовом ОСОБА_1 до 8 територіального вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити певні дії - закрити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) згідно квитанції про сплату від 21.05.2020 року №ПН2734.

Стягнути з 8 територіального вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Е.А. Іванов

.