Рішення № 93536203, 07.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/6410/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, із вимогою – визнати протиправною та скасування постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №193769 від 21.07.2020 року.

Ухвалою судді від 18.08.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали судді позивач усунув недоліки позовної заяви, а також визначив належний склад учасників справи, тому ухвалою судді від 31.08.2020 року у справі було відкрито провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.06.2020 року державним інспектором Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області на 434 км а/д «Київ-Чоп» була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM 440, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 (транспортний засіб та причіп належить ОСОБА_1 ) при здійсненні внутрішніх вантажних перевезень, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №034535. Під час перевірки виявлені порушення, відповідальність за які передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (надалі по тексту – Закон №2344-ІІІ) – надання послуг з перевезення вантажів з перевантаженням транспортного засобу більш ніж на 20%, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ.

21.07.2020 року за участю ФОП ОСОБА_1 Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області в особі в.о. начальника управління Яцик Я. було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №193769, з якої вбачається, що перевізником допущено порушення (перевищено встановлені законодавством габаритно-вагові норми при перевезенні вантажу більш ніж на 20%), за яке передбачена відповідальність абзацом 16 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, та постановлено стягнути з перевізника адміністративно-господарський штраф в сумі 34000,00 грн.

Позивач звертає увагу, що актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.06.2020 року №034535, складеним головним спеціалістом ВДК – Собчуком А.М., зафіксовано перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а саме: «фактична маса 52,71 т., при нормативно допустимій вазі в 40,00 т.». Згідно довідки №034672 від 02.06.2020 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, складеної головним спеціалістом ВДК – Собчуком А.М., маса автомобіля RENAULT MAGNUM 440 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та напівпричіпа BODEX KIS 33 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) становила 52,71 т. Однак, згідно товарно-транспортної накладної №152, виданої 02.06.2020 року продавцем (кар`єроуправлінням Новоград-Волинського району Житомирської області) вага товару складала 33,50 т. Даний документ при складені акту №034525 від 02.06.2020 року та довідки №034672 від 02.06.2020 року не взяв до уваги ні головний спеціаліст ВДК Собчук А.М., ні при розгляді справи про адміністративне правопорушення – в.о. начальника управління Яцик Я.

Позивач вказує на відсутність квитанції про зважування транспортного засобу, що, на його думку, унеможливлює притягнення до відповідальності перевізника. Окрім цього, позивач стверджує, що жодного зважування транспортного засобу не проводилось взагалі, а постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу не оголошувалась негайно після закінчення розгляду справи, як цього вимагає п.3.5 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті», затвердженої Наказом Міністерства Інфраструктури України від 24.04.2013 року №254.

Згідно абз.1 п.3.3. розділу ІІІ вищезгаданої Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, Голова Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті чи його заступник або керівник територіального органу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті чи його заступник приймає рішення у справі, яке оформлюється постановою: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи про адміністративне правопорушення; згідно абз.2 п.3.4, постанова про накладення адміністративного стягнення підписується посадовою особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення, та скріплюється гербовою печаткою відповідного органу.

Позивач відзначає, що «Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті», затвердженою Наказом Міністерства Інфраструктури України від 24.04.2013 року №254 не передбачено посади «виконувача обов`язків» як уповноваженої особи для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відтак, на думку позивача, з оскаржуваної постанови можна зробити висновок, що остання не відповідає визначеним вимогам; документи, які мали істотне значення для звільнення особи від відповідальності взяті до уваги не були, тому наведені факти є свідченням недотримання наведених законодавчих норм, однобічним та формальним підходом до розгляду справи про притягнення до відповідальності. За наведених підстав позивач просить суд позов задоволити повністю.

29.10.2020 року представником відповідача 2 було подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що за результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу було встановлено, що загальна маса транспортного засобу становила 52710 т., при нормативно допустимій – 40000 т.

Відповідно до п.5 з позначкою 1 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2020 року, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області проведено документальний габаритно-ваговий контроль – визначення загальної маси транспортного засобу, шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

У відзиві відповідач також зазначив, що у ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а також визначено перелік документів, які повинні міститись у водія і пред`являтись особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху на підставі яких виконують вантажні перевезення. Зокрема, для водія, який здійснює перевезення визначено наступний перелік документів: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Під час проведення перевірки водієм транспортного засобу ОСОБА_2 були надані документи: посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на сідловий тягач RENAULT та напівпричіп BODEX та документ на вантаж щебінь фракції 20x40 «замовлення клієнта №6115 від 02.06.2020 року».

Як вбачається із наданого водієм документу на вантаж, маса вантажу становила 38200 кг., тому шляхом додавання маси вантажу щебеню та маси транспортних засобів (маса яких визначена у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів та складає відповідно 7911 кг. для сідлового тягача, та 6600 кг. для напівпричіпа самоскида) отримана загальна вага 52710 кг., що на 31,8 % перевищує загальну допустиму масу.

Окрім цього, відповідач вказав, що відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 року, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ №30 від 18.01.2001 року вказано, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за №215/24992 затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Порядку №1007/1207, посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку №879 про здійснення габаритно-вагового контролю.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок плати за проїзд №1453 від 02.06.2020 року, який долучений до відзиву, виконаний відповідно до формули, передбаченої Порядком №879.

У відзиві відповідач 2 також зауважив, що, як слідує із відмітки на акті перевірки, ОСОБА_1 був присутній 21.07.2020 року на розгляді справи, додаткових пояснень, доказів чи клопотань не надав, а тому надані відповідачем письмові докази в повній мірі спростовують твердження позивача. У зв`язку із наведеним, відповідач 2 просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання, яке призначене на 07.12.2020 року сторони, які були належним чином повідомлені, про що свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи, не з`явились.

03.12.2020 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача на основі документів, що були долучені до матеріалів справи.

Більше того, у судових засіданнях, що відбулись 29.10.2020 року, 03.12.2020 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримував, надав пояснення аналогічні тим, які викладені у письмових заявах до суду, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача 2 у судових засіданнях позов не визнав, ствердив про його безпідставність, а тому, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, клопотань про розгляд справи у його відсутності чи про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Судом ухвалено розгляд справи здійснювати у відсутності представників сторін.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02.06.2020 року працівниками Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області на ділянці дороги СП 434 км а/д «Київ-Чоп» було зупинено транспортний засіб марки RENAULT MAGNUM 440 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричіпом BODEX KIS 33 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), під керуванням водія ОСОБА_2 для здійснення габаритно-вагового контролю додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами габаритно-вагового контролю уповноваженою особою Укртрансбезпеки було видано довідку №034672 від 02.06.2020 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю та складено акт №034535 від 02.06.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

В довідці №034672 від 02.06.2020 року про результат здійснення габаритно-вагового контролю зазначається автомобіль, який підлягає контролю, а саме: RENAULT MAGNUM 440, (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), напівпричіп BODEX KIS 33 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ). Повна маса транспортного засобу вказана 52,71 т.

У акті №034535 від 02.06.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативно допустимих вагових параметрів зазначено місце проведення габаритно-вагового контролю – а/д Київ-Чоп 434 км., СПГВК, документальний ваговий контроль, автомобіль: RENAULT MAGNUM 440, (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), напівпричіп BODEX KIS 33 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), та суб`єкт що перевіряється: ОСОБА_1 , водій – ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), маршрут руху: з м.Новоград-Волинський, Житомирскої області до смт.Красне, Львівська області, 271 км.; повна маса: нормативно допустима 40,00 т., фактична 52,71 т.

02.06.2020 року складено розрахунок №535 плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів відповідно до акту №034535 від 02.06.2020 року.

21.07.2020 року управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області в особі в.о. начальника управління Яцика Ярослава було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №193769 від 21.07.2020 року, згідно якої застосовано до ФОП ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду.

Відповідно до п.1, п.п.15, 27 п.5 «Положення про Державну службу з безпеки на транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки, в тому числі, на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-ХІІ), відповідно до частини 2 статті 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), згідно з пунктами 3, 4 якого, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:

-наявність визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

-виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п.20-22 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (надалі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль – контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У розумінні Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби – транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку №879).

За змістом пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п.20 Порядку №879, за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно з п.21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

В ході проведення документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу – RENAULT MAGNUM 440 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричіпом BODEX KIS 33 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), який належить ФОП ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), що рухався за маршрутом: з м.Новоград-Волинський, Житомирскої області до смт.Красне, Львівська області, 271 км. було встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів – загальна маса транспортного засобу становила 52710 т. при нормативно допустимій – 40000 т.

При проведенні документального габаритно-вагового контролю, з метою обчислення загальної маси транспортного засобу, уповноваженою особою Уктрансбезпеки були взяті до уваги наступні документи: водійське посвідчення на ім`я водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу RENAULT MAGNUM 440 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), в якому вказано масу без навантаження – 7911 кг., свідоцтво про реєстрацію напівпричіпа BODEX KIS 33 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), в якому вказано масу без навантаження – 6600 кг., та замовлення клієнта №6114 від 02.06.2020 року (щебінь фракції 20х40), в якому вказано масу товару – 38200,00 кг.

Згідно пункту 5 з позначкою 1 Порядку №879, документальний габаритно-ваговий контроль – визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Таким чином, шляхом обчислення маси вантажу, маси транспортного засобу (в тому числі напівпричіпа) була визначена загальна маса транспортного засобу – 52710 кг., що на 31,8 % перевищує загальну допустиму масу.

Однак, уповноваженою особою Укртансбезпеки при здійсненні документального габаритно-вагового контролю не було взято до уваги товаро-транспортну накладну №152 від 02.06.2020 року, в якій вказано масу вантажу (брутто) – 33500 кг.

Згідно ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника – документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У відповідності до п.1 постанови Кабінету міністрів України від 25.02.2009 року №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах необхідні:

-фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;

- товарно-транспортна накладна;

-посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

-реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

-талон про проходження державного технічного огляду;

-поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом п.2 постанови Кабінету міністрів України від 25.02.2009 року №207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідні:

-накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

-посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

-реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

-талон про проходження державного технічного огляду;

-поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вбачається з перелічених вище норм, жодним нормативно-правовим актом не передбачено документу у вигляді замовлення клієнта, на підставі якого уповноваженою особою Укртрансбезпеки здійснювався документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу. Більше того, уповноважена особа Укртрансбезпеки повинна була врахувати масу вантажу, вказану в товаро-транспортній накладній, проте така була проігнорована.

В судовому засіданні, яке відбулось 02.11.2020 року, представник відповідача 2 підтвердив, що обчислення загальної маси транспортного засобу здійснювалось виключно на основі реєстраційних документів на транспортний засіб (в тому числі напівпричіп), та замовлення клієнта №6115 від 02.06.2020 року.

Відтак, суд не може взяти до уваги результат документального габаритно-вагового контролю, яким було встановлено загальну масу транспортного засобу на підставі документу, який не передбачений чинним законодавством.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Відповідно до п.п.2, 4 «Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена абзацом 16 частиною 1 статті 60 Закону №2344-III. Зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатами розгляду справи, відповідно до статті 60 Закону №2344-III, щодо позивача винесено постанову №193769 від 21.07.2020 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000,00 грн.

Пунктом 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку №1567.

Пункт 29 Порядку №1567 передбачає, що копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що постанова №193769 від 21.07.2020 року в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Львівській області Ярослава Яцика винесена з порушенням норм процесуального права.

Згідно абз.2 п.27 Порядку №1567, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Порядком №1567 не передбачено посади виконувача обов`язків начальника управління, відтак постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу була винесена не уповноваженим на це суб`єктом.

Окрім цього, при оформленні порушення про перевищення транспортним засобом RENAULT MAGNUM 440 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), напівпричіпа BODEX KIS 33 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) під керуванням водія ОСОБА_2 нормативно-вагових параметрів при здійсненні документального габаритно-вагового контролю уповноваженою особою Укртрансбезпеки для розрахунку загальної маси транспортного засобу було взято до уваги замовлення клієнта, яке не передбачене чинним законодавством України як документ, на підставі якого виконуються вантажні перевезення, що, як результат, тягне за собою неправомірність винесеної постанови.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що в силу ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у рішенні в справі «Бочаров проти України», рішенні в справі «Федорченко та Лозенко проти України», рішенні в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. При цьому, відповідачем не доведено правомірність винесеної постанови, у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст.19 Основного Закону та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є підставним й підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з нормами ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У зв`язку з чим, суд покладає обґрунтовані та підтверджені судові витрати на відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №193769 від 21.07.2020 року.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2020 року.