Рішення № 93536171, 02.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року справа № 380/2904/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Курпіта П.І.,

за участю:

представник позивача не прибув,

представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Роял Арт Декор” до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними наказу та постанов, -

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю “Роял Арт Декор” (далі – позивач, ТОВ “Роял Арт Декор”) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, у якому згідно з заявою про уточнення позовних вимог від 05.06.2020 (вх. № 27858) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Львівській області від 17.01.2020 № 0111-П “Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ТОВ “Роял Арт Декор”;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.03.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ/ФС-1;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.03.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ/ФС-2.

Ухвалою від 21.04.2020 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 16.04.2020 суддя відмовила у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою від 15.06.2020 суд задовольнив повністю заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю “Роял Арт Декор” про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову; зупинив стягнення у виконавчому провадженні № 62212481 на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.03.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ/ФС-1, до набрання законної сили рішення суду у справі № 380/2904/20; зупинив стягнення у виконавчому провадженні № 62212496 на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.03.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ/ФС-2, до набрання законної сили рішення суду у справі № 380/2904/20.

Ухвалою від 03.06.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з наказом від 17.01.2020 № 0111-П проводився позаплановий захід зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ТОВ “РОЯЛ APT ДЕКОР”. За результатами інспекційного відвідування відповідачем складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 31.01.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ.

Звертає увагу, що порушення зазначене у постанові від 27.03.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ/ФС-1 встановлено не зрозуміло з яких підстав. Згідно з вказаної постанови порушення вимог ст. 259 КЗпП встановлено на підставі акта інспекційного відвідування від 31.01.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ. Проте в акті інспекційного відвідування не зазначено порушень вимог ст. 259 КЗпП, а також не зазначено про вчинення товариством будь-яких перешкод у діяльності головного державного інспектора Управління при здійсненні заходу державного контролю.

У постанові від 27.03.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ/ФС-2 зазначено про порушення позивачем ч.1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України – виконання трудових функцій працівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Вказує, що наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 виданий 20.01.2020, повідомлення про прийняття ОСОБА_1 на роботу подане до Державної податкової служби 21.01.2020 до моменту фактичного допуску до працівника до роботи, що підтверджується документами поданими під час інспекційного відвідування, які знаходяться в матеріалах справи інспекційного відвідування. Вважає висновок про порушення ч. 1, ч. 3, ст. 24 КЗпП України та ПКМУ № 413 необґрунтованим та безпідставним, оскільки ОСОБА_1 приступив до роботи після укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та подання повідомлення до Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу.

Також зазначає, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 - співзасновника ТОВ “Роял Арт Декор”, у товаристві ніколи не працював і не працює. ОСОБА_2 надав письмові пояснення, щодо свого перебування на території товариства, проте інспектором дані пояснення не взяті до уваги.

Позивач вважає, що оскаржені наказ та постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача подав клопотання від 22.09.2020 (вх. № 47789) про розгляд справи у письмовому провадженні без участі позивача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 19.05.2020 (вх. № 24840) у якому зазначає, що 21.01.2020 з метою проведення інспекційного відвідування Товариства о 10 год. 40 хв. головними державними інспекторами праці Вовк Н.Я. та Макаром В.А. здійснено вихід за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ “Роял Арт Декор” - м. Львів, вул. Персенківка, буд. 2. За вищевказаною адресою при виконанні трудових функцій, що зафіксовано засобами відеофіксації, знаходилися працівники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та працівник в темно-зеленій куртці, який відмовився назватися (Особа 1) (працівник ОСОБА_4 , повідомив, що вказану особу звуть ОСОБА_5 ). Товариством порушено вимоги ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме допущено до роботи працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та громадянина, який відмовився назватися (Особу 1) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо порушення вимог статті 259 КЗпП України, зазначає 21.01.2020 головним державним інспекторам складена вимога про надання документів № ЛВ0236/894/ПД, якою зобов`язано надати у строк до 17 год 00 хв 23.01.2020 документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Станом на 23.01.2020 документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування у строк та в обсязі передбаченого вимогою № ЛВ0236/894/ПД від 21.01.2020 не було надано. Разом з тим, директором Товариства Шелепало О.А. подано лист від 23.01.2020 про надання додаткового строку, а саме до 28.01.2020 для виконання вимоги №Л В0236/894/ПД від 21.01.2020. Однак, документи необхідні для проведення інспекційного відвідування, зазначених у пунктах 2,5,6,7,8,9 вимоги від 21.01.20 № ЛВ023б/894/ПД, а саме: копії наказу про прийняття на роботу керівника, головного бухгалтера та паспортів, копії книги реєстрації наказів та розпоряджень, копія книги обліку та руху трудових книжок, копії трудових книжок працівників, копії особових карток працівників, копія графіку відпусток за період 2019-2020 року не надано, а відтак зазначену вимогу не виконано, у зв`язку з чим складений Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ЛВ0236/894/НД від 28.01.2020. Наведене, на думку відповідача, свідчить про створення товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Роял Арт Декор» перешкод у діяльності головного державного інспектора Головного управління Держпраці у Львівській області при здійсненні заходу державного контролю на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині неналежного оформлення трудових відносин.

Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином, введеним на території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та рекомендаціями Ради суддів України, викладеними в листі від 16.03.2020 № 9рс-186/20 щодо запровадження особливого режиму роботи на період карантинних заходів.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що це клопотання не може бути задоволене, оскільки поверхневі та загальні покликання на існування карантину (через поширення коронавірусу «covid-19») не можуть вважатися безумовною і достатньою підставою для відкладення апеляційного розгляду справи; запровадження карантинних заходів не перешкоджає явці сторін до суду, а жодного обґрунтування неможливості явки представника до суду не наведено.

Також, рекомендації Ради суддів України (лист № 9рс-186/20 від 16.03.2020) не вказують на припинення судами розгляду справ, а лише встановлюють особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.

На період установлених на території України карантинних заходів Львівський окружний адміністративний суд здійснює розгляд справ у звичному режимі (але з певними обмеженнями); забезпечено доступ учасників справи до суду, в тому числі і шляхом надіслання та приймання процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи (в т.ч. письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами поштового та електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.

Окрім того, представник міг скористатися можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини четвертої статті 195 КАС України, згідно з якою під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

При цьому суд також враховує й те, що явка представника податкового органу не визнана судом обов`язковою, що суд вже відкладав розгляд справи для забезпечення участі представника в судовому засіданні, однак останнім не вжито будь-яких заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, не скеровано додаткових доказів, пояснень тощо.

З огляду на вказані обставини справи, суд вважає, що відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призведе до порушення права осіб на доступ до суду та порушення судом процесуальних норм щодо граничних строків вирішення спору.

Суд дійшов висновку про те, що матеріли адміністративної справи чітко відображають правові позиції учасників справи, їхні доводи і обґрунтування є як у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, а тому є достатніми для вирішення справи по суті. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Головним управлінням Держпраці у Львівській області відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці від 1947 № 81 «Про інспекцію праці у промисловості та торгівлі», ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці від 1969 року № 129 «Про інспекцію праці в сільськогосподарському господарстві», ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, частин четвертої і п`ятої статті 2 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 259 Кодексу законів про працю України, Порядку здійснення державного контролю за додержання законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1132, постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці», розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р. «Питання Державної служби з питань праці», наказу Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338, Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84 прийнятий наказ від 17.01.2020 № 0111-П «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ТОВ «Роял Арт Декор».

Згідно з вказаним наказом інспекторам праці-головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у м. Львові Вовк Надії Ярославівні та Макару Володимиру Андрійовичу на підставі п.п. 2. п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1132 за зверненням фізичної особи № Б-1 від 02.01.2020 провести позаплановий захід зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині неналежного оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці у ТОВ "РОЯЛ APT ДЕКОР" (ЄДРПОУ 40707114): юридична адреса: Львівська обл., м. Львів, вул.Персенівська, буд.2. Захід державного контролю у формі інспекційного відвідування провести з 20 січня по 31 січня 2020 року.

У період з 21.01.2020 по 31.01.2020 проведено інспекційне відвідування ТОВ «Роял Арт Декор», за результатами якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 31.10.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ. Перевіркою встановлено порушення ч.1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України

У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю контролюючим органом складено припис про усунення виявлених порушень від 31.01.2020 № ЛВ0236/894/АВ/П.

27.03.2020 начальник Головного управління Держпраці у Львівській області на підставі акту інспекційного відвідування від 31.10.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ прийняв постанову № ЛВ0236/894/НД/АВ/ФС-1 про накладення штрафу на ТОВ «Роял Арт Декор» у розмірі 472 300 грн за порушення вимог вимоги статті 259 КЗпП України.

27.03.2020 начальник Головного управління Держпраці у Львівській області на підставі акту інспекційного відвідування від 31.10.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ прийняв постанову № ЛВ0236/894/НД/АВ/ФС-2 про накладення штрафу на ТОВ «Роял Арт Декор» у розмірі 425 070 грн за порушення вимог вимоги ч.ч.1, 3 статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України № 413.

Не погодившись із винесеним наказом та постановами про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами п.п. 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль, зокрема, за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 № 84 (далі - Положення № 84) Управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.

Згідно п.п. 1 п. 3 Положення № 84 завданням Управління є, зокрема, реалізація державної політики у сфері охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення № 84 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з ч. 1 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження (абз. 2 ч. 2 ст. 256 КЗпП України).

Частиною 3 статті 265 КЗпП України визначено, що штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 265 КЗпП України).

Згідно з пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених, зокрема, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до пункту 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За змістом пункту 5 Порядку № 823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Згідно з пунктами 8-9 Порядку № 823, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

Матеріалами справи підтверджується, що підставою для прийняття наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 17.01.2020 № 0111-П Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ТОВ “Роял Арт Декор” слугувало звернення фізичної особи від 10.01.2020 вх. № Б-26.

Водночас, вказана заява до матеріалів справи не надана.

Посилання відповідача на те, що інформація, зазначена у вищевказаному зверненні, не розголошується з метою недопущення порушення законодавства та завдання шкоди або порушення прав фізичної особи, яка подала звернення, є безпідставними та не базуються на нормах чинного законодавства.

Таким чином, в матеріалах справи взагалі відсутні докази щодо обґрунтованості проведення інспекційного відвідування.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що інспектування позивача проведено з порушенням норм Порядку № 823, тому наказ від 17.01.2020 № 0111-П “Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ТОВ “Роял Арт Декор” є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади додержавного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з ч. 5 вказаної вище статті Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні враховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону № 877-V.

Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 справа № 818/585/17.

Статтею 6 Закону № 877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, у абзаці 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Як вбачається з вказаних вище норм, вони містять вказівку на те, що у випадку коли перевірка проводиться за зверненням особи, проведення такої перевірки повинно бути погоджене центральним органом виконавчої влади.

Суд зауважує, що відповідачем не надано суду доказів погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки, з огляду на підставу проведення такої перевірки, що відповідно до приписів статті 6 Закону № 877-V є передумовою здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.01.2019 року по справі № 809/799/17 та в ухвалі від 08.09.2020 року по справі № 280/5983/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах верховного Суду.

Суд зазначає, що за відсутністю відповідного погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю є самостійною підставою для визнання перевірки (інспекційного відвідування) незаконною, а прийняте за її результатами рішення протиправним.

Верховний Суд в постановах від 12.06.2018, від 20.09.2018 у справах №№ 821/597/17, 810/1438/17 відповідно висловив правову позицію, що акт отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.

Суд також зазначає, що порушення визначеного законом порядку здійснення певних процедур підриває основи правової держави та не може бути допустимим для існування в рамкам правового суспільства, оскільки руйнує правовий порядок в державі і створює умови для різного роду зловживань з боку суб`єктів владних повноважень і ставить їх у більш вигідне становище порівняно з фізичними чи юридичними особами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що в межах спірних правовідносин, відповідач здійснив захід позапланового контролю без дотримання імперативних вимог закону.

Таким чином, відповідачем здійснено захід державного нагляду (контролю), який не може породжувати для суб`єкта господарювання жодних правових наслідків.

Підставою для складення спірних постанови про накладення штрафу є встановлені під час проведення заходу державного нагляду (контролю) порушення вимог трудового законодавства.

Проте, встановлення таких порушень відбулося у спосіб та в порядку, не передбаченому чинним законодавством України, а тому без наявних на це повноважень органу державного нагляду (контролю) - відповідача.

При розгляді даної справи суд вважає за необхідне врахувати висновок колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зроблений у постанові по справі № 826/17123/18 від 21.02.2020.

У вказаній постанові від 21.02.2020 Верховний Суд зробив висновок про наступне: з урахуванням наведеного судова палата в цій справі відступає від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо. Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формулює правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Вказана правова позиція сформульована щодо загального порядку надання судом оцінки підставам позову та обставинам, встановленим під час розгляду справи, щодо наслідків порушень процедури проведення перевірок та порушень, що виявлені в ході таких перевірок, підхід до яких є тотожним при оскарженні винесених за результатами перевірок актів індивідуальної дії, в тому числі у спірних правовідносинах між сторонами у даній справі.

Тому, вказаний порядок оцінки доказів по справі та обсягу дослідження їх судом має бути застосований у справі, що розглядається.

З огляду на те, що положеннями ст. 259 КЗпП України питання проведення інспекційних відвідувань не регулюється, а також беручи до уваги, що відповідачем не спростовано відсутності погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення перевірки, суд вважає, що проведення перевірки було здійснено не з порушенням вимог законодавства, а тому не може мати негативних наслідків для позивача.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та в постанові Верховного Суду від 19.10.2018 у справі № 805/3137/17-а, за висновками якої невиконання вимог закону щодо процедури проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Слід зазначити, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок (зокрема, інспекційного відвідування щодо виявлення неоформлених трудових відносин) може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Тобто, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 27.01.2015 у справі № 21-425а14, який підтримав також і Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 у справі №821/1157/16, від 05.02.2019 у справі № 2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, від 28.01.2020 по справі № 818/998/17, яка також враховується судом при винесенні даного рішення відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.09.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначено, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар. Легітимною метою вважається національна та громадська безпека, запобігання злочинам або заворушенням, забезпечення економічного добробуту, захист здоров`я і моралі, прав і свобод інших осіб, захист репутації, запобігання розголошення конфіденційної інформації, підтримка авторитету та безсторонності суду, контроль за користуванням майном відповідно до суспільних інтересів, забезпечення сплати податків, чи інших зборів або штрафів.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначено, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду.

При цьому підставою для винесення оскарженої постанови від 27.03.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ/ФС-1 стало створення ТОВ «Роял Арт Декор» перешкод у діяльності головного державного інспектора праці Головного управління Держпраці у Львівській області при здійсненні заходу державного контролю на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині неналежного оформлення трудових відносин.

Згідно з п. 11 Порядку № 823, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Відповідно до п.14 Порядку № 823, під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право:

1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;

2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування;

3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:

відсутності службового посвідчення;

якщо на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено рішення Мінсоцполітики про затвердження форми акта інспекційного відвідування;

4) вимагати припинення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у разі перевищення визначеного пунктом 10 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу;

5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта або припису;

6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою;

7) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов`язки;

8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства;

9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об`єкта відвідування;

10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці;

11) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань;

12) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

За приписами п.16 Порядку № 823, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, визначених пунктом 10 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Згідно з п.18 Порядку № 823, у разі відсутності/ненадання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення та/або надання документів.

Суд встановив, що 21.01.2020 головним державним інспектором праці Головного управління Держпраці у Львівській області складена вимога № ЛВ0236/894/ПД про надання документів, якою зобов`язано у строк до 17 год. 00 хв. 23.01.2020 надати документи для проведення інспекційного відвідування.

Представник позивача у судовому засіданні вказав, що деякі документи з вищенаведеного переліку, що вимагались відповідачем для проведення інспекційного відвідування, взагалі не підтверджують або не спростовують жодних фактів, пов`язаних з предметом інспекційного відвідування, та їх наявність непередбачена чинним законодавством.

Також суд звертає увагу, що в акті інспекційного відвідування, який став підставою для винесення оскарженої постанови, не зазначено про порушення вимог законодавства про працю, в частині не виконаних вимог інспектора праці (ненадання документів), що також не відповідає інформації зазначеній в оскарженій постанові.

У ході судового розгляду відповідачем не доведено, яким чином позивач створював перешкоди у проведенні інспекційного відвідування в частині ненадання на письмову вимогу інспектора інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування. Адже створення перешкод передбачає активну поведінку посадової особи об`єкта відвідування, направлену на перешкоджання інспектору під час здійснення інспекційного відвідування у його проведені, отриманні необхідної інформації.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що такі обставини не дають підстав стверджувати про те, що позивачем створювалися перешкоди відповідачу у проведенні заходу державного контролю, що свідчить про необґрунтованість застосування до підприємства спірних штрафних санкцій.

Що стосується порушень трудового законодавства, виявлених за результатами інспекційного відвідування, суд зазначає таке.

Підставою для винесення оскарженої постанови від 27.03.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ/ФС-2 стали висновки, викладені в акті інспекційного відвідування від 31.10.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ про те, що фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 , за виконанням трудових функцій, виявлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та працівника в темно-зеленій куртці, який відмовився називатися (Особа 1) Вищезазначені працівники у своїх поясненнях зазначили, що працюють у Товаристві. Зокрема ОСОБА_1 повідомив, що стажується у Товаристві перший день. Працівник ОСОБА_6 повідомив, що працівника в темно-зеленій куртці, який відмовився називатися (Особа 1) звуть ОСОБА_5 . У ході інспекційного відвідування адміністрацією Товариства надано наказ № 1-п від 20.01.2020 про прийняття на роботу працівника ОСОБА_1 на посаду підсобного робітника з 21 01.2020, а також повідомлення про прийняття на роботу вказаного працівника, яке отримане ГУ ДПС у Львівській області 21.01.2020 о 13:50, тобто після початку інспекційного відвідування та надання пояснень інспекторам праці. Під час інспекційного відвідування адміністрацією Товариства не надано жодних документів (наказів чи розпоряджень), які б підтверджували оформлення трудових відносин між Товариством та працівниками ОСОБА_2 і ОСОБА_5 (Особа 1). Таким чином, в порушення вимог ч. 1 , ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ТОВ «Роял Арт Декор» допущено до роботи працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Особу 1 (Ярослава) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак, судом встановлено, що 20.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «Роял Арт Декор» із заявою, в якій просив прийняти його на роботу з 21.01.2020.

Наказом від 21.01.2020 № 1-п ОСОБА_1 прийнятий на роботу ТОВ «Роял Арт Декор» на посаду підсобного робітника з 21.01.2020 з випробувальним терміном один місяць.

Вказані обставини свідчать, що станом на день проведення інспекційного відвідування, а саме - 21.01.2020 працівник ОСОБА_1 , був офіційно працевлаштований у ТОВ «Роял Арт Декор».

Щодо тверджень відповідача про те, що повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області подане 21.01.2020 о 13 год. 50 хв., тобто після початку інспекційного відвідування, що свідчить про допуск працівника до роботи з порушенням ч.3 ст.24 КЗпП України та наявність підстав для притягнення роботодавця до відповідальності, передбаченої абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України, суд зазначає таке.

17.06.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Вказаною постановою установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

З долученої до матеріалів справи квитанції № 2 судом встановлено, що позивач 21.01.2020 надіслав на адресу Головного управління ДПС у Львівській області повідомлення про прийняття працівника на роботу, а саме ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в п. 9 якого зазначено «Дата початку роботи 21.01.2020».

У зв`язку з цим, суд вважає, що час направлення повідомлення до ГУ ДПС у Львівській області - 21.01.2020 о 13 год. 50 хв., жодним чином не свідчить про порушення позивачем порядку повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що 20.01.2020 ОСОБА_1 подав заяву про надання можливості (через сімені обставини) виходу на роботу 21.01.2020 о 14:00 год, у зв`язку з чим початком роботи ОСОБА_1 на посаду підсобного робітника є 14:00 год 21.01.2020, що підтверджується наказом від 21.01.2020 № 3-п.

Таким чином, сам факт повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в цей же день не може свідчити про допуск вказаних працівників до виконання робіт без укладання трудового договору та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, а тому твердження відповідача в цій частині суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, оскільки фактичний допуск працівника до роботи здійснено на підставі наказу про прийняття на роботу, тому немає підстав стверджувати, що фактичний допуск до роботи здійснено без оформлення трудового договору.

Як вже вказано судом під час інспекційного відвідування за виконанням трудових функцій, виявлено також ОСОБА_2 та працівника в темно-зеленій куртці, який відмовився називатися (Особа 1).

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що 21.01.2020 ОСОБА_2 перебував на території ТОВ «Роял Арт Декор» у особистих справах, у зв`язку з тим, що його син - ОСОБА_7 є співзасновником ТОВ «Роял Арт Декор» та директором ТОВ "Княжа варта", яке знаходиться за тією ж адресою м. Львів, вул. Персенківка, 2.

Щодо присутності Особи 1, представник позивача зазначив, що доступ на територію ТОВ «Роял Арт Декор» відкритий, а тому на території Товариства одночасно можуть перебувати працівники, покупці, клієнти, постачальники тощо. Хто саме перебував на території Товариства в статусі (Особи 1) не відомо, а оскільки «Особа 1» не встановлена, тому немає стверджувати, що це працівник з якими неналежним чином оформлені трудові відносини.

Будь-яких інших доказів на підтвердження допуску позивачем ОСОБА_2 та Особу 1 до роботи без оформлення трудових відносин суду відповідачем надано не було, факт виконання вказаними особами будь-якої роботи за фактичною адресою здійснення діяльності позивача не підтверджено.

Таким чином, встановлені обставини свідчать про те, що відповідачем не вжито усіх заходів з метою зібрання достатньої доказової бази під час проведення інспекційного відвідування та дійшов передчасного висновку, що ОСОБА_2 та Особа 1 працюють у позивача.

Суд вважає, що матеріалами справи не доведено факт допуску позивачем ОСОБА_2 та Особи 1 до роботи без укладення трудового договору.

З огляду на все вищезазначене, суд дійшов висновку, що постанови Головного управління Держпраці у Львівській області, про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.03.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ/ФС-1 та № ЛВ0236/894/НД/АВ/ФС-2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Роял Арт Декор” (вул. Персенківка, 2, м. Львів, 79026, ЄДРПОУ 40707114) до Головного управління Держпраці у Львівській області (пл. Міцкевича, 8, м. Львів, 79005, ЄДРПОУ 39778297) про визнання протиправними наказу та постанов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Львівській області від 17.01.2020 № 0111-П “Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ТОВ “Роял Арт Декор”.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.03.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ/ФС-1.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.03.2020 № ЛВ0236/894/НД/АВ/ФС-2.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь товариства з обмеженою відповідальністю “Роял Арт Декор” 15562,55 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складений 14.12.2020.

Суддя Кедик М.В.