Рішення № 93535956, 11.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3837/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0093095107 від 22.07.2020 року.

Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного письмового позовного провадження (без повідомлення сторін) (а.с.8-9).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем було отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким було нараховано податкове зобов`язання у вигляді земельного податку з фізичних осіб. При цьому позивач вказує, що вказаний податок було сплачено ним в повному обсязі, що підтверджується, серед іншого довідкою сільської ради.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки.

ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку даних щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань, результати якої оформлено актом №006659/11-28-51-07/ НОМЕР_1 від 22.07.2020 року.

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, встановлено, що позивачем порушено терміни сплати визначеного грошового зобов`язання протягом строків, визначених п.287.5 ст.287 ПК України: граничний термін сплати - 30.08.2016р., дата сплати - 09.08.2017; кількість днів затримки - 345.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем сформовано податкове повідомлення - рішення №0093095107 від 22.07.2020 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання в розмірі 1114,05 грн. та донараховано суму штрафних санкцій в розмірі 222,81 грн. (а.с.2).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України).

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Правовий аналіз зазначених вище норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку, що позивач є суб`єктом сплати земельного податку з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, як то чітко визначено ст. 287 ПК України.

Згідно з п.286.1 ст.286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Розглядаючи питання правомірності визначення позивачу податкового зобов`язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання відповідачем офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.07.2020 року № 0093095107, яким позивачу визначено грошове зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб.

Правовою підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення слугувала інформація, отримана з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 АІС «Податковий блок».

Під час розгляду даної справи в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено виконання п. 286.1 ПК України для цілей застосування п. 287.1 ПК України, а саме: не надано документального підтверджених відомостей із Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки (витягу з технічної документації), стосовно якої нараховано земельний податок та які (дані ДЗК) є підставою для нарахування податку. Не надано також доказів на підтвердження офіційного розрахунку податкового повідомлення-рішення, та не наведено такий розрахунок податку на землю з фізичних осіб на 2016-2017 роки у відзиві на позовну заяву взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №826/14191/16.

Відтак, відповідачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення, при тому, що позивач за наведених обставин є за своїм статусом платником земельного податку.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачем, як вже зазначалося, не доведено обставин, на яких ґрунтується оскаржувані рішення, наявності підстав нарахування (даних ДЗК) та складових формули нарахування. У зв`язку з цим позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с.6).

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача понесені судові витрати.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0093095107 від 22.07.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( код - НОМЕР_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн.80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 39393501).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко