Рішення № 93535542, 15.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2020 року № 320/1603/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду фізична особа-підприємць ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.09.2019 № 000170130, яким ФОП ОСОБА_1 , визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 39556,29 грн. (у т.ч. за штрафними санкціями 26370,86 грн., за (фінансовими) штрафними санкціями 13185,43 грн.);

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.09.2019 № 0001731303 яким ФОП ОСОБА_1 , визначено податкове зобов`язання з війського збору у розмірі 3296,35 грн. (у т.ч. за штрафними санкціями 2197,57 грн., за (фінансовими) штрафними санкціями 1098,78 грн.);

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.09.2019 № 0001691303, яким до ФОП ОСОБА_1 , застосовано штрафну санкцію за порушення п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 404484,70 гривень;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.09.201 № 0001721303 яким до ФОП ОСОБА_1 , застосовано штрафну санкцію у розмірі 510,0 гривень;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.09.2019 № 0001711303, яким до ФОП ОСОБА_1 , застосовано штрафну санкцію у розмірі 170 гривень;

-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.09.2019 № 0001681303 яким до ФОП ОСОБА_1 , застосовано штрафну санкцію за донарахування єдиного внеску у розмірі 3223,10 гривень;

-визнати протиправним та скасувати вимогу ГУ ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2019 № Ф- 0001671303 до ФОП ОСОБА_1 , сплату боргу з єдиного внеску на суму 32231,05 гривень.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позов мотивовано протиправністю оскаржуваних рішень, винесених на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про завищення позивачем витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності за господарськими операціями. Зазначено, що наведені відповідачем в акті перевірки дані про обсяг придбаного та реалізованого платником податків товарів протягом 2017 - 2018 рр., які враховані при розрахунку залишків товарів та нарахування сум податкових зобов`язань є невірними та такими, що не відповідають первинним документам.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказано, що перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено заниження суми чистого доходу, чим порушено п.1772.2 ст.177 Податкового кодексу України та як наслідок сплати військового збору. Також, зазначено, що позивачем за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 не подано до контролюючого органу заяву про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому зазначено про відсутність обґрунтувань, податковим органом, правильності наведених в акті розрахунків, опису господарських операцій будь-якого посилання на первинні документи.

У додаткових поясненням відповідачем зазначено, що ним правомірно та відповідно до вимог законодавства винесено оскаржувані рішення.

Позивачем заперечно проти доводів наведених відповідачем у додаткових поясненнях.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду 02.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.03.2020.

25.03.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

26.03.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи у судове засідання не прибули, явку своїх представників не забезпечили.

В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв`язку із неявкою сторін на 27.04.2020.

26.03.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи у судове засідання не прибули, явку своїх представників не забезпечили.

В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв`язку із неявкою сторін на 27.04.2020.

24.04.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24.04.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

27.04.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи у судове засідання не прибули, явку своїх представників не забезпечили.

В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв`язку із клопотанням сторін 21.05.2020.

19.05.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв`язку із клопотанням представника відповідача 18.06.2020.

18.06.2020 у судове засідання прибув представник позивача та представник відповідача.

В адміністративній справі оголошено перерву у зв`язку із наданням додаткових пояснень до 14.07.2020.

14.07.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

14.07.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи у судове засідання не прибули, явку своїх представників не забезпечили.

Зважаючи на відсутність перешкод у розгляді справи за неявки у судове засідання представників сторін, враховуючи клопотання представника позивача, на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено наступне.

Згідно даних, що містяться в свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 з 16.05.1997 зареєстрований фізичною особою - підприємцем, про що у державному реєстрі вчинено запис за номером 2 332 017 0000 000180 (т.1 а.с.19).

На підставі повідомлення №332/10-36-13-03 від 05.07.2019, наказу №1422 від 05.07.2019 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з 16.07.2019 тривалістю 10 робочих днів (т.2 а.с.82, 83).

26.07.2019 ГУ ДФС у Київській області винесено наказ №1561 «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (т.2 а.с.87).

15.07.2020 посадовими особами ГУ ДФС у Київській області направлено позивачу запит «Про надання інформації та документів (т.2 а.с.93-94).

25.07.2020 представником позивача направлено відповідь на запит від 15.07.2020 (т.2 а.с.95-96).

Позивачем надано до перевірки первинні документи, що підтверджується описом документів складеного 26.07.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.2 а.с.89-90).

30.07.2019 посадовими особами ГУ ДФС у Київській області складено акт №754/10-36-13-03 про не надання документів ФОП ОСОБА_1 (т.2 а.с.91-92).

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у Київській області складно акт №741/10-36-13-09/ НОМЕР_1 від 12.08.2019 (далі також - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення законодавства:

1) п. 44.1 ст. 44, пп. а) п. 176.1 ст. 176, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, в частині не надання до перевірки книги обліку доходів і витрат;

2) п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, в частині не подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заяву за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням;

3) п. 167.1 ст. 167, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. на загальну суму 146 504,80 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 26370,86 гривень, в т.ч. за 2018 р. в сумі 26370,86 гривень;

4) п. 16-1 підрозділу 10 XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. на загальну суму 146 504,80 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності в сумі 2197,57 гривень;

5) абз. 1 п. 2 ч.І ст.7, ч. 11 ст. 8, ч.2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в частині заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. на загальну суму 146 504,80 грн., що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 32231,05 гривень;

6) п. 12 ст.З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині реалізації товару по безготівковій формі розрахунків за період з 01.01.20017 року по 31.12.2018 року, якій відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 202242,35 грн. без ПДВ в т.ч. за 2017 р., в сумі 56535,48 грн. без ПДВ та за 2018 р. в сумі 145706,87 грн. без ПДВ (т.1 а.с.23-58).

12.09.2019 позивачем подано до ГУ ДПС у Київській області заперечення на акт №741/10-36-13-09/ НОМЕР_1 від 12.08.2019 та додано копії первинних документів, а саме видаткові накладні (59-66).

Рішенням ГУ ДПС у Київській області №2545/ФОП/10-36-33-04 від 20.09.2019 висновки акта від 12.08.2019 залишено без змін (т.1 а.с.67-75).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 25.09.2019 № 000170130, від 25.09.2019 № 0001731303, від 25.09.2019 № 0001691303, від 25.09.201 № 0001721303, від 25.09.2019 № 0001711303; рішення про застосування штрафних санкцій від 25.09.2019 № 0001681303; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2019 № Ф- 0001671303 (т.1 а.с.14-20).

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, ФОП ОСОБА_1 скористався своїм правом адміністративного оскарження та звернувся зі скаргою до ДПС України, яка за результатами розгляду була залишена рішенням №14805/6/99-00-08-05-04 від 27.12.2019 ДПС України без задоволення, а ППР без змін (т.1 а.с.76-86; 87-93).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст. 78 ПК України.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

П. 86.1 ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акту перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст.44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акту перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акту (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Відповідно до норм підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

У відповідності до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України).

Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Пунктами 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначене статтею 177 ПК України.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено витрати, які не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України).

За правилами, установленими пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 затверджено форму та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі також - Порядок № 481).

Відповідно до пп. 5. 6 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 16 вересня 2013 року №481, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Загальні вимоги до первинного документу, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які полягають в тому, що первинний документ повинен містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до статті 3 Закону № 265/95-ВР субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані, зокрема,

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

VI. Оцінка суду

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що об`єктом оподаткування доходу позивача є його чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі, отримані позивачем) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з його господарською діяльністю.

Для визначення чистого оподатковуваного доходу платник податків зобовязаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Суб`єкти господарювання фізичні особи облік доходів і пов`язаних з ними витрат здійснюють у Книзі обліку доходів і витрат.

Пунктом 6 Порядку № 481 визначено, що у графі 2 книги відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та /або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; у графі 9 визначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професійної діяльності (графи 6, 7, 8). У графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Таким чином, фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Натомість, формою Книги обліку доходів і витрат та порядком її ведення, які затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 року №481, що набрав чинності з 18.10.2013 р., не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Відповідно до п.5 Порядку, записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. У графі 6 «сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня (п.6 Порядку).

З огляду на це, обов`язок ведення залишку товарних запасів у підприємців на загальній системі оподаткування взагалі відсутній, відомості щодо такого обліку не є обліковими документами та не підлягають відображенню у податковій звітності фізичної особи підприємця. Тому будь-які відомості щодо залишку товарних запасів для податкового обліку позивача до уваги не беруться та не можуть свідчити про обставини господарської діяльності для визначення об`єктів оподаткування.

Аналогічний висновок висловлений у податковій консультації ДФС України №2469/С/99-99-13-01-02-14/ІПК від 05.06.2018 наданій ОСОБА_1 , що має індивідуальний характер.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 83 Податкового кодексу України визначені підстави для висновків контролюючих органів під час проведення перевірок, а саме, документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Водночас, інформація про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2016, якою керувався відповідач для висновку про заниження підприємцем чистого оподатковуваного доходу, до вищевказаних підстав не належить.

Актом перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено, що останнім завищено витрати пов`язані з одержанням доходу від здійснення господарської діяльності, що призвело до заниження суми чистого оподаткованого доходу, відображеного в додатку 2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 - 2018 рр. у розмірі 146504, 80 грн., у т.ч. за 2018 р. 146504, 80 грн.

Суд звертає увагу, що рішення, які були прийнятті контролюючим органом за наслідками проведення попередньої перевірки ФОП ОСОБА_1 були оскаржувалися в судовому порядку, які рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 (справа №810/1960/18) та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, яка набрала законної сили, 16.11.2020, скасовано.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем до перевірки були надані договори за 2018 р., податкові накладні за 2017-2018рр., видаткові накладні за 2017-2018 рр., трудові договори, відомості про нарахування та виплату заробітної плати, виписки з банківських рахунків, акти виконаних робіт, договори оренди нежитлового приміщення.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що посадовими особами під час проведення документальної планової перевірки використовувалася інформація щодо залишків товарно-матеріальних цінностей наданих платником податків на попередню перевірку, станом на 31.12.2016, тоді як предметом перевірки був період з 01.01.2017 по 31.12.2018. Перевіркою встановлено залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 у сумі 246844, 39 грн. без ПДВ по ціні придбання та станом на 31.12.2018 у сумі 225635, 27 грн. без ПДВ по ціні придбання. Також, встановлено віднесення до складу витрат в графу 5 «вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції» Додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 р. вартість придбаних товарів, які станом на кінець звітного періоду залишаються нереалізовані на суму 146504, 80 грн. без ПДВ.

Разом з цим, пунктом 1.7 Порядку № 395 встановлюється, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів. Підпунктом 2.3.2.2 пункту 2.3.2 Порядку № 395 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Втім, будь-які посилання на об`єктивні факти, підтверджені первинними або іншими документами, що свідчили б про реалізацію позивачем товарів, дохід від якої не відображено у податковому обліку, в акті перевірки відсутні. Також, в акті перевірки відсутні жодні посилання на первинні та інші документи фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , як джерело встановлення та підтвердження дійсності кількісних показників даних, використаних контролюючим органом для аналізу та розрахунків внаслідок яких встановлена розбіжність між даними, наданими до перевірки позивачем та даними розрахованими контролюючим органом.

Відповідачем у додаткових поясненнях зазначено та матеріалами перевірки правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, підтверджується, що факт порушень ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, а саме п.177.4 ст.177 ПК України, було встановлено контролюючим органом шляхом використання логічно - математичних методів (із використанням ЄРПН) .

З наведеного слідує, що податковим органом самостійно визначено умовно числові значення загального оподатковуваного доходу, які мали бути надані позивачу, взявши за основу такого розрахунку встановлений на власний розсуд розмір ціни реалізації товарів (за аналогією ціни реалізованих товарів) та які визначено самостійно, на підставі непідтверджених первинними документами, даних про залишки і кількісних показників станом на 31.12.2016. Визначення контролюючим органом податкових зобов`язань виключно на підставі інформації про ймовірний обсяг залишків та даних з Єдиного реєстру податкових накладних про господарські операції, які не відповідають первинним документам фізичної особи-підприємця, є такими, що не ґрунтується на вимогах закону.

На підтвердження правомірності свої дій, позивачем надано суду (вибірково) копії первинних документів, а саме видаткових накладних, що підтверджують кількість придбаного товару від постачальників ТОВ «Слобода Ко», ТОВ «Фуд Трейд Оптима», ТОВ ТД «Росинка», ТОВ «Аквіс Трейд», ТОВ «Еко Сфера», ТОВ «Укрпродснекгруп» за 2017, 2018 рр.

При цьому, зі змісту акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу, визначаючи розмір загального оподатковуваного доходу, не перевіряли платіжних та розрахункових документів, на підставі яких позивачем сформовані задекларовані показники чистого оподатковуваного доходу; контролюючим органом не досліджувався фактичний обсяг залишків товарно-матеріальних цінностей станом.

Отже, судом встановлено, що акт перевірки не містить належних і обґрунтованих нормами податкового законодавства доводів про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у період з 01.01.2017 по 31.12.2018, оскільки акт перевірки не містить систематизованого викладу фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, а його зміст полягає у самостійному математичному розрахунку витрат позивача, який не ґрунтується на відомостях первинних документів платника податків, відтак твердження відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо висновків контролюючого органу про встановлення в ході проведення перевірки факту реалізації позивачем товару по безготівковій формі розрахунків за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару, на загальну суму 202242, 35 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідальність за невиконання цього обов`язку встановлена ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно з якою до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, наведена норма передбачає відповідальність саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Суд зазначає, що Законом № 265/95-ВР та Податковим кодексом України не передбачено норми, яка зобов`язує фізичну особу-підприємця зберігати документи, які підтверджують походження товару, у місці реалізації товарів (послуг).

Таким чином, відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 814/413/16 (провадження № К/9901/28851/18).

Згідно наявних в матеріалах справи первинних документів, позивачем протягом 2017 -2018 рр. придбано товар позивачем в 2017 році придбано товар, зокрема, солодка вода «Лимонад» 0,5л. у кількості 2724 одиниць (видаткові накладні №565 від 03.02.2017, №1501 від 20.03.2017, №3843 від 30.06.2017, №4773 від 28.07.2017, №Ав-0000014 від 09.08.2017, №5784 від 22.08.2017, №Сн-0000096 від 20.09.2017, №6451 від 29.09.2017, №470 від 31.01.2017); вода «Слобідська» 1,5 л. н/газ у кількості 528 одиниць (видаткові накладні №565 від 03.02.2017, №2018 від 10.04.2017, №194 від 16.01.2017); вода «Слобідська» 2 л. у кількості 4716 одиниць (видаткові накладні №565 від 03.02.2017, №2018 від 10.04.2017, №194 від 16.01.2017, №4095 від 25.07.2018); вода «Софія Київська» 0.5 л. газована (видаткові накладні №4773 від 28.07.2017, №5784 від 22.08.2017, №470 від 31.01.2017, №1789 від 31.03.2017, №54 від 17.01.2017, №90 від 26.01.2017, №79 від 25.01.2018) у кількості 1944 одиниць; насіння підсолене обсмажене гарбузове «Вкушняшки от Сашки» 50 г. (80) у кількості 1920 одиниць (видаткові накладні №864 від 15.02.2018, 2263 від 29.03.2018, №30336 від 26.04.2018, №3908 від 24.05.2018, №5503 від 19.07.2018, №6283 від 16.09.2018, №6499 від 26.08.2018, №7307 від 20.09.2018, №7602 від 28.09.2018, №8493 від 13.12.2018, №8591 від 23.12.2018); насіння соняшника обсмажене «НМ» Лакомка 120 гр. (50) у кількості 2450 одиниць (видаткові накладні №727 від 07.02.2018, №1006 від 22.02.2018, №1902 від 15.03.2018, №2263 від 29.03.2018, №2605 від 12.04.2018, №3036 від 26.04.2018, №3641 від 17.05.2018, №3908 від 24.05.2018, №4309 від 07.06.2018, №4743 від 21.06.2018, №5368 від 12.07.2018, №5503 від 19.07.2018, №6282 від 16.08.2018, №6499 від 26.08.2018, №7602 від 28.09.2018, №8220 від 15.11.2018, №8310 від 22.11.2018, №8493 від 13.12.2018, №8591 від 23.12.2018).

Позаяк, згідно даних перевірки, контролюючим органом встановлено придбання позивачем у цей період товару «Лимонад» 0,5 у кількості 1404 одиниць. Отже, розбіжність між даними, використаними відповідачем для розрахунків та даними, зазначеними у первинних документах позивача, становить 1320 одиниць вказаного товару.

Контролюючим органом встановлено придбання позивачем у цей період товару вода насіння підсолене обсмажене гарбузове «Вкушняшки от Сашки» 50 г. (80) 0 одиниць. Розбіжність між даними, використаними відповідачем для розрахунків та даними, зазначеними у первинних документах позивача, становить 1920 одиниць вказаного товару. Контролюючим органом встановлено придбання позивачем у зазначений періодтовару насіння соняшника обсмажене «НМ» Лакомка 120 гр. (50) 1050 одиниць. Розбіжність між даними, використаними відповідачем для розрахунків та даними, зазначеними у первинних документах позивача, становить 1400 одиниць вказаного товару.

Водночас, судом встановлено, що у додатку 2 Акта перевірки здійснено розрахунок залишків товару насіння соняшника смажене «Народна марка» 200 гр. (30), який не виробляється та не реалізується, про що свідчить лист виробника продукції «Народна марка» ТОВ Укрпродснекгруп» від 09.09.2019.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що дані про придбаний позивачем протягом 2017 -2018 товар, використані податковим органом для розрахунків, не відповідають даним, підтвердженим первинними документами позивача, а отже висновок відповідача про встановлення в ході проведення перевірки факту реалізації позивачем товару по безготівковій формі, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару, на загальну суму 202242, 35 грн., спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, суд зазначає, що наведені вище доводи стосуються і встановленого порушення п. 16-1 підрозділу 10 XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Відповідач визнав заниженою позивачем за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. базу оподаткування військового збору на суму 146 504,80 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності в сумі 2197,57 грн.

Наведені вище доводи стосуються і встановленого відповідачем порушення абз. 1 п. 2 ч.І ст.7, ч. 11 ст. 8, ч.2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно з яким у зв`язку з заниженням чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності позивачем було занижено суму єдиного внеску 32231,05 грн., а отже відсутні підстави для застосування штрафних санкцій визначених рішенням №00016813030 від 25.09.2019. За таких обставин це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги №Ф0001671303 від 25.09.2019 про сплату боргу (недоїмки) та рішення №001681303 від 25.09.2019 про застосування штрафної санкції у розмірі 170, 00 за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Отже, базою нарахування єдиного внеску для позивача є сума чистого оподатковуваного доходу за рік, визначена відповідно до положень Податкового кодексу України.

В Акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем ЄСВ на загальну суму 146504, 80 грн. у зв`язку з заниженням позивачем чистого оподатковуваного доходу на 32231,05 грн.

З огляду на безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2017-2018 роки висновки Акта перевірки про заниження позивачем ЄСВ є безпідставними.

За таких обставин вимога №Ф0001671303 від 25.09.2019 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ та рішення №001681303 від 25.09.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню.

VIII. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач на підтвердження правомірності своїх дій не надав суду жодного належного та допустимого доказу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 4 834,72 грн., що підтверджується квитанцією від 19.02.2020.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.09.2019 № 000170130, яким ФОП ОСОБА_1 , визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 39556,29 грн. (у т.ч. за штрафними санкціями 26370,86 грн., за (фінансовими) штрафними санкціями 13185,43 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.09.2019 № 0001731303 яким ФОП ОСОБА_1 , визначено податкове зобов`язання з війського збору у розмірі 3296,35 грн. (у т.ч. за штрафними санкціями 2197,57 грн., за (фінансовими) штрафними санкціями 1098,78 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.09.2019 № 0001691303, яким до ФОП ОСОБА_1 , застосовано штрафну санкцію за порушення п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 404484,70 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.09.201 № 0001721303 яким до ФОП ОСОБА_1 , застосовано штрафну санкцію у розмірі 510,0 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.09.2019 № 0001711303, яким до ФОП ОСОБА_1 , застосовано штрафну санкцію у розмірі 170 гривень.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.09.2019 № 0001681303 яким до ФОП ОСОБА_1 , застосовано штрафну санкцію за донарахування єдиного внеску у розмірі 3223,10 гривень.

Визнати протиправним та скасувати вимогу ГУ ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2019 № Ф- 0001671303 до ФОП ОСОБА_1 , сплату боргу з єдиного внеску на суму 32231,05 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 4 834,72 (чотири тисячі вісімсот тридцять чотири грн. 72 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 15 грудня 2020р.