Рішення № 93535520, 11.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2020 року справа №320/5818/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Пенсійного фонду України, в якому позивач просить суд:

- визнати дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.02.2020 та Пенсійного фонду України від 21.04.2020 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА Київської області від 23.01.2020 №262 з врахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 62 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Оскільки з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідачем протиправно відмовлено позивачу у здійсненні такого перерахунку.

Вважаючи дії та рішення відповідача-1 про відмову у перерахунку щомісячного грошового утримання, а також рішення відповідача-2 про відмову у задоволенні скарги позивача на рішення відповідача-1 необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 відкрито провадження у справі №320/5818/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-1 проти позову заперечує та, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, стверджує про відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача. У відзиві відповідач-1 вказує, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набуття чинності Законом №1402, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами або конкурсу, відсутнє. При цьому у відзиві не зазначені обставини, за яких відповідач-1 дійшов такого висновку, внаслідок чого відзив по суті є немотивованим.

13.08.2020 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача-1, в якій позивач вказує, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VІІІ не містить норм, які б по різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідач-2 правом подати відзив на адміністративний позов не скористався. Ухвалу суду про відкриття спрощеного провадження, копію позовної заяви із доданими до нього матеріалами отримав на офіційну електронну адресу 17.07.2020, що підтверджується звітом Інтернет-провайдера.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Яготинським РВ ГУ МВС України в Київській області 24.03.1999.

Наказом начальника відділу юстиції виконкому Київської обласної Ради народних депутатів №138 від 21.06.1982 року, у зв`язку з виборами народних суддів районних/міських/народних судів, що відбулись 20 червня 1982 року, позивача зараховано на посаду народного судді Яготинського райнарсуду Київської області та вирішено вважати позивача таким, що приступив до виконання службових обов`язків з 21 червня 1982 року. Виписка із наказу №138 від 21.06.1982, засвідчена підписом голови Яготинського районного суду Київської області, долучена до матеріалів справи (а.с.5, 30).

Згідно записів трудової книжки позивача від 27.11.1966 позивач:

- 21.06.1982 обраний та зарахований народним суддею Яготинського райнарсуду Київської області,

- 21.06.1982 затверджений головою Яготинського районного народного суду,

- 22.06.1987 повторно обраний та затверджений головою Яготинського районного народного суду,

- 10.04.1990 повторно обраний та зарахований головою Яготинського районного народного суду,

- 19.04.2000 вважається приступившим до виконання обов`язків судді Яготинського районного суду Київської області безстроково,

- 21.08.2000 призначений головою Яготинського районного суду Київської області,

- 01.06.2007 - вважати таким, що приступив до виконання обов`язків голови Яготинського районного суду Київської області строком на 5 років (а.с.34-38).

Постановою Верховної Ради України від 18.09.2008 року №536-VI "Про звільнення суддів" позивача звільнено з посади судді Яготинського районного суду Київської області у зв`язку з поданням заяви у відставку (а.с.6-8).

Наказом голови Яготинського районного суду Київської області від 10.10.2008 року №62 позивача вважати звільненим з посади судді та голови Яготинського районного суду Київської області з 10 жовтня 2008 року (а.с.31).

Статус ОСОБА_1 як судді у відставці підтверджується посвідченням судді у відставці №00698 (а.с.33).

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Київській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді відповідно до Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, що підтверджується протоколом про призначення пенсії із матеріалів пенсійної справи (а.с.48).

У зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму та зміною розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач 28.01.2020 звернувся до Головного управління ПФУ у Київській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 23.01.2020 року №262, виданої Територіальним управлінням ДСА в Київській області (а.с.119).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.02.2020 року № 1000-0328-8/10998 позивачу відмовлено у перерахунку з тих підстав, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до норм Закону України №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. (а.с.10).

Не погодившись із даним рішенням, позивач звернувся до Пенсійного Фонду України із заявою від 03.03.2020, в якій із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020, просив скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.02.2020 року № 1000-0328-8/10998 про відмову позивачу в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести позивачу перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до вимог статті 42 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 з 18.02.2020 р. (а.с.11).

У відповідь на вказану заяву Пенсійний Фонд України у листі від 21.04.2020 №10578-7564/К-03/8-2800/20 зазначив, що оскільки позивач не пройшов кваліфікаційне оцінювання та не відпрацював на посаді судді три роки за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, рішенням Головного управління ПФУ у Київській області позивачу було відмовлено в проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки від 23.01.2020 (а.с.12-13).

Не погоджуючись з такими рішеннями та діями відповідачів, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1402-VIІІ).

Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно зі статтею 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

Згідно з пунктом 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII зі змінами.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, набрала чинності і діє.

Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, статті 17, частини п`ятої статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Цneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ("Doran v. Ireland", заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ("Salah Sheekh v The Netherlands"; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

До того ж, міжнародні документи з питань статусу та незалежності суддів, зокрема Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя (Перша світова конференція з незалежності правосуддя, Монреаль, 1983 рік), Основні принципи незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 від 13.12.1985), Рекомендації щодо ефективного впровадження основних принципів незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15.12.1989), Європейський статут судді (ухвалений Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році), Європейська хартія щодо статусу суддів (10.07.1998), Загальна (Універсальна) хартія судді (схвалена Міжнародною Асоціацією Суддів 17.11.1999, Тайпеї (Тайвань), закріплюють єдиний підхід щодо отримання суддею достатньої винагороди для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень. Рівень суддівської винагороди встановлюється з тим, щоб захистити суддів від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність.

Крім того, відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів № (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів" статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов`язків. Ці фактори є невід`ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.

У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).

Відповідно до пункту першого Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985) "незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни; усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її".

Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.

Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.

Суд вважає, що різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач вийшов у відставку з посади судді до проходження кваліфікаційного оцінювання щодо нього і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя на відповідній посаді, суд приходить до висновку, що спірне рішення ГУ ПФУ щодо відмови у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та відповідно зазначене рішення територіального органу Пенсійного фонду України підлягає скасуванню. А відтак, позовна вимога про зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної вище довідки, виданої Теруправлінням ДСА, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці є такою, що підлягає задоволенню.

Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89872243; дата набрання законної сили 07.08.2020).

При цьому суд зазначає, що позивач у позові просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА Київської області від 23.01.2020 №262 з врахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 62 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

В той же час матеріалами справи, зокрема документами пенсійної справи позивача підтверджено, що позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді відповідно до Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, що підтверджується протоколом про призначення пенсії із матеріалів пенсійної справи (а.с.48).

Жодних доказів на підтвердження того, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивача призначено або виплачувалось у розмірі 62 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи призначення та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 , які судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області від 23.01.2020 року № 262, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

У цьому рішенні зазначено, що воно є зразковим для справ, у яких:

- позивачі мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання;

- відповідачем у них є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) - територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

- спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку із відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020) з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

- позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу - судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

При цьому суд зазначає, що на день прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області рішення від 25.02.2020 року № 1000-0328-8/10998 про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вже було ухвалено рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, а отже відповідач-1 протиправно не застосував при розгляді заяви позивача від 28.01.2020 висновків, викладених у даному рішенні Конституційного Суду України.

Доводи відповідача-1 про те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020 позивачу вже було проведено згідно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №365 від 19.03.2020, виданої ТУ ДСА в Київській області, за заявою позивача від 15.05.2020, не заслуговують на увагу суду, адже такий був проведений без урахування висновків рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 та на підставі довідки ТУ ДСА в Київській області №365 від 19.03.2020 працюючого на відповідній посаді судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання. Отже, вказані підстави непогодження із позовом не виключають обов`язку відповідача-1 провести перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 та на підставі довідки ТУ ДСА від 23.01.2020 №262.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає таке.

Дія - активна поведінка суб`єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об`єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.

Суд зазначає, що права позивача, порушені у зв`язку з прийняттям відповідачем-1 рішення про відмову у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 25.02.2020 року № 1000-0328-8/10998, підлягають захисту виключно шляхом оскарження такого акту індивідуальної дії, а окремих дій щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, окрім прийняття вказаного рішення, відповідач-1 в даному випадку не вчиняв.

Зважаючи на те, що судом визнано протиправним та скасовано рішення відповідача-1 про відмову у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 25.02.2020 року № 1000-0328-8/10998, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій та рішення Пенсійного фонду України від 21.04.2020 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає, що оскаржувані позивачем дії та рішення Пенсійного Фонду України безпосередньо не створюють для позивача додаткових зобов`язань, визнання такого рішення Пенсійного Фонду України протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права позивача, оскільки доцільним та ефективним способом його захисту є визнання протиправним та скасування саме рішення ГУ ПФУ у Київській області від 25.02.2020 року № 1000-0328-8/10998 та зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області від 23.01.2020 року № 262, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Тому, виходячи із завдань адміністративного судочинства, регламентованих ст. 2 КАС України, в задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.02.2020 року № 1000-0328-8/10998 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 , які судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області від 23.01.2020 року № 262, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 11.12.2020 р.

Суддя Кушнова А.О.