Рішення № 9353534, 20.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.04.10 р.                     Справа № 30/39                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Монохім”, м. Харцизьк, Донецька обл., (ідентифікаційний код 23110754)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім Фурсових», м. Донецьк, (ідентифікаційний код 34534424)

про: стягнення попередньої оплати у розмірі 8001,00 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Кузьмін Д.В. (директор)

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Монохім”, м. Харцизьк, Донецька обл. (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім Фурсових», м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення попередньої оплати у розмірі 8001,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань щодо виготовлення календарів квартальних на 2010 рік.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: виписки з банківського рахунку (а.с.7), рахунок фактуру (а.с.8), правоустановчі документи (а.с.9-10).

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 849 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 15, 21, 54 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач на виконання ухвали суду 23 березня 2010 року через канцелярію суду надав витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.15-16), рахунок фактуру №133 від 11 листопада 2009 року (а.с.17), виписку з банківського рахунку (а.с.18).

Позивач на виконання ухвали суду 06 квітня 2010 року через канцелярію суду надав наступні документи: вимогу про повернення передплати у розмірі 8001,00 грн. (а.с.25-26), акт звіряння взаємних розрахунків відповідно до якого заборгованість складає 8001,00 грн. (а.с.28).

Представник Позивача у судове засідання 20 квітня 2010 року з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсягу.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів оплати суми боргу не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1228 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування про судовий розгляд справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Представник Позивача до початку судового засідання надав до суду клопотання від 23.03.10р. (а.с.20) про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю „Монохім”, м. Харцизьк, Донецька обл.) та Відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім Фурсових») було досягнуто згоди щодо виготовлення календарів.

Відповідачем пред’явлено рахунок – фактуру №133 від 11.11.2009 року на суму 8001,00 грн. (а.с.8).

Позивач здійснив оплату у повному обсязі, у сумі 8001,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.7).

З пояснень Позивача, встановлено, що Відповідачем не були виготовлені календарі квартальні на 2010р.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу про повернення передплати по рахунку – фактурі на суму 8001,00 грн. (а.с.25-26).

Відповідачем до теперішнього часу не були виконані роботи, та сума передплати не повернута, у зв’язку чим Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання не з’явився хоча і був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов’язань і, тому вони порушують правові наслідки.

Суд дійшов висновку, що укладений між сторонами в усній формі правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837- ст.864 ЦК України.

За цією угодою Відповідач взяв на себе зобов’язання Підрядника, а саме: виготовлення календарів для Позивача.

Відповідачем пред’явлено рахунок-фактуру №133 від 11.11.2009р. на суму 8001,00 грн., назва товару: „изготовление календарей” (а.с.8).

Позивачем здійснено оплату у розмірі 8001,00 грн., призначення платежу: „плата за календари согл.сч.№133 от 11.11.2009г. у т.ч. ПДВ 20% - 1333,50грн.” (а.с.7).

Проте, з матеріалів справи не вбачається наявність встановлення сторонами строку виконання прийнятих на себе зобов’язань Відповідачем щодо виготовлення календарів.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист вимогу №1 від 22.12.2009 року (а.с.25) про повернення передплати по рахунку-фактурі у розмірі 8001,00 грн., в зв’язку з невиконанням прийнятого на себе зобов’язання Відповідачем, щодо виготовлення календарів на 2010 р. у встановлений строк.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, строк виконання зобов’язань у Відповідача не встановлений. Таким чином, згідно матеріалів справи Позивачем не доведено прострочення виконання Відповідачем прийнятого на себе зобов’язання щодо виготовлення календарів.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Права замовника під час виконання роботи визначені ст. 849 ЦК України, відповідно до ч. 2 якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, причиною відмови у задоволенні позову є доказова необґрунтованість позовних вимог, оскільки Позивач не надав докази порушення Відповідачем прийнятого на себе зобов’язання, та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо повернення суми попередньої оплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Монохім”, м. Харцизьк, Донецька обл. (ідентифікаційний код 23110754) - відмовити.

За згодою представника Позивача у судовому засіданні 20.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 20.04.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя