Рішення № 93535318, 14.12.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2020 року (о 14 год. 00 хв.)Справа № 280/6257/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач) (далі – відповідач), в якій просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо не включення позивачу в розрахунок та перерахунок стажу для призначення пенсії за віком періодів роботи: з 21.12.2004 по 03.07.2012, з 27.11.2012 по 22.02.2013, з 17.11.2018 по 07.08.2019 та щодо внесення невірних відомостей про стаж за періоди: з 01.09.1975 по 05.03.1979, з 16.09.2013 по 29.05.2015, з 02.06.2015 по 12.05.2016, щодо не нарахування позивачу за надлишковий понад 35 років стаж, та щодо не включення стажу роботи на шкідливих роботах в період з 29 липня 1991 року по 11.07.1994;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з включенням пропущених при первинному розрахунку та перерахунку від 10.03.2020 періодів: з 21.12.2004 по 03.07.2012, з 27.11.2012 по 22.02.2013, з 17.11.2018 по 07.08.2019, з виправленням невірних відомості про стаж роботи за періоди: з 01.09.1975 по 05.03.1979, з 16.09.2013 по 29.05.2015, з 02.06.2015 по 12.05.2016, з нарахуванням позивачу 5% за надлишковий понад 35 років стаж, зобов`язати включити стаж роботи на шкідливих роботах в період з 29 липня 1991 року по 11.07.1994.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком. Однак, пенсію позивачу призначено на підставі неповного і необ`єктивного розгляду всіх поданих і прийнятих документів Пенсійним фондом, оскільки в страховий стаж не було зараховано періоди роботи позивача з 21.12.2004 по 03.07.2012, з 27.11.2012 по 22.02.2013 на «ООО Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» м. Краснодар, та з 17.11.2018 по 07.08.2019 на АЕС «Бушер» від AO «Атомтехекспорт» м. Москва, в супереч того, що зазначені періоди зазначені в трудовій книжці. Позивачем подавались до Пенсійного фонду довідки про розмір заробітної плати: від 05.09.2011 за № 4243/03 про час роботи та зарплату в ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» за період з 2005 року по 2007 рік, від 05.09.2011 за № 4243/03 про час роботи та зарплату в ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» за період з 2008 року по 2010 рік, від 05.09.2011 за № 4243/03 про час роботи та зарплату в ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» за 2011 рік, від 05.09.2011 за № 4243/03 про час роботи та зарплату в ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» за 2011 рік, від 26.09.2012 за № 4063/03 про мій час роботи та зарплату в ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» за вересень-грудень 2011 року, січень-липень 2012 року, від 29.03.2013 за № 51 про час роботи та зарплату в ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» за грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року, від 07.08.2019 за № 340-11/49 про період роботи з листопада 2018 року по серпень 2019 року в AO «Атомтехекспорт» в м. Москва, довідка з Державного Унітарного підприємства ЗЕО «Технопромекспорт» від 12.01.2000 за № 5301-25/000435 про перебування позивача у службовому відрядженні в Бангладеш, за що позивачу надано оплачувану відпустку тривалістю 85 робочих днів. По усім зазначеним довідкам відповідачем зроблено перевірку, отримано акти за результатами документальної перевірки достовірності документів. З посиланням на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березин 1992 року вважає, що періоди роботи за вказаними довідками мають бути зараховані до страхового стажу позивача. Також, зазначає, що у період з 29 липня 1991 року по 11.07.1994 працював на посаді, яка відноситься до списку шкідливих робіт. Таким чином, відповідачем не правомірно не включено до стажу вище зазначених періодів. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 05.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 02.11.2020.

21.10.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 50019), в якому останній зазначає, що для підтвердження та подальшого зарахування стажу роботи та заробітної плати за вказані періоди Енергодарським відділом звернення громадян направлено запит на перевірку заробітної плати за період роботи в ООО «Корпорація АК» «ЄСКМ» з 2005 по 2013 роки № 1576/02 від 11.09.2019, на який 06.02.2020 отримано акт перевірки № 5 від 15.01.2020, де зазначається, що якщо іноземний громадянин має статус особи, яка тимчасово перебуває на території Російської федерації, а також статус працюючого у Фірмі за межами Російської Федерації, то він не є застрахованою особою, і на виплати на користь цієї фізичної особи страхові внески на обов`язкове пенсійне страхування не нараховуються. Разом з цим було направлено запит на підтвердження сплати страхових внесків в Пенсійний фонд Російської федерації за період роботи в ООО «Корпорація АК» «ЄСКМ» з 21.12.2004 по 22.02.2013 №3199/02.13 від 28.12.2019, на який відповідь до Енергодарського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) не надходила. Також було зроблено запит на перевірку заробітної плати за період роботи в AO «Атомтехекспорт» з 18.11.2018 по 07.08.2019 № 1575/02 від 11.09.2019 та запит на підтвердження сплати страхових внесків в Пенсійний фонд Російської федерації за період роботи в AO «Атомтехекспорт» з 18.11.2018 по 07.08.2019 № 3198/02.13 від 28.12.2019. У відповідь отримано листа від 31.03.2020, де вказано, що відрахування в Пенсійний Фонд Російської Федерації за вказаний період не проводилися. У листі зазначається, що позивач не був застрахованою особою, на яку поширювалося обов`язкове пенсійне страхування відповідно до ст.7 Федерального закону від 15.12.2001 № 167-ФЗ, оскільки позивач громадянин України, який працював за межами території РФ в Ісламській Республіці Іран і не є іноземним громадянином, який постійно чи тимчасово проживав на території РФ. Відповідно до глави 34 Податкового кодексу РФ всі виплати, нараховані на користь фізичних осіб, які є іноземними громадянами, за трудовими угодами, укладеними з російською організацією для роботи в її відокремленому підрозділі, що розташований за межами РФ, не визнаються об`єктом оподаткування страховими внесками. Враховуючи вищезазначене, періоди трудової діяльності позивача з 21.12.2004 по 22.02.2013 та з 18.11.2018 по 07.08.2019 до страхового стажу не зараховано. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

У період часу з 30.11.2020 по 11.12.2020 суддя ОСОБА_2 була відсутня на роботі, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2020, у зв`язку із чим рішення у повному обсязі складено та підписано 14.12.2020.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

Рішенням від 13.01.2020 № 084350001598 позивачу, за його заявою від 03.01.2020 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.73).

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 28.03.1979 ОСОБА_3 , судом встановлено наступне:

21.12.2004 позивача прийнято на посаду старшого інженера в «ООО Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» (запис № 41);

03.07.2012 позивач звільнений з «ООО Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» (запис № 45);

27.11.2012 позивача прийнято на посаду провідного інженера в «ООО Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» (запис № 46);

22.02.2013 позивач звільнений з «ООО Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» (запис № 47);

17.11.2018 позивача прийнято в дирекцію АЄС «Бушер» начальником участку ремонту в AO «Атомтехекспорт» (запис № 55);

07.08.2019 трудовий договір позивач з AO «Атомтехекспорт» (запис № 56).

Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаних підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Додатково спірні періоди роботи позивача підтверджуються наступними довідками: від 05.09.2011 за № 4243/03 про час роботи та зарплату в ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» за період з 2005 року по 2007 рік,

від 05.09.2011 за № 4243/03 про час роботи та зарплату в ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» за період з 2008 року по 2010 рік,

від 05.09.2011 за № 4243/03 про час роботи та зарплату в ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» за 2011 рік,

від 05.09.2011 за № 4243/03 про час роботи та зарплату в ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» за 2011 рік,

від 26.09.2012 за № 4063/03 про час роботи та зарплату в ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» за вересень-грудень 2011 року, січень-липень 2012 року,

від 29.03.2013 за № 51 про час роботи та зарплату в ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» за грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року,

від 07.08.2019 за № 340-11/49 про період роботи з листопада 2018 року по серпень 2019 року в AO «Атомтехекспорт» в м. Москва,

довідка з Державного Унітарного підприємства ЗЕО «Технопромекспорт» від 12.01.2000 за № 5301-25/000435 про перебування позивача у службовому відрядженні в Бангладеш.

Так, судом встановлено, що відповідачем для підтвердження стажу роботи та заробітної плати направлено запит на перевірку заробітної плати за період роботи в ООО «Корпорація АК» Електросевкавмонтаж з 2005 по 2013 роки № 1576/02 від 11.09.2019, на який 06.02.2020 отримано Акт перевірки Управління Пенсійного фонду РФ в Красунском внутрішньоміському окрузі міста Краснодара Краснодарського краю № 5 від 15.01.2020, в якому зазначено, що за період з 01.01.2001 по 31.12.2009 єдиний соціальний податок (ЄСП) сплачено в МНС Росії по встановленим ставками. Окрім того зазначено, що якщо іноземний громадянин має статус особи, яка тимчасово перебуває на території Російської федерації, а також статус працюючого у Фірмі за межами Російської Федерації, то він не є застрахованою особою, і на виплати на користь цієї фізичної особи страхові внески на обов`язкове пенсійне страхування не нараховуються (ч.4 ст. 7 № 212-ФЗ) (а.с.19).

Зазначене слугувало підставою для не зарахування періодів трудової діяльності позивача на території Російської Федерації з 21.12.2004 по 03.07.2012, з 27.11.2012 по 22.02.2013, з 17.11.2018 по 07.08.2019 до страхового стажу.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Суд зазначає, що щодо усіх періодів роботи позивача на території Російської Федерації з 21.12.2004 по 03.07.2012, з 27.11.2012 по 22.02.2013, з 17.11.2018 по 07.08.2019 здійснені записи трудової книжки, які оформлені у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. На переконання суду записи в трудових книжках щодо роботи позивача самі по собі дають вичерпну інформацію про періоди його роботи.

Підставою для відмови у зарахуванні позивачу зазначених періодів до страхового стажу слугував Акт перевірки Управління Пенсійного фонду РФ в Красунском внутрішньоміському окрузі міста Краснодара Краснодарського краю № 5 від 15.01.2020, в якому зазначалось, що якщо іноземний громадянин має статус особи, яка тимчасово перебуває на території Російської федерації, а також статус працюючого у Фірмі за межами Російської Федерації, то він не є застрахованою особою, і на виплати на користь цієї фізичної особи страхові внески на обов`язкове пенсійне страхування не нараховуються (ч.4 ст. 7 № 212-ФЗ.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з Українським законодавством, ратифіковані парламентом міжнародні договори з питань соціального забезпечення, є частиною законодавства про пенсійне забезпечення в Україні.

Міждержавна Угода між урядом України та урядом Російської Федерації від 14.03.1993 «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн», встановлює, що питання пенсійного забезпечення регулюється Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі. Вказана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди.

Згідно з пунктом 6 зазначеної Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання сили цією угодою.

Зі змісту наведених положень Угоди, суд доходить висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески сплачувалися в Росії. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Крім того, відповідно до статті 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 документи, що необхідні для пенсійного забезпечення, видані в установленому порядку на території держав-учасниць, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно з частинами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів» від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, обчислення стажу роботи позивача з 01.01.2010 по 07.08.2019 здійснюється згідно з законодавством Російської Федерації, на території якої у спірний період відбувалась трудова діяльність позивача.

Згідно з статтею 2 Федерального Закону Російської Федерації від 17.12.2001 №173-ФЗ «Про трудові пенсії в Російській Федерації», який застосовувався до 01.01.2015, страховий стаж - стаж, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.

Відповідно до частини 1 статті 10 Федерального Закону Російської Федерації від 17.12.2001 № 173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації" до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації.

При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації (частина 1 статті 13 Федерального Закону Російської Федерації від 17.12.2001 № 173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації").

Згідно з частиною 2 статті 13 Федерального Закону Російської Федерації від 17.12.2001 року № 173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації" при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Отже, страховий стаж за період роботи позивача з 01.01.2010 по 07.08.2019 відповідно до законодавства Російської Федерації має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації. При цьому, обов`язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території Російської Федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період.

Відповідно наявної у матеріалах справи довідки про заробітну плату від 07.08.2019 № 340-11/49, виданої в AO «Атомтехекспорт» за період роботи з листопада 2018 року по серпень 2019 року, дійсно з 01.01.2010 фізичним особам, які є іноземними громадянами нарахування страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації не відбувалося на підставі Федерального Закону Російської Федерації №212-ФЗ від 24.07.2009.

На переконання суду, довідка AO «Атомтехекспорт» про заробітну плату від 07.08.2019 № 340-11/49 разом з актом перевірки № 5 від 15.01.2020 лише засвідчує факт того, що сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за період починаючи з 01.01.2010 не відбувалася в силу змін до законодавства Російської Федерації.

Отже, відмова позивачу у зарахуванні періодів роботи позивача на території Російської Федерації з 21.12.2004 по 03.07.2012, з 27.11.2012 по 22.02.2013, з 17.11.2018 по 07.08.2019 є формальної та не містить в собі ніякого нормативного підґрунтя.

Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Так, сплата страхових внесків, як єдина підстава у відмові призначення пенсії є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 27 березня 2018 року, справа № 208/6680/16-а; від 24 травня 2018 року, справа № 490/12392/16-а; від 20 березня 2019 року, справа № 688/947/17; від 9 вересня 2019 року, справа №242/5448/16-а; від 31 жовтня 2019 року, справа № 235/7373/16.

Таким чином, на переконання суду відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи на території Російської Федерації з 21.12.2004 по 03.07.2012, з 27.11.2012 по 22.02.2013, з 17.11.2018 по 07.08.2019, оскільки він підтверджується його трудовою книжкою та відповідними довідками.

Окрім того, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 28.03.1979, ОСОБА_1 у період часу з 29.07.1991 по 11.07.1994 працював Запорізькій АЕС (записи № 18-21) на посадах електрослюсаря та слюсаря.

Разом з цим, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.07.2019 у справі № 336/3067/17.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній №544 від 13.12.2019, ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» підтвердив, що ОСОБА_3 працював повний робочий день у період з 21.01.1994 по 17.07.1994 на посаді слюсара-ремонтника, що передбачено Списком №2, розділом XXXIV підрозділом 3, код 23609000-1754в. Результати атестації робочих місць – наказ № 329-к від 27.02.1997. Відпустка без збереження заробітної плати не надавалась (а.с.41).

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, в ній відсутні відомості, які б свідчили про зайнятість позивача у період роботи з 29.07.1991 по 11.07.1994 на зазначеному підприємстві повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. В трудовій книжці позивача також відсутні відомості щодо найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за спірний період його роботи.

Тобто, відомості про роботу позивача у період його роботи з 29.07.1991 по 11.07.1994 на ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», зазначений у його трудовій книжці не можуть підтвердити факт його роботи повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Таким чином, зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2 підлягає тільки період роботи на ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» з 21.01.1994 по 17.07.1994, що підтверджений довідкою про підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній №544 від 13.12.2019.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо внесення невірних відомостей про стаж роботи позивача за періоди: з 01.09.1975 по 05.03.1979, з 16.09.2013 по 29.05.2015, з 02.06.2015 по 12.05.2016, суд зазначає наступне.

Відповідно до Диплому НОМЕР_3 від 05.03.1979, кваліфікація техніка-електрика ОСОБА_1 присвоєна рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 01.03.1979 (а.с.20).

Видача диплому НОМЕР_3 05 березня 1979 року не свідчить про те, що позивач до 05.03.1979 проходив навчання у навчальному закладі, а відтак відповідачем правомірно зараховано до страхового стажу період навчання позивача з 01.09.1775 по 01.03.1979.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 28.03.1979, ОСОБА_1 у період часу з 16.09.2013 по 29.05.2015 працював на ПАТ «Електропівденмонтаж» (записи № 48-49) на посаді провідного інженера та з 02.06.2015 по 12.05.2016 на ПАТ «Електропівденмонтаж-10» на посаді провідного інженера (записи № 50-51).

Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаних підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Однак, судом встановлено, що зазначені періоди роботи до страхового стажу відповідачем у повному обсязі зараховані не були.

Представником відповідача у своєму відзиві на позовну заяву жодного аргументу, підстав не зарахування та відповідних обґрунтувань з цього приводу не зазначено.

Таким чином, на переконання суду відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача у повному обсязі період його роботи з 16.09.2013 по 29.05.2015 на ПАТ «Електропівденмонтаж» та з 02.06.2015 по 12.05.2016 на ПАТ «Електропівденмонтаж-10», оскільки такий період підтверджується відповідними записами трудової книжки.

Також суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата таких внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періоду її роботи на такому підприємстві.

Щодо позовних вимог про нарахування 5% за надлишковий понад 35 років стаж, то суд вважає такі позовні вимоги передчасними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки наразі наявний спір щодо страхового стажу позивача (відповідачем зараховано лише 31 рік 06 місяців 28 днів) та відповідний перерахунок не здійснено, а обов`язок щодо визначення відсоткового розміру збільшення пенсії покладено саме на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із викладеним, судові витрати у розмірі 420,40 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В той же час представником позивача суду надано товарний чек № 11 від 02.09.2020 на суму 7000грн.

Проте, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На думку суду витрати позивача на послуги адвоката не підтверджені належними фінансовими документами (оскільки суду не надано видаткових касових ордерів або платіжних доручень про передачу коштів адвокату) та не встановлено й не зазначено, якими доказами підтверджується фактичне понесення позивачем витрат на правову допомогу (їх оплати).

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).

Разом з тим, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №0240/2505/18-а, така правова позиція підлягає застосуванню в разі ненадання позивачем на підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу відповідних банківських документів про їх сплату.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідного акту прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 01.08.2020 суду не надано.

Як зазначено ЄСПЛ у п.268 Рішення по справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): «Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V).».

Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано ЄСПЛ у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пп.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004.

З огляду на викладене суд зазначає, що до матеріалів справи не надано банківських документів про оплату витрат на професійну правничу допомогу, а також доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, суд дійшов висновку, що заявлені витрати не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком стажу роботи з 21.12.2004 по 03.07.2012, з 27.11.2012 по 22.02.2013, з 17.11.2018 по 07.08.2019 на території Російської Федерації та пільгового стажу за Списком № 2 на ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» з 21.01.1994 по 17.07.1994.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком у повному обсязі стажу роботи на ПАТ «Електропівденмонтаж» з 16.09.2013 по 29.05.2015 та на ПАТ «Електропівденмонтаж-10» з 02.06.2015 по 12.05.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території Російської Федерації з 21.12.2004 по 03.07.2012, з 27.11.2012 по 22.02.2013, з 17.11.2018 по 07.08.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи ОСОБА_1 з 21.01.1994 по 17.07.1994, відповідно до довідки ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» про підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній №544 від 13.12.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у повному обсязі періоди роботи з 16.09.2013 по 29.05.2015 на ПАТ «Електропівденмонтаж» та з 02.06.2015 по 12.05.2016 на ПАТ «Електропівденмонтаж-10».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням зарахованого стажу та з урахуванням раніше сплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

В частині вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.12.2020.

Суддя Ю.В. Калашник