Рішення № 93535242, 03.12.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2020 рокум. Ужгород№ 260/2177/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Кустрьо В.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

з участю представника позивача - адвоката Опаленик Юрій Іванович;

відповідач: Національна поліції в Закарпатській області - представник - Яблонський Олександр Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної поліції України (01601, Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578), якою просить суд: "1. Визнати причини пропуску мною строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк; 2. Прийняти мою позовну заяву до розгляду; 3. Звільнити мене від сплати судового збору, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"; 4. Поновити мене на посаді головного спеціаліста управління забезпечення прав людини Національної поліції України; 5. Стягнути з Національної поліції України на мою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з "12" лютого 2020 р. до дня поновлення на роботі.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Голови Національної поліції України від 11 травня 2017 року № 351 о/с, позивача, за результатами конкурсного відбору, було призначено на посаду головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності управління забезпечення прав людини Національної поліції України. За весь період роботи до дисциплінарної відповідальності не притягувався, сумлінно та плідно виконував покладені на нього обов`язки. У період з 10 лютого 2020 року по 14 лютого 2020 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні в Амбулаторії загальної практики сімейної медицини, що підтверджується "Листком непрацездатності" серія АКА № 060885. Проте, наказом Голови Національної поліції України від 11 лютого 2020 року № 170 о/с, відповідно до статті 87 частини 1 пункту 1 Закону України "Про державну службу" (скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу) було припинено державну службу позивача та звільнено його з посади. Позивач вважає, що його звільнення із займаної ним посади є таким, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки позивача було звільнено у період тимчасової втрати працездатності. Крім того, тільки 21 лютого 2020 року позивачу було видано трудову книжку та ознайомлено з наказом про звільнення. Також позивач вказує на те, що розрахунок з ним було проведено лише 19 лютого 2020 року.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в письмовому відзиві та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Зазначив, що ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні забезпечення прав людини Національної поліції України. Наказом Національної поліції України від 03 грудня 2019 року № 1255 був затверджений Перелік змін у штатах Національної поліції України, у тому числі по Управлінні забезпечення прав людини. Згідно згаданого Переліку змін у штатах, в Управлінні забезпечення прав людини скорочено 67 посад, включно з посадою головних спеціалістів, на якій перебував позивач. 11 грудня 2019 року державний службовець 9 рангу, ОСОБА_1 , головний спеціаліст відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини Національної поліції України на підставі статті 87 Закону України "Про державну службу", попереджений про наступне вивільнення. 11 лютого 2020 року наказом Національної поліції України №170 о/с його було звільнено з посади головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини Національної поліції України. Крім того, відповідач вказує, що у разі появи в Національній поліції України вакантної посади, що відповідає кваліфікації позивача, йому може бути запропоновано призначення на таку посаду. Отже, відповідач вважає, що ним було дотримано процедуру звільнення позивача, а тому дії Національної поліції України повністю відповідають вимогам Закону. Водночас, як вбачається з листа Департаменту кадрового забезпечення від 29 липня 2020 року № 4408/12/1/2/03-2020, інформація, яка б підтверджувала період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 з 10 лютого 2020 року по 14 лютого 2020 року до Департаменту кадрового забезпечення не надходила. Зважаючи на те, станом на день звільнення та по даний час до Національної поліції України, зокрема і Департаменту кадрового забезпечення, від позивача листи про тимчасову непрацездатність не надходили, підстав для зміни дати звільнення у НПУ не було, що і зумовило звільнення ОСОБА_1 з 11 лютого 2020 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті позивач та представник позивача позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами докази (заслухавши представників сторін), всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивач з 11 травня 2017 року, перебував на посаді головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності управління забезпечення прав людини Національної поліції України.

Наказом Національної поліції України від 03 грудня 2019 року № 1255 був затверджений Перелік змін у штатах Національної поліції України, у тому числі по Управлінні забезпечення прав людини. Згідно згаданого Переліку змін у штатах, в Управлінні забезпечення прав людини скорочено 67 посад, включно з посадою головних спеціалістів, на якій перебував позивач (а.с.а.с. 75-80).

11 грудня 2019 року державний службовець 9 рангу, Савчин Антон Михайлович, головний спеціаліст відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини Національної поліції України на підставі статті 87 Закону України "Про державну службу", попереджений про наступне вивільнення, про що свідчить його особистий підпис на вказаному попередженні (а.с. 73).

У період із 10 лютого 2020 року по 14 лютого 2020 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні в Амбулаторії загальної практики сімейної медицини, що підтверджується листком непрацездатності серія АКА № 060885. У відповідності до цього листка непрацездатності позивачеві приписано стати до роботи 15 лютого 2020 року (а.с. 6).

Наказом Голови Національної поліції України від 11 лютого 2020 року № 170 о/с, відповідно до статті 87 частини 1 пункту 1 Закону України "Про державну службу" (скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу) було припинено державну службу позивача та звільнено його з посади (а.с.а.с. 7-12, 66).

Відповідно до розписки 21 лютого 2020 року позивачу було видано трудову книжку та ознайомлено з наказом про звільнення від 11 лютого 2020 року (а.с. 13).

Під час судового розгляду справи по суті було встановлено, що позивачем листок непрацездатності серія АКА № 060885 після припинення стану непрацездатності (14 лютого 2020 року) відповідачеві не здавався, а знаходиться у позивача. З оригіналу листка непрацездатності серія АКА № 060885 судом була виготовлена фотокопія, а оригінал такого листка був повернутий позивачеві (а.с. 93).

У судовому засіданні, що проходило 27 листопада 2020 року, відповідачем було також надано суду витяг з наказу Національної поліції України від 22 жовтня 2020 року за № 1175 о/с, у відповідності до якого, у наказ Національної поліції України № 170 о/с від 11 лютого 2020 року у частині припинення державної служби та звільнення з посади позивача внесено часткову зміну. Внесено зміни щодо дати звільнення позивача, а саме в редакції цього наказу позивача звільнено з 15 лютого 2020 року (а.с.а.с. 107, 110).

Представник відповідача пояснив суду, що у зв`язку з тим, що у судовому засіданні, яке проходило 20 жовтня 2020 року, він ознайомився із оригіналом листка непрацездатності серія АКА № 060885, Національна поліція України 22 жовтня 2020 року внесла відповідні зміни щодо дати звільнення позивача у наказ Національної поліції України № 170 о/с від 11 лютого 2020 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях - визначається Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року за № 889-VIII (далі по тексту - Закон України № 889-VIII).

Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2019 року державний службовець 9 рангу, Савчин Антон Михайлович, головний спеціаліст відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини Національної поліції України на підставі статті 87 Закону України "Про державну службу", попереджений про наступне вивільнення про, що свідчить його особистий підпис на вказаному попередженні (а.с. 73).

11 лютого 2020 року закінчився двохмісячний строк з моменту попередження про наступне вивільнення. 11 лютого 2020 року відповідачем прийнято наказ №170 о/с у відповідності до якого на підставі статті 87 частини 1 пункту 1 Закону України "Про державну службу" (скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців) було припинено державну службу позивача та звільнено його з посади (а.с.а.с. 7-12, 66).

Наказом відповідача від 22 жовтня 2020 року за № 1175 о/с, у наказ Національної поліції України № 170 о/с від 11 лютого 2020 року у частині припинення державної служби та звільнення з посади позивача внесено часткову зміну. Внесено зміни щодо дати звільнення позивача, а саме в редакції цього наказу позивача звільнено з 15 лютого 2020 року (а.с.а.с. 107, 110).

У відповідності до статті 87 частини 1 пункту 1 Закону України № 889-VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

У відповідності до статті 87 частини 5 Закону України № 889-VIII, наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

З аналізу вказаної норми судом резюмується, що державний службовець у випадках, передбачених частиною першою статті 87 Закону України № 889-VIII не може бути звільнений у період, зокрема, тимчасової непрацездатності, однак наказ (розпорядження) про таке звільнення може бути виданий. При цьому датою звільнення є перший робочий день, який є наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.

Судом встановлено, що у відповідача на час видання спірного наказу від 11 лютого 2020 року за № 170 о/с були відсутні дані щодо тимчасової непрацездатності позивача. Листок непрацездатності позивачеві було видано 14 лютого 2020 року. Такий листок непрацездатності наявний у позивача, до відповідача не надходив. Законодавцем визначено, що у такому випадку датою звільнення є перший робочий день, який є наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.

Звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності є порушенням гарантованого законодавством права особи на працю та не може бути визнано законним і правомірним. Наслідки порушення гарантії щодо заборони звільнення під час тимчасової непрацездатності, усуваються шляхом зміни дати припинення трудових відносин на перший день після закінчення періоду непрацездатності чи відпустки.

Таку позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) та Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2020 року у справі 757/40835/15-ц.

Позивач перебував на державній службі і облік робочого часу обраховувався в робочих днях. У відповідності до листка непрацездатності серія АКА № 060885 позивачеві необхідно було стати до роботи по закінченню стану тимчасової непрацездатності 15 лютого 2020 року, який припадав на суботу і є вихідним днем.

Оскільки позивач у період з 10 лютого 2020 року до 14 лютого 2020 року перебував у стані тимчасової непрацездатності, а тому його звільнення відбулося з порушенням статті 87 частини 5 Закону України № 889-VIII і таке порушення підлягає захисту шляхом зміни дати звільнення, тобто після закінчення періоду непрацездатності, а саме: з 17 лютого 2020 року, оскільки для його звільнення наявні підстави, передбачені статтею 87 частиною 1 пунктом 1 Закону України № 889-VIII. У зв`язку із вищенаведеним є необхідність змінити дату звільнення ОСОБА_1 , державного службовця 9 рангу, головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини зазначену в наказі Національної поліції України від 11 лютого 2020 року за № 170 о/с, викладеному в редакції наказу від 22 жовтня 2020 року № 1175 о/с на 17 лютого 2020 року.

Позивачем зазначалося у позовній заяві, що розрахунок при звільненні з ним було проведено 19 лютого 2020 року, а трудову книжку було отримано 20 лютого 2020 року.

У відповідності до статті 87 частини 5 абзацу 2 Закону України № 889-VIII, у випадку звільнення у перший робочий день, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність - оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

Із врахуванням вказаної норми у відповідача існує обов`язок видати трудову книжку, а також здійснити розрахунок при звільненні протягом семи днів з дня звільнення.

Судом враховано, що з правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 07.05.2002 року № 8-рп/202 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) правове регулювання Конституцією України (254к/96-ВР) та спеціальними законами України статусу, посадових осіб (частина перша статті 9 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII) (3723-12) слідує, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Позивачем не оскаржується підстави звільнення, порядок скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (стаття 87 частина 1 пункту 1 Закону України № 889-VIII). У зв`язку із таким скороченням чи змінами - оскаржується протиправність звільнення. Також позивачем не ставиться питання перед судом щодо застосування наслідків, які передбачені законодавством у випадку порушення термінів розрахунку при звільненні та у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки.

Оскільки позовні вимоги щодо поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача грошових коштів за час вимушеного прогулу є похідними вимогами від протиправності самого звільнення, то вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Доводи позивача не спростовують правомірності поведінки відповідача у спірній ситуації щодо, зокрема, підстав звільнення, та не підтверджують протиправності звільнення.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Національної поліції України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), державного службовця 9 рангу, головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини зазначену в наказі Національної поліції України від 11 лютого 2020 року за № 170 о/с, викладеному в редакції наказу від 22 жовтня 2020 року № 1175 о/с на 17 лютого 2020 року.

У задоволенні позову в частині решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 03 грудня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 14 грудня 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко