Рішення № 93535024, 14.12.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/13977/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене пунктом 43 протоколу №41 від 5 квітня 2019 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову у призначенні ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, як інваліду 2 групи з 19 грудня 2018 року внаслідок травми, поранення, так, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що під час чергового переогляду медико-соціальною експертною комісією відповідно до акта огляду МСЕК від 19 грудня 2018 року йому була встановлена 2 група інвалідності внаслідок поранення, захворювання, так, пов`язаного з виконанням військових обов`язків під час участі в бойових діях у складі Миротворчих сил ООН. Позивач звернувся до Новоград-Волинського об`єднаного міського військового комісаріату з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності внаслідок поранення, захворювання, так, пов`язаного з виконанням військових обов`язків під час участі в бойових діях у складі Миротворчих сил ООН, при цьому додавши документи, які передбачені Порядком №975. Однак позивачу відмовлено у призначенні та виплаті відповідної одноразової грошової допомоги через відсутність документа, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва) та через звернення за призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги понад дворічний термін. Вказане рішення слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

11 листопада 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.61-65), відповідно до змісту якого відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначає, що Міністерство оборони України позивач при зверненні із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги не додав документ, який свідчить про обставини отримання ним травми (поранення, контузії), подання якого є обов`язковою умовою для виплати та призначення одноразової грошової допомоги. Крім того, відповідач вказує, що зважаючи на той факт, що з моменту первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, то виплата одноразової грошової допомоги позивачу не здійснюється.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 березня 1994 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу за контрактом та направлений для її проходження до військової частини А0409.

Після проходження контрактної служби, позивача звільнено наказом командира 8-го армійського корпусу від 11 лютого 2011 року з військової служби у запас відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" пункту "в" частини 6 (за віком).

Під час проходження військової служби, позивач приймав участь у бойових діях у складі Миротворчих сил ООН на території Іраку, де у 2003 році отримав контузію та осколкові поранення (а.с.28-32).

Відповідно до рішення Житомирської обласної МСЕК від 23 грудня 2015 року позивачу встановлено інвалідність третьої групи, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби під час участі у бойових діях у складі Миротворчих сил ООН. Вищезазначений причинний зв`язок встановлений на засіданні Центральної військово-лікарської комісії 5 листопада 2015 року (протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №4708 від 10 грудня 2015 року (а.с.24).

Після встановлення інвалідності третьої групи, позивач звернувся із відповідною заявою для отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, подані документи щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, були повернуті у зв`язку з відсутністю документів, які б свідчили, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не пов`язані із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення особі тілесного ушкодження, що передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого, Постановою Кабінету Міністрів №975 від 25 грудня 2013 року (а.с.22).

Після повернення вищевказаних документів, із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності третьої групи, позивач не звертався, та одноразову грошову допомогу не отримував.

Відповідно до рішення Житомирської обласної МСЕК від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнаний інвалідом другої групи, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби під час участі у бойових діях у складі Миротворчих сил ООН. Вищезазначений причинний зв`язок встановлений на засіданні Центральної військово-лікарської комісії 5 листопада 2015 року (протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №4708 від 10 грудня 2015 року (а.с.21, 24).

Позивач, вважаючи, що відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги", він має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (далі - Порядок №975), звернувся до Новоград-Волинського об`єднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, проте 16 травня 2019 року отримав витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, зокрема у витязі зазначено, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №975 від 25 грудня 2013 року. Висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи від 26 листопада 2015 року №2560, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 10 грудня 2015 року №4708, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (травми, каліцтва). Висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, які не подано на розгляд комісії.

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулась протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності (а.с.23).

Вважаючи, що така відмова Міністерства оборони України є протиправною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 Порядку №975 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога в разі настання інвалідності, мають подати до уповноваженого органу (відповідного військового комісаріату), визначені цим пунктом документи, серед яких має бути також документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Зі змісту вказаного пункту Порядку №975 слідує, що подання копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення, є обов`язковою умовою для призначення і виплати спірної допомоги, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення відповідних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.

Також подання зазначеного документа є важливою умовою для визначення відсутності підстав, передбачених пунктом 19 Порядку №975, за яких особа позбавляється права на отримання одноразової грошової допомоги, і Міноборони перед прийняттям рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги зобов`язано перевірити дотримання позивачем усіх передбачених Порядком №975 вимог для отримання такої виплати.

Отже, підставою для прийняття Міноборони відповідного рішення щодо спірної допомоги є подання саме позивачем через військкомат визначеного пунктом 11 Порядку №975 пакету документів.

Подані позивачем протокол ЦВЛК №4708 від 10 грудня 2015 року про причинний зв`язок поранення, акт судово-медичного експерта №2560 від 26 листопада 2015 року, який складено зі слів самого позивача, та довідка МСЕК не можуть бути належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), подача якого покладена на позивача відповідно до пункту 11 Порядку №975, а тому суд дійшов висновку про те, що позивачем не подано повного пакету документів для розгляду Міноборони питання про призначення одноразової грошової допомоги, що позбавляє можливості Міноборони призначити вказану допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18, з одночасним зазначенням про відступ від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами у розумінні пункту 11 Порядку №975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця.

Стосовно обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги протягом дворічного терміну, суд зазначає наступне.

Вказане обмеження, передбачене пунктом 4 статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) почало діяти з 1 січня 2014 року.

Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був доповнений статтею 16-3 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 4 липня 2012 року №5040-VІ (набрав чинності з 1 січня 2014 року).

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, який набрав чинності з 1 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2014 року.

Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII (набрав чинності з 1 січня 2017 року) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ було доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Обидві ці норми пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (абзац перший і другий) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.

Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві (3 квітня 2015 року) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

З дня первинного встановлення інвалідності (18 грудня 2015 року) до дня встановлення другої групи інвалідності (19 грудня 2018 року) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа №806/2187/18), від 21 січня 2020 року (справа №280/408/19), від 20 лютого 2020 року (справа №806/714/18), від 4 березня 2020 року (справа №240/5765/18), від 12 березня 2020 року (справа №280/148/19).

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові (справа №240/10153/19) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду.

Передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 1 січня 2014 року.

Зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 1 січня 2014 року чи після).

Таким чином, оскільки між зміною групою інвалідності (19 грудня 2018 року) та первинним встановленням інвалідності (18 грудня 2015 року) пройшло понад два роки (3 роки), то позивачу правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, на виконання вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, доведено відсутність протиправності у своїх діях, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі та відмову у задоволенні позовних вимог, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (вул.Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін