Рішення № 93534931, 14.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 р. Справа№200/7853/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального Управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

за участю:

секретаря судового засідання Столяренко Я.С.

позивача ОСОБА_1

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного територіального Управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 21.07.2020 № 81/1 про звільнення; поновлення на посаді заступника начальника відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управлінь державної реєстрації Головного територіального Управління юстиції у Донецькій області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.07.2020 по день фактичного поновлення на роботі.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що наказ Головного територіального Управління юстиції у Донецькій області про звільнення 21.07.2020 № 81/1 є протиправним та підлягає скасуванню. За змістом оскаржуваного наказу позивача звільнено на підставі ст. 87 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влад» № 117-IX від 19.09.2019, однак, як вважає позивач, оскільки трудовий договір з нею був укладений до прийняття Закону № 117-IX від 19.09.2019, ані строки ані положення ст. 87 Закону України «Про державну службу» в редакції цього закону до неї не можуть застосовуватися. Крім цього, посилаючись на положення частини 2 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, позивач зауважила на тому, що відповідач мав запропонувати її всі вакантні посади для працевлаштування. Натомість, не зважаючи на наявність значної кількості вакантних посад у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків), що є правонаступником відповідача, позивачці було запропоновано лише 5 вакантних посад для наступного працевлаштування, жодна з яких не була рівнозначною посаді, яку на час звільнення вона обіймала. Крім цього, як зазначила позивач, відповідачем всупереч частини 6 Кодексу законів про працю України не проведено консультацій з органом первинної профспілкової організації щодо її звільнення. Позивач також звертала увагу на її звільнення під час дії карантину, що не відповідає рекомендації Кабінету Міністрів України, викладеної в Постанові від 25.03.2020 № 256 та протиправному незастосуванні до неї п. 2 частини ст. 41 Закону України «Про державну службу».

У судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги, просила суд задовольнити позов.

Відповідач до судового засідання не з`явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, підстави незгоди із позовом визначив в наданому суду відзиві.

За змістом відзиву Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області знаходиться в стані припинення у зв`язку з ліквідацією. Наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2019 № 4363/5 «Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій», визначено можливість здійснення повноважень, передбачених Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) з 28.12.2019. Пунктом 2 цього наказу зазначено про припинення з 28.12.2019 повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах, зокрема Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області. До штатного розпису управління на 2020 рік включені тільки посади членів ліквідаційної комісії, які станом на 14.02.2020всі звільнені з Головного управління та є працівниками Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Листом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 08.1-21/28 від 15.06.2020 ОСОБА_1 повідомлено про наступне звільнення на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не раніше 30 календарних днів з дня попередження. З попередженням про наступне звільнення позивач ознайомлена 17.06.2020. Листом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №67 від 15.07.2020 ОСОБА_1 надані пропозиції щодо працевлаштування у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків), однак від ОСОБА_1 не надійшло повідомлень про її згоду на працевлаштування, через що наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21.07.2020 № 81/1 позивача було звільнено із займаної посади 22.07.2020. Того ж дня з нею був проведений остаточний розрахунок, зокрема, виплачена вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Відповідач зауважив на тому, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 № 117-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про державну службу» пропозиція подальшого працевлаштування особи, яку попереджено про звільнення, є правом, а не обов`язком управління.

До судового засідання відповідач уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2020 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін на 17.09.2020. Судове засідання відкладалося на 30.09.2020. Ухвалою від 24.09.2020 перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та замінено судове засідання у справі 30.09.2020 підготовчим. Підгтовче судове засідання відкладалося на 26.10.2020 через неявку представника відповідача. 26.10.2020 в підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу про витребування доказів, через що підготовче засідання відкладено на 16.11.2020. Ухвалою від 16.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 26.11.2020. Через перебування головуючого судді на лікарняному, судове засідання, призначене на 26.11.2020 не відбулося, наступне судове засідання призначено на 14.12.2020.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 .

Як зазначила позивач в судовому засіданні, з грудня 2018 року вона обіймала посаду заступника начальника відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, що є відповідачем у справі.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач є юридичною особою, обліковується за кодом 34898944, з 18.10.2019 перебуває в стані припинення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області. Пунктом 2 цієї постанови утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

15.06.2020 листом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 08.1-21/28 ОСОБА_1 повідомлено про наступне звільнення на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не раніше 30 календарних днів з дня попередження.

Вищезазначене попередження позивачем отримано 17.06.2020, що підтверджується підписом ОСОБА_1 на повідомленні про вручення поштового відправлення .

15.06.2020 листом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №6-7 були надані пропозиції щодо працевлаштування у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків). За змістом зазначеного листа позивачу запропоновані до працевлаштування 5вакантних посад.

21.07.2020 наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 81/1 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади заступника начальника відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з 22.07.2020 у зв`язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області згідно п.1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби, який є предметом оскарження в даній справі.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця регулюються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Згідно частини першої - третьої статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Отже, Закон України «Про державну службу»(далі - Закон) є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби.

Слід зазначити, що за наявності розбіжностей між нормами загального і спеціального нормативно-правового акту перевага надається спеціальному. Крім того, як зазначено у рішенні конституційного Суду України від 03.10.1997 № 18/183-97 конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, у спірному випадку слід застосовувати виключно спеціальний нормативно-правовий акт - Закон України «Про державну службу», конкретні приписи зазначеного закону підлягають застосуванню через їх прийняття у часі пізніше, ніж приписів Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба може бути припинена за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 Закону).

Приписами пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII, в редакції Закону № 117-IX від 19.09.2019 визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу.

Частиною 3 цієї статті 87 Закону №889-VIII, в редакції Закону № 440-ІХ від 14.01.2020, що набрав чинності 13.02.2020 передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Тобто, Законом України "Про державну службу", який є спеціальним законом, що регулює статус державного службовця, встановлено право, а не обов`язок керівника державної служби пропонувати вакантні посади державної служби та право переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, без обов`язкового проведення конкурсу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, листом від 15.06.2020 № 6-7 позивачу запропоновано 5 посад державної служби для переведення. Наведені посади доведені відповідачу листом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11.06.2020 № 16045/37866/3/20Д/10.1 на лист відповідача від 05.06.2020 № 01-06/166, яким відповідач просив повідомити про наявні вакансії для працевлаштування ОСОБА_1 із врахуванням займаної нею посади та освіти.

Суд не приймає до уваги посилання позивача щодо неможливості застосування до неї порядку звільнення на підставі п.1-1 частини 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», встановленого положеннями цього Закону в редакції нормативно-правових актів, прийнятих після укладення з позивачем трудового договору через їх необґрунтованість. В даному випадку відповідачем не порушено принципу недопустимості зворотної дії закону, оскільки позивача звільнено на підставі положень Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній на час звільнення позивача.

З приводу доводів позивача про порушення оскаржуваним наказом положень Кодексу законів про працю України суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частиною першою та другою статті 49-2 Кодексу законів про працю України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно з частиною 6 цієї статті вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до частини 5 статті 40 Кодексу законів про працю України (у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX від 19.09.2019) особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Станом на час прийняття оскаржуваного наказу Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19.09.2019 № 117-IX виключено абзац другий частини третьої статті 87, що передбачав визначення процедури вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті відповідно до законодавства про працю.

Таким чином, в даному випадку положення частин 1-3 ст. 49-2 Кодексу законів по працю України, на порушенні якої наполягає позивач, до спірних правовідносин не застосовуються.

Суд зазначає, що враховуючи положення ч. 5 ст. 40 Кодексу законів про працю України до цих правовідносин мають застосовуватися положення Закону України «Про державну службу», оскільки в зазначеному законі відсутнє посилання, що ці відносини можуть врегульовуватися також і законодавством про працю. Законом України «Про державну службу`в редакції, чинній на час прийняття відповідачем наказу про звільнення позивача. чітко врегульовано підстави та процедуру припинення державної служби.

Суд також не приймає посилань позивача на порушення відповідачем частини 6 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України через неузгодження її звільнення з профспілковим органом, оскільки в зазначеній статті йдеться про інформування органу первинної профспілкової організації про наступне вивільнення працівника. В матеріалах справи наявний лист відповідача від 05.06.2020, адресований Професійній спілці «Юстиція Донеччини» із повідомленням про наступне звільнення позивача, направлений електронною поштою на адресу: justis_prof@ukr.net (арк. справи 67), що спростовує доводи позивача про порушення частини 6 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про припинення державної служби позивача відповідає вимогам статті 22 Закону України "Про державну службу", не порушує вимог частини другої статті 40, частин другої, третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки зазначені положення не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в силу приписів частини п`ятої статті 40 Кодексу законів про працю України та статей 3, 5 Закону України "Про державну службу". Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем дотримано вимоги щодо належного персонального попередження позивача про наступне вивільнення, відповідне повідомлення щодо запланованого звільнення позивача направлено до первинної профспілкової організації інформації, що свідчить про відсутність підстав для скасування наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Таким чином, позовні вимоги позивача до відповідача не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що позивач відповідно до пункту 1 частини першого статті 5 Закону України "Про судовий збір", звільнена від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2020.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) - ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області (відповідач) - код ЄДРПОУ 34898944, юридична адреса: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 48 а.

Суддя А.С. Михайлик