Рішення № 93534847, 15.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2020 р. Справа№200/9721/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1451 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення певних дій та стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

16 жовтня 2020 (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А1451 про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 05 липня 2019 року;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 05 липня 2019 року;

стягнення з відповідача середньоденного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 05 липня 2019 року по день фактичного розрахунку.

Слід зазначити, що при формуванні третьої позовної вимоги позивачем допущено описку, оскільки приписи статті 117 Кодексу законів про працю України передбачають обов`язок виплатити середній заробіток, а не середньоденний, а тому третю позовну вимогу слід викласти наступним чином: про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 05 липня 2019 року по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем права на компенсацію невикористаних календарних днів додаткової відпустки учасника бойових дій за період з 2017 по 2019 роки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12 листопада 2020 року відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що 1) позивачем порушено місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, або тримісячний строк, встановлений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Вважає необхідним застосування строку звернення до суду, оскільки позовні вимоги не відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовця; 2) законодавство не передбачає компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

25 листопада 2020 року позивачем надано відповідь на відзив, в якому він посилається на судові рішення Верховного Суду у зразковій справі № 620/4218/18, вважаючи поданий ним позов типовим відносно неї.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом з 05 липня 2016 року по 05 липня 2019 року.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини А1451 від 05 липня 2019 року № 147 солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира Військової частини А1451 від 14 червня 2019 року № 17-РС, виключено із списків особового складу частини з 05 липня 2019 року. За даними цього наказу кінцевий розрахунок не включає сум грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

За відомостями військового квитка три роки служби проходив при Військовій частині А1451.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 14 листопада 2017 року.

Листом від 12 серпня 2020 року № 225/56/639фс позивача повідомлено про те, що нарахування компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій проведено не було. Відповідач вказану обставину не оспорює.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

За змістом статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, серед інших, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Крім того, пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ визначено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги як одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Абзац 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачає право військовослужбовців на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки у рік звільнення зі служби у разі невикористання ними додаткової відпустки.

Із аналізу наведених норм вбачається, що право на відпустку або грошову компенсацію за всі невикористані дні такої додаткової відпустки виникає у особи, яка набула статусу учасника бойових дій.

При аналізі та застосуванні наведених норм судом враховано правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду від 16 травня 2020 року та постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 14 листопада 2017 року, а тому на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про порушення строків звернення до суду з вимогами, які стосуються грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з огляду на приписи пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, згідно з яким грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Доводи відповідача про те, що ці виплати не відносяться до фонду заробітної плати є помилковими, оскільки на час відпустки, яка хоча і не пов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною.

З огляду на викладене підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 05 липня 2019 року;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 05 липня 2019 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 05 липня 2019 року по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що позивач просить стягнути середній заробіток по день фактичного розрахунку, який ще не проведено, то позовну вимогу заявлено передчасно.

Слід зазначити, що вихід за межі позовних вимог та задоволення цієї вимоги шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 05 липня 2019 року по день фактичного розрахунку, суд вважає недоцільним, оскільки лише обраний позивачем спосіб захисту дозволяє досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах.

Разом з тим вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку в межах цієї справи не дозволить дотриматись принципів справедливості і співмірності, оскільки не може бути врахована така основна обставина як розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівникові компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

З огляду на це третя позовна вимога задоволенню не підлягає.

Підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А1451 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення певних дій та стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1451 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 05 липня 2019 року.

Зобов`язати Військову частину А1451 (код ЄДРПОУ: 08208941, місцезнаходження: вул. Дерев`янко, буд. 3, м. Харків, Харківська область, 61018) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 05 липня 2019 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 грудня 2020 року.

Суддя Ю.М. Льговська