Рішення № 93534545, 26.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року Справа № 160/7401/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Нікопольський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Нікопольський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якому просить: - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2019 №Ф-58510-58У.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона зареєстрована, як фізична особа-підприємець 05 липня 2006 року, запис № 2 208 000 0000 000550 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач зазначає, що з березня 2018р. по теперішній час працює кухарем 4 розряду у ТОВ "Контракт Продрезерв 5", відповідно до наказу № 927 від 15.03.2018р., про що свідчить Довідка від 12.02.2020р. № 13. Позивач вважає, що у неї відсутній борг зі сплати єдиного внеску, оскільки підстави його нараховувати за період, коли вона перебувала у трудових відносинах та сплату єдиного соціального внеску здійснював роботодавець ТОВ "Контракт Продрезерв 5" відсутні, а тому просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 15.11.2019 №Ф-58510-58У у розмірі 8262,54грн., прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого контролюючий орган заперечує проти позовних вимог, посилаючись на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року, Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 року та на практику суду апеляційної інстанції в аналогічних спорах. Відповідач зазначає, що позивачу було нараховано суму єдиного внеску за 2018 рік у сумі 8448 грн. Сплачено до бюджету суму єдиного внеску у розмірі 8448,00 грн. Сума недоїмки станом на 31.10.2018 року становила 7371,54 грн. Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні не сплачені нарахування за 2019 рік: 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 21.01.2019 року, нарахування не сплачені. Сплачено до бюджету суму єдиного внеску у розмірі 9828,72 грн.; 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені. 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені; 3 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені. Сума недоїмки станом на 30.10.2019 року становила 8262,54 грн.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків

ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємець 05 липня 2006 року, запис № 2 208 000 0000 000550 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Нікопольською ДПІ Нікопольського управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області взята на облік як платник податків 07 липня 2006 року, номер взяття на облік: Р 1274, за основним видом економічної діяльності: КВЕД 47.11 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами", як платник єдиного внеску була взята на облік 05 липня 2006 року, номер взяття на облік: 0437031957/04375.

З 16 березня 2018р. по теперішній час, ОСОБА_1 працює кухарем 4 розряду у ТОВ "Контракт Продрезерв 5" (ЄДРПОУ 35601826), відповідно до наказу № 927 від 15.03.2018р., про що свідчить Довідка від 12.02.2020р. № 13, яка видана позивачу підприємством, за підписом директора підприємства Г.О. Авілко, а також запис у Трудовій книжці позивача, копія якої наявна в матеріалах справи.

10.02.2020 року позивач, подала до Нікопольської ДПІ Нікопольського управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019р. та Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019р., утому числі Таблицю 1, у якій позивач, зазначила про відсутність нарахованого єдиного внеску за відсутності доходу від підприємницької діяльності з причин роботи на підприємстві, яке, як роботодавець сплачує за позивача єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове держане соціальне страхування.

Листом Нікопольської ДПІ Нікопольського управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 14878/10-04-36-58-80-22 від 11.02.2020р., позивача повідомлено, що Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019р.. поданий 10.02.2020р., утому числі Таблицю 1, було визнано таким, що не подавався, з причин відсутності у ньому зазначеної суми єдиного внеску.

15.11.2019 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області сформувало та направило позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-5810-58У, якою повідомило про наявність у ОСОБА_1 станом на 28.02.2020 року заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 8262,54 грн. та з вимогою сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги.

Згідно довідки від 27.06.2020р. з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (номер облікової картки застрахованої особи НОМЕР_1 ), протягом 2018-2019 років роботодавець ТОВ "Контракт Продрезерв 5" (ЄДРПОУ 35601826) щомісячно сплачувало єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі 22% від суми нарахованої їй заробітної плати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, крім іншого, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) (абзац третій пункту 1 частини першої статті 4); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (абзац четвертий пункту 1 частини першої статті 4); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4).

Згідно п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За правилами, встановленими ч. 4 ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", обов`язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Судом встановлено, позивач була зареєстрована, як фізична особа-підприємець 05 липня 2006 року, запис № 2 208 000 0000 000550 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КВЕД 47.11 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами", була взята на облік як платник єдиного внеску 05 липня 2006 року, номер взяття на облік: 0437031957/04375.

З березня 2018р. та по теперішній час позивач працює кухарем 4 розряду у ТОВ "Контракт Продрезерв 5" (ЄДРПОУ 35601826), відповідно до наказу № 927 від 15.03.2018р., про що свідчить Довідка від 12.02.2020р. № 13 та копія трудової книжки позивача, копія якої наявна в матеріалах справи, тобто за вказаний період роботодавець вже сплатив за неї, як найманого працівника єдиний внесок.

Згідно довідки від 27.06.2020р. з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (номер облікової картки застрахованої особи НОМЕР_1 ), протягом 2018-2019 років роботодавець ТОВ "Контракт Продрезерв 5" (ЄДРПОУ 35601826) щомісячно сплачувало єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі 22% від суми нарахованої їй заробітної плати, що перевищувала розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановлений Законом України Про державний бюджет України на відповідний рік.

Отже, роботодавець ТОВ "Контракт Продрезерв 5" (ЄДРПОУ 35601826), нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачувало за неї, як страхувальник, єдиний соціальний внесок.

Як було зазначено вище, вказане підтверджується довідками з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (номер облікової картки застрахованої особи НОМЕР_1 ) від 27.06.2020р.: - дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) (1391 8336 2835 1362); - форма OK 5 (8802 5199 2888 0815); - дані про трудовий та страховий стаж ( НОМЕР_2 ).

Слід зазначити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа № 480/4656/18).

Отже, позивач був найманим працівником, відповідно застрахованим і у період з березня 2018 року по теперішній час платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі не меншому за мінімальний за нього був її роботодавець - ТОВ "Контракт Продрезерв 5".

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності відповідачем не надано.

Таким чином, в розумінні Закону № 2464-VI Позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього у період, за який винесена спірна вимога, а саме за 2019 рік нараховував та сплачував роботодавець ТОВ "Контракт Продрезерв 5" (ЄДРПОУ 35601826), що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще як особою, що зареєстрована як фізична особа-підприємець.

За таких обставин суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави здійснювати автоматичне нарахування позивачу як самозайнятій особі єдиного внеску та вносити відповідні суми до вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58510-58У від 15.11.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00грн., що підтверджується квитанцією №124 від 01.07.2020р., будь-яких інших судових витрат позивачем не здійснювалось, доказів протилежного позивачем не надано.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 2102,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 43145015), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Нікопольський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (53207, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул.Отаманська, 2, ЄДРПОУ 35004297) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-58510-58У від 15.11.2019 про сплату боргу (недоїмки).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 43145015) суму судового збору в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова