Рішення № 93534538, 11.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року Справа № 160/9093/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 з 01.05.2018 до 30.06.2018 включно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 включно, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 ;

- допустити негайне виконання даного судового рішення в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. У зв`язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в його населеному пункті вимушений був покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Кам`янське Дніпропетровської області, де він став на облік як внутрішньо переміщена особа. В травні 2018 року позивачу було призупинено виплату пенсії. В липні 2018 року виплату пенсії було відновлено за рішенням відповідача проте, кошти за період з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р. відповідачем не виплачені. На чисельні звернення до Пенсійного фонду йому було повідомлено, що пенсійні виплати будуть виплачені після прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Вважає, що відповідач безпідставно не здійснює виплату нарахованої за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 року пенсії, у зв`язку із чим, звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 12.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9093/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у відповідача копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

08.09.2020 року на виконання вказаної ухвали суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 2014 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Виплату пенсії було призупинено з 01.05.2018 року на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Кам`янської міської ради та відновлено виплату з 01 липня 2018 року. Щодо заборгованості зі сплати пенсійних виплат за період з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р. в розмірі 24 758,36 грн., то ця сума обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже, заборгованість за період з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р. в розмірі 24 758,36 грн. може бути виплачена позивачу на підставі окремого порядку затвердженого Кабінетом Міністрів України. Тобто, обставини, внаслідок яких позивач звернувся із позовом щодо порушення його прав, не є наслідком дій з боку управління, тому вимоги позивача до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області є безпідставними, у зв`язку із чим, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Також, 08.09.2020 року на виконання ухвали суду від 12.08.2020 року засобами поштового зв`язку надійшло клопотання від відповідача про долучення до матеріалів справи належним чином завірені копії пенсійної справи ОСОБА_1 .

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України)

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , 1940 року народження є пенсіонером, отримує пенсію за віком, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 2014 року як внутрішньо переміщена особа (Довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 31.10.2014 року № 561).

Судом встановлено, що з 01.05.2018 року позивачу було припинено виплату пенсії на підставі рішення комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Кам`янської міської ради у зв`язку із отриманням інформації від Служби безпеки України у відповідності до положень Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365.

В ході розгляду справи також встановлено, що на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Кам`янської міської ради, оформленого протоколом № 95 від 31.05.2018 року, Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області поновлено виплату пенсії позивачу з 01.07.2018 року та нараховано заборгованість у сумі 24 758,36 грн. по виплаті ОСОБА_1 пенсії за період з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р., яка обліковується в Пенсійному фонді України.

Матеріалами справи також підтверджено, що Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області розглянувши звернення ОСОБА_1 від 19.06.2020 року з питань виплати заборгованості по пенсії, повідомила позивача про те, що сума доплат за минулий період обліковується та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Нарахований борг за період з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р. в розмірі 24 758,36 грн, який обліковується в Пенсійному фонді України, згідно п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 буде виплачений за умови прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виплати пенсії за період з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р. в розмірі 24 758,36 грн., позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування залежно від страхового випадку є такі види загальнообов`язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування.

Частиною 2 статті 4 Основ визначено, що відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до статті 27 Основ виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.

Отже, основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року №1706-VII (далі-Закон №1706-VII).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Частиною 2 статті 7 Закону №1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ч.1 ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону №1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, у разі смерті пенсіонера, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, в інших випадках, передбачених законом.

З аналізу норм статті 49 Закону №1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що "інші випадки" для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров`я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст.113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Отже, позиція відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу в період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та необхідності прийняття порядку Кабінетом Міністрів України, якими буде визначений порядок щодо виплати невиплаченої частини пенсії внутрішньо переміщеним особам є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є, саме вимоги статті 49 Закону №1058-IV.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 року у зразковій справі №805/402/18.

Окрім того, суд зазначає, що сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбаченою діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа - це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати. Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд - яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки "на умовах передбачених законом" і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь - якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів неможливості виплати пенсії позивачу за період з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р. в розмірі 24 758,36 грн., тому суд вважає таке втручання не виправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України)

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 КАС України)

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги той факт, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо не виплати заборгованості по пенсії за період з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р. у розмірі 24 758,36 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1790170714.1 від 04.08.2020 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 9, 73-78, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 з 01.05.2018 до 30.06.2018 включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 включно, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева