Рішення № 93534324, 08.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 р. Справа № 120/6120/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальова В.О.,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: адвоката Сіроштана Р.В.

представника відповідача: Герман І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (ГУНП у Вінницькій області, відповідач), та з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу ГУ НП у Вінницькій області за № 1431 від 29.09.2020 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських БПСП ОП "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області" в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Вінницькій області за № 176 о/с від 01.10.2020 року про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення);

- зобов`язати ГУ НП у Вінницькій області поновити його на службі на посаді інспектора-чергового чергової частини штабу батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області;

- стягнути з ГУ НП у Вінницькій області на його користь середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.10.2020 року.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що спірними наказами від 29.09.2020 року та 01.10.2020 року позивача було незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в поліції. Підставою для звільнення слугував висновок відповідача щодо порушення позивачем Присяги поліцейського, вимог частини 1, пунктів 1, 3, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про національну поліцію», який, за твердженням позивача, ґрунтується на неналежним чином перевірених фактах щодо керування ним 15.08.2020 року о 02:28 год. транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та відмовою пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. На думку позивача, такі висновки відповідача є безпідставними, оскільки ним не вчинялося жодного дисциплінарного проступку, а відмова від проходження огляду на стан сп`яніння не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки дії працівників патрульної поліції як щодо проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння так і щодо направлення в медичний заклад та наступного складання протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є протиправними та такими що вчинені з порушенням вимог діючого законодавства, а тому складені такими працівниками матеріали не могли бути використані як належні докази його вини. Позивач звертає увагу суду, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2020 року провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрите у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. За наведених обставин, на думку позивача, відповідач не мав правових підстав для призначення службового розслідування за даним фактом, що прямо заборонено п. 3 розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893. Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем при застосуванні до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби, безпідставно не встановлено пом`якшуючих обставин та його характеризуючих даних, зокрема те, що він 17 разів брав участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях, за період служби 8 разів заохочувався, в тому числі і Президентом України та Головою Верховної Ради України, позитивно характеризується по місцю служби та проживанню, тощо. Наведені обставини в сукупності із недотриманням відповідачем порядку проведення службового розслідування визначені позивачем як такі, що вказують на протиправність оскаржуваних наказів.

Ухвалою суду від 06.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

23.11.2020 року на адресу суду від ГУ НП у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 38895/20), в якому останній проти позову заперечує, вважаючи його безпідставним. Вказує на те, що в ході проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією зібрано ряд матеріалів, які підтверджують скоєння ОСОБА_1 грубого дисциплінарного проступку, який виразився у керуванні ним транспортним засобом у стані сп`яніння та відмовою від проходження повторного медичного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі. При цьому відповідач наголошує, що підставою для призначення такого службового розслідування став не факт оформлення відносно позивача адміністративних матеріалів чи керування ним транспортним засобом у стані сп`яніння, а вчинення ним дій, сутність яких полягає у порушенні службової дисципліни та які компрометують звання поліцейського. Так, відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що керування поліцейським транспортним засобом у стані сп`яніння як і відмова від проходження ним медичного огляду є грубим дисциплінарним проступком, що свідчить про низькі морально-ділові якості поліцейського, які суперечать інтересам служби та підривають довіру до нього як до носія влади, що унеможливлює виконання ним своїх обов`язків та є безальтернативною підставою для застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби.

За таких обставин відповідач вважає, що оскільки матеріалами службового розслідування було доведено ті обставини, що позивач вчинив грубий дисциплінарний проступок, який є несумісним із подальшим проходженням ним служби в поліції, тому оскаржувані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення зі служби є співмірними із тяжкістю вчиненого проступку та обраного виду дисциплінарного стягнення. Таким чином відповідач у позові просить суд відмовити.

Своїм правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

У судовому засіданні 24.11.2020 року була оголошена перерва до 08.12.2020 року.

В ході судового розгляду справи позивач та його представник повністю підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим у їх задоволенні просить суд відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності встановив, що позивач ОСОБА_1 з листопада 2015 року проходив службу в органах Національної поліції України та з 06.12.2019 року займав посаду інспектора-чергового чергової частини штабу батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області.

15.08.2020 року до ГУ НП у Вінницькій області з УПП у Вінницькій області ДПП Національної поліції України надійшла інформація про оформлення адміністративного матеріалу за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

Про вказану подію відповідачем було повідомлено Департамент кадрового забезпечення Національної поліції України згідно з інформаційною довідкою від 15.08.2020 № 3262/12/01-2020.

За фактом отриманої інформації та з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин можливого вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, наказом начальника ГУ НП у Вінницькій області від 17.08.2020 № 1120 призначено відповідне службове розслідування, на час проведення якого ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків.

28.09.2020 року начальником ГУ НП у Вінницькій області затверджено висновок за результатами службового розслідування щодо порушення службової дисципліни ОСОБА_1 .

Так, у висновку згаданого службового розслідування встановлено, що 15.08.2020 екіпажем «Д-Юнкер», у складі інспектора взводу №1 роти №2 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП НП України лейтенанта поліції Пенькового В.В. та капрала поліції Герасимчука О.С., під час патрулювання у смт. Стрижавка Вінницької області, було помічено автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого допустив порушення вимог пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 (не підсвічувався номерний знак). Таке порушення слугувало підставою для зупинки транспортного засобу. При спілкуванні з водієм поліцейські з`ясували, що ним являється ОСОБА_1 .

В подальшому поліцейські помітили, що поведінка ОСОБА_1 не відповідає обстановці, помітне порушення мови, а з порожнини рота відчувався запах алкоголю, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, є ознаками сп`яніння. Патрульні запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у ВОНД «Соціотерапія», на що він не погодився. У зв`язку із цим, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки (за допомогою газоаналізатара «Drager»), на що ОСОБА_1 погодився.

За результатом огляду, який проводився із застосуванням приладу «Drager», ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат становить 0,37 проміле, однак останній з результатами огляду не погодився та забажав пройти повторний огляд в медичному закладі.

Прибувши до ВОНД «Соціотерапія» ОСОБА_1 почав відмовлятися від будь-якого огляду. На пропозицію лікаря пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповів категоричною відмовою.

Згідно висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.08.2020 №2594, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду.

Отже, у висновку службового розслідування відповідач вказав, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.5 та 2.9 Правил дорожнього руху, відповідно до яких водій повинен пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у той же час водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Враховуючи, що фабула статті 130 КУпАП серед іншого передбачає адміністративну відповідальність і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, поліцейськими УПП у Вінницькій області відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ДПР18 № 542933 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наслідками зібраних в ході службового розслідування матеріалів, зокрема письмових пояснень поліцейських ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими був складений відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, письмового пояснення самого позивача, письмових пояснень безпосередніх керівників позивача по службі, відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, висновком медичного огляду, результатом огляду на стан сп`яніння, протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №542933, дисциплінарна комісія ГУ НП у Вінницькій області дійшла висновку про вчинення лейтенантом поліції ОСОБА_1 грубого дисциплінарного проступку, що виразилось у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки останній замість безумовного виконання закріплених законами перед поліцією завдань, їх проігнорував, тобто своїм вчинком поставив під сумнів доцільність свого подальшого проходження служби в Національній поліції. У зв`язку з цим дисциплінарною комісією зроблено пропозицію про необхідність застосування відносно ОСОБА_1 найсуворішого виду дисциплінарного впливу – звільнення зі служби в поліції.

В подальшому, наказом начальника ГУ НП у Вінницькій області від 29.09.2020 року № 1431, за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні Присяги поліцейського, вимог частини 1, пунктів 1, 3, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзацу 1 пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, до інспектора-чергового чергової частини штабу батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Вінниця» ГУ НП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільненні зі служби в поліції.

Наступним наказом відповідача від 01.10.2020 року № 176 о/с у зв`язку з реалізацією накладеного дисциплінарного стягнення, на підставі п. 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 01.10.2020 року.

Вважаючи вказані вище накази відповідача протиправними, а своє звільнення з поліції незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року N 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Принципи етики для працівників МВС визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 N 1179, відповідно до яких, зокрема, поліцейські повинні неухильно дотримуватись положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Також, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

"Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Відповідно до статей 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У пункті 1 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року N 893 (надалі - Порядок N 893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до положень п. 1, 4,7 розділу V Порядку N 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VI Порядку N 893).

Положеннями статті 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно з приписами розділу VI та VII Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6).

Отже, як зазначалося вище та було встановлено судом, підставою притягнення позивача згідно з наказом відповідача від 29.09.2020 року № 1431 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби є вчинення ним дисциплінарного проступку у вигляді порушення вимог частини 1, пунктів 1, 3, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзацу 1 пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у керуванні ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмови від повторного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі. При цьому такі обставини були встановлені відповідачем в межах проведеного службового розслідування, за наслідками якого складено висновок від 28.09.2020 року.

Так, в якості підстав свого позову щодо протиправності винесення оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності останній посилається на порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, зокрема те, що згідно п. 3 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування не призначається в разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З цього приводу суд зазначає, що за змістом п. 1 розділу ІІ Порядку № 893, підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Як слідує із наказу ГУ НП у Вінницькій області «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 17.08.2020 року № 1120, підставами для призначення службового розслідування став не сам факт оформлення відносно позивача ОСОБА_1 адміністративних матеріалів про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вчинення ним дій, сутність яких полягає у можливому порушенні службової дисципліни. Жодних матеріалів про адміністративне правопорушення до відповідача в цьому разі не надходило, а приводом для ініціювання такого питання стало надходження 15.08.2020 року до ГУ НП у Вінницькій області лише інформації що оформлення відносно позивача адміністративних матеріалів, що могло свідчити про наявність в його діях ознак дисциплінарного проступку.

Щодо інших доводів позивача, які фактично і лягли в основу обґрунтування його позовних вимог та наданих в судовому засіданні пояснень про те, що під час службового розслідування дисциплінарною комісією не було встановлено як факту керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння так і факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, позаяк всі наявні з цього приводу докази, на які посилався відповідач: покази приладу «Drager», протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №542933 від 15.08.2020р., висновок медичного огляду на стан сп`яніння від 15.08.2020 №2594 КП ВОНД «Соціотерапія», на думку позивача є неналежними та складені з грубим порушенням вимог закону, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало не вчинення ним адміністративного проступку, а скоєння ним дій, які суперечать інтересам служби та компрометують його звання поліцейського. Тобто, в ході проведення службового розслідування відповідачем не перевірялась законність складання відносно позивача адміністративних матеріалів про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як і достатність і достовірність кожного доказу складеного працівниками патрульної поліції при складанні таких матеріалів, позаяк це є прерогативою суду при розгляді відповідної справи про адміністративне правопорушення, а встановлювались обставини, що свідчать про вчинення ОСОБА_1 саме дисциплінарного проступку, тобто проступку, пов`язаного із дотриманням останнім морально-етичних норм, якими повинен володіти поліцейський.

Так, дійсно, в процесі розгляду справи встановлено, що в роздруківці чеку газоаналізатара «Drager», який застосовувався при проведенні огляду позивача на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, вказані години і дати (11:31 год і дата 12.08.2019), які не співпадають з фактичним часом такого огляду. Однак, спору про те, що такий огляд був проведений саме 15.08.2020 року, а надрукований чек стосується саме результатів огляду позивача наразі не має. Крім того, роздруківка чеку не була безпосередньою підставою для складання працівниками патрульної поліції адміністративного протоколу відносно позивача.

Згідно з пунктом 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 N 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за N 1413/27858, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Судом встановлено та позивачем не заперечується та обставина, що останній не погодився із результатами огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та забажав пройти повторний огляд у медичному закладі охорони здоров`я, що власне, й було реалізовано. Однак, прибувши в медичний заклад позивач від проходження медичного огляду на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння категорично відмовився, що і стало наслідком складання відносно нього працівниками патрульної поліції протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, всі дії працівників патрульної поліції як під час зупинки транспортного засобу, яким керував позивач так і під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння за участю двох свідків з використанням газоаналізатара «Drager», так і відмова позивача від проходження повторного медичного огляду на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння в медичному закладі були зафіксовані технічними пристроями – нагрудними камерами поліцейських, відеозаписи з яких також були досліджені і в судовому засіданні. З досліджених доказів не вбачається підстав для висновку про очевидну упередженість з боку поліцейських, що пов`язана з вимогою пройти тест у медичному закладі, що могло бути розцінене судом як правова підстава для відмови позивача пройти тест в медичному закладі.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року по справі N 9901/413/19 зазначено, що пояснення позивача щодо відмови в проходженні огляду на стан наркотичного сп`яніння на законну вимогу поліцейського у визначеному медичному закладі, із зазначенням таких причин, як наприклад, упередженість поліцейських, необхідність бути на роботі о певній годині часу та ненадання направлення на огляд в медичному закладі, не можуть бути визнані судом як обґрунтовані для відмови в проведенні огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.

Більше того, факт відмови позивача на законну вимогу поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі підтверджується не лише самим протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №542933, а й іншими матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, зокрема поясненнями працівників патрульної поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.08.2020 №2594, складеного лікарем КП Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» Черниш О.Ю., з якого вбачається відмова ОСОБА_4 в проходженні відповідного медичного огляду, що мало місце 15.08.2020р. о 03:20 год. Крім того, про відмову позивача пройти медичний огляд на виявлення ознак алкогольного сп`яніння свідчать також і письмові пояснення особи, яка виконувала обов`язки безпосереднього керівника позивача по службі – майора поліції ОСОБА_5 , який зазначив, що 15.08.2020р. приблизно о 03:00 год. він отримав повідомлення від ОСОБА_1 про те, що його зупинили працівники патрульної поліції по підозрі в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Прибувши безпосередньо в КП ВОНД «Соціотерапія» ним підтверджено ті обставини, що ОСОБА_1 відмовився пройти медичний огляд на стан сп`яніння, про що було складено відповідний акт, а далі працівники поліції склали відносно позивача адміністративний протокол.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що немає підстав вважати установлені у ході проведення службового розслідування обставини відмови позивача пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння такими, що не підтверджуються належними і допустимими доказами, а висновки дисциплінарної комісії про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку - свавільними або необґрунтованими.

Що ж до посилання позивача на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2020 року у справі № 127/18394/20, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, то суд враховує те, що прийняття такого судового рішення не обумовлювалося встановленням судом фактичних обставин керування позивачем транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовою у проходженні медичного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі. В даному випадку місцевим судом закрито провадження у даній справі із тих мотивів, що, на думку суду, з 15.08.2020 року КУпАП не встановлював адміністративну відповідальність за діяння, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки щодо таких дій встановлена кримінальна відповідальність.

Тобто, при розгляді цієї справи суд не спростовував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, як і не заперечував факт відмови позивача від проходження повторного медичного огляду, що вказує на те, що провадження у цій справі закрито не з реабілітуючи підстав, а через наявність прогалин у діючому законодавстві.

Разом із тим, у контексті даних правовідносин, щодо яких виник спір, суд вкотре зауважує, що в межах службового розслідування відповідачем з`ясовувалися питання щодо наявності або відсутності у діях ОСОБА_1 , як працівника поліції, ознак дисциплінарного проступку в частині порушення норм службової дисципліни, професійної етики, Присяги поліцейського, а не доведеності вини цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже це перебуває поза межами компетенції як відповідача так і суду при розгляді цієї справи.

Отже, наявність постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2020 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, в даному випадку не має значення при оцінці поведінки позивача, адже дотримання ним службової дисципліни не ставиться у залежність від поведінки інших осіб, у тому числі дотримання ними визначених законом процедур.

Відтак, навіть якщо і припустити про наявність певних процедурних порушень допущених працівниками поліції при складанні відносно позивача адміністративних матеріалів, то такі могли б мати значення лише у межах вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а не в межах дисциплінарного провадження щодо питань, пов`язаних із вчиненням позивачем дисциплінарного проступку. Наведений висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року по справі N 9901/413/19.

Зі змісту оскаржуваного наказу відповідача від 29.09.2020 року № 1431 слідує, що порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, що пов`язано із керування ним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовою останнього пройти повторний огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, кваліфіковано дисциплінарною комісією відповідача як дисциплінарний проступок, тобто вчинок, який пов`язаний із недотриманням та відвертим ігноруванням позивачем вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про національну поліцію» та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. № 1179. Так, відповідач зазначає, що поліцейські мають спеціальний правовий статус, а тому вимоги морального змісту віднесені до їх службово-професійних обов`язків. Складаючи Присягу, поліцейський повинен усвідомлювати покладену на нього високу відповідальність, під якою розуміється також і підвищений інтерес з боку суспільства, у зв`язку з чим дисциплінарний проступок, допущений одним поліцейським, може кинути тінь на позитивні зміни в Національній поліції України та підірвати довіру населення до неї.

На переконання суду, встановлені в ході службового розслідування обставини дійсно свідчать про вчинення позивачем дій, які знижують авторитет поліції, викликають недовіру до поліцейських, оскільки перебуваючи на службі у поліції, позивач допустив дії (керував транспортним засобом з знаками алкогольного сп`яніння та відмовився пройти повторний огляд на стан сп`яніння в медичному закладі), з якими органи поліції безпосередньо ведуть боротьбу. Тобто, така поведінка поліцейського є недопустимою, суперечить інтересам служби, позаяк позивач присягнув з гідністю нести високе звання поліцейського (стаття 64 Закону України "Про національну поліцію"), а натомість вчинив проступок, який дискредитує органи поліції та поліцейських в цілому.

У цьому контексті слід звернути увагу на те, що за етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов`язані з морально-етичними нормами.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року по справі N 813/3279/17, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Крім того, подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі N 815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття "дискредитація" перебуває у тісному зв`язку із поняттям "дотримання морально-етичних норм" та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов`язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду.

Таким чином, враховуючи, що позивач керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовившись від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану сп`яніння здійснив проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам та підриває довіру громадян до поліцейських, як до носіїв влади, тому суд погоджується із висновками відповідача про неможливість подальшого виконання позивачем своїх обов`язків.

Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові № 806/2555/17 від 17.07.2019 року, згідно якої відмова у проходженні медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння дискредитує звання поліцейського.

Окрім того суд також враховує, що ОСОБА_1 як і всі працівники БПСП ОП «Вінниця» ГУНП у Вінницькій області були ознайомлені з вимогами щодо дотримання службової дисципліни та недопущення грубих дисциплінарних проступків в яких наголошувалося про те, що у разі керування транспортними засобами у стані сп`яніння або відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння до винних буде застосовуватись дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Отже, наявність факту скоєння ОСОБА_1 зазначених вище вчинків, пов`язаних із порушенням службової дисципліни, що встановлено за результатами проведеного службового розслідування, свідчать про порушенням ним вимог статті 1 Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону України «Про національну поліцію», Присяги працівника поліції, та є підставою для застосування до останнього дисциплінарного стягнення.

Щодо застосованого відповідачем виду дисциплінарного стягнення згідно статті 13 Дисциплінарного статуту, то суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 07.02.2020 року по справі N 260/1118/18, від 08.08.2019 року по справі N 804/3447/17, від 29.05.2018 року по справі N 800/508/17, від 02.10.2019 року по справі N 804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не погребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (частина третя).

Позивач у своєму позові зазначив, що відповідачем під час службового розслідування не було встановлено обставин, які пом`якшують його вину у вчинені інкримінованого проступку, зокрема не враховано його попередню поведінку, високі показники роботи, наявність заохочень і державних нагород, його участі у проведені антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Так, дійсно, у висновку службового розслідування зазначено про те, що обставин, які б пом`якшували чи обтяжували відповідальність ОСОБА_1 , передбачених статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарною комісією не встановлено.

Втім, до позовної заяви позивачем додано докази, які підтверджують, що він з липня 2014 року по 2020 рік 17 разів брав участь у проведені антитерористичної операції та залучався до сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони на Сході України, за період служби 8 разів заохочувався різними відзнаками, грамотами, подяками, в тому числі і орденом «Лицарський хрест добровольця», медаллю «ОТУ Луганськ», позитивно характеризується як за місцем служби так і за місцем проживання.

На думку суду, наведені характеризуючи дані, а також статус учасника бойових дій могли бути враховані як пом`якшуючі відповідальність позивача обставини, проте невизнання ним своєї провини, нерозуміння наслідків свого вчинку, категорична поведінка під час події, що мала місце 15.08.2020 року під час проведення огляду в медичному закладі, що зафіксовано на відеозаписах нагрудних камер поліцейських, невілюють такі пом`якшуючі обставини.

Скоєний позивачем дисциплінарний проступок за встановлених службовим розслідуванням обставин, на думку суду свідчить про дії, які знижують авторитет поліції, викликають недовіру до поліцейських. Крім того, відмова від проходження огляду в медичному закладі на вимогу поліцейських дає підстави для висновку про недисциплінованість позивача, прояв ним нещирості (наприклад, постанова Верховного Суду від 28.05.2020 справа N 815/2657/17).

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість застосування до позивача згідно оскаржуваного наказу від 29.09.2020 року № 1431 дисциплінарного стягнення у виді звільненні зі служби в поліції. На думку суду, дисциплінарне стягнення застосовано з метою, з якою надано відповідне повноваження, зокрема, для недопущення проходження служби поліцейськими, які дискредитують Національну поліцію, з урахуванням права особи на участь у процесі проведення службового розслідування. Також суд вважає, що застосоване дисциплінарне стягнення є пропорційним до вчиненого порушення з урахуванням невизнання позивачем свого проступку, що в майбутньому не виключало б повторного вчинення відповідних дій.

Відтак, оскільки суд дійшов висновку про правомірність пункту 1 наказу ГУНП у Вінницькій області від 29.09.2020 року № 1431 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, тому наступний наказ ГУ НП у Вінницькій області від 01.10.2020 року № 176 о/с, який виданий на реалізацію попереднього наказу, також є правовірним.

Враховуючи наведене правове регулювання, встановлені по справі обставини та судову практику Верховного Суду у спорах з подібних правовідносин, суд вважає, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.

За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій, а також докази надані позивачем, суд доходить висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення виготовлене судом 14.12.20.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович