Рішення № 93534315, 15.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 р. Справа № 120/5689/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Михалич і Ко" до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2020 до суду надійшла позовна заява приватного підприємства "Михалич і Ко" (далі – ПП "Михалич і Ко") до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови № 198630 від 06.10.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 31.08.2020 посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області складено акт про перевищення транспортним засобом, який належить позивачу, нормативних вагових параметрів. Відповідно до цього акта, при здійсненні вагового контролю автомобіля марки "DAF", модель XF95.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки "LANGENDORF", модель SKS-HS 24/28, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , виявлено перевищення нормативно допустимої величини навантаження на строєну вісь, яке становило 23,5 т, при нормативно допустимій 22,00 т. Пізніше позивач отримав повідомлення про те, що засідання Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області з розгляду справи про порушення ПП "Михалич і Ко" законодавства про автомобільний транспорт відбудеться 06.10.2020. Як зазначає позивач, представник підприємства вчасно прибув на розгляд справи. Однак йому лише було вручено постанову за № 198630 від 06.10.2020 про застосування штрафу в розмірі 8500,00 грн, без проведення засідання.

Позивач з вказаною постановою не погоджується, вважає її незаконною і такою, що винесена за відсутності факту порушення, з порушенням процедури прийняття рішення та на підставі недостовірних даних до матеріалів перевірки, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 19.10.2020 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Як видно з матеріалів справи, копію ухвали від 19.10.2020 разом з позовною заявою і доданими до неї матеріалами вручено відповідачу 21.10.2020. Втім, у встановлений судом строк відповідач відзиву не подав.

Ухвалою суду від 30.11.2020 залишено без задоволення клопотання позивача про пришвидшення розгляду адміністративної справи.

Ухвалою від 01.12.2020 за ініціативою суду у відповідача витребувано додаткові письмові докази, а саме засвідчені належним чином копії матеріалів справи щодо порушення ПП "Михалич і Ко" законодавства про автомобільний транспорт, що стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови № 198630 від 06.10.2020, в тому числі докази проходження періодичної повірки (метрологічної атестації) зважувального обладнання пункту при здійсненні 31.08.2020 вагового контролю автомобіля позивача та докази повідомлення підприємства про розгляд справи щодо порушення ним законодавства про автомобільний транспорт. При цьому відповідачу встановлено строк для подання доказів, що витребовуються судом, до 10.12.2020.

Згідно з розпискою, що міститься у матеріалах справи, копію ухвали суду від 01.12.2020 вручено відповідачу 03.12.2020.

Разом з тим, відповідач вимог ухвали суду не виконав, додаткових доказів не надав та причини неможливості їх подання суду не повідомив. Відтак суд, керуючись ч. 9 ст. 80, ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені позивачем доводи на підтримку позовних вимог, беручи до уваги неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та невиконання ним вимог суду про надання додаткових доказів, суд приходить до переконання про задоволення позову.

Так, звертаючись до суду за захистом своїх прав та інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, позивач зазначає, що зважування належного йому транспортного засобу здійснювалося з використанням ваг, які не пройшли повірку та метрологічну атестацію у відповідності до вимог чинного законодавства, а на вимогу водія посадові особи Укртрансбезпеки відмовилися надавати документи, які б підтвердили повірку і сертифікацію відповідного вагового комплексу.

Крім того, доказом перевищення нормативного навантаження на вісь автомобіля є роздруківка вагового комплексу, оформлена на іноземній мові, зі змісту якої незрозуміло, яке саме вагове обладнання використовувалось для зважування. При цьому у жодному з документів, складених співробітниками Укртрансбезпеки, не вказано індивідуальні ознаки вагового комплексу (номера, серію, назву виробника тощо).

Також позивач наголошує, що зважування відбувалося в русі шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг. Однак при цьому не було враховано особливості вантажу, що перевозився (відсів), який є подільним вантажем. Тому його зважування без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого вантажу, не може дати достовірних результатів, оскільки такий вантаж легко деформується під дією мінімальних сил. До того ж визначення загальної маси транспортного засобу та навантаження на строєні осі шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь є неправильним з огляду на те, що для визначення навантаження на кожну потроєну вісь такі три осі, що утворюють строєну вісь, повинні зважуватися разом. А оскільки затверджена у встановленому законом порядку методика зважування відсутня, то проведене відповідачем зважування не може вважатися правомірним і точним.

Крім того, позивач заперечує факт встановлення наявності строєних осей та зауважує, що працівники Укртрансбезпеки на місці зупинки транспортного засобу не провели жодних вимірювальних дій щодо відстаней між осями, а у пункті 9 акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів нічого не зафіксували. В той же час, осі є здвоєними чи строєними, коли відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра. Таким чином, наявність одиночних, здвоєних чи строєних осей встановлюється шляхом здійснення належного вимірювання відстаней між осями та фіксування цих параметрів у акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Натомість факт наявності в автомобіля строєних, здвоєних чи одиничних осей під час габаритно-вагового контролю не перевірявся та належним чином не фіксувався, а тому відповідач безпідставно здійснив обчислення навантаження із розрахунку саме на строєні осі.

У позові позивач також зазначає, що єдиною методикою виконання вимірювання поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ДСТУ 8.01-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08. Разом з тим, вказана методика не розповсюджується на транспортні з сипучим подільним вантажем, який змінює розподіл навантаження на вісі транспортного засобу в русі. Тому, у даному випадку, результати вимірювання є недостовірними, зважаючи на неможливість визначення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач не склав акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт за формою згідно з додатком № 3 до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, і на місці зупинки транспортного засобу примірник такого акта не надавався та підприємству не надсилався. Водночас в оскаржуваній постанові міститься посилання на акт від 31.08.2020 № 234364, який, однак, ймовірно складався вже через деякий час після проведення контрольно-перевірочних заходів, оскільки на місці зупинки автомобіля він не складався та для вручення водієві не пропонувався.

Також позивач звертає увагу на те, що відповідно до приписів Порядку № 1567 справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглядається в присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Втім, прибувши 06.10.2020 на запрошення до адміністративного приміщення Укртрансбезпеки, представнику позивача було вручено заздалегідь підготовлену постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Тобто розгляд справи відбувся формально та без присутності представника підприємства, незважаючи на пряму вказівку щодо цього чинного законодавства. Отже, на думку позивача, відповідач порушив вимоги Порядку № 1567 щодо дотримання процедури розгляду матеріалів перевірки, що у свою чергу позбавило підприємство законного права брати участь у розгляду справи, подавати свої докази, пояснення, заперечення тощо. Водночас позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду такої справи і самостійною підставою для скасування рішення, що підтверджується висновками Верховного Суду, наданими у постановах від 11.10.2019 у справі № 823/352/16 та від 21.03.2018 у справі № 813/5802/15.

Підсумовуючи, позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена при відсутності затвердженої методики зважування сипучих вантажів та із застосуванням штрафу за перевезення без відповідного дозволу подільного вантажу, по якому законом не передбачено видання дозволу на проїзд; без вжиття процедурних заходів щодо затримання та заборони руху транспортного засобу; без наявності документів на законність використання зважувального обладнання; без здійснення жодних вимірювань, встановлення та документування факту наявності строєних осей у транспортному засобі; із помилковим визначенням навантаження на строєну вісь шляхом сумуванням навантаження по кожній з осей окремо; без складення на місці зважування акту перевірки за формою згідно з додатком № 3 до Порядку № 1567, а також без проведення належного розгляду справи та із формальним врученням вже складеної заздалегідь постанови.

Відтак позивач вважає, що застосування до нього адміністративно-господарського штрафу відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону "Про автомобільний транспорт" є протиправним, а тому оскаржувана постанова Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами, встановленими ч. 3, 4 ст. 79 КАС України, відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

В силу приписів ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Наведені та інші положення КАС України дають підстави стверджувати, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, який зобов`язаний в порядку судової процедури, визначеної законом, довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Отже, в адміністративному судочинстві твердження особи про порушення прав вважаються правомірними, поки владний суб`єкт не доведе перед судом протилежне.

Вирішуючи справу, суд враховує, що будучи суб`єктом владних повноважень відповідач відзиву на позовну заяву не подав, належними доказами правомірності своїх дій не обґрунтував та доводів позивача не спростував.

Більше того, відповідач не виконав вимог суду про надання додаткових письмових доказів та при цьому не навів жодних поважних причин неможливості подання суду таких доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Однак неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, враховуючи наявні обставини справи, у цьому випадку відсутність відзиву на позовну заяву та невиконання відповідачем вимог ч. 2 ст. 77, ч. 3 ст. 79 КАС України суд розцінює як визнання заявленого позову.

З огляду на викладене позовні вимоги ПП "Михалич і Ко" належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Предметом позову у цій справі є постанова Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198630 від 06.10.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Отже, за змістом наведеної вище норми, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Проте, як з`ясовано судом, відповідач хоч і вважається суб`єктом владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, але є територіальним (відокремленим) підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті, немає статусу юридичної особи та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються Державній службі України з безпеки на транспорті (згідно з Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103).

Відтак суд доходить висновку, що у даному випадку судовий збір належить присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135).

При цьому суд зауважує, що виходячи з положень ч. 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" та заявлених позовних вимог, при зверненні до суду з цим позовом позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 2102,00 грн (1,5 відсотка ціни позову, яка становить 8500,00 грн, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 2102,00 грн).

Разом з тим, відповідно до платіжного доручення № 1542 від 12.10.2020 позивач сплатив судовий збір в розмірі 2197,00 грн.

Таким чином, позивач вніс судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, та переплатив 95,00 грн.

Однак з власної ініціативи суд не може вирішити питання про повернення позивачу вказаної суми, оскільки згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України переплачена сума судового збору може бути повернута за ухвалою суду тільки на підставі клопотання особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 198630 від 06 жовтня 2020 року.

Стягнути на користь приватного підприємства "Михалич і Ко" судовий збір в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135).

Роз`яснити позивачу право на подання до суду клопотання про повернення переплаченої суми судового збору в розмірі 95,00 грн (дев`яносто п`ять гривень нуль копійок) відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: приватне підприємство "Михалич і Ко" (код ЄДРПОУ 31127946, місцезнаходження: вул. Київська, 13, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23257);

2) відповідач: Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (без статусу юридичної особи, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036).

Повне судове рішення складено 15.12.2020 о 10:00 год.

Суддя Сало Павло Ігорович