Ухвала суду № 93534092, 14.12.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

14 грудня 2020 року Справа № 926/2975/20

Суддя Гурин М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх.3109 від 14.12.2020 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на нежитлову будівлю

у справі за позовом ОСОБА_1 , м. Чернівці

до Департаменту розвитку Чернівецької міської ради, м. Чернівці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Закупки.пром.уа» (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201-203, корпус 2-А літ «Ф», офіс 114, код 40283641)

про скасування наказу та зобов`язання укласти договір купівлі-продажу

Представники сторін:

від позивача – Заставний Ю.І., адвокат;

від відповідача – Іванович Л.Є., Бузіла В.В. - представники за довіреностями.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Департаменту розвитку Чернівецької міської ради про скасування наказу та зобов`язання укласти договір купівлі-продажу.

Разом з позовною заявою позивач подав до канцелярії Господарського суду Чернівецької області заяву від 04.12.2020 року вх. №2976 про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду заяву про забезпечення позову у судовому засіданні 14.12.2020 року.

14.12.2020 року представником позивача подано через канцелярію суду заяву про забезпечення позову в новій редакції, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на нежитлову будівлю літ. А площею 193,20 кв.м., розташовану на земельній ділянці площею 0,0481га. за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває у комунальній власності Чернівецької міської ради; заборони державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам та будь- яким іншим особам вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо нежитлової будівлі літ. А площею 193,20 кв.м., розташованої на земельній ділянці площею 0,0481га. за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває у комунальній власності Чернівецької міської ради.

На день розгляду справи представник позивача заяву про забезпечення позову (в новій редакції) підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених у заяві.

Представники відповідача заперечували проти задоволення заяви вказуючи на її необґрунтованість.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що заявлений позов спрямований на відновлення порушеного відповідачем права позивача на приватизацію об`єкта малої приватизації шляхом його викупу, оскільки, позивач вважає, що відповідач як орган приватизації, всупереч ст.19 Конституції України, ч.8 ст. 15 Закону та пункту 49 Порядку, видав Наказ від 20.11.2020 №82, яким безпідставно відмовив єдиному учаснику аукціону ОСОБА_1 у продажу, шляхом викупу, об`єкта приватизації - нежитлової будівлі літ. А, загальною площею 193,20 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

Станом на момент звернення із позовом до суду, об`єкт приватизації був повторно виставлений на аукціон UA-PS-2020-11-20-000055-2.

Однак, після відкриття судом провадження у справі №926/2975/20 та вручення копії позовної заяви з додатками Відповідачу, на Веб-сайті Національної електронної біржі за наступною веб-адресою: https://neb.org.ua/tender/view/UA-PS-2020-ll-20-000055-2, з`явилася інформація про те, що електронні торги по лоту №UA-PS-2020-l 1-20-000055-2 відмінено, причина скасування: «Рішенням Чернівецької міської ради від 08.12.2020р. №2517 "Про об`єкт приватизації комунальної власності міста Чернівців за адресою вул. Руська, 112" доручено департаменту розвитку ЧМР, як органу приватизації, зняти об`єкт приватизації за адресою АДРЕСА_2 з продажу на аукціоні. Пунктом 2 цього рішення визнано таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 23.07.2020р. №2281 "Про приватизацію об`єкта комунальної власності міста Чернівців за адресою вул. Руська, 112"

Поряд з цим, як зазначає позивач, відсутні допустимі докази прийняття Чернівецькою міською радою Рішення від 08.12.2020р. №2517 "Про об`єкт приватизації комунальної власності міста Чернівців за адресою вул. Руська, 112".

Натомість вищенаведені обставини, на думку позивача, свідчать про здійснення Відповідачем незрозумілих та термінових маніпуляції з об`єктом електронного аукціону за № ИА- Р8-2020-11-20-000055-2, законність яких має сумнівний характер.

Наразі право Відповідача на відчуження нежитлової будівлі літ. А площею 193,20 кв.м., розташованої на земельній ділянці площею 0,0481га. за адресою АДРЕСА_1 .) передбачене Положенням про Департамент розвитку Чернівецької міської ради, і не обмежене.

Таким чином позивач вказує що мають місце обставини, які у разі прийняття судом рішення на користь позивача, можуть унеможливити в подальшому його виконання, так, у випадку продажу відповідачем нежитлової будівлі матиме місце ризик порушення також прав та інтересів третіх осіб (потенційного покупця), адже у випадку задоволення Господарським судом Чернівецької області поданого позивачем позову в цій справі, матиме місце порушення майнових прав третьої особи.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом вищенаведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 року у справі №904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі №910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі №910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі №910/339/18.

В поданій заяві про забезпечення позову позивачем не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, та не надано на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову. Забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому.

Посилання заявника на можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду мотивовані наведеними вище обставинами безумовно та переконливо не свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову.

Заявник сам зазначає, що станом на день розгляду справи електронні торги по лоту №UA-PS-2020-l 1-20-000055-2 відмінено, будь-яких інших доказів які б підтверджували факт вчинення відповідачем дій спрямованих на відчуження оспорюваного майна, позивачем не надано. Сам факт наявності прав у відповідача на відчуження нежитлової будівлі літ. А площею 193,20 кв.м., розташованої на земельній ділянці площею 0,0481га. за адресою 58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Руська, 112.), яке передбачене Положенням про Департамент розвитку Чернівецької міської ради і не обмежене ніяким чином не свідчить про спрямованість дій відповідача на відчуження зазначеного майна.

Крім того, Положенням про Департамент розвитку Чернівецької міської ради передбачена ціла процедура приватизації, тобто відчуження майна не може відбутися в короткий термін.

Тобто, суду не доведено, що описані події свідчать про можливість утруднення виконання судового рішення на даний час.

В силу вимог положень процесуального закону, що стосується забезпечення позову, позивач має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення в період пред`явлення позову до суду. Зокрема, докази щодо реалізації чи підготовчі дії щодо реалізації майна тощо. Проте, у поданій заяві позивач послався лише на потенційну можливість виникнення заявлених у заяві обставин.

Саме лише посилання в заяві на потенційну загрозу у позивача в ускладненні відновлення порушених прав без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а є лише власними припущеннями позивача.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

За таких обставин, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 74, 136-140, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Відповідно до приписів статті 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги порядку та в строк, передбачені статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.12.2020 року.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.