Ухвала суду № 93533653, 30.11.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

30 листопада 2020 року Справа № 915/459/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

за участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.,

від сторін та орган ДВС представники не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу від 11.08.2020 за вих. № 2183/32: обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго”, в порядку ст.ст. 339, 340, 341 ГПК України

на дії: відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 01001, м.Київ, вул. Городецького, б. 13;

при виконанні наказу суду від 08.10.2019 р. у справі № 915/459/19

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”,

01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до відповідача: обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго”,

54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-А,

про: стягнення коштів у сумі 70084863 грн. 71 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду від 01 липня 2019 року у даній справі, на користь стягувача стягнуто грошові кошти в загальній сумі 64156328 грн. 43 коп., з яких: 41421004 грн. 12 коп. – основний борг; 5197728 грн. 36 коп. – пеня; 3772199 грн. 62 коп. – 3% річних; 13765396 грн. 33 коп. – інфляційні втрати, а також судовий збір у сумі 665626 грн. 50 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2019 рішення Господарського суду Миколаївського суду від 01.07.2019 у справі №915/459/19 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат у розмірі 368 263, 91 грн. скасовано. Позов в цій частині задовольнити. В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019 у справі №915/459/19 залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

“ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 41 421 004 грн. 12 коп. основного боргу, 5 197 728 грн. 36 коп. пені, 3 772 199 грн. 62 коп. три проценти річних, 14 133 660 грн. 24 коп. інфляційних втрат та 645 859 грн. 41 коп. судового збору за подання позовної заяви.

‘В решті позову відмовити”.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” на користь Публічного акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України” 8 278 грн. 02 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

08.10.2019 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду видано накази.

Ухвалами суду від 17.10.2019р., 03.02.2020р., 27.04.2020р., 28.05.2020р, виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019 у справі № 915/459/19, було відстрочено відповідно до 17 січня 2020 року, 30 квітня 2020 року., 01 червня 2020р., 30.06.2020р. (включно).

Стягувачем пред?явлено до виконання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі-орган ДВС).

Обласне комунальне підприємство “Миколаївоблтеплоенерго” звернулося зі скаргою від 11.08.2020, зареєстрованою в Господарському суді Миколаївської області 11.08.2020 за № 2183/20, на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а саме: відкриття виконавчого провадження по наказу суду від 08.10.2019 у даній справі, в якій просить суд:

“1. Визнати постанову № 62666017 від 28.07.2020р. головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни, про відкриття виконавчого провадження неправомірною.

2. Визнати постанову № 62666017 від 29.07.2020р. головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни, про арешт коштів боржника неправомірною.

3. Зобов`язати начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення, шляхом скасування постанови № 62666017 від 28.07.2020р. про відкриття виконавчого провадження.

4. Зобов`язати начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення, шляхом скасування постанови № 62666017 від 29.07.2020р. про арешт коштів боржника.”.

Скаргу, обґрунтовано тим, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови не прийняв до уваги те, що:

- на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, як і постанови про арешт коштів боржника № 62666017 від 29.07.2020р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною, не було враховано той факт, що боржник частково виконав вищевказане рішення суду в добровільному порядку та на сьогоднішній день продовжує сплачувати суму основного боргу;

- головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною, при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження було порушено ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки сума виконавчого провадження складає менше ніж п`ятдесят мільйонів гривень;

- постанову про відкриття провадження надіслано з порушенням строку встановленим ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження”;

- арештовані рахунки боржника використовуються для виплати ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” заробітної плати працівникам боржника, сплати податків, внесків та зборів.

На думку скаржника, арешт рахунку, призначеного для виплати заробітної плати, є незаконним та таким, що суперечить ст.ст. 43, 46 Конституції України, ч. 1 ст. 115, ст. 97 Кодексу законів про працю, ст.ст. 15, 22, 24 Закону України “Про оплату праці”.

Орган ДВС у відзиві від 17.05.2020 зазначив, що вважає скаргу ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” не підлягаючою задоволенню, а свої дії щодо винесення постанови 28.07.2020 про відкриття виконавчому провадження № 62666017 ? такими, що вчинені у відповідності до положень діючого законодавства.

Ухвалою від 16.09.2020 призначено дану скаргу до розгляду в судовому засіданні на 29.09.2020; в судовому засіданні з розгляду скарги 29.09.2020 відкладено до 19.10.2020.

Ухвалою від 19.10.2020 розгляд скарги відкладено на 30.11.2020 об 11 год. 30 хв.

Дослідивши матеріали скарги (з урахуванням пояснень) та господарської справи № 915/459/19, суд приходить до такого.

Оскаржуваною постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни від 28.07.2020 ВП № 62666017 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2019 №915/459/19, без урахування часткової оплати боржником рішення суду в добровільному порядку.

Як випливає з матеріалів справи, на момент розгляду даної скарги судом (05.11.2020) ВП № 62666017, ухвалою суду від 24.09.2020 у даній справі визнано наказ Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2019 року у справі № 915/459/19 в частині стягнення з Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” на користь акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України” грошові кошти у сумі 34852314 грн. 64 коп. – основного боргу за договором поставки природного газу від 12.10.2016 р. №5190/1617-ТЕ-22, а також грошових коштів у сумі 2000 грн. на відшкодування судових витрат з оплати судового збору, таким, що не підлягає виконанню, а в подальшому постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни від 05.11.2020 року внесено зміни (доповнення) реєстраційних даних з урахуванням зазначеної ухвали суду від 20.09.2020 року.

Отже, на даний час органом ДВС вже внесено зміни до реєстру щодо частково виконання наказу від 08.10.2020 у добровільному порядку, зокрема і того, зобов?язання орган ДВС щодо урахування погашеної суми у добровільному порядку при відкритті виконавчого провадження, з котрих є однією з вимог даної скарги.

Ця обставина є підставою для закриття провадження відносно указаної вище вимоги скаржника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яким передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного, скарга ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” розглядається судом в частині вимоги про визнання неправомірною та скасування постанови від 28.07.2020 про відкриття провадження та постанови про арешт коштів від 29.07.2020.

Щодо відкриття 28.07.2020 органом ДВС виконавчого провадження № 62666017 без урахування погашеної суми основного боргу 34852314 грн. 64 коп. та судового збору 2000 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 ст. 26 Закону передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Отже, у заяві про примусове виконання рішення стягувач може зазначати суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати, однак примусовому виконанню підлягає рішення суду на підставі виданого виконавчого документа, резолютивна частина якого викладається державним виконавцем у постанові, зокрема, про відкриття виконавчого провадження. При цьому розмір заборгованості, що залишається до сплати слід встановлювати в межах виконавчого провадження.

Судом встановлено, що на підставі заяви акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, головним державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни 28.07.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62666017 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2019 № 915/459/19, у якій прийнято рішення про стягнення з боржника 41 421 004 грн. 12 коп. основного боргу, 5 197 728 грн. 36 коп. пені, 3 772 199 грн. 62 коп. три проценти річних, 14 133 660 грн. 24 коп. інфляційних втрат та 645 859 грн. 41 коп. судового збору за подання позовної заяви.

При цьому, як вбачається зі змісту зазначеної заяви, стягувачем не було подано до заяви жодних відомостей про часткове виконання боржником постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2019 року у даній справі, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що на момент винесення оспорюваної постанови про відкриття виконавчого провадження державному виконавцю не було відомо про самостійне часткове виконання рішення суду боржником.

Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що відповідно до приписів ч. 4 ст.19 Закону сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Отже саме на сторони покладено обов`язок повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником. Після отримання державним виконавцем відомостей про часткове виконання боржником рішення суду та встановлення фактичної суми заборгованості, яка залишилась не сплаченою за виконавчим документом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах скарги відсутні докази звернення сторін до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з повідомленням про часткове виконання боржником рішення суду, а отже дії державного виконавця відповідають нормам процесуального та матеріального права, вчинені відповідно до вимог чинного законодавства і відповідають вимогам Закону України “Про виконавче провадження”.

Стосовно відкриття виконавчого провадження відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Згідно пункту 4 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими, зокрема сума зобов`язання становить п`ятдесят та більше мільйонів гривень чи еквівалентну суму в іноземній валюті або двадцять п`ять та більше мільйонів гривень чи еквівалентну суму в іноземній валюті, якщо місцем виконання рішення є місто Київ, то таке рішення підвідомче Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Наказ Господарським судом Миколаївської області 08.10.2019 видано у даній справі на стягнення 41 421 004 грн. 12 коп. основного боргу, 5 197 728 грн. 36 коп. пені, 3 772 199 грн. 62 коп. три проценти річних, 14 133 660 грн. 24 коп. інфляційних втрат та 645 859 грн. 41 коп. судового збору за подання позовної заяви, тобто, зальну суму складає 65170451 грн. 75 коп.

Вище наведене спростовує доводи скаржника щодо незаконності дій органу ДВС по відкриттю виконавчого провадження саме відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Стосовно того, що постанову про відкриття провадження направлено з порушенням строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Представником органу ДВС надані суду копії виконавчого провадження ВП №62666017, з яких вбачається, що 28.07.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, та у той же день (28.07.2020) року відповідно до листа № 20.1/62666017/8 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни направлена сторонам виконавчого провадження.

Отже, доводи скарги ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” про порушення ст. 28 Закону "Про виконавче провадження" та направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.07.2020 року тільки 30.07.2020 pоку жодним доказом не підтверджено.

Судом встановлено, що після винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про арешт коштів від 29.07.2020, на рахунки боржника банками накладено арешт.

Оскаржуваною постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни від 29.07.2020 у ВП № 62666017 встановлено, що вимоги наказу від 08.10.2019 не виконані, у зв?язку з чим постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після внесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, крім коштів, що необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників боржника ? ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”.

За твердженнями боржника арешт було накладено на рахунки: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 в Філії - Миколаївського обласного управління AT “Ощадбанк” (МФО 326461), - рахунки зі спеціальним режимом використання, згідно ст.ст. 19-1, 26-1 Закону України “Про теплопостачання”, що підтверджується довідкою Миколаївського обласного управління AT “Ощадбанк України”, а також на рахунках в ПАТ “БАНК ВОСТОК”, НОМЕР_7 , НОМЕР_8 .

Також, було накладено арешт на кошти, що використовуються для виплати заробітної плати.

Арештовані рахунки НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 в Філії - Миколаївського обласного управління AT “Ощадбанк” у відповідності до договорів банківського рахунку № 2404 (у національній валюті) від 31.07.2014р.; додатковим договором №11 від08.07.2020р. до Договору банківського рахунку № 2404 (у національній валюті)від 31.07.2014р., є рахунками зі спеціальним режимом використання.

Крім того, рахунок НОМЕР_8 відкритий в ПАТ “БАНК ВОСТОК” для зарахування страхових коштів, що підтверджується довідкою ПАТ “БАНК ВОСТОК” вих. № В-03 6-05/23 3 від 19.08.2020р.

Так, згідно довідки ПАТ “БАНК ВОСТОК” від 18.08.2020 № В-036-05/232, , накладено арешт на рахунок скаржника № НОМЕР_7 , з якого здійснюються платежі: виплата заробітної плати, оплата единого соціального внеску, оплата податків та зборів.

Згідно доданої боржником до скарги виписки по рахунку з р/р НОМЕР_7 в ПАТ “БАНК ВОСТОК” ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” здійснювалася зарплатні виплати.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України (ч. 1 ст. 18 ГПК України).

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі ? Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов?язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов?язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз?яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов?язки (ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону).

Згідно пункту 7 частини 3 статті 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ст. 56 Закону).

Пунктом 2 частини 2 статті 48 Закону заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України “Про теплопостачання”, статті 18-1 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення”, на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов?язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 52 Закону, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов?язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

При цьому, згідно абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону, виконавець зобов?язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону).

У відповідності до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов?язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов?язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону).

Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб?єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що рахунки боржника, на кошти на котрих державним виконавцем було накладено арешт, є поточними та зі спеціальним режимом використання рахунками, які використовуються, зокрема, для забезпечення господарської діяльності ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”, у тому числі для виплати заробітної плати, та які не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на яких заборонено, а також для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, які відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на яких заборонено.

Поряд із тим, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Згідно ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю (КЗПП) України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення у боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення у боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру.

Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19.

В даному випадку ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” не ставиться питання про відмову виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати та з рахунків із спеціальним режимом використання; натомість, оскаржується постанова про накладення арешту на кошти боржника.

До того ж, як вище вказано оскаржуваною постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни від 29.07.2020 у ВП № 62666017 постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після внесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, крім коштів, що необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників боржника ? ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”.

Тобто, арешт накладено на кошти, окрім тих, що знаходяться на рухунку із спеціальним режимом використання та для оплати праці і здійснення нарахувань на заробітну плату працівників.

З урахуванням викладеного, суд визнає, що оскаржувану постанову від 29.07.2020 про арешт коштів боржника у ВП № 62666017 винесено державним виконавцем Рубель І.В. у відповідності до вимог законодавства і підстави для визнання її неправомірною та скасування ? відсутні.

У відповідності до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарським процесуальним законодавством визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права; за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов?язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ст.ст. 339, 343 ГПК України).

Отже, скаргу ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 231, 234, 341, 343 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” від 11.08.2020 року № 2183/32 відхилити.

Ухвалу може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М.Коваль.